Рішення № 139202862, 25.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

25.08.26

Справа № 635/8465/23

Провадження по справі № 2-др/635/47/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року с-ще Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді-Назаренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання-Літінської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Грайворонського Ігоря Валерійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа № 635/8465/23 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 92 074,50 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю. В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, однак питання про конкретний розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у резолютивній частині рішення не вирішено.

13 серпня 2026 року представник відповідача адвокат Грайворонський І.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 11 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції. У відзиві на позов представник відповідача, до закінчення судових дебатів, зробив заяву в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України про подання доказів фактичного розміру судових витрат після ухвалення рішення.

Отже, докази витрат подані у передбачений процесуальним законом строк.

На підтвердження заявлених витрат до суду подано: договір про надання юридичних послуг (правничої допомоги) № 28/12-23 від 28.12.2023, додаткову угоду від 05.01.2024, додаткову угоду № 1 від 25.01.2024, додаткову угоду про продовження строку дії договору, а також акт виконаних робіт (детальний опис) № 1.

Зі змісту додаткової угоди № 1 від 25.01.2024 вбачається, що сторони погодили фіксований гонорар за ведення справи № 635/8465/23 у суді першої інстанції у розмірі 7 500,00 грн., який у разі збільшення обсягу та/або складності роботи, зокрема у зв`язку з поданням позивачем нових доказів, документів чи заяв по суті справи, автоматично збільшується до 11 000,00 грн. Гонорар підлягає сплаті протягом 90 календарних днів із моменту ухвалення судового рішення на користь клієнта.

Відповідно до акта виконаних робіт адвокатом у суді першої інстанції виконано, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи-2 години; складення та подання заяви про перегляд заочного рішення-3 години; складення та подання відзиву на позов-4 години; складення та подання заперечень на відповідь на відзив-4 години; складення та подання клопотання про неприйняття доказів, поданих позивачем окремо від позову-2 години; підготовка заяви про розподіл судових витрат-1 година. Загальний обсяг правничої допомоги становить 16 годин, а її погоджена вартість 11 000,00 грн.

Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення із клопотанням про зменшення заявленої до стягнення суми правничих витрат позивач суду не надіслав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид професійної правничої допомоги здійснюється адвокатом, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво-вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами. Розмір гонорару визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів. Такі докази можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Заява представника з доказами в обгрунтування розміру правничих витрат направлена позивачу в електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Поряд з цим не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як зазначено вище заперечень щодо ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення судових витрат позивач не направив. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Разом з тим суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

В рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, пунктами 6.1. та 6.2. Договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) № 28/12-23 від 28.12.2023 (в редакції додаткової угоди від 05.01.2024) сторони визначили, що гонорар є фіксованим та сплачується у визначеному в додатковій угоді сумі та порядку.

В додатковій угоді № 1 від 25.01.2024 визначено попередній розмір гонорару в сумі 7500,00 грн., який наведений і у відзиві, а також передбачені умови його автоматичного збільшення до суми 11000,00 грн. у випадку збільшення обсягу роботи (наприклад, але не виключно: подання позивачем нових доказів, інших документів, інших заяв по суті справи п. 5).

Частиною 3 ст. 134 ЦПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З акту виконаних робіт (детального опису) вбачається, що відповідачу надані такі види правової допомоги: ознайомлення з матеріалами справи; складено та подано заяву про перегляд заочного рішення; складено та подано відзив на позов; складено та подано заперечення на відповідь на відзив; складено та подано клопотання про неприйняття до розгляду доказів, поданих позивачем окремо від позову; складено та подано заяву на розподіл судових витрат.

Отже, з огляду на складення адвокатом додаткових документів, окрім заяви про перегляд заочного рішення та відзиву на позов, що підтверджується матеріалами справи та які були необхідними для обгрунтування заперечень проти позову, суд приходить до висновку про дотримання сторонами договору про надання правничої допомоги умов для збільшення розміру гонорару з попереднього розміру 7500,00 гривень до остаточного 11000,00 гривень.

При цьому суд критично ставиться до такого виду правничої допомоги як подання заяви про розподіл судових витрат у складі виконаних адвокатом робіт, оскільки заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені чи підлягають понесенню стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не відшкодовуються (близькі за змістом висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22).

Водночас, суд погоджується, що відповідач через адвоката підготував та подав документи, кожний з яких не містить лише відтворення змісту попереднього, а містить обгрунтовані контр-доводи на аргументи та докази, подані позивачем. Тому зміст поданих відповідачем документів відповідає критеріям дійсності та потрібності для всебічного, повного і об`єктивного розв`язання спору.

З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, ціни позову та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 133, 134, 137, 141, 265, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

заяву представника відповідача адвоката Грайворонського Ігоря Валерійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код в ЄДРПОУ 35625014), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підлягають сплаті ним відповідно до умов договору.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя: О.В. Назаренко