Рішення № 139206059, 17.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 910/15547/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Масловська Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

до відповідача: Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033)

про визнання незаконними дій, скасування свідоцтва про реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

від позивача: Колода Є. Г. самопредставництво;

від відповідача: Уманець С. Г. /довіреність №380 від 16.12.2025/

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

15.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в якій просить:

- визнати вчинення реєстраційних дій відповідачем-2 в частині звернення до державного реєстратора Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації міста Джанкоя" - Климанської Н.А. щодо реєстрації державного майна за відповідачем-2 незаконними;

- визнати незаконними дії вказаного державного реєстратора щодо реєстрації державного майна за відповідачем-2 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 10177015 від 19.01.2012;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 19.01.2012 серія САЕ № 183115 про реєстрацію права власності за відповідачем-2 майна за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р., смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, буд. 17, загальною площею 28930.4 кв. м., що належить Державі Україна;

- визнати за державою Україна в особі позивача право власності на зазначене майно.

В подальшому позивачем уточнено позовні вимоги, а саме: 10.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить суд:

- усунути перешкоди державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим Майном нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015, шляхом припинення права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 10177015 та скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого Майна - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015;

- визнати право власності за державою Україна, в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме Майно нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 матеріали справи №910/15547/25 за позовом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Нижньогірської селищної ради та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконними дій, скасування свідоцтва про реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

14.01.2026 матеріали справи №910/15547/25 надійшли до Господарського суду Одеської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15547/25 розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі №910/15547/25, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на "16" лютого 2026 р. о 14:00.

04.02.2026 до суду від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач звернувся до суду із позовом в даній справі з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 16.02.2026 повідомлено Нижньогірську селищну раду про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.03.2026 о 13:45.

17.02.2026 до суду від відповідача супровідним листом надійшли додаткові документи.

10.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про заява про зміну предмету позову, в якій позивач, зокрема, зазначає, що не заявляє позовних вимог до Нижньогірської селищної ради та просить суд виключити Нижньогірську селищну раду зі складу відповідачів у справі.

В судовому засіданні 11.03.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 18.03.2026 о 15:30 без складання окремого процесуального документа.

Судове засідання, призначене Господарським судом Одеської області по справі № 910/15547/25 на "18" березня 2026 р. о 15:30, не відбулося у зв`язку із технічним збоєм в роботі системи відеоконференцзв`язку (ВКЗ).

Ухвалою суду від 24.03.2026 суд призначив судове засідання по справі № 916/5262/25 на "06" квітня 2026 р. о 16:00.

Ухвалою суду від 06.04.2026 заяву Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про зміну предмету позову (вх. №8601/26 від 10.03.2026) прийнято до розгляду. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи №910/15547/25 відповідно до уточнених позовних вимог. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Нижньогірської селищної ради. Відкладено підготовче засідання при розгляді справи №910/15547/25 на "27" квітня 2026 р. о 15:00.

У судовому засіданні 27.04.2026 судом з`ясовано думку учасників справи щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Представники позивача та відповідача не заперечили проти закриття підготовчого провадження.

У судовому засіданні 27.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.05.2026 о 14:00 без складання окремого процесуального документа.

У судовому засіданні 18.05.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 15.06.2026 о 15:00.

Судове засідання, призначене Господарським судом Одеської області по справі № 910/15547/25 на "15" червня 2026 р. о 15:00, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса.

Ухвалою суду від 15.06.2026 призначено судове засідання по справі № 910/15547/25 на "29" червня 2026 р. о 12:45.

У судовому засіданні 29.06.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 27.07.2026 о 15:30.

Судове засідання призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2026р. № 910/15547/25 на "27" липня 2026 р. о 15:30, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса.

Ухвалою суду від 27.07.2026 призначено судове засідання по справі № 910/15547/25 на "17" червня 2026 р. о 13:45.

У судове засідання 17.08.2026 з`явились представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2026 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі Мінекономіки), як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної економічної політики та здійснює управління об`єктами державної власності в межах наданих законом повноважень, провело комплексний аналіз майна, яке перебуває у його віданні та обліковується як державна власність. У ході зазначеного аналізу, на підставі офіційних відомостей, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мінекономіки встановило, що комплекс нежитлових будівель та об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, загальною площею 15 289,3 кв.м., за реєстраційним номером 10177015 (далі Майно), який є об`єктом державної власності, було неправомірно зареєстровано як об`єкт приватної власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Зазначена реєстраційна дія, вчинена Нижньогірською селищною радою, була здійснена за відсутності правових підстав та з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, у тому числі основоположних принципів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також установленого порядку зміни форми власності об`єктів державної власності. Внаслідок протиправного вчинення зазначеної реєстраційної дії, Мінекономіки, як уповноважений суб`єкт управління державним майном, було фактично позбавлене можливості належним чином здійснювати свої визначені законом повноваження та обов`язки щодо управління відповідним майном, що створило загрозу порушення майнових інтересів Держави.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності» від 09.10.2019 № 954-р, згідно з Актом приймання-передачі від 18.10.2019 Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, яке відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 504 від 21.05.2021, та № 903 від 21.07.2025 було перейменовано на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. Таким чином, станом на сьогодні, органом управління корпоративними правами держави АТ «ДПЗКУ» є Мінекономіки.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Мінекономіки. Відповідно до пункту 5.4. Статуту Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває в його власності, відповідно до законодавства та мети своєї діяльності. Майно, що є державною власністю та передано Товариству на праві господарського відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене в будь-який спосіб без рішення загальних зборів. гідно з пунктом 5.6. Статуту акції Товариства та нерухоме майно, передане державою до статутного капіталу Товариства, не можуть бути відчужені, вилучені або перебувати в заставі, використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств.

З огляду на наведене, будь-які дії, пов`язані з майном Товариства, у тому числі його володіння, користування та розпорядження, мають здійснюватися виключно за погодженням з уповноваженим органом управління Мінекономіки, яке представляє інтереси держави як власника корпоративних прав.

Будь-які дії, пов`язані з майном АТ «ДПЗКУ», зокрема операції з його відчуження чи інші форми розпорядження, а особливо реєстраційні дії щодо нерухомого майна чи інших активів, можуть здійснюватися виключно за попереднім та обов`язковим погодженням з уповноваженим органом управління Мінекономіки (а також власника Кабінету Міністрів України). Саме Мінекономіки наділене державою повноваженнями представляти інтереси держави як єдиного акціонера Товариства та здійснювати контроль за дотриманням законодавства, Статуту Товариства і правомірним використанням державного майна.

Дії, пов`язані з майном АТ «ДПЗКУ», здійснені без погодження з уповноваженим органом управління, є протиправними, юридично нікчемними та не повинні визнаватися такими, що створюють правові наслідки, оскільки вчинені з порушенням вимог законодавства та Статуту Товариства.

На переконання Мінекономіки, для визначення правового статусу майна переданого до статутного капіталу АТ «ДПЗКУ», Суд під час розгляду даної справи має врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 дійшла висновку про те, що правовий режим майна акціонерного товариства, заснованого на державній власності, може бути змінений тільки шляхом приватизації (п. 152 Постанови). Отже, передане державою до статутного фонду акціонерного товариства майно не змінює свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, передбачені для державного майна (п. 153 Постанови). У разі якщо держава не прийме рішення про зміну правового режиму спірного майна, то зміна форми власності з державної на приватну не відбудеться (п. 155 Постанови). При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що доводи про отримання акціонерним товариством спірного майна у власність в обмін на акції прямо суперечить нормам чинного законодавства (п. 168 Постанови).

Позивач також посилається на те, що постанову Верховного Суду від 06.11.2018 у праві №925/473/17, у якій Суд дійшов висновку про те, що внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу забороняється і, відповідно, юридичній особі не може належати це майно на праві приватної власності, якщо інше прямо не передбачено законом.

Верховним Судом у даній справі враховано та встановлено, що спірне майно було надано ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» і ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не у приватну власність, а для здійснення статутної діяльності і це майно залишається об`єктом права державної власності, а рішення КМУ про зміну правового режиму цього майна не приймалось, а отже, зміна форми власності з державної на приватну не відбулась.

Щодо ефективного механізму усунення перешкод, позивач наголошує, що не заявляє позовних вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності. Така правова позиція Позивача ґрунтується на сталих та обов`язкових до врахування висновках Верховного Суду щодо належності та ефективності способів захисту.

Верховний Суд постановою від 18.06.2019 у справі № 911/1657/18 виснував, що «за своєю правовою природою свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права на підставі, наприклад, рішення органу місцевого самоврядування, і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Якщо правова підстава, у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то таке рішення не породжує в його сторін прав, а відтак, свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє».

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 520/1854/17 дійшов висновку, що «вимога про скасування свідоцтва про право власності не забезпечує усунення порушень та відновлення прав власника, а отже є неефективним способом захисту. Рішення суб`єкта владних повноважень чи видане на його підставі свідоцтво вичерпують свою дію фактом їх виконання (проведенням реєстрації), а тому їх оскарження не призводить до відновлення володіння чи користування майном». «Свідоцтво про право власності не є правочином, а лише фіксує факт проведення державної реєстрації права власності на певний момент часу, скасування такого свідоцтва не має самостійного юридичного значення та не призведе до відновлення прав держави». «Належним, ефективним та достатнім способом захисту в цьому випадку є безпосереднє усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності за Відповідачем з одночасним визнанням права власності за Позивачем. Задоволення таких позовних вимог є абсолютною підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру, що повністю вичерпує конфлікт та позбавляє юридичної сили будь-які попередні свідоцтва чи рішення місцевих рад щодо вказаного майна».

Оскільки право приватної власності на майно в АТ «ДПЗКУ» не виникло з підстав, що передбачені законом, реєстраційний запис підлягає скасуванню як такий, що не відповідає дійсним правовідносинам. Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній редакції) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тобто належним способом виконання судового рішення є внесення державним реєстратором запису про скасування державної реєстрації прав на підставі судового рішення, яким, зокрема, усунуто перешкоди у здійсненні права власності шляхом скасування державної реєстрації права власності за відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) зазначено, що «у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України)».

Навіть у випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного та негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково. Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20), від 15 листопада 2023 року у справа № 918/119/21 (провадження № 12-20гс23) та інші).

Таким чином, належним, ефективним та достатнім способом захисту в цьому випадку є безпосереднє усунення перешкод шляхом припинення права власності відповідача, скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем з одночасним визнанням права власності за державою в особі Мінекономіки.

3.2. Доводи Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» створено Державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК «Хліб України», що ліквідуються. Додатком до вказаної постанови визначений перелік дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, який включає, в т.ч. і ДП ДАК «Хліб України» «Нижньогірський елеватор». На виконання вищезазначеної постанови, згідно Акта приймання-передачі від 20.01.2011 до статутного капіталу Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» передано цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Нижньогірський елеватор», в тому числі і комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, за реєстраційним номером 10177015.

Отже, держава в особі Кабінету Міністрів України вищезазначеною постановою прийняла рішення про ліквідацію дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Нижньогірський елеватор» та розпорядилася його майном на свій розсуд, передавши це майно до статутного капіталу державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

В подальшому, Кабінет Міністрів України постановою від 06.06.2011 № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 №764» (надалі - Постанова № 593) прийняв рішення про перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в акціонерне товариство публічного типу. Вказаною постановою також було визначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ «ДПЗКУ» здійснює Мінагрополітики та встановлено, що 100 відсотків акцій ПАТ «ДПЗКУ», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

На виконання Постанови № 593 Мінагрополітики 07.07.2011 видано наказ № 325 «Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - Наказ № 325), яким зокрема прийнято рішення про перетворення вказаного державного підприємства в публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Пунктом 4 зазначеного Наказу № 325 встановлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Отже, держава в особі Кабінету Міністрів України Постановою № 593 прийняла рішення про зміну правового режиму майна у спосіб, передбачений ст. 85 Господарського кодексу України (статутний капітал ПАТ «ДПЗКУ» формується за рахунок майна ДП «ДПЗКУ», а 100 % акцій ПАТ «ДПЗКУ», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності). Тобто, Постанова № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 № 764» є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну правового режиму спірного майна. Вказане спростовує доводи позивача про те, що держава не приймала рішення про зміну режиму спірного майна.

Згідно з п. 4.3. Статуту, Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Тобто, в установчому документі, на підставі якого діяло ПАТ «ДПЗКУ» і який був затверджений Мінагрополітики, чітко визначено, що майно передане до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» є власністю Товариства, в тому числі спірне майно.

Отже, все викладене вище свідчить про те, що Відповідач АТ «ДПЗКУ» законно набув право власності на спірне майно, яке було передане до його статутного капіталу внаслідок волевиявлення держави, яке виражається у Постановах КМУ № 764 та №593, Наказі Мінагрополітики № 325 та Статуті ПАТ «ДПЗКУ», затвердженому наказом Мінагрополітики № 634 від 17.11.2011.

Норми ч. 3 ст. 86 ГК України (в редакції, чинній на момент створення ПАТ «ДПЗКУ» - 07.07.2011), на які посилається позивач у своєму позові, є загальними та містять застереження про те, що ці норми застосовуються, якщо інше не передбачено законом. При цьому спеціальними нормами, передбаченими ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції від 02.10.2011), не заборонялось передавати об`єкти державної власності, що не підлягають приватизації, до статутного капіталу господарських організацій. Визначені цим законом обмеження стосувалися виключно розпорядження цим майном. Отже, вказане додатково підтверджує правомірність набуття ПАТ «ДПЗКУ» права власності на спірне нерухоме майно та спростовує аргументи позивача, викладені в позовній заяві.

АТ «ДПЗКУ» звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до суду із позовом в даній справі з пропуском строку позовної давності. До позовних вимог у даному спорі застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Отже, строк у межах якого особа могла звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 10177015 від 19.01.2012 та з вимогою про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності від 19.01.2012 серія САЕ № 183115 сплинув. Однак, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою лише 15.12.2025, тобто після спливу строку позовної давності. При цьому, позивач не наводить поважні причини пропущення позовної давності.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"", установлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - Компанія) здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства (п.1 постанови).

Відповідно до п.2 вказаної постанови ліквідовано дочірні підприємства Компанії згідно з додатком.

Згідно з п.4, 5 постанови КМУ від 11.08.2010 №764 утворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - підприємство) з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства. Установлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.

20.01.2011 Комісією з ліквідації дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Нижньогірський елеватор" та Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" складений та підписаний акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу №1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р." установлено, що: 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325 реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 1) шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі Товариство). Постановлено, що Товариство є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Установлено, що статутний капітал Товариства формується на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 №634 "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"" створено публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та затвердити його Статут.

Відповідно до п.1.1 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" останнє є юридичною особою згідно законодавства України, створеною шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 року № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. № 764» та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 липня 2011 р. № 325 «Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно з п.1.4 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 року № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. № 764» здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Пунктом 4.1 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передбачено, що майно Товариства складається з основних фондів, обігових коштів, цінних паперів, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Товариства, формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.3 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Товариство є власником: майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого Товариству засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб; продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; - одержаних від власної господарської діяльності доходів та майна; - доходів за цінними паперами, корпоративними правами, що належать Товариству; - іншого майна, набутого на законних підставах.

Згідно з п.4.4 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, 6 цьому Статуту та меті діяльності Товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

В матеріалах справи також наявний статут Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з якого вбачається, що останнє засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.

Відповідно до п.1.2 статуту товариства Товариство створено шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. № 764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Згідно з п.1.3 статуту товариства засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Міністерство економіки України (далі - Уповноважений орган управління).

Відповідно до п.1.5 статуту товариства Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав обов`язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Пунктом 5.2 статуту товариства передбачено, що майно Товариства формується за рахунок: 8 майна, коштів та нематеріальних активів, переданих йому як вклади (внески) до статутного капіталу; доходів, одержаних від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходів від цінних паперів; кредитів банків та інших кредиторів; капітальних вкладень і дотацій з бюджетів; майна, придбаного в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку, безоплатних або благодійних внесків юридичних та фізичних осіб; інших джерел, не заборонених законодавством.

Товариство є власником: майна, переданого йому як внесок до статутного капіталу; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності Товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності Товариства; іншого майна, набутого Товариством на підставах, не заборонених законом (п.5.3 статуту товариства).

Згідно з п.5.4 статуту товариства Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває в його власності, відповідно до законодавства та мети своєї діяльності. Майно, що є державною власністю та передано Товариству на праві господарського відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене в будь-який спосіб без рішення загальних зборів.

Відповідно до п.5.6 статуту товариства Акції Товариства та нерухоме майно, передане державою до статутного капіталу Товариства, не можуть бути відчужені, вилучені або перебувати в заставі, використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств.

Пунктом 6.1 статуту товариства єдиним акціонером Товариства є держава в особі Уповноваженого органу управління, який безпосередньо без скликання загальних зборів Товариства здійснює повноваження з управління корпоративними правами Товариства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності" від 09.10.2019 № 954-р, передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, за переліком згідно з додатком 1, до якого зокрема включено повноваження з управління корпоративними правами АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 № 504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України», Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 № 903 «Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства», Міністерство економіки України було перейменовано на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Водночас з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №452607953 від 18.11.2025 вбачається, що об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015, - належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Дата прийняття рішення про державну реєстрацію та дата внесення запису 19.01.2012.

До матеріалів справи також надано:

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ №183115 від 19.01.2012, видане Нижньогірською селищною радою на нежитлові будівлі за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, власник - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", форма власності приватна.

- Витяг про державну реєстрацію прав №32916276 від 19.01.2026, щодо обєкту реєстраційний номер 10177015 нежитлові будівлі за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, власник - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", форма власності приватна

5. Позиція суду.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Предметом спору у даній справі є:

- усунення перешкод державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим Майном нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015, шляхом припинення права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 10177015 та скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого Майна - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015;

- визнання права власності за державою Україна, в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме Майно нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що спірне нерухоме майно є державною власністю, яке передане державою до статутного капіталу відповідача та будь-які дії, пов`язані з майном АТ «ДПЗКУ», зокрема операції з його відчуження чи інші форми розпорядження, а особливо реєстраційні дії щодо нерухомого майна чи інших активів, можуть здійснюватися виключно за попереднім та обов`язковим погодженням з уповноваженим органом управління Мінекономіки (а також власника Кабінету Міністрів України).

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми, зокрема ст. 22 ГК України, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якою держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Суб`єктами господарювання державного сектору економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законами.

Зазначені суб`єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов`язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки всі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу цих суб`єктів.

Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб`єктів господарювання державного сектору економіки, забороняється делегування іншим суб`єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб`єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, усі суб`єкти державного сектору економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.

Утворення акціонерних товариств на базі майна державних унітарних підприємств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статутного фонду.

За загальними правилами, установленими ст.12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Частина 3 ст. 145 ГК України, чинна станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна», чинної станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об`єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо правового режиму державного майна, переданого до статутного капіталу акціонерного товариства, виходила з того, що Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого державою акціонерного товариства до способів приватизації. Відтак таке передання не може вважатися підставою для зміни державної форми власності.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

У подальшому ці висновки підтверджені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2025 у справі № 917/2033/21 щодо правового статусу майна AT «Укрпошта», 100% акцій якого належать державі.

Відповідно до ч.1,2 ст.136 ГК України, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин, Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Так, з наявного в матеріалах справи статуту відповідача вбачається, що Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є приватним акціонерним товариством, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Міністерство економіки України (далі - Уповноважений орган управління).

Відповідно до п.1.5 статуту товариства Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав обов`язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Згідно з п.5.4 статуту товариства Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває в його власності, відповідно до законодавства та мети своєї діяльності. Майно, що є державною власністю та передано Товариству на праві господарського відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене в будь-який спосіб без рішення загальних зборів.

Між тим, матеріали справи не містять та до суду не надано доказів прийняття засновником рішення про відчуження/приватизацію майна відповідача, передане йому на праві господарського відання.

Відтак, оскільки відчуження спірного державного майна відбулося поза межами приватизаційної процедури, така передача не могла мати наслідком припинення права державної власності на це майно та виникнення права приватної власності у Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Між тим, як вище встановлено судом, на спірне нерухоме майно нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський район, смт Нижньогірський, вул. Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015, проведено реєстрацію права приватної власності за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (нині - Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України").

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» здійснена 19.01.2012, про що свідчить відповідний запис про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 10177015 та свідоцтво про право власності від 19.01.2012 серії САЕ № 183115.

При цьому підставою для такої державної реєстрації не було рішення уповноваженого органу держави про приватизацію зазначеного нерухомого майна та не встановлено обставин проведення щодо спірного майна приватизаційної процедури у порядку, визначеному законодавством України.

Отже, сама по собі реєстрація права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» щодо спірного нерухомого майна, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про відчуження/приватизацію такого майна, не може свідчити про правомірність набуття відповідачем права приватної власності на спірне майно, оскільки державна реєстрація речового права не є самостійною підставою набуття права власності, а лише офіційно підтверджує вже набуте на передбачених законом підставах речове право.

Відтак за відсутності передбаченої законом підстави для припинення права державної власності та виникнення права приватної власності у Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», державна реєстрація такого права не створює законного титулу власника на спірне нерухоме майно.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені висновки суду про відсутність правових підстав для набуття та відповідно реєстрацію за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» права приватної власності на спірне нерухоме майно, оскільки таке майно не вибуло з державної власності внаслідок належної приватизаційної процедури, суд дійшов висновку, що порушене право держави підлягає захисту шляхом припинення права власності Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на спірний об`єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації такого права, а також визнання за державою Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України права власності на зазначене нерухоме майно.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У даному випадку законної підстави для набуття відповідачем права приватної власності на спірне державне майно судом не встановлено.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи встановлені судом обставини, право власності держави на спірне нерухоме майно оспорюється відповідачем шляхом реєстрації за собою права приватної власності на це майно, у зв`язку з чим вимога про визнання права власності за державою є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Водночас вимога про усунення перешкод державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України у здійсненні права користування та розпорядження спірним нерухомим майном шляхом припинення права власності відповідача та скасування державної реєстрації такого права безпосередньо спрямована на усунення правових перешкод у здійсненні державою повноважень власника щодо належного їй майна.

Таким чином, враховуючи встановлену судом відсутність правових підстав для набуття Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» права приватної власності на спірне нерухоме майно, позовні вимоги Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовними вимогами у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23).

За таких обставин, враховуючи пред`явлення позивачем у даній справі саме негаторного позову, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності наразі відсутні.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з урахуванням коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст.129, 232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим Майном нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015, шляхом припинення права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 10177015 та скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого Майна - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015.

3. Визнати право власності за державою Україна, в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме Майно нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, Нижньогірський р-н., смт. Нижньогірський, вулиця Перемоги, будинок 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10177015.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) на користь Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 844 /чотири тисячі вісімсот сорок чотири/ грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 серпня 2026 р.

Суддя Ю.М. Щавинська