Рішення № 139201339, 25.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1853/26

Номер провадження 2/213/1489/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Бабейкіної Н.О.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №213/1853/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 7548881 від 16.11.2019 в розмірі 30 260,00 грн. Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач уклала кредитний договір з ТОВ «МІЛОАН» і зобов`язалася виконувати умови договору, повернути кошти, сплатити відсотки за їх користування та комісію, але не виконала свого обов`язку щодо повернення кредиту, має заборгованість. 20.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ до боржників, зокрема до відповідача. Тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звертається до суду для захисту своїх прав. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 260,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

30.04.2026 позовна заява надійшла до суду.

12.05.2026 отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

25.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано докази.

27.07.2026 до суду надійшли витребувані докази.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача у позові просить проводити розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Порядок виклику відповідача до суду, передбачений ЦПК України, дотримано, однак у судове засідання вона повторно не з`явилася, про причини неявки не повідомила, правом на подання відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

16.11.2019 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «МІЛОАН» електронний кредитний договір № 7548881. За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 8 900,00 грн строком на 30 днів, сукупна вартість кредиту 6 408,00 грн в грошовому виразі та 876,00% річних у процентному значенні, і включає в себе комісію за надання кредиту 1 068,00 грн, проценти 5 340,00 грн., які нараховуються за ставкою 2 % в день.

Пунктом 2.3. договору передбачено право позичальника на продовження строку користування/повернення кредиту на певну кількість днів (3 днів, 7 днів, 15 днів) шляхом сплати комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту.

Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 8 900,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №3441878 від 16.11.2019.

Проте відповідач умови договору з повернення коштів та сплати процентів і комісії не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

20.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу право вимоги до боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7548881 від 16.11.2019 (запис № 305 в реєстрі боржників до договору відступлення прав вимоги).

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі становить 30 260,00 грн, яка складається із: 8 900,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15 842,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1 068,00 грн прострочена заборгованість за комісією; 4 450,00 грн штрафи/пеня.

Претензією від 01.04.2026 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості та необхідність її сплати. Кредитні кошти відповідачем не повернуто.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору відповідачем з первісним кредитором, порушення нею взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.

Відповідач порушила умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувала, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд зауважує, що на день розгляду справи в суді заборгованість повністю не погашена, розмір такої заборгованості відповідачем не спростований і відповідач не надала суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Розрахунок заборгованості підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту і комісією, а тому ці вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що строк користування кредитом був погоджений сторонами та становив 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк кредитування мав сплинути 16.12.2019.

При цьому, пунктом 2.3. договору передбачено право позичальника продовжити строк користування кредитом шляхом сплати комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту. Інших підстав для продовження строку кредитування договором не передбачено.

Доказів продовження строку користування кредитом у порядку, визначеному п.2.3. договору, матеріали справи не містять. Також відсутні докази подальшого узгодження сторонами істотних умов кредитування.

Оскільки умовами договору не передбачено пролонгації на автоматичних умовах, доказів продовження строку користування кредитом позивачем не надано, суд вважає безпідставним нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Судом самостійно розраховано розмір процентів протягом передбаченого умовами договору строку користування кредитом: 8 900,00 х 2 % х 30 = 5 340,00 грн. Саме такий розмір процентів передбачено пунктом 1.5.2. договору і графіком розрахунків, а тому суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за процентами саме у такому розмірі. В стягненні решти заборгованості за процентами в розмірі 10 502,00 грн позивачу слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, суд не бачить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по штрафам/пені у розмірі 4 450,00 грн, оскільки стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 308,00 грн, що складається з заборгованості за кредитом 8 900,00 грн, заборгованості за процентами 5 340,00 грн, комісії 1 068,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 346,86 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 047,06 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7548881 від 16.11.2019 у розмірі 15 308 (п`ятнадцять тисяч триста вісім) грн 00 коп., що складається з заборгованості за кредитом 8 900,00 грн, заборгованості за процентами 5 340,00 грн, комісії 1 068,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 346,86 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4 047,06 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 25.08.2026.

Суддя О.В. Алексєєв