Рішення № 139204406, 25.08.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 369/8002/26

Провадження № 2/548/707/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участі секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у приміщенні суду м. Хорола у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

представник позивача ОСОБА_2 30.04.2026, діючи в інтересах свого довірителя, за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У обґрунтування позову зазначає, що 07.02.2022 між ТОВ ''1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 74217698.

Вказує, що згідно з умовами договору позичальник отримав кредитні кошти в сумі 12178,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

05.01.2023 ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ ''Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 74217698 перейшло до останнього.

17.12.2025 ТОВ ''Сіроко Фінанс" та ТОВ "ФК Сіті Колект" уклали договір факторингу № 17/12/25-01, відповдіно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором позики № 74217698.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов`язання, у зв`язку із чим прохає стягнути з нього загальну заборгованість за договором про споживчий кредит у сумі 14955,88 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 12178,00 грн, за відсотками - 1526,76 грн, за комісією - 1251,12 грн, а також судові витрати.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 08.05.2026 матеріали цивільної справи за вищевказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Хорольського районного суду Полтавської області, оскільки відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що віднесено до територіальної юрисдикції цього суду.

Протоколом авторозподілу розподілу судової справи від 25.05.2026 вказану справу передано на розгляд судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 29.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викоику) сторін, визначено відповідачу строк 15 днів для надання відзиву на позов.

У позовній заяві представник позивача прохав про розгляд справи в спрощеному провадженні за його відсутності.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Отже, слід вважати відповідача ОСОБА_1 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки копію ухвали про відкриття провадження вручено адресату за місцем його реєстрації 04.06.2026, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене рішення, яким позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.02.2022 між ТОВ ''1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір позики № 74217698 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого останній отримав у позику кошти в сумі 12178,00 грн строком на 30 днів, тобто до 09.03.2022, зі сплатою відсотків за користування кредитом із базовою процентною ставкою 1,99 % в день, зниженою процентною ставкою 0,6965% та процентною ставкою за понадстрокове користування позикою 2,70 % в день.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, процентна ставка 1,99 % (фіксована) діє протягом строку дії договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 договору, тобто протягом 30 днів.

Вищевказаний договір позики підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ "ФК "Фінекспрес" 22.01.2026, на банківську картку № НОМЕР_1 07.02.2022 перераховано кошти в сумі 12178,00 грн, отримувач ОСОБА_3 . Перерахування цих коштів підтверджується також копією платіжної інструкції від 07.02.2022.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 07.02.2022 та паспорту споживчого кредиту (позика з фіксованою процентною ставкою) загальна вартість кредиту (позики) за договором № 74217698 становить 14722,59 грн, з яких 12178,00 грн - тіло позики, 2544,00 грн - розмір відсотків за користування ним за період дії договору - з 07.02.2022 по 09.03.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором позики, позичальник ОСОБА_1 вносив оплати за кредитом в розмірі 243,56 грн - 16.08.2022, 243,56 грн - 15.09.2022, 3044,50 грн - 15.09.2022, 243,56 грн - 22.09.2022, 305,22 грн - 20.12.2022.

05.01.2023 ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ ''Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 74217698 перейшло до останнього, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу з реєстру прав вимоги № 22/03/23 від 22.03.2023. Відповідно до цього витягу загальна заборгованість відповідача станом на дату відступлення прав вимоги становить 14955,88 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту - 12178,00 грн, за процентами - 2777,88 грн.

17.12.2025 ТОВ ''Сіроко Фінанс" та ТОВ "ФК Сіті Колект" уклали договір факторингу № 17/12/25-01, відповдіно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором позики № 74217698, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу з реєстру боржників від 17.12.2025. Відповідно до цього витягу загальна заборгованість відповідача станом на дату відступлення прав вимоги не змінилася та становить 14955,88 грн.

У позовній заяві позивач прохає стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Норми права, застосовані судом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з приписами ст. ст. 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копією договору позики від 07.02.2022 № 74217698 (з фіксованою процентною ставкою), укладеного в електронній формі, підписаного відповідачем цього ж дня за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач мав повернути отримані в позику кошти, сплатити відсотки за користування ним в рекомендовану дату платежу 09.03.2022.

Отже, не пізніше 09.03.2022 за вищевказаним договором відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за ''користування кредитом'', так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625, ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за ''користування кредитом''). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд, дослідивши договір позики від 07.02.2022 № 74217698 встановив, що умови договору, на яких ТОВ ''1 Безпечне агенство необхідних кредитів'' ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділі договору, який регулює правомірну поведінку сторін.

При цьому, вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.

Окрім цього, як вбачається із наданих ТОВ ''1Безпечне агенство необхідних кредитів'' розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за ''користування кредитом'', а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ст. 1048 ЦК України.

Зокрема, згідно з п.1.1 договору проценти - це грошові кошти, що нараховуються на суму позики і є платою за користування такою позикою.

З наданих ТОВ ''1Безпечне агенство необхідних кредитів'' розрахунків вбачається, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за ''користування кредитом''.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих відповідачу ОСОБА_1 процентів за ''користування позикою'' поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

З матеріалів справи, досліджених судом, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла позики та відсотків за користування нею було внесено оплати в розмірі 243,56 грн - 16.08.2022, 243,56 грн - 15.09.2022, 3044,50 грн - 15.09.2022, 243,56 грн - 22.09.2022, 305,22 грн - 20.12.2022, а всього 4080,40 грн.

Судом із наданих письмових доказів встановлено, що заборгованість відповідача за цим договором, нарахована первісним кредитором, виходить за межі строку дії договору, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, нарахування відсотків за користування коштами, наданими на умовах позики, здійснювалося після 09.03.2022 (як відсотки за понадстрокове користування позикою). Заборгованість відповідача визначено за сумою кредиту в розмірі - 12178,00 грн, за відсотками - 1526,76 грн.

Суд, здійснивши власні розрахунки для визначення розміру заборгованість відповідача по вищевказаному договору позики, дійшов такого висновку.

Виходячи із умов договору, розрахунку заборгованості відповідача, періоду строку дії вищевказаного договору, в межах якого мало здійснюватися нарахування відсотків за користування коштами - з 07.02.2022 по 09.03.2022, заборгованість за відсотками ОСОБА_1 має становити 7270,27 грн, оскільки розмір тіла позики - 12178,00 грн, строк кредитування - 30 днів, відсоткова ставкв - 1,99% в день (відповідно до п. 15 договору позики).

Щодо заборгованості за тілом позики (12178,00 грн), суд вважає, що вона підлягає стягненню із відповідача, оскільки доказів сплати цієї заборгованості суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що заборгованість за договором позики від 07.02.2022 № 74217698 (з фіксованою процентною ставкою) має складати 12178,00 грн + 7270,27 грн = 19448,27 грн.

З урахуванням внесених відповідачем оплат за договором у загальній сумі 4080,00 грн, ця заборгованість має становити 19448,27 грн - 4080,00 грн = 15368,27 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1526,76 грн, суд ввважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту та за обслуговування кредиту.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11,ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1251,12 грн задоволенню не підлягають.

Так, з урахуванням вищевикладеного, як зазначено вище, суд дійшов висновку, що загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 74217698 від 07.02.2022 має становити 15368,27 грн.

Однак, ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 14955,88 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12178,00 грн, за відсотками - 1526,76 грн, за комісією - 1251,12 грн. Як зазначив суд, у частині позовних вимог про стягнення з відповідача комісії відмовлено. За таких умов, стягненню із відповідача на користь позивача в межах заявлених позовних вимог підлягають заборгованість за тілом позики - 12178,00 грн та за відсотками - 1251,12 грн, а всього 13704,68 грн.

У іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, які прохав стягнути із відповідача.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 91,63 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції від 06.04.2026, тобто 2439,56 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, додаток до договору про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, заявку про надання правової допомоги № 850 від 01.04.2026, Витяг з акту про надання правової допомоги № 850 від 01.04.2026, відповідно до яких вартість послуг адвоката Богомолова Віктора Вікторовича складає 7000,00 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат та їх розмір.

Клопотання про неспівмірність цих витрат відповідачем не надано, їх розмір не заперечувався.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 91,63 % від заявленого розміру, тобто 6414,10 грн.

У частині стягнення в відповідача на користь позивача витрат за відправку документів відповідачу в розмірі 381,74 грн, суд зазначає, що вказані витрати відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України не відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з чим стягненню з останнього не підлягають.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" заборгованість за договором позики № 74217698 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 07.02.2022 на загальну суму 13704 (тринадцять тисяч сімсот чотири) грн 68 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 56 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ''СІТІ КОЛЕКТ'', місцезнаходження: проспект Соборності, 30А, офіс 321, м. Київ, 02154, ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий