Ухвала суду № 139205791, 25.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

25.08.2026Справа № 910/10509/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон 1»

Про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон 1»

До Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

Про визнання недійсним та скасування рішення в частині

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон 1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в якому просить суд визнати недійсним та скасувати Рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМКУ від 30.06.2026 № 60/131-р/к у справі № 71/60/111-рп/к.25, яке стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон 1" в частині пункту 1, 2 щодо визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон 1" порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та накладення штрафу в розмірі 68 000, 00 грн.

Одночасно з поданням позову, заявник подав дві дублюючі заяви про забезпечення позову, що є ідентичними за змістом, а відтак оцінюються та вирішуються судом як одна заява про забезпечення позову в якій заявник просить вжити наступні заходи забезпечення позову:

- Зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію пунктів 1 і 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2026 № 60/131-р/к у справі № 71/60/111-рп/к.25 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЗАКОН 1» (код ЄДРПОУ 37855479).

- Зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЗАКОН 1» обов`язку сплатити штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що за результатами розгляду справи № 71/60/111-рп/к.25 дії ТОВ «ЛІГА ЗАКОН 1» та ТОВ «БАЗА-КОНСАЛТИНГ 1» визнано антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів, під час їх участі у тендерній процедурі закупівлі, а саме: «Інформаційні послуги (абонентське обслуговування) на основі комп`ютерних програм (ДК 021:2015:72260000-5 - Послуги, пов`язані з програмним забезпеченням)», яка проводилась Міністерством інфраструктури України за допомогою системи «Прозорро», ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2022-07-18-008111-a, що є порушенням пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», про що прийнято рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2026 № 60/131-р/к у справі № 71/60/111-рп/к.25.

Відповідно на ТОВ «ЛІГА ЗАКОН 1» та ТОВ «БАЗА-КОНСАЛТИНГ 1» накладено штрафи по 68 000, 00 грн.

Заявник зазначає, що ТОВ «ЛІГА ЗАКОН 1» здійснює господарську діяльність, для якої участь у процедурах публічних закупівель є важливим каналом реалізації послуг. Тривале збереження чинності рішення Комітету від 30.06.2026 № 60/131-р/к матиме наслідком систематичне і повторюване усунення ТОВ «ЛІГА ЗАКОН 1» від участі в закупівлях, втрату конкурентних можливостей та ділової репутації, а майбутнє задоволення позову не відновить можливості укласти договори за процедурами, які завершаться під час розгляду справи, і не компенсує пов`язаних із цим втрат. Оскарження кожного окремого майбутнього відхилення тендерної пропозиції не є рівноцінним способом захисту, оскільки не усуває первинної причини - чинності оспорюваного рішення Комітету від 30.06.2026 № 60/131-р/к.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24, від 11.02.2026 у справі №344/13201/23 тощо.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №344/13201/23).

Натомість, суд зазначає, що рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 60 Закону №2210-III).

У частині 4 статті 60 Закону № 2210-III зазначено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМК, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу АМК на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМК відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Таким чином, виконання рішення органу АМК, зокрема і щодо стягнення штрафу, у разі його оскарження в судовому порядку, зупиняється в силу вимог ч. 4 статті 60 Закону та не потребує окремого прийняття рішення щодо його окремого зупинення виконання.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону № 2210-III незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМК.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

У справах, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, Верховний Суд вже надавав правові висновки у вирішенні питання щодо наявності / відсутності підстав для забезпечення позову.

Зокрема, у постанові від 26.03.2026 у справі №910/14711/25 Верховний Суд (пункт 56) з посиланням на Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13.09.1989, зазначив, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

У постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:

- частина 5 статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини 11 статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 29.11.2024 у справі №922/2921/24, від 22.09.2025 у справі №922/1327/25).

За таких обставин, наявність негативних наслідків для заявника, якими обґрунтована заява про забезпечення позову не знайшли свого підтвердження, оскільки виконання оскаржуваного рішення в частині стягнення штрафу ще не розпочалося, а інші наслідки дії оскаржуваного рішення є мірою, що передбачена законодавцем для подальшого запобігання вчинення порушень в сфері захисту економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником не наведено обставин, передбачених ч. 2 статті 136 ГПК України, для вжиття заходів до забезпечення позову, який має намір подати заявник, а отже суд відмовляє у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон 1» про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Суддя Г.П. Бондаренко -Легких