№ 139205572, 24.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/47/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 Справа № 908/957/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" за вих. від 11.08.26 (яка надійшла до суду в системі "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/957/26

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВА ВІРДІС" (вул. Олександра Халаменюка, 8, кім. 529, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41296740)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 178 023,71 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.26 у справі № 908/957/26 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВА ВІРДІС" основний борг в сумі 155 555 грн 66 коп., пеню в сумі 22 468 грн 05 коп. та судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп.

10.08.26 до суду в системі "Електронний суд" надійшло клопотання за вих. від 10.08.26 про доручення доказів, в якому представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи № 908/957/26 докази надання правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.26 вказане клопотання передано для розгляду судді Дроздовій С.С.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № П-189/26 від 11.08.26 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.26, враховуючи перебування судді Дроздової С.С. у відпустці, клопотання передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

11.08.26 до суду в системі "Електронний суд" надійшла заява за вих. від 11.08.26 про ухвалення додаткового рішення, в якому представник ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 908/957/26, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 700,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.26 вказана вище заява передана на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.08.26 судом призначено заяву представника ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" за вих. від 11.08.26 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/957/26 до розгляду в судовому засіданні на 24.08.26 о 10 год. 30 хв.

18.08.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 18.08.26, в якій представник позивача просить суд розглянути заяву за вих. від 11.08.26 (яка надійшла до суду в системі "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/957/26 без участі уповноваженого представника позивача. Крім того, представник позивача підтримав заяву за вих. від 11.08.26 (яка надійшла до суду в системі "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/957/26 та просить суд задовольнити вказану заяву в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 24.08.26 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином у відповідності до чинного законодавства України.

Частиною 4 ст. 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом прийнято до розгляду клопотання представника позивача за вих. від 10.08.26 (яке надійшло до суду в системі «Електронний суд») про долучення доказів та долучено до матеріалів справи надані докази.

Розглянувши матеріали справи та заяву представника ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" за вих. від 11.08.26 (яка надійшла до суду в системі "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката представником позивача у справу надано копії:

- договору про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04;

- довіреності від 15.04.26;

- акту про надання-прийняття послуг від 17.04.26 № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04;

- рахунку-фактури № СФ-0000005 від 05.05.26 на суму 6 500,00 грн;

- платіжної інструкції від 08.05.26 № 249 на суму 6 500,00 грн;

- акту про надання-прийняття послуг від 21.05.26 № 2 до договору про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04;

- рахунку-фактури № СФ-0000007 від 21.05.26 на суму 2 600,00 грн;

- платіжної інструкції від 25.05.26 № 291 на суму 2 600,00 грн;

- розрахунку від 26.05.26 суми гонорару за договором про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04;

- акту про надання-прийняття послуг від 04.08.26 № 3 до договору про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04;

- рахунку-фактури № СФ-0000011 від 04.08.26 на суму 8 600,00 грн;

- платіжної інструкції від 06.08.26 № 501 на суму 8 600,00 грн;

- розрахунку від 06.08.26 суми гонорару за договором про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3420 від 26.05.20.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.04.26 між ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" (Замовник) та адвокатом Лобовим Миколою Олександровичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 15/04 (договір).

Згідно із п. 1.1. договору, Замовник доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу у порядку та строки обумовлені Сторонами (складення заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво Замовника у судах всіх інстанцій, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, надання правової допомоги у кримінальному провадженні, під час проведення слідчих дій та інше).

У відповідності до п. 1.2. договору, склад і обсяг падання юридичних послуг узгоджується та затверджується Сторонами.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що за послуги щодо надання правової допомоги Замовник виплачує Адвокату гонорар у розмірі фактично виконаних робіт і наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2. договору, фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення Замовника складаються з витрат на оплату роботи фахівців, висновки яких запитуються Адвокатом, транспортних витрат, витрат, пов`язаних з відрядженням, оплати друкарських, копіювальних і інших технічних робіт, перекладу і нотаріального завірення документів, оплати судового збору тощо.

Згідно із п. 3.3. та п. 3.4. договору, Адвокат зобов`язується заздалегідь погоджувати фактичні витрати і їх розмір з Замовником. Замовник зобов`язується відшкодовувати Адвокату усі погоджені фактичні витрати окремо від гонорару.

Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в даному Договорі. За домовленістю Сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу (п. 4.1. та п. 4.2. договору.

У відповідності до актів про надання-прийняття послуг від 17.04.26 № 1, від 21.05.26 № 2 та від 04.08.26 № 3, Адвокат надав послуги Клієнту на загальну суму 17 700,00 грн, а саме:

- вивчення та проведення попереднього аналізу документів щодо правовідносин за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25, витрачено 1,5 години роботи - вартість 1 950,00 грн;

- підготовка та направлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області про стягнення з ФОП Тівакова І.О. заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 у розмірі 178 023,71 грн: написання позовної заяви; підготовка копій документів, що долучені до позову; направлення екземплярів позову відповідачу у справі та суду, витрачено 3,5 години роботи - вартість 4 550,00 грн;

- підготовка та направлення відповіді на відзив до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова І.О. про стягнення заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25, витрачено 2 години роботи - вартість 2 600,00 грн;

- підготовка та участь в судових засіданнях(30.06.26, 15.07.26, 04.08.26), що відбулися в Господарському суді Запорізької області у справі № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова І.О. про стягнення заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25, участь в судових засіданнях фіксована - 2 000,00 грн за засідання - вартість 6 000,00 грн;

- підготовка та направлення додаткових письмових пояснень до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова І.О. про стягнення заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 у розмірі 178 023,71 грн, витрачено 2 години роботи - вартість 2 600,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг/виконаних робіт за Актами про надання-прийняття послуг від 17.04.26 № 1, від 21.05.26 № 2 та від 04.08.26 № 3 до договору про надання правової допомоги від 15.04.26 № 15/04, як стверджує представник позивача, складає 17 700,00 грн.

Адвокатом виставлено Клієнту рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме: від 05.05.26 № СФ-0000005 від на суму 6 500,00 грн, від 21.05.26 № СФ-0000007 на суму 2 600,00 грн та від 04.08.26 № СФ-0000011 на суму 8 600,00 грн.

Клієнт на виконання умов договору сплатив Адвокату за виконану роботу у розмірі 17 700,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.05.26 № 249 на суму 6 500,00 грн, від 25.05.26 № 291 на суму 2 600,00 грн та від 06.08.26 № 501 на суму 8 600,00 грн.

Судом враховано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд, за клопотанням іншої сторони, може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказане викладене і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.23 у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.21 у справі № 927/237/20).

Судом прийнято до уваги, що постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхі дного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та ін. істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги принцип співмірності судом враховано, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.19 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.20 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.20 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.20 у справі № 904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.21 у справі № 912/1025/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.15, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.09, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.06, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.04 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховано, що:

- суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу;

- у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказане відповідає правовій позиції викладеній у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.25 у справі № 908/252/24.

З урахуванням вищенаведеного, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Лобова Миколи Олександровича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні ст. 126 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу господарський суд дійшов висновку, що:

- підготовка та направлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області про стягнення з ФОП Тівакова І.О. заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 у розмірі 178 023,71 грн у вигляді: написання позовної заяви; підготовка копій документів, що долучені до позову; направлення екземплярів позову відповідачу у справі та суду, вартістю 4 550,00 грн доведено представником позивача;

- підготовка та направлення відповіді на відзив до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова І.О. про стягнення заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25, вартістю 2 600,00 грн доведено представником позивача;

- підготовка та участь в судових засіданнях (30.06.26, 15.07.26, 04.08.26), що відбулись в Господарському суді Запорізької області у справі № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова І.О. про стягнення заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25, вартістю 6 000,00 грн доведено представником позивача;

- підготовка та направлення додаткових письмових пояснень до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова І.О. про стягнення заборгованості за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 у розмірі 178 023,71 грн, вартістю 2 600,00 грн доведено представником позивача.

Разом з тим, суд визнав, що вивчення та проведення попереднього аналізу документів щодо правовідносин за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 входить до стадії підготовки та написання позовної заяви. А тому, вказане дійство є одним цілим та не може розділятись при підготовці позовної заяви, за яку, окремо, позивач вже визначив відповідну суму, яку вже заявлено (про що зазначено вище в тексті цього додаткового рішення).

Тобто, підготовка та написання позовної заяви не може відбуватись без вивчення та проведення аналізу документів щодо правовідносин за якими готується позовна заява до суду.

Суд приходить до висновку, що вивчення та проведення попереднього аналізу документів щодо правовідносин за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 не може бути виділеною окремою послугою, яка надана адвокатом.

А тому, як наслідок, судом відмовляється заявнику в задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача правничої допомоги в частині вивчення та проведення попереднього аналізу документів щодо правовідносин за договором поставки № СВ 2025/09/09-1 від 09.09.25 у розмірі 1 950,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

А тому, як наслідок, на переконання суду, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/957/26 повинна становити 15 750,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до суми 15 750,00 грн.

Як наслідок, приймаючи до уваги надані документи, судом задовольняється частково заява представника ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" за вих. від 11.08.26 (яка надійшла до суду в системі "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/957/26 щодо стягнення з ФОП Тівакова І.О. на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 700,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 42, 46, 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника ТОВ "СІЛЬВА ВІРДІС" за вих. від 11.08.26 (яка надійшла до суду в системі "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/957/26 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВА ВІРДІС" (вул. Олександра Халаменюка, 8, кім. 529, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41296740) - 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот пятдесят) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 25.08.2026.

Суддя В.Л. Корсун