Рішення № 139204030, 25.08.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/586/26

Провадження № 2/533/534/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

25 серпня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,

за участі: секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В

15.06.2026 через систему «Електронний суд» позивач ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 04.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №147398, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 3900,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «Сіроко Фінанс» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 12292,80 грн, з яких: 3900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 234,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 358,80 грн - сума заборгованості по комісії; 7800,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями.

23.07.2025 ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» уклали Договір факторингу №23072025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за договором позики №147398 від 04.03.2025

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12292,80 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Згідно ухвали суду від 18.06.2026 справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.59-60).

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву позивача до суду не направив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.03.2025 між ТОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №147398 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором F718uj, відповідно до умов якого відповідач отримав позику у розмірі 3900,00 гривень строком на 19 днів, дата надання позики 04.03.2025, дата повернення позики 22.03.2025; процентна ставка 0,01%/день (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору; комісія 15,02 % від суми позики, зазначеної в п.п. 2.1. п.2 Договору, що складає: 585,78 грн. Орієнтовна загальна вартість позики складає 4492,80 грн. Інші платежі: проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики за день - 5%. Пеня - 5% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1662,46% (а.с.18-21).

Також, ОСОБА_1 підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Додаток №1 до договору позики Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, та паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою) інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 21, 36-37).

ОСОБА_1 під час укладення договору позики був ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.17).

Згідно з копією платіжної інструкції, 04.03.2025 відповідачу було перераховано грошові кошти у розмірі 3900,00 грн, вид операції виплата кредиту, платіжний інструмент: НОМЕР_1 (MASTERCARD); відправник ТОВ СІРОКО ФІНАНС (а.с.32).

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На

підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що

реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови надання позики, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

23.07.2025 між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (далі фактор) та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (далі клієнт) укладено Договір факторингу №23072025, за умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором.

Перехід прав вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.

На виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів надано платіжну інструкцію №857 від 29.07.2025, а також надано витяг із додатку до договору факторингу №23072025 від 29.07.2025, згідно з яким ОСОБА_1 за договором №147398 від 04.03.2025 має залишок боргу на дату відступлення права вимоги на загальну суму 12292,80 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 3900,00 грн; заборгованості за відсотками 234,00 грн; заборгованості за комісією 358,80 грн; заборгованість по пені - 7800,00 грн (а.с. 13).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитний договір не містить.

Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося за договором факторингу, який є чинними, ніким не оскаржений, визнаний недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором позики.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору позики, відповідно до наданого розрахунку первісного позикодавця станом на 23.07.2025 (дату відступлення права вимоги), заборгованість відповідача перед позивачем становить 12292,80 грн, з яких: 3900,00 грн; заборгованості за відсотками 234,00 грн; заборгованості за комісією 358,80 грн; заборгованість по пені - 7800,00 грн (а.с.15-16).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пунктом 2.4. договору позики, передбачена сплата комісії за надання позики у розмірі 585,78 грн, комісія - грошові кошти, що нараховуються на суму позики, і є платою за надання такої позики, є складовою загальних витрат (п.п.1.2 п.1 договору позики).

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №147398 від 04.03.2025, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення тіла кредиту, відсотків та комісії за вказаним договором є законною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в загальній сумі 4492,80 грн, яка складається з: 3900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 234,00 грн - заборгованість за відсотками; 358,80 грн - заборгованість за комісією.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань суд звертає увагу на наступне.

Позивач за кредитним договором №147398 від 04.03.2025 просить стягнути з відповідача 7800,00 грн - пені.

Однак, суд вважає, що нарахування пені у розмірі 7800,00 грн позивачем здійснювалося безпідставно з огляду на наступне.

Згідно із п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування штрафу, слід відмовити.

Оскільки відповідачем порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №147398 від 04.03.2025 в сумі 4492,80 грн, з яких: 3900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 234,00 грн - заборгованість за відсотками; 358,80 грн - заборгованість за комісією.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 12292,80 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 4492,80 грн, що становить 36,55% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 973,11 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: договору №43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с.28-30), додаткову угоду №147398 до договору від 31.03.2026 (а.с.31), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6741/10 від 14.06.2018 (а.с.39), детальний опис робіт (наданих послух), виконаних адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного», необхідних для надання правової (правничої) за договором про надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, зі змісту якого вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 6000,00 грн (а.с.14); акт надання послуг №147398 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 на суму 6000,00 грн, п.4 акта передбачає, що оплата юридичних послуг адвокатського бюро здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акта (а.с.11).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 247, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вулиця Cимона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари, Київська область, 07406) заборгованість за договором позики №147398 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 04.03.2025 у загальному розмірі 4492,80 грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто дві гривні 80 копійок), з яких: 3900,00 грн -заборгованість за тілом кредиту; 234,00 грн - заборгованість за відсотками; 358,80 грн - заборгованість за комісіями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 973,11 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Оксенюк