Рішення № 139201183, 19.08.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 208/4927/26

Провадження № 2/209/2529/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі:головуючої судді - Корнєєвої І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Пиндик Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 74288838, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 491,00 грн. строком на 30 днів.

За умовами договору процентна ставка становила 1,99 % на день на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 10 491,00грн.

У подальшому на підставі договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 та Реєстру прав вимог №29/09/2 від 29.09.2022 право вимоги за договором позики № 74561822 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

У подальшому на підставі договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 та Реєстру прав вимог від 05.12.2025 право вимоги за договором позики перейшло від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Станом на дату відступлення права вимоги та звернення до суду заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 15 459,74 грн, з яких: 10 491,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 4 968,74 грн заборгованість за процентами.

Відповідач свої зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість у заявленому розмірі, а також судові витрати

Ухвалою суду від 09.06.2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

Відповідачу ОСОБА_1 були направлені ухвала про відкриття провадження , позовна заява з додатком документів , з роз`ясненням права подачі відзиву на позов. Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі« розумності строку".

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк та суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

01.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 74288838, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 491,00 грн. строком на 30 днів.

Згідно пунктів 1, 2.1. договору відповідач отримала у позику 10 491,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок і зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (п. 1 договору).

Умовами договору було встановлено, що строк позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка (базова) / день 1,99 % (фіксована), проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (пункти 2.2, 2.3, 4 договору).

Пунктами 16, 17 договору позики було визначено, що якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Ніяких інших умов щодо подовження строку дії договору на будь-яких умовах договір позики не містить.

Отже, умови договору позики передбачають надання у позику грошових коштів в розмірі 14652,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,99% за кожен день користування позикою, а у випадку виконання умов договору у встановлений в ньому строк (лояльний період) проценти нараховуються в розмірі 0,6965% за кожен день користування позикою.

Зазначені умови договору також підтверджуються Додатком № 1 до договору позики №74561822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 28.12.2021 року, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить обчислення загальної вартості кредиту саме в межах 30-денного строку дії договору.

На підтвердження укладення договору позивачем надано договір позики № 74288838 від 01.02.2022 року та довідку про ідентифікацію відповідача, згідно з якою договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора .

Згідно з довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» про здійснення платіжної операції на картковий рахунок відповідача, реквізити якого зазначені у матеріалах справи, було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 10 491,00 грн.

Щодо нарахування процентів після спливу строку договору суд зазначає .

Згідно розрахунку первісного позивача станом на дату відступлення права вимоги та звернення до суду заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 15 459,74 грн, з яких: 10 491,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 4 968,74,00 грн заборгованість за процентами .

Позивач заявляючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за межами строку дії договору та правомірності продовження строку його дії, посилається не на пункти договору, а на п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, вказуючи на те, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Застосування Правил при нарахуванні процентів за межами строку дії договору, обґрунтовується позивачем пунктом 5.2. договору позики №№ 74288838, згідно якого позичальник до моменту підписання договору вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Суд приходить до висновку, що таке обгрунтування не підлягає застосуванню, оскільки сам договір позики не містить умов подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою із встановленням кінцевого строку дії договору позики, відмінного від того, що вказаний у пункті 2.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме з тими Правилами надання грошових коштів у позику, відповідач ознайомився та погодився, підписуючи договір позики, а також того, що вказані Правила на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою.

При цьому, додані позивачем до позову роздруковані із сайту товариства Правила надання грошових коштів у позику не можуть бути визнані судом належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (товариства), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Крім того, сам договір позики не містить умов відносно того, що Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, є невід`ємною частиною договору позики №74561822.

Отже, правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з відповідачкою фінансова установа не повідомила споживача про умови кредитування, зокрема, щодо подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою, бо такі положення у самому договорі позики відсутні.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та строки надання грошових коштів у позику, відсутність у підписаному відповідачкою договорі домовленості сторін про продовження строку дії договору і нарахування процентів після спливу 30-денного строку дії договору, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які надані позивачем, не містять відпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 лютого 2022 року шляхом підписання договору позики.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позики сторони обумовили у письмовому вигляді продовження строку дії кредитного договору у випадку неповернення суми позики у визначений договором 30-денний строк та нарахування відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії кредитного договору, тобто ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику, не можуть бути прийняті судом на підтвердження наявності в договорі позики умов щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою та сплати процентів за користування нею поза межами строку користування.

В судовому засіданні встановлено , що договір позики був укладений на строк 30 днів і строк його дії закінчився 02 березня 2022 року.

Після припинення строку дії кредитного договору кредитодавець втратив право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Суд приходить до висновку , що за період з 01 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року кредитодавець мав право нарахувати проценти в розмірі 1,99% за кожен день строку дії кредитного договору, як це передбачено п. 2.3 договору позики, що становить 6 263,13 грн., виходячи із розрахунку: 10 491,00 грн. (сума позики) х 1,99% (процентна ставка) х 30 (кількість днів користування коштами в межах строку дії договору позики).

Таким чином, загальна вартість кредиту за договором позики №74288838 від 28.12.2021 року становить 16 754,13 грн.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач не перерахувала кредитодавцю в рахунок погашення позики та відсотків грошові кошти.

Тому заборгованість за договором позики, яка може бути стягнута з відповідачки на користь позивача, до якого перейшло право вимоги за договором позики, становить 16 754,13 грн., яка є заборгованістю за основною сумою боргу.

У подальшому на підставі договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 та Реєстру прав вимог №29/09/2 від 29.09.2022 право вимоги за договором позики № 74561822 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

У подальшому на підставі договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 та Реєстру прав вимог від 05.12.2025 право вимоги за договором позики перейшло від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Положенням частини 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Згідно зі статтями 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується укладення між відповідачем та первісним кредитором договору позики № 742888838 від 01.02.2022, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 491,00 грн., не сплати відповідачем за договором позики та наявність заборгованості з договором позики у сумі 16 754,13 грн.

В той же час позивач просить стягнути за договором 15 459,74 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 15 459,74 грн.

Також судом встановлено, що право вимоги за вказаним договором кредиту перейшло до позивача на підставі договору факторингу та відповідного реєстру прав вимоги.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пункту 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, чинним законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з Акта № 7-ДІЛ від 14 січня 2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, витяг з Акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, а також платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданих послуг.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 211, 247, 259, 263-268, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3) суму заборгованості за Договором позики №74288838 в розмірі 15 459 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять ) гривень 74 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3) сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисяч п`ятсот ) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Корнєєва