Ухвала суду № 139200964, 24.08.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/8/25

Номер провадження: 1-кп/511/85/26

24.08.2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 (дистанційно),

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (дистанційно),

захисника- ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках об`єднаних кримінальних провадженнях № 42023000000001573 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.09.2023 року та №1202516000000750 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайське Слободзейського району, Р.Молдова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою; АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,5, ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.332 та ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває на розгляді обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42023000000001573 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,3, ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,5, ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.332 КК України.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.09.2025 року матеріали кримінального провадження №1202516000000750 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, (справа №511/2901/25, номер провадження 1кп/511/323/25) об`єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №№42023000000001573 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,3, ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,5, ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.332 КК України, (справа № 511/8/25, номер провадження: 1-кп/511/154/25)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.09.2025 року в рамках кримінального провадження №1202516000000750 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, (справа №511/2901/25, номер провадження 1кп/511/323/25) обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 514 000 гривень, з покладенням обов`язків.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.06.2026 року продовжено дію запобіжного заходу, строк якого спливає 28.08.2026 року.

Зміст клопотання, що розглядається судом.

Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання в якому зазначив про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, оскільки вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали та не зменшилися.

Клопотання прокурора обґрунтовано наступним.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_8 обізнаний із способами незаконного перетину державного кордону України. Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який на теперішній час обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні обґрунтовується наступним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, необхідно враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, а також те, що у зв`язку з врученням обвинуваченому копій матеріалів разом з клопотанням про обрання запобіжного заходу, останній отримав можливість володіти інформацією про місце проживання та іншими контактними даними вказаних осіб.

Станом на даний час, свідки ще не допитані в судовому засіданні, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду. Зокрема, є свідки та інші обвинувачені, з якими ОСОБА_8 безпосередньо знайомий, йому відомі їх персональні відомості (анкетні дані, місця проживання, інформація відносно рідних, батьків, дітей, тощо), при цьому, перебуваючи на свободі, обвинувачений матиме можливість здійснювати вплив на цих осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження або взагалі відмови від них, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується наступним.

Обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При встановленні наявності вказаного ризику слід врахувати той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, а єдиним джерелом його доходу є отримання прибутку від протиправної діяльності, зокрема переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, а отже останній перебуваючи не під вартою він може продовжувати свою злочинну діяльність.

Крім того, в клопотанні прокурором наведені мотиви обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та викладено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Позиція учасників судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 перебуваючи в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечувала проти клопотання прокурора, просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вважає, що ризики на які посилається прокурор є формальними та в повній мірі прокурором недоведені. Крім того, сторона захисту звернула увагу на непомірний розмір запропонованої прокурором застави, посилаючись на рішення Другого сенату КСУ від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026, просила зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.

Інші учасники судового процесу, висловлюючи свою думку, підтримали думку захисника ОСОБА_12 щодо не доведення прокурором ризиків та можливого зменшення раніше визначеного розміру застави.

Заслухавши думку прокурора, урахувавши доводи захисника й обвинуваченого та дослідивши матеріали, надані на обґрунтування клопотання, суд дійшов таких висновків.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно до частин першої-третьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати, обрати чи продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Питання вирішується в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, а строк продовження дії запобіжного заходу не може перевищувати двох місяців.

Метою застосування запобіжного заходу згідно зі статтею 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання конкретним ризикам неправомірної процесуальної поведінки. За правилами статті 178 КПК України суд оцінює ці ризики не ізольовано, а в сукупності з тяжкістю можливого покарання, даними про особу, її сімейним і майновим станом, соціальними зв`язками та іншими обставинами провадження.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Тому сторона обвинувачення повинна довести не лише існування хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а й недостатність більш м`яких запобіжних заходів для їх нейтралізації. Під час вирішення питання про продовження тримання під вартою суд також перевіряє, чи не зменшилися раніше встановлені ризики та чи зберігають вони актуальність на час розгляду клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Клішин проти України», наявність ризиків не може обґрунтовуватися абстрактними припущеннями: судове рішення має містити конкретні й актуальні підстави, пов`язані з особою обвинуваченого та обставинами провадження.

Щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України

Прокурор послався на збереження ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому обвинувачується. Суд оцінює кожен із наведених ризиків окремо та в їх сукупності.

Щодо ризику переховування від суду

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років із додатковими покараннями. Сама по собі тяжкість обвинувачення не є достатньою підставою для висновку про ризик переховування, однак вона підлягає оцінці разом з іншими встановленими обставинами.

Суд ураховує, що обвинувачений обізнаний зі способами незаконного перетину державного кордону України, зареєстрований і фактично проживає у селі Кучурган Роздільнянського району Одеської області поблизу державного кордону, офіційно не працевлаштований, не одружений та не має міцних соціальних зв`язків. Поєднання цих обставин із реальною перспективою суворого покарання підвищує ймовірність спроб ухилитися від суду, а тому ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, залишається актуальним.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених

Свідки у цьому кримінальному провадженні судом ще не допитані. Їхні показання мають істотне значення для судового розгляду, а ОСОБА_8 безпосередньо знайомий з окремими свідками та іншими обвинуваченими і володіє відомостями про їхні анкетні та контактні дані. З огляду на принцип безпосередності дослідження доказів можливість позапроцесуального спілкування з такими особами до їх допиту створює реальний ризик схиляння до зміни показань, відмови від їх надання або надання неправдивих показань.

Отже, на цій стадії судового розгляду ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, не втратив актуальності. Водночас цей висновок ґрунтується не лише на самому факті знайомства, а на сукупності обставин: свідки ще не допитані, обвинуваченому відомі їхні персональні дані, а зміст майбутніх показань має значення для оцінки пред`явленого обвинувачення.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення

Сам по собі факт відсутності офіційного працевлаштування не доводить наміру продовжити протиправну діяльність. Разом із тим суд ураховує характер пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення у двох об`єднаних кримінальних провадженнях, інкриміновану обізнаність зі способами незаконного переправлення осіб через державний кордон та відсутність підтвердженого постійного законного джерела доходу. У сукупності ці відомості дають достатні підстави вважати, що ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, продовжує існувати.

Суд бере до уваги, що з часу попереднього продовження запобіжного заходу обставини, які істотно зменшували б зазначені ризики, не встановлені; ключові свідки судом не допитані, а судовий розгляд не завершено. Тому саме сплив певного часу не є достатнім для висновку про відпадіння ризиків.

Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд виходить із сукупної інтенсивності встановлених ризиків. Особисте зобов`язання, особиста порука чи домашній арешт самі по собі не усунуть можливості незаконного впливу на ще не допитаних свідків і не забезпечать належного контролю за ризиком переховування з урахуванням прикордонного місця проживання та обізнаності обвинуваченого зі способами незаконного перетину кордону. Покладення окремих процесуальних обов`язків без належного запобіжного заходу за наведених обставин є недостатнім.

Таким чином, прокурор довів, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 177 КПК України, не зменшилися та виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою. Клопотання в цій частині підлягає задоволенню, а строк дії запобіжного заходу - продовженню на 60 днів.

Щодо зменшення розміру застави

За частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу й установлених ризиків. Застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання покладених обов`язків і водночас не може бути завідомо непомірною.

Для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України встановлює звичайні межі застави від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Перевищення верхньої межі допускається лише у виключному випадку, якщо суд установив, що застава в цих межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і навів конкретні мотиви такого висновку.

Посилання сторони захисту на Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 є релевантним для вирішення питання про розмір застави. У цьому Рішенні Конституційний Суд України підтвердив конституційність можливості визначення застави понад звичайні межі, але наголосив, що застава має бути реальною альтернативою триманню під вартою, а її розмір - індивідуалізованим, справедливим і домірним.

Конституційний Суд України також указав на обов`язок суду оцінити легальні доходи й активи особи, її сімейний стан, утриманців, соціальні та закордонні зв`язки, доступність активів для внесення застави та уникати припущень про матеріальну спроможність. Наявність процесуальних ризиків не звільняє суд від обов`язку пояснити, чому саме визначена сума є достатньою, але не завідомо непомірною.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року ОСОБА_8 було визначено заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на той час становило 1 514 000 грн. Під час цього розгляду суд зобов`язаний перевірити домірність раніше визначеної суми з урахуванням актуальних даних, а не обмежуватися посиланням на попередню ухвалу.

Із досліджених матеріалів убачається, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований. Сторона обвинувачення не навела конкретних даних про його легальні доходи, ліквідні активи або інше доступне майно, які підтверджували б реальну можливість внесення застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів. За таких обставин подальше збереження застави в сумі 1 514 000 грн не має достатнього індивідуального обґрунтування та може позбавити заставу характеру реальної альтернативи триманню під вартою.

Водночас обставини провадження мають виключний характер у розумінні абзацу п`ятого частини п`ятої статті 182 КПК України. Судом установлено одночасне існування трьох самостійних ризиків; обвинуваченому інкриміновано тяжке правопорушення у двох об`єднаних провадженнях; він обізнаний зі способами незаконного перетину державного кордону, проживає поблизу кордону, а свідки у справі ще не допитані. Сукупність цих обставин свідчить, що застава у звичайній для тяжкого злочину межі до 80 прожиткових мінімумів не створить достатнього стримувального ефекту та не забезпечить виконання покладених обов`язків.

Зіставивши інтенсивність установлених ризиків із наявними даними про особу та її майновий стан, суд вважає обґрунтованим зменшити заставу з 500 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Такий розмір становить 998 400 грн, тобто зменшує попереднє фінансове обтяження на 40 відсотків, але залишається достатньо значним для забезпечення належної процесуальної поведінки з огляду на сукупність конкретних ризиків. Подальше збереження застави на рівні 500 прожиткових мінімумів за відсутності підтверджених даних про відповідну майнову спроможність було б надмірним, тоді як зменшення її до звичайної верхньої межі не відповідало б установленій судом інтенсивності ризиків.

У разі внесення застави процесуальні ризики додатково нейтралізуватимуться обов`язками, визначеними попередньою ухвалою суду, які залишаються чинними. Їх порушення тягне передбачені КПК України наслідки, у тому числі можливість звернення застави в дохід держави та вирішення питання про застосування суворішого запобіжного заходу.

Отже, продовження тримання під вартою з одночасним зменшенням альтернативної застави до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечує справедливий баланс між правом обвинуваченого на свободу та необхідністю належного здійснення правосуддя.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів - до 22 жовтня 2026 року включно.

Зменшити раніше визначений ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року розмір застави з 500 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, та залишити без змін обов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_8 попередньою ухвалою суду.

Копію ухвали направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» для вручення обвинуваченому та виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії судового рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 25.08.2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1