Рішення № 139206036, 21.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/2789/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від прокуратури: Кобзар А.І.,

від позивача-1: не з`явився,

від позивача-2: Мойсеєнко В.В.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2789/24

за позовом: Керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (пр-т Богоявленський, № 314, м. Миколаїв, 54000) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита Василя Липківського, № 35. м. Київ, 03035), 2) Херсонської обласної державної адміністрації (площа Свободи, № 1, м. Херсон, 73000)

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (Миколаївське шосе, № 26-Б, м. Херсон, 73003), 2) Станіславської сільської ради (вул. Свободи, № 15, с. Станіслав, Херсонський р-н, Херсонська область, 75051)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору

21.06.2024 керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (далі Прокуратура) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі Міндовкілля) та Херсонської обласної державної адміністрації (далі Херсонська ОДА) із позовом (вх. № 2849/24) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі Держгеокадастр) та Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (далі Сільрада), в якому просить суд усунути перешкоди власнику державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.11.2020 № 6 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, у частині передачі у комунальну власність Станіславській сільській раді Станіславської територіальної громади Херсонського району (раніше Білозерського району) Херсонської області земельної ділянки площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 за територіальною громадою в особі Станіславської сільської ради Станіславської територіальної громади Херсонського району (раніше Білозерського району) Херсонської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2319175165203) з одночасним припиненням речових прав Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області на земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га;

- зобов`язання Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області повернути земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321, державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачами вимог земельного та природоохоронного законодавства України при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність.

Аргументи учасників справи

2.1. Аргументи Прокуратури.

Прокуратура вказує на те, що Указом Президента України від 21.02.2002 № 167/2002 оголошено заказниками загальнодержавного значення території, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, зокрема, ландшафтний заказник Олександрівський, що знаходиться на території с. Олександрівка Білозерського району Херсонської області.

Крім того, Прокуратура зазначає, що наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.05.2002 № 196 затверджено Положення про заказник Олександрівський, відповідно до п.1.2 якого заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Прокуратура вказує, що Держгеокадастром 24.11.2020 на підставі наказу № 6 передано Сільраді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 864,5834 га, у т.ч. земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321.

Крім того, Прокуратура зазначає, що 25.11.2020 між відповідачами підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Держгеокадастр передає із державної власності, а Сільрада приймає у комунальну власність земельні ділянки.

Також Прокуратура вказує, що Рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Сільради від 23.12.2020 № 80 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 864,5834 га у комунальну власність Станіславської територіальної громади.

Як вказує Прокуратура, право власності на земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 за Сільрадою зареєстровано 18.03.2021 (номер відомостей про речове право 2319175165203).

Натомість, як зауважує Прокуратура, згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка, що є предметом позовних вимог, сформована та 24.06.2019 зареєстрована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, що вказує на порушення правового режиму використання земель природно-заповідного фонду.

Прокуратура пояснює, що факт розміщення земельної ділянки, яка є предметом спору, в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський підтверджується відомостями із Національної кадастрової системи та відомостями відкритих даних земельного кадастру України.

Прокуратура стверджує, що Міндовкілля не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу території ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, а також не видавало відповідні експертні висновки та не погоджувало проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321, а також не погоджувало її вилучення та передачу у власність Сільради.

Прокуратура вказує на те, що: позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права; єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації; передачу спірної земельної ділянки, сформованої за рахунок земель природно-заповідного фонду, на якій розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення Олександрівський, протиправно здійснено Держгеокадастром.

Також Прокуратура зазначає, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а, отже, статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій. Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі, цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Крім того, Прокуратура пояснює, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 18.03.2021 за Сільрадою, яка на теперішній час є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) належить державі в особі Херсонської ОДА відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України.

Прокуратура, з посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, вказує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу Держгеокадастру відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника та не потребує заявлення додаткової вимоги про скасування технічної документації із землеустрою.

2.2. Аргументи позивача Херсонської ОДА.

Херсонська ОДА підтримує позов в повному обсязі, просить його задовольнити, вказуючи на те, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються на нормах права, підтверджуються належними та допустимими доказами.

2.3. Аргументи позивача Міндовкілля.

Міндовкілля підтримує позов в повному обсязі, просить його задовольнити, вказуючи на те, що Держгеокадастром всупереч вимогам ст.7 Закону України Про природно-заповідний фонд України видано наказ від 24.11.2020 № 6 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та передано Сільраді земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321.

Також Міндовкілля вказує на те, що внесені до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321, а саме віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, не відповідає вимогам законодавства, оскільки на даній земельній ділянці розташований заказник, що відповідно до ст.ст.43, 44 ЗК України свідчить про те, що дані земельні ділянки є землями природно-заповідного фонду.

2.4. Аргументи відповідача Держгеокадастру.

Держгеокадастр просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи на те, що прокурором: визначено неналежного відповідача по справі та обрано неефективний спосіб захисту; не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів належності спірної земельної ділянки площею 13,4 га, кадастровий номер 6520380500:02:001:0321, до земель природно-заповідного фонду. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не спростовує викладене, адже спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, Держгеокадастр зазначає про те, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-ІХ Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п.24, де зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (набув чинності з 27.05.2021). Таким чином, Держгеокадастр з 27.05.2021 не розпоряджається земельною ділянкою, яка зазначена в наказі від 24.11.2020 № 6 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

2.5. Аргументи відповідача Сільради.

Сільрада, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що: державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої 06.03.2008 Херсонською регіональною філією ДП Центр ДЗК; позивач не оскаржує законність та чинність технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, однак просить скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки.

3. Процесуальні питання вирішені судом.

26.06.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (вх. № 2849/24 від 21.06.2024) залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

27.06.2024 року від керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області надійшла заява про усунення недоліків позову (вх. № 25061/24), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 26.06.2024 та додані відповідні докази.

02.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 2849/24 від 21.06.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2789/24. Постановлено справу № 916/2789/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 липня 2024 року о 12:40 год.

03.07.2024 від представника Херсонської ОДА надійшло до господарського суду клопотання (вх. № 25723/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

05.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Херсонської ОДА (вх. № 25723/24 від 03.07.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/2789/24.

12.07.2024 представник Держгеокадастру звернувся до господарського суду з: письмовим клопотанням (вх. № 26800/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів; з відзивом на позовну заяву (вх. № 26806/24).

12.07.2024 представник Держгеокадастру звернувся до господарського суду з письмовою заявою (вх. № 26827/24), в якій просить залишити без розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 26806/24 від 12.07.2024) та клопотання (вх. № 26800/24 від 12.07.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, вказуючи на те, що ним помилково подано вказані документи.

16.07.2024 Херсонська ОДА звернулась до господарського суду з додатковими поясненнями у справі щодо позовної заяви прокурора (вх. № 27188/24).

16.07.2024 Держгеокадастр звернувся до господарського суду з письмовим відзивом на позовну заяву (вх. № 27193/24), згідно якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

18.07.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2789/24 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до 15 серпня 2024 року на 12:00 год., про що Міндовкілля, Держгеокадастр та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 18.07.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

26.07.2024 Прокуратурою подано до господарського суду відповідь на відзив Держгеокадастру (вх. № 28270/24).

29.07.2024 Сільрада звернулась до господарського суду з відзивом на позовну заяву (вх. № 28511/24).

05.08.2024 Прокуратура звернулась до господарського суду з письмовим клопотанням (вх. № 29292/24) про долучення до матеріалів справи картографічних матеріалів із зображенням меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський.

06.08.2024 Сільрада звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовою заявою (вх. № 29375/24), в якій просить розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами без участі її представника.

09.08.2024 Прокуратурою подано до господарського суду відповідь на відзив Сільради (вх. № 29671/24).

12.08.2024 Міндовкіллям подано до господарського суду письмові пояснення (вх. № 29927/26).

15.08.2024 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; закрито підготовче провадження та призначено розгляд по суті на 05.09.2024 на 11:00 год (резервна дата 17.09.2024 об 11:00 год.), про що Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 16.08.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

05.09.2024 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області: оголошено перерву в судовому засіданні до 01.10.2024 до 14:20 год.; постановлено наступне судове засідання розпочати з дослідження доказів наявних в матеріалах справи, про що Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 06.09.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

27.09.2024 від Прокуратури надійшла до господарського суду заява (вх. № 35318/24) про відкладення розгляду справи.

01.10.2024 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області оголошено перерву в судовому засіданні до 08.10.2024 до 14:20 год., про що Прокуратура, Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 02.10.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

08.10.2024 Прокуратура звернулась до господарського суду з: письмовим клопотанням (вх. № 36577/24) про долучення доказів до матеріалів справи; письмовим клопотанням про витребування доказів (вх. № 36586/24), згідно якого просить витребувати в Держгеокадастру належним чином завірену копію землевпорядної документації, на підставі якої сформована та зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га (технічна документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель розроблена 06.03.2008 Херсонською регіональною філією ДП Центр ДЗК); письмовим клопотанням (вх. № 36588/24) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 916/2789/24.

08.10.2024 протокольними ухвалами господарського суду: задоволено письмове клопотання Прокуратури про повернення на стадію підготовчого провадження; залишено без розгляду клопотання (вх. № 36577/24) про долучення доказів до матеріалів справи; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.11.2024 до 15:00 год, про що Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 10.10.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

05.11.2024 Херсонська ОДА звернулась до господарського суду з письмовим клопотанням (вх. № 39918/24) про проведення підготовчого засідання 07.11.2024 без участі його представника.

06.11.2024 Прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням (вх. № 40035/24) про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 916/2789/24. Проведення експертизи Прокуратура просить доручити Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експерта просить поставити наступне питання: Чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га на межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, розташованого в адміністративних межах території Сільради, відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів створення об`єкту природно-заповідного фонду?.

07.11.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.11.2024 до 12:00 год., про що Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 08.11.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

07.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Прокуратури (вх. № 36586/24 від 08.10.2024) про витребування доказів.

19.11.2024 Держгеокадастром подано до суду письмові пояснення (вх. № 41765/24), в яких вказує про відсутність можливості надати витребувані ухвалою суду від 07.11.2024 докази.

26.11.2024 в підготовчому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

26.11.2024 ухвалою господарського суду: задоволено клопотання Прокуратури (вх. № 40035/24 від 06.11.2024) про призначення судової земельно-технічної експертизи; призначено у справі № 916/2789/24 судову земельно-технічну експертизу з дорученням її проведення Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; на вирішення судової експертизи поставлено наступне питання: Чи є накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га на межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, розташованого в адміністративних межах території Сільради, відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів створення об`єкту природно-заповідного фонду? Якщо так, то якою площею?; витрати по оплаті за проведення експертизи покладено на Прокуратуру; зупинено провадження у справі № 916/2789/24.

02.01.2025 на адресу Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов супровідний лист (вх. № 27/25), в якому повідомлено про те, що на теперішній час в нього відсутній судовий експерт з правом проведення земельно-технічної експертизи за напрямком 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками, у зв`язку з чим ухвалу про призначення земельно-технічної експертизи повернуто без виконання.

13.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/2789/24 та призначено підготовче засідання на 04.02.2025 об 11:40 год.

29.01.2025 на адресу Господарського суду Одеської області від Херсонської ОДА надійшло письмове клопотання про проведення підготовчого засідання 04.02.205 без участі його представника.

30.01.2025 Прокуратурою подано до господарського суду письмове клопотання (вх. № 3234/25) про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 916/2789/24. Проведення експертизи Прокуратура просить доручити Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта просить поставити наступне питання: Чи є накладення меж земельної ділянки 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га на межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, розташованого в адміністративних межах території Сільради, відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів створення об`єкту природно-заповідного фонду? Якщо так, то якою площею?.

04.02.2025 в підготовчому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

04.02.2025 ухвалою господарського суду проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2024, доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі № 916/2789/24 зупинено, матеріали справи надіслано на адресу експертної установи.

01.04.2025 за вх. № 10441/25 до суду від експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи за матеріалами справи № 916/2789/24, а також рахунок для оплати вартості експертизи.

09.04.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/2789/24 та призначено підготовче засідання на 24.04.2025 об 11:40 год.

17.04.2025 Херсонською обласною військовою адміністрацією подано до суду клопотання (вх. № 12469/25), яке не містило КЕП представника, до якого позивачем-2 на виконання ухвали суду від 09.04.2025 додано наявні матеріали проєкту створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський. Щодо виконання експертизи у 4-му кварталі 2025 року позивач-2 не заперечив. Тотожна заява із відповідними документами була подана позивачем-2 належним чином 24.04.2025 через систему Електронний суд, зареєстрована за вх. № 13153/25 та долучена судом до матеріалів справи.

21.04.2025 від прокурора до суду надійшла заява (вх. № 12762/25), згідно якої на виконання ухвали суду надано в електронному виді отриману з АС ДЗК поземельну книгу стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321, площею 13,4 га, з геодезичними даними по просторовому положенню земельної ділянки (каталог координат) з прив`язкою до державної геодезичної мережі. Також прокурор зазначив, що матеріали створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський долучені ним до матеріалів позовної заяви, а щодо проведення експертизи у 4-му кварталі 2025 року він не заперечує.

24.04.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2789/24, з метою надання учасникам справи додаткового часу для подання документів, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до 13 травня 2025 року о 12:40 год.

09.05.2025 від прокурора до суду надійшла заява (вх. № 11768/25), до якої додано інформацію Херсонської обласної військової адміністрації щодо топографо-геодезичних даних у вигляді каталогу координат орієнтованих меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, також картку ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський.

13.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025: задоволено клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. №10441/25 від 01.04.2025) про надання додаткових матеріалів по справі № 916/2789/24; погоджено проведення судової земельно-технічної експертизи № 1248-34-25 у справі № 916/2789/24 в строк понад 90 календарних днів, у четвертому кварталі 2025 року; запропоновано судовому експерту здійснити проведення судової земельно-технічної експертизи за наявними у справі № 916/2789/24 матеріалами; зупинено провадження у справі № 916/2789/24; матеріали справи № 916/2789/24 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для продовження проведення експертного дослідження.

10.02.2026 за вх. № 4894/26 на адресу Господарського суду Одеської області від судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи № 1248-34-25 від 29.01.2026.

18.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/2789/24 та призначено підготовче засідання на 10.03.2026 о 12:40 год.

10.03.2026 протокольною ухвалою господарського суду оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.04.2026 о 10:40 год., про що Міндовкілля, Херсонська ОДА, Держгеокадастр та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 11.03.2026, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

18.03.2026 Прокуратура звернулась до господарського суду з письмовим клопотанням (вх. № 9641/26), в якому просила замінити позивача у справі № 916/2789/24 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України на його правонаступника Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/2789/24 на 14.04.2026 о 10:40 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою господарського суду призначено підготовче засідання на 07.05.2026 о 10:40 год.

30.04.2026 Держгеокадастр звернувся до господарського суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи № 916/2789/24.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі № 916/2789/24 на 07.05.2026 о 10:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

07.05.2026 ухвалою господарського суду призначено підготовче засідання на 26.05.2026 о 12:40 год.

25.05.2026 Херсонська ОДА звернулась до господарського суду з письмовим клопотанням (вх. № 18132/26) про проведення підготовчого засідання без участі його представника, за наявними в матеріалах справи доказами.

26.05.2026 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.06.2026 до 12:40 год., про що Міндовкілля, Херсонська ОДА, Держгеокадастр та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 27.05.2026, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

08.06.2026 до суду прокурором було подано клопотання (вх. № 19725/26), відповідно до якого прокурор просив викликати в судове засідання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Возного Олега Ігоровича та запропонувати експерту надати відповіді на питання по суті проведеного експертного дослідження.

09.06.2026 протокольною ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання на 25.06.2026 о 12:00 год.

09.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Прокуратури (вх. № 19725/26) про виклик експерта у справі № 916/2789/24.

25.06.2026 протокольною ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.07.2026 об 11:00 год, про що Міндовкілля, Держгеокадастр та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 26.06.2026, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

01.07.2026 Держгеокадастр звернувся до господарського суду з письмовою заявою (вх. № 22899/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

03.07.2026 протокольною ухвалою господарського суду у зв`язку з несправністю обладнання представника Держгеокадастру, для надання можливості представнику виступити зі вступним словом оголошено перерву в судовому засіданні до 28.07.2026 до 10:30 год., про що Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 06.07.2026, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

28.07.2026 протокольною ухвалою господарського суду оголошено перерву в судовому засіданні до 11.08.2026 до 11:00 год., про що Міндовкілля та Сільрада були повідомлені відповідною ухвалою суду від 29.07.2026, постановленою в порядку ст.120 ГПК України.

07.08.2026 Держгеокадастр звернувся до господарського суду з письмовою заявою (вх. № 27312/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.08.2026 в судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив сторони про час його оголошення, а саме 21.08.2026 об 11:00.

12.08.2026 Держеокадастром подано до господарського суду письмову заяву (вх. № 27752/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті учасники процесу виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі докази, які містяться в матеріалах справи.

Прокурор та представник Херсонської ОДА у своїх вступних промовах та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник Держгеокадастру у своїй вступній промові та судових дебатах заперечував проти задоволення позову.

21.08.2026 в судове засідання представники Міндовкілля, Держгеокадастру та Сільради не з`явились, хоча про час та дати розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать, зокрема, протоколи судових засідань та довідки про доставку документів в кабінет Електронного суду.

Згідно ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС у своїй постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Отже, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком учасників справи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справах Walchli v. France від 26.07.2007 та ТОВ Фріда проти України від 08.12.2016).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні та достатні умови для доведення ними своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судових засідань тощо.

З урахуванням викладеного та враховуючи матеріали справи та поведінку сторін, розгляд даної позовної заяви був здійснений судом у розумні строки, в контексті положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні 21.08.2026 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті і після виходу з нарадчої кімнати судом відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України було проголошене скорочене рішення.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного рішення залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більше як на десять днів з дня проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення.

Отже, законодавець передбачив можливість виготовлення судом повного тексту рішення у строк не більше, як десять днів. Оскільки засідання, в якому проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення, відбулось 21.08.2026, суд мав процесуально визначену можливість для складання тексту рішення у строк до 31.08.2026, не порушуючи при цьому процесуальних строків, визначених для складання повного рішення.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Указу Президента України від 21.02.2002 № 167/2002 Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та ст.5 Закону України Про природно-заповідний фонд України 27.05.2002 видано наказ № 196, яким затверджено Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення Олександрівський (далі Положення).

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (п.1.2. Положення).

Заказник розташований на землях Олександрівської сільської ради Білозерського району Херсонської області (п.1.3. Положення).

Територія оголошена заказником не вилучається із землекористування Олександрівської сільської ради Білозерського району Херсонської області… Заказник займає площу 996 га, в т.ч.: 60 га суша, 936 га акваторія Дніпровського лиману (п.1.4. Положення).

Межі заказника переносяться в натуру з встановленням єдиних державних знаків та аншлагів затвердженого зразку й наносяться на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему України та користувача… (п.1.5. Положення).

Режим території заказника враховується в усіх видах проектно-планувальної документації, а також проектах на будівництво комплексів і окремих споруд в районі його розташування (п.1.6. Положення).

Зміна меж, категорії та скасування статусу заказника проводиться відповідно до чинного законодавства України (п.1.7. Положення).

Як встановлено судом, Держгеокадастром 24.11.2020 на підставі наказу № 6 передано Сільраді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 864,5834 га, згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні, у т.ч. земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321. Пунктом другим наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (т.с.1 а.с.91).

25.11.2020 між відповідачами підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Держгеокадастр передає із державної власності, а Сільрада приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, в тому числі і земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 (т.с.1 а.с.97).

Рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Сільради від 23.12.2020 № 80 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 864,5834 га у комунальну власність Станіславської територіальної громади (т.с.1 а.с.103).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку площею 13,4 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0321 за Сільрадою зареєстровано 18.03.2021 (номер відомостей про речове право 2319175165203) (т.с.1 а.с.49).

Згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка, що є предметом позовних вимог, сформована та 24.06.2019 зареєстрована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства (т.с.1 а.с.51).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2026 за вх. № 4894/26 на адресу Господарського суду Одеської області від судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи № 1248-34-25 від 29.01.2026, згідно якого судовий експерт Олег Возний вказав, що: Визначити чи є накладення меж земельної ділянки 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га на межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, розташованого в адміністративних межах території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області, відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів створення об`єкту природно-заповідного фонду не надається можливим.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 інтерес держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття інтерес держави особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У даній справі, прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Міндовкілля та Херсонської ОДА є не здійснення захисту порушених інтересів держави.

Прокуратурою на адреси Міндовкілля та Херсонської ОДА скеровано листи від 21.05.2024 № 53/1-1840-24, від 10.06.2024 № 53/1-1840-24, в яких викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконного заволодіння земель природно-заповідного фонду та запитано про вжиті Міндовкіллям та Херсонською ОДА заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Прокуратурою.

У відповідь на вказані листи: Міндовкілля повідомило листом від 23.05.2024 № 2192-24, що прокурор здійснює представництво в суді в інтересах держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень; Херсонська ОДА повідомила листом від 14.06.2024 № 01-01-66-6301/0/24/14 про відсутність підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, Міндовкіллям та Херсонською ОДА у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави.

Отже, прокурор дотримався передбачених ст.23 Закону України Про прокуратуру вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти росії (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що підставою пред`явлення цього позову стало те, що відповідачами порушено вимоги земельного та природоохоронного законодавства України при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, тому набув статусу позивача у справі.

Щодо суті спору і позовних вимог Прокуратури про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст.155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до приписів ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проведено судову земельно-технічну експертизу № 1248-34-25 від 29.01.2026, у висновку якої судовий експерт Олег Возний вказав, що: Визначити чи є накладення меж земельної ділянки 6520380500:02:001:0321 площею 13,4 га на межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, розташованого в адміністративних межах території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області, відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів створення об`єкту природно-заповідного фонду не надається можливим.

Оцінивши надані Прокуратурою та позивачами докази, господарський суд зазначає, що їх твердження про накладення спірної земельної ділянки на межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський є лише припущеннями.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі №619/2766/19, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній експертизі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2024 у справі №686/27476/21.

Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі №515/1315/18.

Таким чином, позивачем у порушення вимог процесуального права не виконано свого обов`язку в частині доказування порушеного права держави, в інтересах якої подано позов прокурором, не доведено віднесення спірної земельної ділянки до земель ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський, а, тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Прокуратури.

З огляду на викладене, у задоволенні позову суд відмовляє.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються.

Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond а reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

У викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії).

З урахуванням викладеного, суд відхиляє наведені Прокуратурою обґрунтування, як підставу для задоволення позову, з приводу того, що факт розміщення земельної ділянки, яка є предметом спору, в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Олександрівський підтверджується відомостями із Національної кадастрової системи та відомостями відкритих даних Державного земельного кадастру, так як висновок експерта спирається на спеціальні знання та натурні дослідження, в той час як публічні відомості з Державного земельного кадастру та Національної кадастрової системи є суперечливими та графічно абстрактними. Зокрема, судовий експерт у своєму висновку вказав про те, що: за наявності лише трьох просторово визначених точок відсутні вихідні геодезичні дані, достатні для побудови межі Заказника як геометрично визначеного полігону, що унеможливлює встановлення факту накладання, перетину або відсутності такого, між межами земельної ділянки та територією об`єкта природно-заповідного фонду.

Решта доводів учасників справи, на мотиви, з яких суд відмовляє у задоволенні позову, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені Херсонською обласною прокуратурою, покладаються на неї.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі № 916/2789/24 покласти на Херсонську обласну прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повне рішення складено 25 серпня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський