Ухвала суду № 139204567, 25.08.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3580/26

25 серпня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №81796778 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що заявник звернувся до Костопільського районного суду із адміністративним позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, яка винесена начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Соколом Павлом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вказує, що спірною постановою до ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 51000 грн., постанова звернута до примусового виконання у подвійному розмірі 102000 грн., виконавче провадження ВП №81796778 від 21.08.2026.

Відповідно до ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що вона відповідає вимогам ст.152 КАС України, а тому приймається судом.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.

При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, у якій просить скасувати вказану постанову і при цьому судом встановлено, що вказана постанова перебуває на примусовому виконанні у Костопільському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавче провадження ВП №81796778) і за якою із заявника стягується подвійна сума застосованих штрафних санкцій у розмірі 102000 грн., то суд дійшов висновку, що невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову може призвести до передчасного примусового стягнення коштів (у подвійному розмірі штрафу та виконавчого збору), накладення арешту на майно позивача, а у разі задоволення позову, це змусить позивача витрачати значні зусилля та час на повернення безпідставно стягнутих коштів та зняття арештів у порядку повороту виконання, що свідчить про реальну загрозу ускладнення ефективного захисту, або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Суд також враховує, що забезпечення позову є тимчасовим заходом і вжиття заявлених заходів забезпечення позову не буде задоволенням позову без розгляду справи по суті, а тому виконання оскаржуваної постанови, у разі відмови у задоволенні позову, буде відновлено.

За вказаних обставин, суд дійшов переконливого висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-154, 241, 294 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №81796778 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, винесеної начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Соколом Павлом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

СуддяВ. В. Левчук