Рішення № 139203732, 24.08.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р. Справа № 370/1170/26

Провадження № 2/370/652/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Сініциної О.С., розглянувши у приміщенні суду у селищі Макарові Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області 17 квітня 2026 року від представника ТОВ «Споживчий центр» Бітнер Наталії Степанівни через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 475 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Представник позивача у позовній заяві зазначила, що 23 серпня 2025 року між

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферти)

№ 23.08.2025-100002203, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15 000 грн на умовах визначених договором строком на 217 днів.

Надалі, 29 вересня 2025 року між кредитодавцем та позичальником був укладений додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим, внесені відповідні зміни, зокрема, щодо надання другого траншу у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надав кредит у в розмірі 17 000 грн. на картковий рахунок вказаний відповідачем

НОМЕР_1 .

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, сплативши частково 6 225 грн, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 49 475 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 17 000 грн, заборгованість по процентам у розмірі 20 960 грн, 180 грн комісія, додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3 060 грн та нараховані відсотки за статтею 625 Цивільного кодексу України 8 275 грн.

Макарівський районний суд Київської області ухвалою від 13 травня 2026 року відкрив провадження у цивільній справі, вирішив розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

До суду 04 червня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував щодо позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач не надав належних доказів щодо зарахування на банківську картку додаткового траншу у розмірі

2 000 грн. Безпідставне стягнення комісії у розмірі 3 240 грн, а також проценти за статтею 625 Цивільного кодексу України у розмірі 8 275 грн. Також відповідач вважає, що нараховані відсотки у розмірі 20 960 грн не підтверджені належним розрахунком заборгованості.

Відповідь на відзив надійшла до суду 05 червня 2026 року, у якій позивач підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину, зокрема, щодо встановлених комісії, та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними та допустимими доказами. Виконання своїх зобов`язань щодо видачі кредитних коштів підтверджено належними доказами відповідно до Закону України «Про платіжні послуги». Власного розрахунку відповідач не надав та не спростував розрахунок позивача.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов слід задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі

№ 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферта) від 23 серпня 2025 року № 21.08.2025-100002203, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною зазначеного договору.

За умовами зазначеного договору, ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 грн, а позичальник зі свого боку зобов`язався протягом 217 днів, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами за стандартною ставкою 1%, денна процентна ставка 0,72%, комісія 9 % від суми кредиту за надання кредиту 1 350 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1 350 грн. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е584, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000 грн, шляхом перерахування їх на платіжну картку

НОМЕР_1 , що зазначена у договорі. Ця обставина підтверджується квитанцією про зарахування від 23.08.2025 № 841718640.

Надалі 29 вересня 2025 року сторони уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту, яка склала з урахуванням всіх траншів 17 000 грн. Строк на який дається другий транш у розмірі 2 000 грн 180 днів, комісія за надання кредиту 9 % - 180 грн, комісія за обслуговування 1 530 грн. Додатковий договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором К615. Сторони домовились про перерахування другого траншу за допомогою банківської платіжної картки НОМЕР_1 .

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за Кредитним договором № 21.08.2025-100002203, сума боргу складає 49 475 грн, у тому числі: 17 000 грн заборгованість за кредитом, 20 960 грн відсотки, 3 240 грн комісія та нараховані відсотки за статтею 625 Цивільного кодексу України 8 275 грн.

Отже, зазначені договори укладені із використанням персональних даних відповідача, зокрема, його прізвища, імені та по батькові, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону, електронної пошти та інших ідентифікуючихвідомостей, тож суд вважає, що факт укладення Кредитного договору (оферта) від 23 серпня 2025 року № 21.08.2025-100002203 та додаткового договору від 29.09.2025 між

ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» є доведеним.

Умовами спірних договорів передбачено надання кредитних коштів у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені під час оформлення заявок на отримання кредитів. Відповідач не заперечує належності йому вказаного банківського рахунку, не посилається на відсутність доступу до нього у відповідний період та не надає доказів на підтвердження таких обставин. Доказів на підтвердження відсутності надходження кредитних коштів від кредитора відповідач до матеріалів справи не подав.

У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Щодо нарахованих відсотків за статтею 625 Цивільного кодексу України у розмірі 8 275 грн.

Так, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, законодавцем прямо встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики, підлягають списанню кредитодавцем.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначено, що пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено спеціальне правове регулювання наслідків прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики на період дії воєнного стану, яке полягає, зокрема, у звільненні позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені).

Оскільки на момент виникнення прострочення та на час розгляду справи на території України діяв воєнний стан, нарахування та стягнення з відповідача пені суперечить наведеним вище вимогам закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8 275 грн слід відмовити.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за зазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, а тому суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 200 грн, з яких: 17 000 грн тіло кредиту, 20 960 грн проценти, 180 грн комісія, 3 060 грн додаткова комісія.

За приписами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з цим, із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 217,09 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 200 (сорок одна тисячі двісті) грн та судовий збір у розмірі 2 217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн 09 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація сторін:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

- ОСОБА_1 : адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.С. Сініцина