Рішення № 139205957, 25.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 Справа № 914/472/26

Господарський суд Львівської області в складі:

головуючої судді: Бургарт Т. І.,

за участі секретаря судового засідання: Свистуна П. О.,

представників учасників справи: не з`явились,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі - позивач)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивліс» (далі - відповідач, ТОВ «Сивліс»)

про: стягнення заборгованості у розмірі 4 209 455,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивліс» про стягнення заборгованості у розмірі 4 209 455,69 грн., з яких 3 941 336,81 грн. основний борг, 7 882,67 грн. - інфляційні втрати, 260 236,21 грн. - пеня.

Процесуальний рух справи відображений у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

Позивач уклав із відповідачем Договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-22951-13 від 08.09.2025 (надалі - Договір). Позивач виконав свої обов`язки та поставив товар на суму на загальну суму 5 894 287,57 грн. Втім, відповідач лише частково оплатив вартість товару на суму 1 952 950,76 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3 941 336,81 грн. Зважаючи на це, просить суд стягнути з відповідача основний борг, інфляційні втрати та пеню.

Аргументи відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт поставки усіх партій товару на загальну суму 5 894 287,57 грн., а також визнав суму основного боргу. Заявив клопотання про зменшення розміру пені, в обґрунтування якого зазначив, що ТОВ «Сивліс» в період з 01.12.2025 по 01.03.2026 не могло належним чином здійснювати свою господарську діяльність через постійні відключення електроенергії, внаслідок чого не змогло виконувати своїх зобов`язань перед контрагентами. Повідомив, що частково погасив суму основної заборгованості, що підтверджується Платіжними інструкціями №7094 від 22.05.2026 та №7118 від 04.06.2026 на суму 200 000,00 грн. та 400 000,00 грн. відповідно. Додатково наголосив на складному фінансовому становищі, на підтвердження чого надав Договір №275/8/2025-3 про відкриття кредитної лінії від 09.09.2025 та фінансову звітність малого підприємства.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

08.09.2025 позивач (як продавець) уклав із відповідачем (як покупцем) Договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-22951-13, основні положення якого сформульовані наступним чином:

- за п. 1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар, яким є необроблена деревина, і сплатити за нього ціну відповідно до Договору;

- загальна вартість товару становить 5 373 096,75 грн (п. 4.1-4.2 Договору);

- згідно п. 4.7 Договору сторони можуть домовитися про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторони укладають додаткову угоду;

- рахунок на оплату партії товару направляється покупцю в строк та в порядку, вказаному в п. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 та п. 3.6 Договору з урахуванням підписаного графіку поставки. Оплата вартості товару здійснюється на умовах 100% передоплати протягом 5 робочих днів після отримання рахунку (п. 4.4-4.5 Договору); Пункти 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 та 3.6 Договору визначають порядок підготовки партії до поставки, її відбору та подальшого погодження, а також дій сторін в разі непроведення такого відбору через неявку уповноважених осіб покупця. Окрім цього, за п. 3.6 Договору рахунок на передоплату партії товару надсилається покупцю на офіційну адресу електронної пошти;

- згідно з п. 7.4 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

- термін поставки від 01.10.2025 до 31.12.2025 включно (п. 3.2 Договору). Договір діє до 31.12.2025 включно (п. 9.2 Договору);

- у п. 11 Договору зазначена електронна адреса ТОВ «Сивліс»: «suvlis.di@gmail.com»;

Позивач зазначає, що в період 21.10.2025 по 20.11.2025 здійснив поставку партій товару, що підтверджується рядом товарно-транспортних накладних на загальну суму 5 894 287,57 грн. Відповідач визнав обставину поставки партій товару за такими товарно-транспортними накладними на згадану суму (а.с. 243).

Позивач зазначає, що неодноразово надсилав на офіційну адресу електронної пошти відповідача рахунки на оплату партій товару, а саме рахунки (а.с. 69-87). Факт надсилання цих рахунків підтверджується скриншотами із комп`ютерної програми-поштового клієнта «The Bat!» (а.с. 183-192).

Під час дії Договору відповідач частково оплачував поставлені партії товару, а саме:

- 30.09.2025 на суму 228 356,62 грн.;

- 04.11.2025 на суму 624 594,14 грн.;

- 20.11.2025 на суму 1 100 000,00 грн.;

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав цю обставину, ця обставина також підтверджується платіжними інструкціями №1857009221276 від 30.06.2025, №6764 від 04.11.2025 та № 6806 від 20.11.2025 (а.с. 64-66), а також Актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 20.01.2026 між позивачем та відповідачем (а.с. 88).

Остаточна сума заборгованості (3 941 336,81 грн.) наведена у рахунку №19/151.22 від 26.11.2025 (а.с. 76). Його позивач надіслав вже після того як припинив постачати товар. Усі наступні рахунки (№ 19/151.22 від 28.11.2025, № 19/151.22 від 09.12.2025, № 19/151.22 від 11.12.2025, № 19/151.22 від 15.12.2025, № 19/151.22 від 18.12.2025, № 19/151.22 від 23.12.2025, № 19/151.22 від 29.12.2025, № 19/151.22 від 30.12.2025, № 19/151.22 від 31.12.2025, № 19/151.22 від 06.01.2026, № 19/151.22 від 19.01.2026) містять вимогу про сплату цієї ж суми.

Рахунок №19/151.22 від 26.11.2025 був надісланий на електронну адресу відповідача «suvlis.di@gmail.com» цього ж дня, що підтверджується відповідним скриншотом (а.с. 186).

Під час дії Договору позивач звертався до відповідача із листом від 22.10.2025 №21890/39.3.І-2025 в якому просив здійснювати своєчасну передоплату за товар.

07.01.2026 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 274/39.7.1-2026 в якій просив погасити заборгованість в розмірі 3 941 336,81 до 19.01.2026.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив на користь позивача:

- 200 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7094 від 22.05.2026;

- 400 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7118 від 04.06.2026;

09.09.2025 відповідач (як позичальник) уклав із АТ «Акціонерно-комерційний банк «Львів» Договір №275/8/2025-3 про відкриття кредитної лінії у преамбулі якого вказано, що такий договір укладений в межах дії постанови Кабінету Міністрів України №28 від 24.01.2020 про надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва. За п. 2.1.1 цього договору максимальний ліміт кредитної лінії 8 600 000,00 грн.; цільове призначення кредитної лінії: фінансування оборотного капіталу позичальника (п. 2.1.3 цього договору).

Згідно з фінансової звітності малого підприємства щодо ТОВ «Сівліс» вбачається, що чистий прибуток відповідача станом на І квартал 2026 року становить 569,7 тис. грн.., в той час як за аналогічний період минулого року становив 943,5 тис. грн.

З листа філії «Новояворівські електромережі» ТОВ «Нафтогаз тепло» вбачається, що загальна тривалість відключень електроенергії для ТОВ «Сивліс» за період від 01.12.2025 по 11.02.2026 становила 241,5 год.

ОЦІНКА СУДУ

Спір у цій справі стосується стягнення заборгованості за договором поставки, а також стягнення інфляційних втрат та пені. Виходячи із аргументів учасників справи та встановлених обставин, зокрема, тих, які сторони визнають, для правильного вирішення цього спору суду необхідно перевірити правильність числових значень основної заборгованості та інфляційних втрат, а також з`ясувати, чи наявні підстави для зменшення неустойки (пені).

Щодо основної заборгованості та інфляційних втрат

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач визнав наявність основної заборгованості в розмірі 3 941 336,81 грн. Наведене підтверджується тим, що позивач у відзиві на позовну заяву визнав факти (1) укладення та повне виконання Договору зі сторони позивача на суму 5 894 287,57 грн. та (2) часткової оплати партій товару на суму 1 952 950,76 грн. (228 356,62 + 624 594,14 + 1 100 000,00). Крім цього у клопотанні про зменшення пені від 22.05.2026 відповідач, посилаючись на зміст свого відзиву вказав, що заперечень щодо суми боргу не має.

Отже, наведені обставини виникнення заборгованості та її розмір не підлягають доказуванню. У суду відсутні обґрунтовані підстави вважати такі обставини недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про необхідність стягнення основної суми заборгованості. Водночас суд встановив, що під час розгляду цієї справи відповідач частково погасив основну заборгованість, сплативши на користь позивача 600 000,00 грн. Позивач в свою чергу не заявив клопотання про зменшення позовних вимог, а також не заявив клопотання про закриття провадження в частині погашеної заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3 341 336,81?? грн. (3 941 336,81 - 600 000,00). В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 600 000,00 грн. основної заборгованості необхідно відмовити.

В частині інфляційних втрат, суд зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовом врахував інфляційні втрати лише за грудень 2025, що підтверджується змістом розрахунків суми боргу станом на 06.02.2025 (а.с. 95). Ані позов, ані інші матеріали справи не містять обрахунку інфляційних втрат за період січня 2026 року.

В контексті цього суд звертається до засади диспозитивності, що закріплена у ч. 1-2 ст. 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти (див. постанову Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 910/18257/23). Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2025 у справі № 910/794/25).

Враховуючи наведе, суд не вправі самостійно виходити за межі позовних вимог, та здійснювати перерахунок інфляційних втрат позивача в сторону їх збільшення за інші періоди заборгованості, у яких у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заявлений розмір інфляційних втрат в сумі 7 882,67 грн.

Щодо зменшення розміру неустойки

Пунктом 4.5 Договору сторони визначили строк виконання грошового зобов`язання покупця, погодивши, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надсилання покупцю відповідного рахунку.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, протягом строку дії Договору відповідач здійснив оплату поставленого товару лише тричі, тоді як поставка товару окремими партіями та виставлення відповідних рахунків здійснювалися неодноразово.

Отже, з огляду на погоджений сторонами порядок та строк розрахунків, у разі несплати відповідачем вартості відповідної партії товару протягом п`яти робочих днів з дня отримання рахунку така несплата свідчила про прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно, за наявності передбачених пунктом 7.2 Договору підстав у позивача виникало право на нарахування пені за кожен день такого прострочення.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач визначив початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання 21.11.2025 - дату, з якої поставки товару припинилися. При цьому пеню позивач нарахував за період з 21.11.2025 по 06.02.2026 на всю суму заборгованості, яка існувала станом на 21.11.2025.

Таким чином, обраний позивачем підхід до визначення періоду прострочення та розрахунку пені потребує оцінки з урахуванням фактичних строків виникнення у відповідача обов`язку з оплати кожної окремої партії товару, визначених пунктом 4.5 Договору, оскільки саме з моменту спливу встановленого договором строку оплати виникає прострочення відповідного грошового зобов`язання та, за наявності договірних підстав, право на нарахування пені.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства суд повторно зазначає, що не наділений повноваженнями за власною ініціативою виходити за межі заявлених позовних вимог та збільшувати розмір неустойки, визначений позивачем, у тому числі шляхом самостійного перерахунку пені за інший період або в більшому розмірі.

Відтак, вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення неустойки, суд виходить саме із заявленого позивачем до стягнення розміру пені - 260 236,21 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, неустойка за своєю правовою природою є інструментом забезпечення виконання зобов`язання та спрощеної компенсації можливих втрат кредитора, а не каральним заходом (див. до прикладу постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (п. 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (п. 85).

Крім цього, неустойка не повинна становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (див. Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та постанову Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).

Перш за все суд зазначає, що розмір пені (260 236,21 грн.) не перевищує розміру основної заборгованості (3 341 336,81 грн.), навіть після часткового її погашення і складає приблизно 10% від основної суми заборгованості. Врахування співвідношення між розміром заборгованості та заявленими штрафними санкціями відповідає усталеній практиці Верховного Суду (див. до прикладу постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

За відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення розміру неустойки господарський суд, оцінюючи надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (див. постанову Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20). Наведе має відбуватися з урахуванням засад добросовісності, розумності та справедливості, а також реального характеру порушення зобов`язання, тривалості прострочення та поведінки сторін у зобов`язальних правовідносинах (вже згадана постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 та ін.).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. до прикладу постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17).

У цій справі суд бере до уваги, що прострочення виконання грошових зобов`язань відповідача не було наслідком повної відмови від оплати, а супроводжувалося подальшим частковим погашенням заборгованості. Також, суд враховує, що за період від 01.12.2025 по 11.02.2026 відповідач здійснював господарську діяльність в умовах обмеженого електропостачання, що підтверджується листом філії «Новояворівські електромережі» ТОВ «Нафтогаз тепло». Наслідком цього стало зниження виробничої потужності, що не могло не вплинути на виконання діючих договірних зобов`язань відповідача, тому числі і за договором з позивачем. Крім цього, впродовж 2025-2026 років фінансове становище відповідача погіршилося, його чистий прибуток знизився в порівнянні із попередніми звітними періодами, що суд встановив на підставі дослідження фінансової звітності малого підприємства щодо ТОВ «Сівліс». Для покращення свого фінансового становища, в межах дії державної програми підтримки суб`єктів підприємництва відповідач уклав договір кредитної лінії.

За таких умов стягнення пені у повному розмірі, розрахованому виключно формально за кількістю днів прострочення, без оцінки фактичних наслідків порушення та співмірності відповідальності, не відповідало б завданням господарського судочинства.

Втім, відповідач почав виконувати своє грошове зобов`язання лише після пред`явлення цього позову. При цьому, відповідач неодноразово відкладав розгляд справи для погашення заборгованості, однак, сплатив лише 600 000,00 грн., що становить близько 15% від суми основної заборгованості. Твердження про намагання в досудовому порядку здійснити реструктуризацію заборгованості не підкріплені жодними доказами, наявними в матеріалах справи. Обставини відключення електроенергії можуть пояснювати лише невиконання зобов`язання після 01.12.2025. Відповідач же практично не сплачував за поставку товару до 20.11.2025. Більше того, відповідач здійснює свою господарську діяльність в період дії воєнного стану, тривалі відключення електроенергії взимку 2025-2026 рр., спричинені масованими ракетними атаками рф, мали місце по всій території України і вплинули на усіх суб`єктів господарювання, в тому числі і на позивача.

Насамкінець, суд враховує значний розмір заборгованості, який не був погашений протягом тривалого періоду час, що, очевидно мало вплив на господарську діяльність позивача. При цьому, сам позивач висловив заперечення щодо наявності підстав для зменшення пені, зокрема у судовому засіданні 25.05.2026, що також враховується судом з метою забезпечення балансу інтересів учасників спору та реалізації компенсаторної функції неустойки, як способу, спрямованого на відновлення порушених прав позивача, спричинених невиконанням відповідачем грошового зобов`язання.

Суд зауважує, що не зважаючи на наявність хоч і зменшеного, однак чистого доходу в сумі 569,7 тис. грн у першому кварталі 2026 року та отримання фінансової допомоги шляхом кредитування, відповідач впродовж розгляду справи судом, який тривав майже 6 місяців, так і не виконав в повному обсязі грошове зобов`язання.

Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню, суд враховує необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, зважаючи як на обставини, що характеризують становище відповідача, зокрема складність здійснення ним господарської діяльності та об`єктивні обставини, які впливають на його фінансовий стан, так і на інтереси позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений можливості користуватися належними йому грошовими коштами. При цьому суд бере до уваги значний розмір заборгованості, тривалість прострочення її погашення, відсутність належного реагування відповідача на претензії позивача, а також те, що несвоєчасне виконання грошового зобов`язання об`єктивно обмежувало можливість позивача використовувати відповідні кошти у власній господарській діяльності та спричиняло для нього відповідні фінансові труднощі. З огляду на сукупність наведених обставин суд доходить висновку, що визначений розмір неустойки має забезпечувати належний баланс майнових інтересів обох сторін, не перетворюючись водночас на засіб надмірного майнового обтяження відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру пені (в сумі 260 236,21 грн.) на 15%, що становить 39 000,00 грн. Саме такий розмір зменшення неустойки співвідноситься із розміром погашеної заборгованості, відповідатиме правовій природі неустойки як міри цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності та сприятиме дотриманню справедливого балансу інтересів кредитора та боржника в цій справі.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути неустойку у вигляді пені в розмірі 221 236,31 грн. (260 236,21 - 39 000,00).

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В цій справі позивач повідомив суд, що планує понести судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі за подання позовної заяви позивач сплатив 50 513,47 грн. судового збору. Суд задовольнив лише частину позовних вимог, що складає 84,8% від ціни позову. Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволеної ціни позову, а саме 42 835,42 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 2, 4, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивліс» (вул. Приозерна, буд. 16А, с. Новий Яр, Яворівський р-н, Львівська обл., 81023; код ЄДРПОУ: 43258246) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, буд. 9А, м. Київ; код ЄДРПОУ: 44768034), в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88017; код ЄДРПОУ: 45554542) 3 570 455 (три мільйони п`ятсот сімдесят тисяч, чотириста п`ятдесят п`ять) грн., 79 коп., з яких 3 341 336 (три мільйони триста сорок одна тисяча триста тридцять шість) грн., 81?? коп. основного боргу, 7 882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн., 67 коп. інфляційних втрат та 221 236 (двісті двадцять одна тисяча двісті тридцять шість) грн., 31 коп. пені, а також 42 835 (сорок дві тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн., 42 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. В решті судовий збір - залишити за позивачем.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно зі ст. 241 ГПК України.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.

7. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

8. Повний текст судового рішення складений та підписаний 25 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, буд. 9А, м. Київ; код ЄДРПОУ: 44768034), в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88017; код ЄДРПОУ: 45554542);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сивліс» (вул. Приозерна, буд. 16А, с. Новий Яр, Яворівський р-н, Львівська обл., 81023; код ЄДРПОУ: 43258246);

Суддя Бургарт Т.І.