Ухвала суду № 139205607, 25.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/604/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.08.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна, буд. 4-б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76019

про стягнення заборгованості в розмірі 5 395 855 грн 35 коп.

за участю представника позивача: Сивик А.П., представника відповідача Мельник О.Я.

в с т а н о в и в:

до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про стягнення заборгованості в розмірі 5 395 855 грн 35 коп., з яких: 1 837 741 грн 20 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості, 3 558 114 грн 15 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду від 04.08.206 позов задоволено частково, суд ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна, буд. 4-б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76019) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032) 5 378 469 грн 22 коп. заборгованості, з яких: 3 558 114 грн 15 коп. інфляційних втрат, 1 820 355 грн 07 коп. 3% річних та 64 541 грн 62 коп. витрат зі сплати судового збору; у стягненні 17 386 грн 13 коп. 3% річних відмовити.

17.08.026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" надійшла заява про розстрочення виконання рішення. Разом з заявою, боржник подав докази часткового погашення заборгованості - платіжні інструкції № 303401 від 12.08.2026 (на суму 768 369,22 грн: часткова оплата інфляційних витрат на суму 508 314,15 грн та 3% річних на суму 260 055,07 грн), № 303400 від 12.08.2026 (відшкодування судового збору на суму 64 541,62 грн); баланс (звіт про фінансовий план); звіт про фінансові результати; акт звірки Укренерго за січень-березень 2026; довідка про заборгованість учасників ринку на 01.07.2026; фактичні обсяги за послугу з передачі ее; реєстр судових рішень..

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області ухвалою суду від 19.08.2026 призначено до розгляду.

24.08.2026 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, у яких позивач вказує, що відбулися масовані ракетні та дронові атаки на енергетичну інфраструктуру оператора системи передачі НЕК «Укренерго», основною ціллю ворожих ударів, нанесених російською федерацією, стали, в тому числі, магістральні мережі НЕК «Укренерго», внаслідок ракетних ударів було зруйноване силове автотрансформаторне обладнання та пошкоджено значну кількість комутаційного обладнання (вимикачі, роз`єднувачі), яке забезпечувало живлення значної частини ОЕС України. Як наслідок виник значний дефіцит електроенергії в системі, що призвело до режиму тривалих аварійних відключень, високий ризик яких залишається і досі. Крім цього, інфраструктура НЕК «Укренерго» постійно зазнає пошкоджень внаслідок артилерійських обстрілів ворога. Неотримання НЕК «Укренерго» коштів за надані послуги, які є джерелом його фінансування, в тому числі для здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій, які перманентно та цільово знищуються внаслідок ракетних обстрілів російською федерацією, ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи та її існування як таке. Згідно наказу Міністерства енергетики України від 23 лютого 2023 року № 63 НЕК «Укренерго» включено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Стягувач звертає увагу суду на те, що згідно Звіту про фінансові результати за 2025 рік НЕК «Укренерго» має чистий збиток у розмірі 10 660 661 тис. грн., до якого входить у тому числі заборгованість і відповідача. Стягувач вказує, що наведені відповідачем обставини (важке фінансове становище) не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну господарську діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. Крім того, боржником не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником.

Крім того, 24.08.2026 від стягувача до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх. №7764/26). Так, заявник у вказаній заяві просить суд зупинити провадження з розгляду заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду від 04.08.2026 у справі № 909/604/26 до набрання законної сили рішенням після перегляду апеляційною інстанцією.

Представник боржника у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви про зупинення провадження з розгляду заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст. 331 ГПК України).

Сам факт оскарження судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку не зупиняє розгляд заяви про розстрочення його виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає правового механізму зупинення розгляду заяви про розстрочення виконання рішення з підстав оскарження рішення в апеляційній інстанції, отже, суд відмовляє у задоволенні поданої заяви.

У судовому засіданні представник стягувача заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Розглянувши заяву відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 р. заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 р. у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 р. у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Заява про розстрочення виконання рішення суду у даній справі обгрунтована скрутним фінансовим становищем, наявністю значної кредиторської та дебіторської заборгованості, соціальним значенням ТОВ "Прикарпатенерготрейд" як постачальника універсальних послуг для споживачів області.

Суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для розстрочення виконання рішення суду заявником не надано.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області терміном на 11 місяців, судом враховується майновий стан сторін, часткове погашення заборгованості відповідачем, також враховується що заявником не доведено обставин, в розумінні вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, а також враховуючи майнове право і інтерес позивача, та те, що позивач заперечує щодо надання розстрочки виконання рішення суду, в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив :

в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про зупинення провадження з розгляду заяви про розстрочення виконання рішення - відмовити.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2026 у справі № 909/604/26 терміном на 11 місяців - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 25.08.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гула У.І.