Рішення № 139202406, 25.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"25" серпня 2026 р.

Справа №642/5741/25

Провадження №2/642/1820/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря Брус М.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення,-

ВСТАНОВИВ:

у вересня 2025 року представник Комунального підприємства «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення у розмірі 29 717 грн 07 коп, та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за надані послуги у повному обсязі не здійснює, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 29 717 грн 07 коп, із них:

- за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2016 по 31 липня 2025 у розмірі 15 842 грн 84 коп;

- за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня2016 по 31 липня 2025 у розмірі 11 460 грн 85 коп.

- за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 у сумі 1125 грн 94 коп;

- за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 631 грн 56 коп;

- за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 655 грн 88 коп.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 01.12.2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, було задоволено.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 18.05.2026 року за заявою відповідача заочне рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 01.12.2025 року було скасовано та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов у якому позовні вимоги визнала частково в межах строку позовної давності. Зазначає, що вимоги за період з 01.07.2016 по 31.07.2022 року заявлені поза межами строку позовної давності та не підлягають задоволенню. Також у відзиві відповідач просила розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців, при цьому посилалась на те, що має невеликий дохід, має на утриманні малолітню дитину, та тривалий час була внутрішньо-переміщеною особою.

У відповіді на відзив представник позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перебіг позовної давності переривався внаслідок часткової сплати відповідачем заборгованості.

Інших письмових заяв від сторін не надходило.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив проводити розгляд справи за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Договором є усна чи письмова угода між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, по яким реалізується продукція. Підтвердженням дії усної угоди оформляється квитанцією або іншим документом. Факт оплати споживачем - відповідачем послуг, тобто послуг які надає позивач, є підтвердженням факту існування договірних відносин між ними.

Пунктом 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 630, передбачено що споживач зобов`язаний вчасно, у встановлений термін, оплачувати надані послуги.

При проведенні розрахунків зі споживачами до 01.01.2017 КП «Харківводоканал» застосовувалися норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів «Про встановлення та застосування норм водоспоживання і водовідведення, та порядку розрахунків» від 09.04.1997 № 256 (зі змінами від 29.12.2000 за №1886, від 20.09.2006 №721). З 01.01.2017 підприємством застосовуються норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про затвердження нормативів (норм) водоспоживання та водовідведення для населення в разі відсутності засобів обліку води» від 28.12.2016 №901.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону № 1875 розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

В порушення обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення, передбаченого ст. 20 Закону № 1875, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п.п. 18, 30 Правил № 630 відповідач неналежним чином не виконувала зобов`язання з оплати наданих послуг.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до положень ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду та відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року№ 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», установлено, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.

Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Кабінету Міністрів, встановлено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються відповідно до умов договору. Проте це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідач має право користуватися послугами, що надаються позивачем і не оплачувати їх.

Відповідно до ч. 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно вимог абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, введеного в дію з 01.05.2019, п. 37«Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918 споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і з централізованого водовідведення.

Так, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова.

Згідно Розрахунку суми заборгованості відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 .

За даним особовим рахунком наявна заборгованість у розмірі 29 717 грн 07 коп, із них:

- за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2016 по 31 липня 2025 у розмірі 15 842 грн 84 коп;

- за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня2016 по 31 липня 2025 у розмірі 11 460 грн 85 коп.

- за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 у сумі 1125 грн 94 коп;

- за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 631 грн 56 коп;

- за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 655 грн 88 коп.

Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918 від 10.01.2002 споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Але, відповідач отримуючи послуги з центрального водопостачання та водовідведення їх не оплачує, у зв`язку з чим і утворилась заборгованість в сумі у розмірі 29 717 грн 07 коп.

Зазначена заборгованість утворилась внаслідок несплати відповідачем послуг, що підтверджується наданим розрахунком суми заборгованості, факт наявності заборгованості в такому розмірі не спростований відповідачем.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стороною відповідача заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій. Було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).

З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом 8АЯ8-СоУ-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, який скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану.

Водночас надалі Законом України від 14 травня 2025 року №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

З огляду на те, що обчислення строку позовної давності було відновлено 04.09.2025, а позовну заяву подано 23.09.2025, станом на момент звернення до суду після відновлення перебігу строку минуло 19 днів.

Станом на 23.09.2025 строк позовної давності сплинув за вимогами, трирічний строк яких повністю вичерпався ще до запровадження карантинних обмежень (тобто до 02.04.2020 року).

Отже, строк позовної давності не є пропущеним стосовно вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за період споживання, починаючи з квітня 2017 року.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позов КП «Харківводоканал» в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість за період з квітня 2017 року по 31.07.2025 року.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10298 грн. 37 коп., яка складається з: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з квітня 2017 по 31 липня 2025 у розмірі 4575 грн 23 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з квітня 2017 по 31 липня 2025 у розмірі 3309 грн 76 коп.; за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 у сумі 1125 грн 94 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 631 грн 56 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 655 грн 88 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПКУкраїни пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 840,57 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та судові витрати у розмірі 17,35 грн., обраховані пропорційно задоволенню позовних вимог на 34,7%.

Суд, вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення суду, виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан.

З аналізу положень ст. 435 ЦПК України слідує, що розстрочка - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які ускладнюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді та безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням; суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує, що сторона відповідача належним чином не обґрунтувала підстави для розстрочення виконання рішення суду, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища.

За вказаних підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Одночасно з цим суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що відповідно до положень ст. 435 ЦПК України вона має право після ухвалення рішення звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715, адреса: 61052, Україна, м. Харків, вул. Конторська, 90) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення у розмірі 10298 (десять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 37 коп., яка складається з:

- за надані послуги з централізованого водопостачання за період з квітня 2017 по 31 липня 2025 у розмірі 4575 грн 23 коп;

- за надані послуги з централізованого водовідведення за період з квітня 2017 по 31 липня 2025 у розмірі 3309 грн 76 коп.

- за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025 у сумі 1125 грн 94 коп;

- за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 631 грн 56 коп;

- за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.07.2025 у сумі 655 грн 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715, адреса: 61052, Україна, м. Харків, вул. Конторська, 90) сплачений судовий збір у розмірі 840,57 грн.. та судові витрати у розмірі 17,35 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати суми заборгованості відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.08.2026 року.

Суддя О.В.Бородіна