Рішення № 139205947, 25.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 Справа № 914/1257/26

Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., розглянувши матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів (надалі позивач, ПрАТ «Львівобленерго»)

до відповідача: Комунального підприємства Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування, м. Львів, (надалі відповідач, Львівське ЕПЗПП)

про: стягнення заборгованості в сумі 417 759,77 грн, -

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області рішенням від 29.06.2026 позовні вимоги задовольнив повністю, з відповідача на користь позивача стягнено 417 759,77 грн. заборгованості, та 5 013,12 грн. судового збору.

29.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року заява прийнята до розгляду, надано відповідачу 5 днів з дня отримання ухвали для подання пояснень щодо вимог заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

У зв`язку з розглядом справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн. Ці витрати позивач вважає обґрунтованими та співмірними складності справи та предмету позову.

Аргументи відповідача

Відповідач не надав заперечень проти розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Суд повідомляє, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд», відповідні заяви по суті справи, разом із долученими до них матеріалами, а також ухвали суду були скеровані відповідачу, що підтверджується відповідними довідками про доставку документів до електронного кабінету учасника.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про прийняття заяви про ухвалення додаткового судового рішення до розгляду, однак своїми процесуальними правами не скористався.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про ухвалення додаткового рішення за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ

Позивач (як клієнт) уклав із Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» Договір про надання правничої допомоги №26/4-2 від 20.04.2026 (надалі Договір), основні положення якого сформульовані наступним чином:

- за п. 1.1 Договору Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання забезпечувати представництво Клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень Клієнта;

- за п. 4.1. Договору вартість правової допомоги становить: авансова оплата 20 000,00 грн. Оплата здійснюється: авансова оплата протягом 30 днів з часу підписання цього Договору;

На виконання вимог цього Договору Адвокатське об`єднання сформувало рахунок-фактуру № 26/030 від 20.04.2026 на суму 20 000,00 грн.

21.04.2026 позивач сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання 20 000,00 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією №10612.

Зі змісту Ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1408112 від 20.04.2026, вбачається, що такий видало АО «Юріс Консультус» адвокатові Кухар Н. В. Позовну заяву, як і заяву про ухвалення додаткового рішення до суду подавала представниця позивача, адвокат Кухар Н. В.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1-2 ст. 126 ГПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішене питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України).

Господарський суд Львівської області рішенням від 29.06.2026 у цій справі вирішив питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви, однак не вирішував питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., на підставі чого долучив згадані вище Договір, рахунок та платіжну інструкцію.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановив суд, позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу. Крім цього докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу також були подані 29.06.2026, тобто, в день ухвалення рішення по суті спору.

Отже, позивач дотримався вимог ст. 129 ГПК України, та заявив клопотання про розподіл судових витрат, на підтвердження понесення яких надав докази у встановлений законом строк.

Відтак, відсутні підстави для залишення заяви позивача без розгляду.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви позивача, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши оцінку заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд виходить із такого.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат позивач подав договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, а також інші документи, що дають змогу встановити характер, обсяг і вартість правничої допомоги, яку надала адвокат Кухар Н. В.

Разом із тим під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд не обмежується перевіркою факту їх виникнення або погодження сторонами договору. Відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України компенсації за рахунок іншої сторони підлягають лише ті витрати, які були фактично понесені, були необхідними для належного захисту прав сторони у конкретній справі та є співмірними зі складністю спору, характером і обсягом виконаної адвокатом роботи.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд не пов`язаний умовами договору, укладеного між адвокатом та клієнтом, відшкодуванню підлягають лише фактичні, необхідні та обґрунтовані судові витрати (див. до прикладу постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Оцінюючи складність цієї справи, суд враховує, що предметом доказування було встановлення обставин наявності чи відсутності заборгованості по договору з розподілу електричної енергії, правових наслідків порушення грошового зобов`язання, а також підстав для стягнення коштів з відповідача.

Разом із тим ця справа не є справою підвищеної складності ані з огляду на характер спірних правовідносин, ані з огляду на обсяг та специфіку доказової бази. Під час її розгляду суд не призначав експертизи, не досліджував спеціальні чи технічно складні питання, а вирішення спору здійснювалося на підставі письмових доказів та застосування норм матеріального права, правове регулювання яких є усталеним.

Крім того, справа не становила значного суспільного інтересу, не мала резонансного характеру, не була пов`язана із захистом прав невизначеного кола осіб чи вирішенням виключної правової проблеми. Матеріалами справи також не підтверджено, що її результат міг істотно вплинути на ділову репутацію сторін понад звичайні наслідки договірного спору.

Наведені обставини підлягають врахуванню під час оцінки необхідності та співмірності кожної із заявлених до відшкодування послуг.

Під час оцінки витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідно до рахунку адвокат у межах розгляду цієї справи здійснив підготовку та подачу позовної заяви у справі. Вартість зазначених послуг сторони визначили у розмірі 20 000,00 грн.

Суд вважає, що дії з підготовки та подання позовної заяви є необхідними для реалізації права на судовий захист, а отже, нерозривно пов`язані із розглядом справи.

Визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню у цій частині, суд враховує характер виконаної роботи, її тривалість обсяг участі адвоката у розгляді справи, складність спору, а також необхідність забезпечення справедливого балансу між правом сторони на компенсацію понесених витрат та недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря. Зокрема, суд зазначає, що представниця позивача в межах цієї справи подала лише позовну заяву, загальним обсягом 8 сторінок, підготовка якої не потребувала значного обсягу роботи, пов`язаного із аналізом нормативного врегулювання та судової практики; не потребувала вчинення окремих дій, пов`язаних зі збором доказів, шляхом, зокрема, звернення із адвокатськими запитами. Докази, долучені до позовної заяви були наявні у позивача, їх обсяг незначний, зокрема, охоплює договори, додаткові угоди до них, акти приймання-передачі, рахунки та вимогу.

За таких обставин покладення на відповідача витрат за надання позивачу правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи. Тому суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., які відповідають критеріям реальності, необхідності та співмірності.

У зв`язку з вищенаведеним, керуючись статтями 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1432/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування (вулиця Залізнична, будинок 7, офіс 50, місто Львів, 79035; код ЄДРПОУ 03187714) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вулиця Сяйво, будинок 10, місто Львів, 79052; код ЄДРПОУ 00131587) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.

6. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/7. Повне додаткове рішення складене 25 серпня 2026 року.

Суддя Бургарт Т.І.