Рішення № 139203884, 25.08.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2011/26

Провадження № 2/526/1347/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 серпня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів, яку мотивував тим, що рішенням суду, яке залишене без змін апеляційною інстанцією, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати, інфляційні втрати, 3% річних та пеня станом на 22.05.2025. Відповідачем рішення суду було виконане 10.02.2026. Вказує, що в період з 23.05.2025 по 10.02.2026 відповідач продовжував прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому протягом цього періоду відповідач повинен сплатити 3% річних у розмірі 616,17 грн., пеню 749,61 грн., інфляційні втрати 2337,15 грн., а всього - 3702,93 грн. Просить стягнути вказану суму, а також судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача надано суду відзив. в якому вказано, що позовні вимоги є безпідставними в частині стягнення пені після рішення суду, а також не довів правильність здійсненого розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних. Розмір витрат на правову допомогу є завищеними, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити суму витрат на правову допомогу до 2000 грн.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що первинні позовні вимоги було задоволено по 22.05.2025, а саме рішення виконано тільки 10.02.2026. Покликається, що відповідач не надав свого альтернативного розрахунку, тому просить відмовити у задоволенні відзиву та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.09.2025 (справа № 526/1591/25) стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320482000:00:008:0121 та 5320482000:00:008:0122 у загальному розмірі 37111 (тридцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 14 коп., а також судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Із тексту судового рішення вбачається, що розмір заборгованості (орендна плата, інфляційні втрати, 3% річних та пеня) визначений на 22 травня 2025р. включно.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.01.2026 вказане рішення першої інстанції залишено без змін.

Постановою державного виконавця від 09.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 526/1591/25 про стягнення з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320482000:00:008:0121 та 5320482000:00:008:0122 у загальному розмірі 37111 (тридцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 14 коп., а також судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Постановою державного виконавця від 10.02.2026 виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 526/1591/25 закінчено у зв`язку зі сплатою боржником боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Так, згідно з ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому, згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

В постанові ВП ВС від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 вказано, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом, а інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 23.05.2025 (наступний день після розрахунку за первинним рішенням суду) по 10.02.2026 (фактичне виконання рішення суду) у розмірі 616,17 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 2337,15 грн.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання.

Нормами ч. ч. 2-3 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що договором про оренду землі було визначено розмір пені (0,01% за кожен день прострочення), а тому враховуючи, що відповідач виконав рішення суду тільки 10.02.2026, в тому числі щодо орендної плати за землю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 23.05.2025 по 10.02.2026 у розмірі 749,61 грн.

Оскільки, відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості, то суд погоджується з розрахунком наданим позивачем.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, а саме: у Постанові КЦС ВС від 06.02.2019 у справі №607/6825/16-ц вказано: «ненадання відповідачем альтернативного розрахунку розміру заборгованості не звільняє позивача від обов`язку довести її розмір, однак свідчить про незаперечння ним заявлених вимог у цій частині».

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша та друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 4 000,00 грн., застосуванню підлягає позиція ВП ВС, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог суд погоджується із доводами відповідача, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат у 4 000,00 грн. є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, а саме: 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 3 702 (три тисячі сімсот дві) грн. 93 коп., які складаються з - інфляційних втрат у розмірі 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 17 коп., пеня у розмірі 749 (сімсот сорок дев`ять) грн. 61 коп.

Стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп., та витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн., а всього - 4 331 (чотири тисячі триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2026 року.

Повне найменування сторін: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ «Агро-Край», місцезнаходженням. Гадяч, вул. Лохвицька, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41103827.

Головуючий: В. Г. Черков