Рішення № 139207277, 18.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5479/25

Провадження №: 2/755/2768/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд:

«Усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з його дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та у вихованні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) спосіб участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожного тижня з 16 години 30 хвилин середи до 09 години 00 хвилин четверга без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- кожного тижня з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- десять днів протягом року для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини у місці розсуд батька дитини;

- день народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- день народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 08 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- Різдво (25 грудня) з 18 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин щороку без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини.» (т.1 а.с.178-188)

Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони з 23 липня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року. В шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачем. Позивач проживає в орендованому житлі. Після розірвання шлюбу, за згодою відповідача, дитина кілька разів жила з позивачем по декілька днів (до тижня). Позивач зазначає, що він регулярно надає відповідачу кошти на виховання дитини, крім того, купує дитині їжу, одяг, відвідує з нею розважальні центри для дітей та інше. Проте відповідач регулярно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, зокрема: переховує дитину в невідомих місцях, не відповідає на дзвінки та повідомлення, змінила замок у придбаної в шлюбі квартирі, протягом трьох останніх років регулярно без відома позивача вивозить дитину за межі державного кордону України. Вперше такий виїзд стався 26 лютого 2022 року і тривав безперервно до 21 березня 2023 року. Також позивач наводить в позовній заяві непоодинокі випадки порушення відповідачем домовленостей щодо тимчасового перебування дитини з позивачем. Зазначає, що змушений у судовий спосіб врегулювати режим свого спілкування з дитиною та способи участі в її вихованні.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.

Визначено час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за наступним графіком:

- кожної другої та четвертої середи місяця з 16 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин без присутності матері, з можливістю відвідування культурно-розважальних заходів, зоопарків, цирків, парків, ярмарок, дитячих свят та інших громадських місць;

- кожної першої та другої неділі місяця з 11 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері, з можливістю відвідування культурно-розважальних заходів, зоопарків, цирків, парків, ярмарок, дитячих свят та інших громадських місць.

В іншій частині заяви - відмовлено.

06 травня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, поданий представником - адвокатом Диканєм П.О., в якому відповідач просить частково відмовити в задоволенні позову, пропонує власний графік спілкування батька з дитиною. За доводами відзиву, відповідач категорично заперечує наведені в позовній заяві доводи щодо її перешкоджання в спілкуванні позивача з дитиною, наводить аргументи на спростування доводів позовної заяви з цього приводу, посилається на своє звернення до поліції через прояви агресії з боку позивача, вказує на обмежену участь позивача у вихованні дитини. (т.2 а.с.115-118).

01 липня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, поданий представником - адвокатом Чухраєвою Н.С. (т.2 а.с.183-118), прийнятий судом, як письмові пояснення, в яких наводяться додаткові аргументи на противагу доводам позовної заяви.

04 липня 2025 року до суду надійшли уточнення до відзиву відповідача ОСОБА_2 , подані представником - адвокатом Чухраєвою Н.С. (т.2 а.с.228-230), прийняті судом, як письмові пояснення, в яких відповідач пропонує новий власний графік спілкування позивача з дитиною.

22 червня 2026 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування. (т.3 а.с.140)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. т.3 а.с.153-154)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказував на його право безперешкодно бачитись з дитиною та зазначив, що він офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, орендує квартиру, в якій було проведено обстеження умов проживання. Пояснив, що з часу звернення з позовом до суду, ситуація щодо його побачень з дитиною покращилась, дитина прихильна до нього та ставиться позитивно. Відповідачем виконується ухвала суду про забезпечення позову та наразі сторони періодично домовляються про зміну встановленого графіку, з урахуванням фактичних можливостей. Частково підтримав вимоги позовної заяви та уточнив, що згоден на побачення з дитиною на вихідні через тиждень, десять днів протягом року визначив у літню пору року. В іншій частині вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі. Зауважив, що дитина більше часу проводить з матір`ю. Підкреслив, що донька неодноразово залишалась з позивачем протягом тривалого часу, ним створюються всі необхідні умови для проживання та дозвілля дитини. Підкреслив, що обов`язково враховує думки дитини при плануванні дозвілля.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позовної заяви визнала частково та підкреслила, що ніколи не чинила позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною. Зазначила, що наразі між сторонами існує продуктивний діалог щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитино, однак вважає, що позивач використовуватиме рішення суду для звернень до поліції. Зауважила, що інколи побачення не відбуваються з об`єктивних причин. Запропонувала свої зауваження та корективи до наведеного позивачем графіку спілкування з дитиною, за яких: п. 1 позовних вимог - з 16.30 до 19.30 середи, оскілки дитина лише у виключних випадках залишається ночувати у позивача; п. 2 позовних вимог - кожну неділю з 11.00 до 18.00 години; щодо спільного відпочинку дитини з позивачем влітку вважала, що це зарано; з приводу побачень в день народження дитини зауважила, що це й її дінь народження, тому запропонувала встановити на день народження дитини графік з 10.00 до 18.00 кожного парного року, з урахуванням бажання дитини та стану її здоров`я; п. 5 позовних вимог - з врахуванням графіку дитини та днів тижня - з 11.00 до 19.30; п. 6 позовних вимог (Різдво) - запропонувала кожного парного року з 16.30 до 19.30. Підкреслила необхідність врахування при встановлення графіку побачень, що дитина лягає спати до 21.00 годин та в обідній час відвідує гуртки.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, представник Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації направив на адресу суду заяву, в якій просив справу розглядати без участі представника служби та органу опіки та піклування і прийняти рішення в найкращих інтересах дитини (т.3 а.с.136-137).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 липня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року у справі №754/13869/24 (т.1 а.с.199-201).

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 квітня 2020 року, актовий запис № 830. (т.1 а.с. 198)

Донька сторін проживає з матір`ю, що визнано сторонами в судовому засіданні та згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідачем укладено з сімейним лікарем декларацію з надання первинної медичної допомоги дитині сторін (т.2 а.с.214)

Позивачем долучені скріншоти спілкування сторін месенджерами, з яких убачається напруженість у відносинах між сторонами, в тому числі й з приводу вирішення питання спілкування позивача з донькою. (т. 1 а.с.230-238, т.2 а.с. 95-100)

04 квітня 2025 року ОСОБА_2 подала до Дніпровського УП ГУНП у місті Києві заяву про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним дій, що мали місце 02 квітня 2025 року. (т.2 а.с.216-217)

15 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, в якій викладено прохання провести профілактичну роботу з ОСОБА_2 щодо порушення прав дитини на спілкування з батьком та прав позивача, як батька, на участь у вихованні (т.1 а.с.239, т.3 а.с.3), у відповідь на яку Служба листом від 21 квітня 2025 року повідомила позивача про проведення з відповідачем роз`яснювальної роботи, в якій також виклала пропозиції останньої (т.3. а.с. 4).

З листів Дніпровського УП ГУНП у місті Києві від 09 та 26 червня 2025 року на адресу Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до поліції з приводу не виконання ОСОБА_2 ухвали суду про забезпечення позову (т.3 а.с.21, 22).

З цього приводу відповідач пояснила в судовому засіданні, що перебувала з дитиною за межами України.

Також в судовому засіданні були досліджені: надані відповідачем аудіозаписи зі сваркою сторін восени 2024 року (час повідомлений сторонами в судовому засіданні) (т.2 а.с.220); надані позивачем відеозаписи його спілкування з дитиною, з яких убачається прихильність дитини до батька, їх гармонійне спілкування, відвідування позивачем з дитиною гральних майданчиків, басейнів, перебування дитини в помешканні позивача, спільне готування їжі (т.2 а.с.230).

29 квітня 2025 року за місцем проживання позивача були обстежені умови проживання, про що спеціалістами Служби було складено відповідний акт, з якого вбачається, що для дитини відведено окреме місце для сну та проведення дозвілля, в наявності велика кількість іграшок (т.3 а.с.10). Суд приймає доводи позивача про те, що в цьому акті при зазначенні адреси (номеру будинку) допущена описка.

Міським центром дитини в червні 2025 року було проведено психологічне обстеження малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого встановлено високий рівень емоційної прихильності дитини до матері, а також наявність прихильності дитини до батька, зазначено про бажаність встановлення стабільного графіку зустрічей батька з дитиною, при планування зустрічей враховувати потреби та інтереси дитини, не залучати дитину до сімейних конфліктів. (т.3 а.с.100-101)

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Згідно приписів ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 ст. 159 СК України визначено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. (ч. 2 ст. 159 СК України)

Отже, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, проживаючи окремо від дитини, батько зобов`язаний брати участь у її вихованні, має право на особисте спілкування з дитиною, спір щодо участі у вихованні дитини батька, який проживає окремо від неї, вирішується судом із визначенням способу такої участі, місця та часу їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Виходячи із гарантій, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні спорів щодо участі батька (матері) у вихованні (піклуванні) дитини необхідно брати до уваги інтереси, а також права та свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо, - основні інтереси дитини та її права. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір`ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов`язані забезпечити справедливу рівновагу між ними. При цьому вирішальне значення має те, чи вжили відповідні національні органи всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню контактів тією мірою, якою вимагати цього від них було б доцільно за наявних конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч.4 ст. 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Частиною 2 ст.171 СК України передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Судом, з урахуванням положень ст. 171 СК України, враховуючи вік малолітньої дитини, визнано за недоцільне вислуховування думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по суті спору.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На виконання ухвали суду Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок за вих.№103-5987 від 19.06.2026 (протокол засідання Комісії від 17.06.2026 №11), згідно якого орган опіки та піклування, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, вважає за доцільне визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування з малолітньою донькою: другі та четверті вихідні місяця з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі, щосереди згідно графіку шкільного навчання, інші дні за домовленістю між батьками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . (т.3 а.с.140-141)

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

За доводами відповідача, вона в цілому не заперечує проти спілкування доньки з батьком, проте вважає, що таке спілкування має відбуватися лише в денний час та з урахуванням графіку та бажання дитини.

Разом із тим, судом установлено та не заперечується відповідачем, що донька сторін неодноразово мала цілодобові побачення із батьком, у тому числі й протягом декількох діб, протягом яких між ними мала місце доброзичлива комунікація та належне виконання батьком своїх обов`язків, що також зафіксовано й на досліджених судом відеозаписах. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач при побаченнях із донькою допускав неналежну поведінку, а напружені стосунки між батьками не можуть бути належною і пріоритетною підставою для позбавлення батька можливості спілкування із малолітньою донькою в обсязі необхідному для формування між ними сталих позитивних відносин. Вад зі здоров`ям дитини, або наявність спеціальних показань щодо встановлення дитині дієти (спеціального харчування), яких не міг би дотримуватися батько, за матеріалами справи не встановлено, як і неможливості забезпечення позивачем вчасного відвідування дитиною навчальних та/або виховальних закладів.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що «при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення».

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, забезпечення відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування з батьком.

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що з боку відповідача - матері дитини, чиняться перешкоди у його спілкуванні з донькою в розмірі, необхідному для налагодження належної комунікації, що відповідатиме інтересам дитини.

З цього приводу відповідачем наводились доводи та аргументи про те, що вона жодним чином не перешкоджає позивачу в спілкуванні з дитиною, а певні випадки неможливості зустрічей позивача з дитиною у визначений час або за попередньою домовленістю між сторонами, викликані об`єктивними обставинами.

З наведеного вище, а також досліджених в судовому засіданні доказів (в тому числі звернення сторін до поліції та служби у справах дітей та сім`ї), безумовно вбачається наявність між сторонами спору щодо способів участі батька у вихованні доньки та спілкуванні з нею, який батькам не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

При цьому, судом установлено, що позивач активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою донькою чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з дитиною, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом не встановлено.

Суд відкидає посилання сторони відповідача про невчинення нею перешкод батьку у спілкуванні з дитиною, адже за матеріалами справи та виходячи зі змісту особистих пояснень сторін у судовому засіданні беззаперечно вбачається, що між батьками, сторонами у справі, не досягнуто компромісу щодо способів участі батька у вихованні донька, при цьому увага батька у житті дитини беззаперечно є важливими елементом її розвитку в психологічному аспекті.

У даній ситуації судом ураховано, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (пункт 52 рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), в якому Суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, Судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Той із батьків, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а інший не повинен перешкоджати у цьому, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини (див. постанови Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми. Батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд зазначає, що безумовно батько має право на зустрічі зі своєю донькою і так само й дитина має відповідне право, а реалізація цих взаємних прав у благополучній ситуації відповідає інтересам батька та доньки.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з рівності прав та обов`язків матері та батька у вихованні дитини одночасно враховуючи, що така рівність не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини мати не має, хоч дитина і проживають з нею.

Спілкування батька з донькою є природним явищем і відповідає інтересам самої дитини, навіть якщо в силу свого віку вона не може це достатньо усвідомити, а сторони спору, як батьки дитини, незважаючи на взаємні непорозуміння між собою, мають вживати заходів щодо уникнення конфліктних, напружених стосунків між собою з метою досягнення співробітництва в інтересах дитини. Для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої.

Переймаючись виключно інтересами дитини, в житті якої особа батька має одне з вирішальних значень, суд приходить до висновку про дійсну необхідність визначення способів участі батька у вихованні доньки.

Аналізуючи запропонований у позовній заяві час спілкування та участі батька у вихованні дитини, суд виходить із того, що приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Визначаючи способи участі батька у вихованні доньки, суд враховує рівність прав батьків щодо виховання та спілкування з дитиною, а також відсутність об`єктивних відомостей, які б підтверджувати факт негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток доньки.

Визначаючи порядок особистого спілкування та відпочинку позивача із донькою, суд, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, віку доньки сторін, враховуючи психічний та фізичний стан малолітньої дитини, відсутність даних про наявність будь-яких протипоказань, викликаних здоров`ям дитини, а також враховуючи поведінку батьків, відсутність необхідності присутності матері при спілкуванні батька з дитиною, принцип рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, для забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку з виховання дитини та реалізації його права на особисте спілкування з донькою, вважає за необхідне визначити способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою без обов`язкової присутність матері дитини, що не суперечитиме інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов`язків та прав батьків щодо дитини.

Разом із тим, запропонований позивачем графік спілкування та час спільного відпочинку батька з донькою в частині щотижневих вихідних, а також щорічного святкування днів народження дитини та Різдва виключно з позивачем, не відповідає принципу рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, передбаченому статтею 141 СК України.

При цьому, суд також наголошує, що спілкування батьків з дитиною не має порушувати розпорядок дня дитини та графік її навчання.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність усунення позивачу перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, шляхом встановлення позивачу наступного часу спілкування та способів участі у вихованні доньки:

- кожного тижня з 16 години 30 хвилин середи до 09 години 00 хвилин четверга, без присутності матері - ОСОБА_2 , за місцем проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- кожного першого та третього тижня з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- десяти днів влітку кожного року, для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини у місці на розсуд батька дитини;

- в день народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) кожного парного року з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- в день народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щороку з 10 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- Різдво (25 грудня) кожного парного року з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо.

При встановленні графіку спілкування батька з дитиною суд також враховує, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батька дитини у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі його як батька у вихованні дитини.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №752/9697/19 (провадження №61-13706св20).

Також слід приймати до уваги, що як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися до суду з вимогами про зміну раніше визначеного способу участі у вихованні дитини (див. постанову Верховного Суду від 4 вересня 2024 року в справі №932/665/20 (провадження №61-7201св24)).

Отже, при ухваленні рішення, суд звертає увагу, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, тому й визначені у розглядуваній справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи та усних поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року (заява №63566/00) «Пронін проти України» (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року) зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, приймаючи до уваги пояснення сторін, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для часткового задоволення позову.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.(ч.1 ст. 209 ЦПК України)

Виходячи з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,40 грн (605,60 грн - за частково задоволеними позовними вимогами + 302,80 грн - за частково задоволеною заявою про забезпечення позову).

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До закінчення судових дебатів у справі, відповідачем зроблена відповідна заява.

Згідно вимог п.5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк на подання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 7, 19, 141, 153, 155, 157, 159, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 37397237, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 4-А), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ: 37203257, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Івана Котляревського, буд. 1/1), про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення спосіб участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною, а саме:

- кожного тижня з 16 години 30 хвилин середи до 09 години 00 хвилин четверга, без присутності матері - ОСОБА_2 , за місцем проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- кожного першого та третього тижня з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- десяти днів влітку кожного року, для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини у місці на розсуд батька дитини;

- в день народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) кожного парного року з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- в день народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щороку з 10 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо;

- Різдво (25 грудня) кожного парного року з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, без присутності матері - ОСОБА_2 , у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини, з урахуванням звичайного розпорядку дня дитини, включаючи навчання, відвідування гуртків чи індивідуальних занять, медичних процедур тощо.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,40 грн.

Встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу - до 24 серпня 2026 року включно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 25 серпня 2026 року.

Суддя: