Рішення № 139205854, 01.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. м. Київ Справа №911/3808/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська обл., Бучанський р-н, смт Коцюбинське(з), вул. Меблева, буд. 11А)

про стягнення 16069840,81 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники сторін:

від позивача: Піун С.П.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

В грудні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (далі - відповідач) 16069840,81 грн основного боргу з підстав неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором постачання природного газу від 14.10.2024 №9429-ТКЕ(24)-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору позивач у періоді жовтень 2024 березень 2025 передав відповідачу природний газ на загальну суму 16158375,80 грн, однак відповідач отриманий ним природний газ оплатив лише в сумі 88534,99 грн, отже основний борг відповідача становить 16069840,81 грн, який позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цій справі №911/3808/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання суду заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 04.02.2026. Ухвала суду від 29.12.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.

09.01.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечив факт укладення договору та виникнення у відповідача основного боргу в заявленому позивачем розмірі. Однак відповідач позов частково не визнав, пославшись при цьому на те, що внаслідок збройної агресії РФ проти України більша частина населення не оплачує комунальні послуги, що не дозволяє відповідачу своєчасно проводити розрахунки, діяльність відповідача за 2024-2025 роки є збитковою. Також відповідач послався на те, що обсяг заборгованості з компенсації різниці в тарифах за комунальні послуги населенню станом на 01.10.2025 становив приблизно 54 млн грн, через що у відповідача виник основний борг перед позивачем, у зв`язку з чим відповідач просив суд відтермінувати погашення заборгованості до моменту відновлення виплат державним бюджетом різниці в тарифах.

13.01.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив позицію відповідача про можливість відтермінування погашення відповідачем основного боргу перед позивачем до моменту відновлення виплат державним бюджетом різниці в тарифах. Позивач при цьому послався на те, що у Законах України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не передбачено надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. Також позивач послався на те, що можливість застосування процедури врегулювання заборгованості, яка передбачена Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», не є підставою для часткової відмови в позові та відтермінування відповідачу погашення заборгованості до моменту відновлення виплат державним бюджетом різниці в тарифах.

В підготовче засідання 04.02.2026 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, протокольною ухвалою суду підготовче засідання було відкладено на 27.02.2026. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 04.02.2026.

В підготовче засідання 27.02.2026 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, який клопотання про відкладення підготовчого засідання не заявляв. В підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.03.2026. Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті відповідача, який не з`явився, повідомлено ухвалою суду від 27.02.2026.

18.03.2026 та 01.04.2026 відбулось судове засідання з розгляду цієї справи по суті, в яке з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання 18.03.2026 та 01.04.2026 не з`явився, подавши 17.03.2026 та 31.03.2026 заяви про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача. Протокольною ухвалою в судовому засідання оголошувалась перерва на 01.04.2026. Про перерву в судовому засіданні на 01.04.2026 відповідача, який не з`явився, було повідомлено ухвалою суду від 18.03.2026.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 01.04.2026 у судовому засіданні після перерви судом оголошено вступну та резолютивну частини цього рішення у справі №911/3808/25.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

14.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач у справі) в якості постачальника та Управлінням житлово-комунального господарства «Біличі» (відповідач у справі) в якості споживача було укладено договір №9429-ТКЕ(24)-09 постачання природного газу (тут і далі договір).

За змістом пункту 1.1 цього договору позивач-постачальник за цим договором зобов`язався поставити відповідачу-споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812, природний газ, а відповідач-споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 1603,78275 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з пунктом 3.5 цього договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві y відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлені у розділі 4 договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до пункту 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

Права та обов`язки сторін за договором сторони визначили також в статті 6 цього договору.

Зокрема, підпунктом 4 пункту 6.2 цього договору визначено, що споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 13.1 договору цей договір діє до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов вказаного договору постачання природного газу від 14.10.2024 №9429-ТКЕ(24)-09 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у періоді з жовтня 2024 по березень 2025 на загальну суму 16158375,80 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме актом від 31.01.2025 на суму 2185096,24 грн, актом від 31.01.2025 на суму 768963,60 грн, актом від 31.01.2025 на суму 511577,89 грн, актом від 28.02.2025 на суму 2066520,98 грн, актом від 28.02.2025 на суму 901443,22 грн, актом від 28.02.2025 на суму 511577,89 грн, актом від 31.03.2025 на суму 1358379,34 грн, актом від 31.03.2025 на суму 627066,26 грн, актом від 31.03.2025 на суму 511577,89 грн, актом від 31.10.2024 на суму 189597,18 грн, актом від 31.10.2024 на суму 18937,81 грн, актом від 30.11.2024 на суму 1769106,64 грн, актом від 30.11.2024 на суму 763022,69 грн, актом від 30.11.2024 на суму 610929,49 грн, актом від 31.12.2024 на суму 2092519,85 грн, актом від 31.12.2024 на суму 775442,21 грн, актом від 31.12.2024 на суму 496616,62 грн.

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані електронними підписами зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Управління житлово-комунального господарства «Біличі».

Отриманий природний газ на загальну суму 16158375,80 грн відповідач оплатив позивачу лише частково, а саме в сумі 88534,99 грн, у зв`язку з чим основний борг відповідача перед позивачем за поставлений за цими актами приймання-передачі природного газу становить 16069840,81 грн (16158375,80 - 88534,99 = 16069840,81), що не заперечується сторонами та підтверджується реєстром документів про часткові оплати відповідача позивачу за період з 14.10.2024 по 10.09.2025 на загальну суму 88534,99 грн.

Звертаючись в грудні 2025 до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача про стягнення 16069840,81 грн, позивач посилається на наявність у відповідача простроченого основного боргу у вказаному розмірі.

Відповідач у поданому до суду в січні 2026 відзиві на позов факт наявності основного боргу в сумі 16069840,81 грн не оспорює, однак посилається на те, що внаслідок збройної агресії РФ проти України більша частина населення не оплачує комунальні послуги, а обсяг заборгованості з компенсації різниці в тарифах за комунальні послуги населенню станом на 01.10.2025 становив приблизно 54 млн грн, через що у відповідача виник основний борг перед позивачем.

Вирішуючи цей спір, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі про стягнення 16069840,81 грн основного боргу, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори. Укладений між сторонами цієї справи договір за своєю правовою природою є договором поставки природного газу.

Відповідно до частини 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, чинного на час укладання договору постачання природного газу від 14.10.2024 №9429-ТКЕ(24)-09 та виникнення спірних правовідносин, встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частиною 1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст.692 Цивільного кодексу України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.2 частини 2ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що відповідач-споживач зобов`язаний здійснити розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до обставин цієї справи природний газ, у зв`язку із неоплатою якого відповідачем виник спір у справі, відповідачу-споживачу був переданий на підставі комерційних актів за розрахункові періоди постачання з жовтня 2024 по березень 2025 на загальну суму 16158375,80 грн, отже основний борг в сумі 16069840,81 грн є простроченим, накопичувався та набував статусу простроченого по мірі настання 15 числа місяця (включно), наступного за кожним із вказаних періодів постачання.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог суд зазначає, що обставини широкомасштабної військової агресії РФ проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану є загальновідомими обставинами та не заперечуються сторонами справи.

У пункті 1 частини 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. За змістом частини 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказані правові висновки містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21.

Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд погоджується з відповідачем в тому, що широкомасштабна збройна агресія проти України та введення воєнного стану в Україні є безпрецедентною ситуацією, яка впливає на всі сфери життя. Водночас сама по собі збройна агресія проти України, воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

При цьому відповідно до обставин цієї справи, договір від 14.10.2024 №9429-ТКЕ(24)-09 був укладений сторонами вже під час дії воєнного стану, тобто відповідач грошове зобов`язання з оплати природного газу прийняв на себе вже під час дії воєнного стану.

Також суд відмічає, що зобов`язання відповідача зі сплати основного боргу в сумі 16069840,81 грн за отриманий за договором товар (природний газ) за своєю суттю є грошовим зобов`язанням відповідача, тобто обставини того, що внаслідок збройної агресії РФ проти України більша частина населення не оплачує комунальні послуги і що обсяг заборгованості з компенсації різниці в тарифах за комунальні послуги населенню станом на 01.10.2025 становив приблизно 54 млн грн, на які посилається відповідач, самі по собі не є доказом неможливості виконання відповідачем вказаного грошового зобов`язання.

Порушення зобов`язань контрагентами боржника-відповідача, збитковість господарської діяльності відповідача, нестача або відсутність грошей у відповідача не звільняють відповідача як сторону договору від виконання зобов`язань і не змінюють строків такого виконання.

Суд відмічає, що предметом стягнення у цій справі є не штрафні санкції, а основний борг відповідача за отриманий останнім товар (природний газ) під час дії воєнного стану, а тому доводи відповідача не спростовують вимог позивача про стягнення основного боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовані позовні вимоги про стягнення 16069840,81 грн основного боргу, тому вказані вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 192838,09 грн за подання позовної заяви відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, враховуюче повне задоволення позовних вимог у цій справі.

Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Управління житлово-комунального господарства «Біличі» про стягнення 16069840,81 грн основного боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська обл., Бучанський р-н, смт Коцюбинське(з), вул. Меблева, буд. 11А, код ЄДРПОУ 23579209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 16069840 (шістнадцять мільйонів шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 81 коп. основного боргу та 192838 (сто дев`яносто дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 09 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2026.

Суддя О.О. Третьякова