Рішення № 139203529, 24.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20643/25

Провадження № 2/357/489/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Сомок О. А. ,

при секретарі - Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій сторін

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Технофінанс» (далі - «Позивач») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 06.06.2024 між сторонами було укладено Договір позики «Старт» № 3390805698-026067. Відповідно до умов Договору позики Позикодавець надає Позичальнику, а Позичальник приймає в позику грошові кошти на умовах строковості, оплатності та поверненності, шляхом перерахування на банківську картку:

- сума кредиту - 7000,00 грн.;

- строк кредитування - 20 днів;

- комісія за видачу кредиту - 1,50% від суми кредиту;

- процентна ставка - фіксована та складає 1.40% від Суми Позики;

- Комісія за використання Позики - 0.1% від Суми позики та нараховується щоденно.

З огляду на викладене, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь загальну суму заборгованості за Договором позики № 3390805698-026067 від 06.06.2024 року в розмірі 25106,90 гривень, з яких 6300,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 2646,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 14000,00 грн - пеня, 2160,90 грн - борг послуг, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн .

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

25.12.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання до суду не подавав.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без поважних причин, судом постановлено проводити заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

06.06.2024 року між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 дистанційно укладено договір позики «Старт» №3390805698-026067 у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», шляхом особистого заповнення Позичальником належних відомостей у відповідних розділах Особистого кабінету Позичальника з добровільним внесенням повних, точних та достовірних даних за визначеною Позикодавцем формою формуляра цього Договору позики, що одночасно свідчить про ознайомлення з запропонованими умовами в повному обсязі та є акцептом електронного правочину на визначених Позикодавцем умовах. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Вебсайт. Електронна ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Позикодавцем правильності введення коду, направленого Позикодавцем на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Позикодавця. Невід`ємною частиною цього Договору є додаток № 1: таблиця обчислення загальної вартості кредиту. Відповідно до умов Договору позики Позикодавець взяв на себе зобов`язання надати Позичальнику позику на умовах строковості, оплатності та поверненності:

- сума кредиту - 7000,00 грн.;

- строк кредитування - 20 днів;

- комісія за видачу кредиту - 1,50% від суми кредиту;

- процентна ставка - фіксована та складає 1.40% від Суми Позики;

- Комісія за використання Позики - 0.1% від Суми позики та нараховується щоденно.

Відповідач у встановлений цим Договором строк зобов`язався повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим Договором умовах.

Даний договір з додатками підписано відповідачем 06.06.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) xYh3AR.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кошти у сумі 7000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11054 від 06.06.2024 про перерахування коштів через АТ «Таскомбанк».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики № 3390805698-026067 від 29.03.2025, вбачається що відповідач зробив часткову оплату за договором позики на загальну суму 2800,00 грн та станом на 05.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 25106,90 гривень, що складається з:

- заборгованість за кредитом - 6300,00 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами - 2646,00 гривень.

- пеня - 14000,00 гривень

- заборгованість за послуги - 2160,90 гривень.

Матеріали справи не містять даних про погашення відповідачем зазначеної заборгованості.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача тіла позики, нарахованих відсотків, заборгованість за послуги, пеню, згідно умов договору, суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3390805698-026067 від 06.06.2024 у загальній сумі 25106,90 грн яка складається з: 6300,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 2646,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 14000,00 грн - нарахована пеня, 2160,90 грн - борг за послуги.

Згідно умов договору ОСОБА_1 отримав за вказаним договором кредит в розмірі 7000,00 грн строком на 20 днів, за користування яким передбачена сплата відсотків у розмірі 1.40% в день, нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання Позики не враховується при нарахуванні процентів, день повернення Позики враховується при нарахуванні процентів.

Таким чином, за умовами укладеного договору, сплаті відповідачем за користування кредитом підлягали відсотки у розмірі 1862,00 грн (7000,00 грн х 1,40% х 20 днів = 1862,00 грн) та послуги у розмірі 133,00 грн (7000,00 грн х 0.1% х 20 днів = 133,00 грн).

Проте, як встановлено судом, позивачем нараховано проценти по за межами 20-денного строку кредитування у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у сумі 2656,00 грн та заборгованість за послуги у розмірі 2160,90 грн, яка також нарахована по за межами 20-деннгого строку кредитування.

Відповідно до п.п. 3.3.3. Договору, позичальник має право звернутися до Позикодавця з аргументованою заявою щодо пролонгації строку кредитування чи реструктуризації заборгованості та/або анулювання (прощення) боргу за цим Договором, а якій зазначити причини неможливості виконання взятих на себе зобов`язань та умови погашення, які відповідають поточному фінансовому стану Позичальника.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач відповідно до п.п. 3.3.3 договору вчинив дії, які свідчать про пролонгацію строку кредитування.

З розрахунку заборгованості за Договором №3390805698-026067 від 06.06.2024 вбачається, що первісним кредитором було нараховано відсотки за користування кредитом на загальну суму 2646,00 грн, пеню у розмірі 14000,00 грн та борг за послуги у розмірі 2160,90 грн. Також з вищевказаного розрахунку вбачається, що відповідачем 25.06.2024 було здійснено платіж у розмірі 2695,00 грн, які первісним кредитором було зараховано в оплату тіла кредиту у сумі - 700,00 грн (7000,00 - 700,00 грн = 6300,00 грн), в оплату процентів у сумі 1862,00 грн, в оплату за послуги 133,00 грн .

Тобто, Відповідач у повному обсязі сплатив позивачу передбачені договором відсотки за користування кредитом та вніс плату за послуги, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача зазначених сум.

Щодо тягнення пені суд зазначає про таке.

Позивач просить стягнути з Відповідача 14000,00 грн нарахованої пені відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і на момент ухвалення рішення.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Враховуючи, що заявлений Позивачем період нарахування пені відповідно до статті 625 ЦК України повністю припадає на період дії воєнного стану в Україні, Відповідач звільняється від відповідальності, визначеної зазначеною статтею.

За таких обставин, вимоги про стягнення пені у сумі 14000 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі 6300,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №2542 від 12.12.2025.

Оскільки позов задоволено на 25,09 %, то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 607,78 гривень.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у даній справі позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №03/01 від 03.01.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Технофінанс» та адвокатом Кшуташвілі Вікторією Олексіївною, акт про прийняття-передачі наданих послуг від 12.12.2025. З перелічених доказів встановлено, що витрати позивача на правову допомогу склали 5000,00 грн.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, та те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн, що буде достатнім, співмірним і справедливим з огляду на категорію та складність справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» заборгованість за Кредитним договором №3390805698-026067 від 06.06.2024 у розмірі 6300,00 гривень (шість тисяч триста гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» витрати зі сплати судового збору в сумі 607,78 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн, а всього стягнути 2107,78 грн (дві тисячі сто сім гривень 78 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», код ЄДРПОУ 43868852, місцезнаходження: вулиця Глобинська, будинок 2, офіс 207/2, місто Дніпро, 49005.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Сомок