Ухвала суду № 139205851, 25.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

м. Київ

25.08.2026Справа № 910/10461/26

Суддя Господарського суду міста Києва Курдельчук І.Д., дослідивши матеріали позовної заяви (вх. №10461/26 від 20.08.2026) Виконувача обов`язків керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Уланський Микита Сергійович Код ЄДРПОУ/Умовний код: 3834701423 вул. Поліська, 28, м. Київ, 02093 vpdarn@vppnr.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України ел. пошта gu@ngu.gov.ua тел. ЄДРПОУ 08803498 вул. Святослава Хороброго, 9-А, м.Київ, 03151 до Товариства з обмеженою "СТАНФОРМ", ЄДРПОУ 46152376 Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пров.Складський, будинок 5, кабінет 19 43023 ел. пошта stanform123456@gmail.com про стягнення штрафних санкцій, без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

позов пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Головного управління НГУ про стягнення штрафні санкції на загальну суму 214 997,85 грн, а саме: 14999,85 грн пені та 199998,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором від 04.03.26 № 5 на 15днів.

Прокурор зазначає, що відповідачем фактично зірвано реалізацію замовлення для потреб забезпечення особового складу, у результаті чого до Національної гвардії України не надійшов замовлений товар у період дії правового режиму воєнного стану.

Крім того, ненадходження коштів до державного бюджету перешкоджає державі у здійсненні покладених на неї зобов`язань.

Із моменту несвоєчасної поставки ТОВ «СТАНФОРМ» товару та направлення ГУ НГУ на його адресу претензії, ГУ НГУ до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій не звернулось.

Юридичними підстава ми позову є ст. 712, 629, 612, 526, 530, 610, 611, 549 Цивільного кодексу України та ст. 1211 Бюджетного Кодексу України.

Як обґрунтування підстав для звернення з цим позовом замість Головного управління Національної гвардії України, прокурор вказує про таке:

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії росії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом (ст. 22 Закону України «Про Національну гвардію України»).

Порушення зобов`язань з поставки товару для забезпечення потреб безпеки і оборони негативно впливає на стан військових підрозділів, що безпосередньо є шкодою інтересам держави. Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовується потребою у ефективному використанні коштів держави, у тому числі стягнення грошових коштів через недотримання умов Договору.

Як висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду прокурор вказує наведене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом тобто його протиправна бездіяльність, є обґрунтованою підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

Відтак, у даному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу уповноваженого здійснювати захист у даних правовідносинах - Головного управління Національної гвардії України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо можливості стягнення як пені, так і штрафу, викладеного у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є формами неустойки, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій

З позову вбачається, що метою стягнення штрафних санкцій є стимул для добросовісного виконання, і компенсація за можливі збитки.

Суд надаючи оцінку наявності/відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі ГУ НГУ у даних правовідносинах виходить з такого.

Відповідно пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У пунктах 4.2., 4.3. рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025) наголошується на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Згідно до статті 53 Господарського процесуального код кусу України:

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах (ч.1).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб(ч.2).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. (ч.3).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. (ч.4).

Важливий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах опосередковано наведене у пункт 7 частини першої статті 47 Кодекс адміністративного судочинства України - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ст.1 Закону України «Про національну гвардію»

1. Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

2. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 року № 346/2014 (далі - Положення про НГУ) головним органом військового управління Національної гвардії України (далі - головний орган військового управління НГУ) є Головне управління Національної гвардії України.

Згідно статті 22 Закону «Про Національну гвардію» фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Відповідно до статті 23 цього Закону матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

Згідно до підпунктів 18-20 пункту 4 Положення про НГУ:

організовує ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій головного органу військового управління НГУ, територіальних управлінь НГУ, з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ Національної гвардії України відповідно до законодавства18);

здійснює через відповідні військові частини Національної гвардії України забезпечення Національної гвардії України, матеріально-технічне забезпечення територіальних управлінь НГУ, з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ Національної гвардії України, закупівлю, накопичення й ефективне використання військового майна та інших матеріально-технічних ресурсів, забезпечує їх експлуатацію, ремонт і зберігання, здійснює контроль у цій сфері19);

здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за територіальними управліннями НГУ, з`єднаннями, військовими частинами (підрозділами), вищими військовими навчальними закладами, навчальними військовими частинами (центрами), базами, закладами охорони здоров`я та установами Національної гвардії України (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між ними, у тому числі у разі їх розформування20);

Згідно абзацу тринадцятого статті 1 Закону України «Про оборону» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;

Отже, військове формування є складовою частиною держави Україна та має статус державного органу, що виконує функції держави в сфері оборони та національної безпеки.

Будь-які положення Закону України «Про оборонні закупівлі» слід тлумачити та застосовувати у світлі його мети та принципів оборонних закупівель, викладених у законі, з урахуванням завдань ефективного та прозорого забезпечення матеріально-технічних і наукових потреб сектору безпеки і оборони держави, створення конкурентного середовища, запобігання корупції та розвитку добросовісної конкуренції.

Водночас, у спірних правовідносинах ГУ НГУ діяло як звичайний господарюючий суб`єкт, а не як суб`єкт владних повноважень, тому пред`явлення позову в інтересах держави в особі останньої є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень прокурорського представництва.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (на які посилається скаржник), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Інакше, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Слід зазначити, що, враховуючи приписи частин першої та третьої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як убачається з матеріалів позову, прокурор подав в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України ел. пошта gu@ngu.gov.ua тел. ЄДРПОУ 08803498 як сторони за Договором від 04.03.26 № 5.

Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень (пункт 76 постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18).

За визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України» органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Державні замовники у сфері оборони (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Національної гвардії України у спірних правовідносинах.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. ч. 3 та 5 ст. 12 ГПК України).

Господарський суд міста Києва визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи з приписів частин 1 та 5 статті 12 та пункту 8 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, і враховуючи характер спірних правовідносин без повідомлення (виклику) учасників справи.

Керуючись ст. ст. 12, 42, 50, 176, 234, 247 - 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі.

1.2. Здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у змішаній формі.

3. Перше судове засідання призначити на 22.09.26 о 14:45 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 1 .

3. Визначити строк для подання відзиву на позов, письмових пояснень третьої особи щодо позову - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відповіді на відзив/на пояснення та заперечень проти таких заяв по суті справи (якщо такі буде подано) - протягом 5 днів з дня отримання відзиву/пояснень третьої особи та/або відповіді на відзив.

4. Копію відзиву на позов, пояснень третьої особи, відповіді на відзив/пояснення третьої особи, а також заперечення з доданими до них документами надіслати іншим учасникам справи одночасно з наданням таких до суду.

5. Запропонувати сторонам вжити можливих заходів до врегулювання спору мирним шляхом.

6.1 Повідомити учасників справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

6.2. Повідомити учасників справи про подання до суду заяв/клопотань окремим документом.

6.3. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

Ухвала набрала законної сили 25.08.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Ігор Курдельчук