Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1564/26
Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.
за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.
та представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (61051, м. Харків, вул. Букова, 34) про про припинення трудових відносин,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивач) через підсистему "Електронний суд" надала Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (відповідач), в якій просить суд визнати трудові відносини ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (код ЄДРПОУ: 45050348, адреса: 61051, місто Харків, вул. Букова, будинок 34) припиненими з 01.05.2026 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" реалізував своє право на звільнення за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, подавши заяву про звільнення та скликавши загальні збори учасників товариства з дотриманням вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень статуту товариства. Однак, у зв`язку з неявкою єдиного учасника товариства загальні збори не відбулися, рішення щодо звільнення позивача прийнято не було, що, на думку позивача, порушує її право на припинення трудових відносин.
Ухвалою від 12.05.2026 Господарський суд Харківської області відкрив провадження у справі №922/1564/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 03.06.2026 о 14:00 год, у яке викликав уповноважених представників учасників справи, та визнав явку уповноважених представників сторін обов`язковою.
Цією ж ухвалою суд зобов`язав позивача надати письмове уточнення змісту позовних вимог щодо адреси позивача та докази направлення копії уточнення відповідачу.
14.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 12 травня 2026 року у справі №922/1564/26, разом з яким надав позовну заяву про визнання трудових відносин припиненими (уточнена).
Протокольною ухвалою від 03.06.2026 суд відхилив клопотання позивача на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/1564/26 та відклав підготовче засідання на 17.06.2026 о 14:00 год, у яке викликав учасників справи.
14.06.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про зміну предмета позову, в якій просить:
- припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (код ЄДРПОУ: 45050348, адреса: 61051, Харківська обл., місто Харків, вул. Букова, будинок 34) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання судовим рішенням законної сили;
- покласти судові витрати на відповідача.
Обґрунтовуючи свою заяву позивач зазначає, що ОСОБА_1 , як директор товариства, реалізувала своє право на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України 25.03.2026 направила єдиному учаснику (засновнику) товариства заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників на 01.05.2026, які не відбулися у зв`язку з неявкою останнього, що зафіксовано актом про відсутність учасника на загальних зборах від 01.05.2026. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 та постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21, позивач вказує, що за відсутності рішення загальних зборів належним та ефективним способом захисту прав керівника є саме вимога про припинення трудових відносин за рішенням суду з дати набрання ним законної сили, у зв`язку з чим позивач змінює первісну вимогу про визнання трудових відносин припиненими на вимогу про їх припинення за судовим рішенням, залишаючи фактичні підстави позову незмінними та виправляючи технічну помилку щодо власної адреси проживання.
Протокольною ухвалою від 17.06.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та відклав підготовче засідання на 08.07.2026 о 14:00 год, у яке викликав учасників справи.
Представники учасників справи у підготовче засідання 08.07.2026 не з`явилися, хоча сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 08.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.07.2026 о 15:30 год, у яке викликав учасників справи.
20.07.2026 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
У судовому засіданні 20.07.2026 оголошено перерву до 03.08.2026 о 14:30 год.
21.07.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 03.08.2026 суд відхилив клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи та оголосив перерву у судовому засіданні до 12.08.2026 о 15:30 год.
11.08.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 12.08.2026 суд відхилив клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.07.2024 №10048010700010192297 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (ідентифікаційний код 45050348) зареєстроване 26.12.2022 за номером запису 1004801020000092297, місцезнаходження: Україна, 61051, Харківська обл., м. Харків, вул. Букова, буд. 34.
Засновником та кінцевим бенефіціарним власником товариства є громадянин України ОСОБА_2 , який володіє 100% часткою у статутному капіталі та здійснює прямий вирішальний вплив на його діяльність.
Органами управління юридичної особи є: вищий - загальні збори учасників, виконавчий - директор.
Керівником (директором) товариства є ОСОБА_1 , призначена 29.07.2024, обмеження щодо представництва юридичної особи відсутні.
Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" від 26.07.2024 звільнено з посади директора ОСОБА_2 з 26.07.2024 та призначено на посаду директора ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 29.07.2024.
Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" №2 від 29.07.2024 "Про призначення на посаду директора" ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ "Рольфус Оіл" з 29.07.2024 згідно рішення одноосібного засновника товариства від 26.07.2024.
25.03.2026 ОСОБА_1 написала заяву до єдиного учасника (засновника) ОСОБА_2 та загальних зборів ТОВ "Рольфус Оіл" про звільнення її з посади директора ТОВ "Рольфус Оіл" з 01.05.2026 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
25.03.2026 ОСОБА_1 направила єдиному учаснику (засновнику) ОСОБА_2 та загальним зборам ТОВ "Рольфус Оіл" повідомлення про скликання на 01.05.2026 загальних зборів ТОВ "Рольфус Оіл" з порядком денним щодо звільнення її з посади директора товариства з 01.05.2026 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, обрання нового директора та проведення відповідних реєстраційних дій.
Натомість, як убачається зі скриншоту сайту Укрпошти, надіслані позивачем листи з повідомленнями про скликання загальних зборів учасників товариства на адресу єдиного учасника ОСОБА_2 та ТОВ "Рольфус Оіл" не отримані адресатами.
У призначену дату 01.05.2026 загальні збори товариства не відбулися через неявку його єдиного учасника ОСОБА_2 , про що адвокатом Вишневецькою Тетяною Анатоліївною, у присутності директора ТОВ "Рольфус Оіл" ОСОБА_1 , складено відповідний акт від 01.05.2026.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичною особою.
Позивач у цій справі був одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з підпунктом 36.1.2 пункту 36 модельного статуту може діяти від імені товариства без довіреності.
Відповідно до вказівок Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22, спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Велика Палата Верховного Суду погоджується із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.
За наведених обставин та правових норм, позивач обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з трудових відносин.
Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Так, відповідно до ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).
Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом (ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону).
Відповідно до підпункту 26.2 пункту 26 модельного статуту ТОВ "Рольфус Оіл" виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасників Товариства про проведення загальних зборів учасників не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення.
Згідно з підпунктом 27.1 пункту 27 модельного статуту повідомлення про загальні збори учасників надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.
Відповідно до підпункту 33.5 пункту 33 модельного статуту ТОВ "Рольфус Оіл" рішення загальних зборів учасників приймаються щодо обрання та припинення повноважень (звільнення) одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу Товариства, притягнення посадових осіб Товариства до відповідальності.
Рішення з питань, визначених підпунктом 33.5 пункту 33 модельного статуту ТОВ "Рольфус Оіл", приймаються більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з цього питання (підпункт 33.5.1 цього Статуту).
У підпункті 36.1.1.1 модельного статуту ТОВ "Рольфус Оіл" визначено, що одноосібний виконавчий орган має назву директор.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
З огляду на викладене, позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.
Отже, нез`явлення учасника відповідача на загальні збори унеможливлює вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора цього товариства, окрім звернення до суду.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 32 Закону виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Позивачем належним чином та у встановлені законодавством строки повідомлено відповідача про скликання загальних зборів товариства, а отже, дотримано порядок скликання загальних зборів учасників товариства та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.
Враховуючи викладене та докази надані позивачем в підтвердження повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.
Скликані позивачем на 01.05.2026 загальні збори ТОВ "Рольфус Оіл" не відбулися, а тому питання звільнення позивача не вирішено, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
ТОВ "Рольфус Оіл" доказів, що б спростовували викладені вище обставини до суду не подано.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.
Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як вимога про припинення трудових відносин з відповідачем за рішенням суду є належним та ефективним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 по справі №127/27466/20 зазначено, що колегія суддів погоджується з тим, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
На переконання колегії суддів, підхід, коли суд констатує відсутність рішення загальних зборів про звільнення з посади керівника (виконавчого органу), втім установлює факт припинення трудових відносин на дату закінчення двотижневого строку, наданого на завчасне повідомлення про звільнення, не свідчить про існування між сторонами юридичного спору з можливістю захистити трудові права, які при такому підході не є порушеними.
Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону №2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, в яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у сумі 2662,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238 - 240 ГПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Вважати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (61051, м. Харків, вул. Букова, буд. 34. Код ЄДРПОУ 45050348) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з дати набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рольфус Оіл" (61051, м. Харків, вул. Букова, буд. 34. Код ЄДРПОУ 45050348) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Повне рішення складено "24" серпня 2026 р.
СуддяВ.І. Ольшанченко
Судове рішення № 139206299, Господарський суд Харківської області було прийнято 12.08.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/1564/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: