Рішення № 139202930, 25.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/3198/26

№ провадження 2/646/3041/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» Усенко М. І.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» в особі представника Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» в особі представника Усенка М. І. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 17859764 від 20 серпня 2024 року у розмірі 15 795,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» було укладено кредитний договір № 17859764, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом, інших передбачених договором платежів, а також можливих штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі.

Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 15 795,00 гривень, з яких: 3 000,00 гривень - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 11 295,00 гривень - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 500,00 гривень - прострочена заборгованість за штрафними санкціями, яку позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином; у матеріалах справи наявне прохання про розгляд справи без його участі та згода на заочний розгляд справи.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

20 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 17859764, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

За умовами вказаного вище договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3 000,00 гривень.

Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 20.08.2024. Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,4 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка.

Стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Пільговий період - 30 календарних днів з 20.08.20247 по 19.09.2024.

Стандартний період - 330 календарних днів з 20.09.2024 по 15.08.2025.

У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору, на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року є графік платежів за договором про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору.

Як встановлено із змісту паспорта споживчого кредиту продукту «17859764», основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 3 000,00 гривень; строк кредитування - 360 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: пільгова процентна ставка - 1,4 % в день; стандартна (базова) процентна ставка - 1,5 % в день; тип процентної ставки - фіксована.

Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту продукту «17859764», зберігає чинність та є актуальною до 19 вересня 2024 року.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 17859764 та додаток № 1 до нього були укладені ОСОБА_1 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідача.

На підтвердження укладення договору в електронній формі позивач надав довідку, відповідно до якої ОСОБА_1 , з яким 20 серпня 2024 року було укладено договір про споживчий кредит № 17859764, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f2akdkrj». Зазначений одноразовий ідентифікатор було надіслано 20 серпня 2024 року о 08:05:41 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року та додатку № 1 до нього у відповідних графах зазначено персональні дані ОСОБА_1 , а також міститься інформація про підписання договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f2akdkrj», надісланим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року позивачем також надано лист, складений уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім».

Із змісту зазначеного листа убачається, що на виконання договору № 070524/А1-1909 від 07 травня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім», 20 серпня 2024 року було успішно здійснено транзакцію № 1459595597 на суму 3 000,00 гривень. Зазначені кошти були перераховані на картковий рахунок, що відповідає номеру картки № НОМЕР_2 .

Згідно із розрахунком, складеним позивачем, ОСОБА_1 станом на 15 серпня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № 17859764 від 20 серпня 2024 року у розмірі 15 795,00 гривень, яка складається з: 3 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 295,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 500,00 гривень - прострочена заборгованість за штрафами.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором № 17859764 від 20 серпня 2024 року у розмірі 15 795,00 гривень, обгрунтував право вимоги тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», було укладено кредитний договір в електронній формі, підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на належний йому номер телефону.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано розрахунок, згідно із яким ОСОБА_1 станом на 15 серпня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № 17859764 від 20 серпня 2024 року у розмірі 15 795,00 гривень, яка складається з: 3 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 295,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 500,00 гривень - прострочена заборгованість за штрафами.

Як убачається із змісту договору про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року, він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «f2akdkrj», відправленого на номер телефону НОМЕР_1 .

Разом із тим, сам по собі факт зазначення у договорі персональних даних відповідача, номера телефону та наявності відмітки про використання одноразового ідентифікатора не є безумовним підтвердженням того, що такий договір був підписаний саме відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 , на який, за твердженням позивача, було надіслано одноразовий ідентифікатор, на момент укладення договору належав саме ОСОБА_1 .

За відсутності таких доказів сам лише факт зазначення номера телефону у тексті договору та відображення одноразового ідентифікатора не дає можливості достовірно встановити, що цей ідентифікатор був направлений саме відповідачу та використаний ним особисто під час укладення договору.

Відтак надані позивачем документи не підтверджують належними та допустимими доказами дотримання порядку укладення електронного правочину, визначеного Законом України «Про електронну комерцію».

Окрім того, суд критично оцінює посилання позивача на довідку № 3883-1459595597-19122025, складену 19 грудня 2025 року уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім», як на доказ надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 000,00 гривень.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що банківська картка № НОМЕР_2 , на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, належала саме ОСОБА_1 або перебувала у його користуванні.

Матеріали справи не містять банківської виписки за відповідним картковим рахунком, підтвердження успішного виконання платіжної операції чи інших належних доказів, які б свідчили про фактичне зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 та отримання ним цих коштів.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про недоведеність факту укладення договору про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року саме ОСОБА_1 та отримання ним кредитних коштів у розмірі 3 000,00 гривень, тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченою сумою кредиту задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та штрафами суд зазначає таке.

Згідно із розрахунком, складеним позивачем, ОСОБА_1 станом на 15 серпня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № 17859764 від 20 серпня 2024 року у розмірі 15 795,00 гривень, яка складається з: 3 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 295,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 500,00 гривень - прострочена заборгованість за штрафами.

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту підписання саме відповідачем договору про споживчий кредит № 17859764 від 20 серпня 2024 року в порядку, встановленому законом, а також факту отримання ним кредитних коштів, відсутні правові підстави уважати доведеним виникнення у відповідача зобов`язань зі сплати будь-яких платежів, передбачених цим договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» в особі представника Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17859764 від 20 серпня 2024 року у розмірі 15 795,00 гривень - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 25 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», ЄДРПОУ: 43561909, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79000;

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79000; номер телефона: НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_1 .

Суддя О. В. Іщенко