Ухвала суду № 139206480, 17.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" серпня 2026 р. Справа № 926/306/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський Андрій Анатолійович,

при секретарі Нікітюк Є.В.,

розглянувши матеріали

за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.И.Г. Груп" (код ЄДРПОУ 43945706), м. Сторожинець

про банкрутство

Представники сторін:

від кредиторів - не з`явився

від боржника - не з`явився

у судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: До Господарського суду Чернівецької області надійшла заява Головного управління ДПС у Чернівецькій області м. Чернівці про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.И.Г. Груп" (код ЄДРПОУ 43945706) м. Сторожинець.

Згідно п. 2-1 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ухвалою від 27.01.2026 р. прийнято заяву і призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 09.02.2026 р.

Ухвалою від 09.02.2026 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2026 р., а ухвалою від 25.02.2026 р. - на 11.03.2026 р.

Ухвалою від 11.03.2026 р.:

- відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.И.Г. Груп" (код ЄДРПОУ 43945706), вул. Грушевського, буд. 2, м. Сторожинець

- визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області до боржника у розмірі 12 000 171,36 грн. (основний платіж - 294 069,51 грн. (2 черга), штрафна санкція - 11 705 692,67 грн. (6 черга), пеня - 409,18 грн. (6 черга); понесених витрат на загальну суму 104 447,00 грн. (в т.ч.: 26624,00 грн. - судовий збір, 77823,00 грн. - авансування).

- введено процедуру розпорядження ТОВ "Н.И.Г. Груп".

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

- призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурму Сергія Валерійовича (м. Чернівці, вул. Головна, 204-Е/48) свідоцтво арбітражного керуючого № 614 від 23.04.2013 р.

- попереднє засідання призначено на 29.04.2026 р.

16.03.2026 р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.И.Г. Груп".

Із кредиторськими вимогами до суду звернулись:

- ТОВ "Стрільчук Транс" м. Чернівці з кредиторськими вимогами до боржника на суму 197218,58 грн.;

- ТОВ "ЕПІЛОГЕС" с. Грабовець Львівської області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 463 292,34 грн.;

- Головне управління ДПС у Чернівецькій області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 607 728,83,23 грн. пені

У судовому засіданні 29.04.206 р. оголошено перерву до 13.05.2026 р.

Ухвалою від 13.05.2026 р. розгляд справи відкладено на 01.06.2026 р.

Ухвалою від 01.06.2026 р. визнано вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області до боржника у розмірі 1 607 728,83,23 грн. (6 черга), які заявлені з порушенням тридцятиденного строку, та 5324,80 грн. судового збору (1 черга).

Ухвалою від 01.06.2026 р. вирішення спору перенесено на 17.06.2026 р.

Ухвалою від 17.06.2026 р.:

- попереднє засідання відкладено на 13.07.2026 р.

- визнано грошові вимоги ТОВ "Стрільчук Транс" до боржника у сумі: 197218,58 грн. (4 черга) та 5324,80 грн. судового збору (1 черга).

- витребувано у ТОВ "ЕПІЛОГЕС" оригінали документів, які додані до поданої заяви з грошовими вимогами до боржника, а також документи, на підставі яких у ТОВ «Н.И.Г. Груп» виникли грошові зобов`язання, уступка права вимоги яких стала предметом договору № 1 на відступлення права вимоги за договором про погашення заборгованості від 03 березня 2025 року (договору цесії).

Ухвалою від 13.07.2026р.:

- попереднє засідання відкладено на 05.08.2026 р.

- витребувано у ТОВ "ЕПІЛОГЕС" оригінали документів, які додані до поданої заяви з грошовими вимогами до боржника, а також документи, на підставі яких у ТОВ «Н.И.Г. Груп» виникли грошові зобов`язання, уступка права вимоги яких стала предметом договору № 1 на відступлення права вимоги за договором про погашення заборгованості від 03 березня 2025 року (договору цесії).

Ухвалою від 05.08.2026 р. вирішення спору перенесено на 17.08.2026 р.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

У своїй заяві ТОВ "ЕПІЛОГЕС" вказує, що його вимоги гуртуються на наступному:

- 98703,10 грн. - вимоги із погашення заборгованості із поворотної фінансової допомоги, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 1 від 01.03.2025 р. між ОСОБА_1 та боржником;

- 306589,54 грн. - вимоги із погашення заборгованості по розрахунках із підзвітними особами, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 2 від 01.03.2025 р. між ОСОБА_1 та боржником;

- 1 058 000,00 грн. - вимоги із погашення заборгованості за надані послуги, що підтверджується актом виконаних робіт та наданих послуг від 01.03.2025 р.

03.03.2025 р. між ОСОБА_1 та боржником укладено договір про погашення заборгованості, згідно якого боржник визнав заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 1 463 292,64 грн., які зобов`язувався погасити до 05.05.2025 р.

12.05.2025 р. ОСОБА_1 , ТОВ "ЕПІЛОГЕС" та боржник уклали Договір № 1 про відступлення права вимоги за договором про погашення заборгованості від 03.03.2025 р. у сумі 1 463 292,64 грн.

За вказаним договором ОСОБА_1 передав ТОВ "ЕПІЛОГЕС" право вимоги до боржника на суму 1 463 292,64 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 12.05.2025 р. ОСОБА_1 передав ТОВ "ЕПІЛОГЕС" наступні документи:

- право вимоги до боржника на суму 1 463 292,64 грн.;

- оригінал договору про погашення заборгованості від 03.03.2025 р.;

- оригінали актів звірки взаємних розрахунків від 01.03.2025 р. № 1, № 2, № 3 та від 12.05.2025 р. № 7.

ТОВ "Стрільчук Транс" та розпорядник майна Бурма С.В. проти заявлених вимог заперечували, оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують існування заборгованості у боржника перед ОСОБА_1 .

У судове засідання 17.08.2026 р. учасники справи не з`явилися, проте у поданих заявах просили розглядати справу за їх відсутності.

За таких обставин справи у задоволенні заяви ТОВ "ЕПІЛОГЕС" про визнання грошових вимог до боржника слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першою, другою, третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, у свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

Процедура банкрутства, в основі якої лежить конкурсна природа, спрямована на забезпечення відстоювання обґрунтованості вимог конкурсних кредиторів до боржника на конкурентних засадах.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша стаття 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

Системний аналіз вказаних положень засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Проте, ТОВ "ЕПІЛОГЕС" не надало первинних доказів (наприклад, платіжні інструкції), які б свідчили про отримання від ОСОБА_1 98703,10 грн. поворотної фінансової допомоги.

Так само не надано первинних доказів, які б свідчили про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 у сумі 306589,54 грн. по розрахунках із підзвітними особами.

Наявність актів звірки взаєморозрахунків не є підтвердженням наявності заборгованості у боржника, тому що такий акт є похідним доказом.

Так само не береться до уваги судом акт виконаних робіт та наданих послуг від 01.03.2025 р., згідно якого фізична особа-підприємець Мелещук В.В. надав послуги та виконав роботи у сфері права на користь боржника на суму 1 058 000,00 грн., оскільки у цьому акті не вказано: коли надавались послуги (15 позицій); яка вартість та тривалість надання послуг; результат наданих послуг тощо.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг між ОСОБА_1 та боржником кредитором не надано, що також свідчить про недоведеність вимог кредитора.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 Цивільного кодексу України).

Таким чином, доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Отже, правонаступник може доводити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів про право вимоги таке право вимоги відсутнє.

Тобто, право вимоги за основним зобов`язанням переходить саме в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги.

Як зазначено вище, ТОВ "ЕПІЛОГЕС" не надало документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права, а в акті приймання-передачі від 12.05.2025 р. ОСОБА_1 передав ТОВ "ЕПІЛОГЕС" наступні документи:

- право вимоги до боржника на суму 1 463 292,64 грн.;

- оригінал договору про погашення заборгованості від 03.03.2025 р.;

- оригінали актів звірки взаємних розрахунків від 01.03.2025 р. № 1, № 2, № 3 та від 12.05.2025 р. № 7.

Тобто, всі передані документи є похідними і не містять доказів фактичного існування боргу.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати грошові вимоги:

- Головного управління ДПС у Чернівецькій області до боржника у розмірі 12 000 171,36 грн. (основний платіж - 294 069,51 грн. (2 черга), штрафна санкція - 11 705 692,67 грн. (6 черга), пеня - 409,18 грн. (6 черга); понесених витрат на загальну суму 104 447,00 грн. (в т.ч.: 26624,00 грн. - судовий збір, 77823,00 грн. - авансування);

- Головного управління ДПС у Чернівецькій області до боржника у розмірі 1 607 728,83,23 грн. (6 черга), які заявлені з порушенням тридцятиденного строку, та 5324,80 грн. судового збору (1 черга);

- ТОВ "Стрільчук Транс" до боржника у сумі: 197218,58 грн. (4 черга) та 5324,80 грн. судового збору (1 черга).

2. У визнанні вимог ТОВ "ЕПІЛОГЕС" до боржника на суму 1 463 292,34 грн. - відмовити.

3. Розпоряднику майна протягом десяти днів після винесення цієї ухвали повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

4. Збори кредиторів та комітету кредиторів провести 02.09.2026 р.

5. Підсумкове засідання відбудеться 30.09.2026 року о 11 год.

6. Копію цієї ухвали надіслати кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, державному реєстратору та держаному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.08.2026 р.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Бутирський А.А.