Рішення № 139206176, 18.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/784/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Агротех-Р"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Шпоняка Олександра Костянтиновича

про стягнення збитків внаслідок пошкодження посівів сільськогосподарських культур в розмірі 178 719 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Михайлов Володимир Олександрович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року Фермерське господарство "Агротех-Р" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Шпоняка Олександра Костянтиновича (далі - відповідач) про стягнення збитків внаслідок пошкодження посівів сільськогосподарських культур в розмірі 178 719 грн. 00 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 серпня 2025 року та 13 вересня 2025 року агрономами позивача виявлено знищення посівів кукурудзи на масивах 80, 81, 83, 84 табунами свійських корів, які були виявлені на місці. Позивач стверджує, що свійські корови належать фізичній особі-підприємцю Шпоняка О.К. Відповідно до актів про обстеження посівів сільськогосподарських культур позивача від 03 вересня 2025 року та 15 вересня 2025 року, у яких зафіксовано суму збитків, завданих знищенням посівів кукурудзи свійськими коровами відповідача, а саме 178 719 грн. 00 коп., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив, у якому останній заперечує позовні вимоги та зазначає, що позивачем не доведено позовні вимоги доказами недостатніми для встановлення сукупності обставин, необхідних для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заявлених збитків. Відповідач зазначає, що обґрунтування позову ґрунтується на твердженні про те, що у серпні та вересні 2025 року на земельних ділянках, які перебувають у користуванні останнього, мало місце пошкодження посівів кукурудзи внаслідок випасання великої рогатої худ відповідача. Водночас сам по собі факт виявлення великої рогатої худоби на земельних ділянках або поблизу них, навіть у разі його належного підтвердження (хоча і це відсутнє), не є достатньою правовою підставою для автоматичного покладення на відповідача обов`язку відшкодувати визначену позивачем суму збитків.

На переконання відповідача, заявлені позовні вимоги ґрунтуються на непідтверджених припущеннях щодо особи, відповідальної за завдання шкоди, обставин її заподіяння та розміру заявлених збитків, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують у необхідній сукупності всіх юридично значимих обставин, які є необхідними для покладення саме на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу 178 719 грн. 00 коп., розмір яких у тому числі не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відтак, відповідач просить суд відмовити в позові повністю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року позовну заяву Фермерського господарства "Агротех-Р" до відповідача Фізичної особи-підприємця Шпоняка Олександра Костянтиновича про стягнення збитків внаслідок пошкодження посівів сільськогосподарських культур в розмірі 178 719 грн. 00 коп. залишено без руху, запропоновано Фермерському господарству "Агротех-Р" у 3-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

26 червня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 23 червня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/784/26 за позовом Фермерського господарства "Агротех-Р" до відповідача Фізичної особи-підприємця Шпоняка Олександра Костянтиновича про стягнення збитків внаслідок пошкодження посівів сільськогосподарських культур в розмірі 178 719 грн. 00 коп., здійснювати розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 липня 2026 року.

13 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 28 липня 2026 року.

20 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку в порядку ст. 165 ГПК України в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.

28 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 липня 2026 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 18 серпня 2026 року.

28 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення з долученням до матеріалів справи доказів.

31 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 167 ГПК України надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

18 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуальних строків на подачу пояснень та доказів які подані до суду у поясненнях від 28 липня 2026 року.

В судовому засіданні 18 серпня 2026 року суд розглянувши клопотання представника відповідач, заслухавши думку присутніх учасників процесу, прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, зважаючи на наступне.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частинами 14 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За приписами пункту 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проаналізувавши зміст поданого клопотання, суд не встановив обґрунтованих підстав з урахуванням норм Господарського процесуального кодексу України для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, те що коло представників не обмежене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, в судовому засіданні судом розглянуто заяву позивача про поновлення процесуальних строків на подачу пояснень та доказів які подані до суду у поясненнях від 28 липня 2026 року. За результатами розгляду згаданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 162 ГПК України).

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Отже, зважаючи на вище вкладене позивач зобов`язаний подати до суду усі наявні доказати та правову позицію у заяві по суті, а саме у позові.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на викладене, оскільки процесуальний строк на подання позивачем доказів до позовної заяви встановлений процесуальним законодавством, а саме при поданні позовної заяви до суду.

У даному випадку строк на подання доказів сплинув, заява про продовження строку на подання пояснень (доказів) не обґрунтована, позивачем не наведено та не підтверджено жодних поважних причин пропуску такого строку, відтак у суду відсутні правові підстави для прийняття пояснень та доказів долучених у поясненнях від 28 липня 2026 року.

Зважаючи на викладене, суд залишає без розгляду пояснення позивача.

Позивач в судовому засіданні 18 серпня 2026 року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, відповідач у свою чергу не забезпечив явку уповноваженого представника.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Фермерське господарство "Агротех-Р" здійснює господарську діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції в межах Костопільської, Малолюбашанської та Головинської територіальних громад.

18 серпня 2025 року та 13 вересня 2025 року агрономами Фермерського господарства "Агротех-Р" виявлено знищення посівів кукурудзи на масивах 80, 81, 83, 84 табунами свійських корів, які були виявлені на місці.

Наказом Фермерського господарства "Агротех-Р" № 7 від 18 серпня 2025 року у уз в`язку з пошкодженням посівів кукурудзи на масивах № 81, 83, 84 створено спеціальну комісію для обстеження та фіксації пошкоджених посівів кукурудзи на вказаних масивах.

Актом про обстеження посівів сільськогосподарських культур Фермерського господарства "Агротех-Р" № б/н від 03 вересня 2025 року, комісією встановлено збитки на полях посівів кукурудзи на масивах № 81, 83, 84 загальною вартістю 152 063 грн. 00 коп.

Наказом Фермерського господарства "Агротех-Р" № 9 від 15 вересня 2025 року у у зв`язку з пошкодженням посівів кукурудзи на масивах № 80 створено спеціальну комісію для обстеження та фіксації пошкоджених посівів кукурудзи на вказаному масиві.

Актом про обстеження посівів сільськогосподарських культур Фермерського господарства "Агротех-Р" № б/н від 15 вересня 2025 року, комісією встановлено збитки на полях посівів кукурудзи на масиві № 80 загальною вартістю 26 656 грн. 00 коп.

Зважаючи на вказані обставини, позивач для фіксації факту пошкодження посівів кукурудзи та встановлення винних осіб звернувся до поліції, а саме поліцейських відділення поліції № 2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, якими зафіксовано факт пошкодження/знищення посівів кукурудзи з пояснень Шпоняка Ю.О. свійськими коровами які належать фізічниій особі-підприємцю Шпоняку Олександру Костянтиновичу.

Отже, на переконання позивача, відповідачем завдана останньому матеріальна шкода в розмірі 178 719 грн. 00 коп.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом є деліктними. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині нанесення відповідачем матеріальної шкоди відповідно до норм ст. 22, 1166 ЦК України.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки):

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала 11 рани розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальньність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками (шкодою) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідками поведінки заподіювача шкоди.

05 липня 2022 року, справа № 924/911/20, Верховний Суд зазначив: Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, то обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах. зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає Факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо . (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, повинно бути з`ясовано правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

На підтвердження розміру збитків позивач надав Акти про обстеження посівів від 03 вересня 2025 року та 15 вересня 2025 року, складені комісією самого позивача. Проте вказані акти є внутрішніми односторонніми документами позивача.

Матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів на підтвердження витрат на посіви, нормативно-обґрунтованого розрахунку втраченого врожаю (середня урожайність за минулі роки, ринкова вартість тонни кукурудзи на момент пошкодження), висновку судової чи комісійної експертизи (агротехнічної/судово-економічної) або оцінки майна, виконаної суб`єктом оціночної діяльності.

Отже, судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що збитки понесені саме у розмірі 178 719 грн. 00 коп.

Презумпція вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) діє лише після того, як Позивачем доведено факт завдання шкоди діями або бездіяльністю конкретної особи.

Позивач зазначає, що посіви пошкоджені коровами, які належать відповідачу. Втім, позивач не надав суду належних доказів (довідки/витягу з реєстру тварин про ідентифікацію худоби, матеріалів органів поліції про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення правил випасу худоби тощо), які б беззаперечно підтверджували факт належності тварин саме відповідачу та його провину у неналежному утриманні тварин.

Твердження позивача про те, що факт пошкодження посівів здійснено саме відповідачем встановлено поліцією, судом оцінюється критично, оскільки про даний факт надано пояснення поліції не відповідачем а третьою особою, що у свою чергу не може слугувати підставою для встановлення судом вказаних обставин.

Сам по собі факт наявності в матеріалах справи актів з визначенням розміру збитків не дає підстав для висновку про доведеність позивачами завданих їм збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 394/710/17 (провадження № 61- 6814 св19).

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини справи, розрахунку розміру збитків (упущеної вигоди) судом відхиляються. Інших розрахунків та методики їх нарахування, суду не подано.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії/бездіяльність відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

При цьому, позивач не пояснив, яким чином він визначив середньо ринкову вартість втраченого вражаю, позивачем не подано жодної довідки щодо вартості посівної культури у відповідному періоді та інших доказів.

Таким чином, позивачем не доведено факту заподіяння збитків саме відповідачем та факту наявності збитків.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення відповідача у даній справі.

Отже, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Зважаючи на вищевикладені та встановлені судом обставини справи, правова позиція позивача відхиляється.

Правову позицію відповідача, враховано судом при встановленні фактичних обставини справи.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Розглянувши даний спір суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність всіх обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення для стягнення збитків.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 3 028 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, суд покладає судові витрат на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволення позову Фермерського господарства "Агротех-Р" до відповідача Фізичної особи-підприємця Шпоняка Олександра Костянтиновича про стягнення збитків внаслідок пошкодження посівів сільськогосподарських культур в розмірі 178 719 грн. 00 коп. - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Вадим Торчинюк