Рішення № 139200213, 24.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2879/26

Провадження 2/465/3515/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.08.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мартьянової С.М., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС»), в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12.02.2022 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №316879070 на суму 5 000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8D3B2.

Отже, саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна з особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Отже, позивачем доведено факт укладення Кредитного договору між Первісним кредитором та відповідачем.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 шляхом перерахування через банк провайдер.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10 000,00 грн.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 446,00 грн.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і був вимушений звернутися до суду з позовними вимогами.

Ухвалою суду від 24.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розглядати справу визначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

02.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності, та відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне.

Так, на підставі частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України відповідач заявляє про застосування позовної давності до всіх вимог, заявлених позивачем у цій справі.

Відповідно до умов кредитного договору № 316879070 та Додаткової угоди до нього строк виконання зобов`язання (дисконтний період) закінчився 14 березня 2022 року. Саме з цієї дати у первісного кредитора - ТОВ «Манівео» - виникло право вимоги повернення заборгованості та розпочався перебіг трирічного строку позовної давності. Трирічний строк позовної давності сплив 14 березня 2025 року. Позовну заяву подано до суду 26 березня 2026 року - тобто через чотири роки та дванадцять днів після виникнення права вимоги, що є на один рік і дванадцять днів пізніше граничної дати звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Право вимоги за вказаним договором послідовно відступалось: від ТОВ «Манівео» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (05.05.2022), від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (23.02.2024), і врешті до позивача - ТОВ «ФК «ЕЙС» (15.07.2025). Жодне з цих відступлень не впливає на перебіг строку позовної давності та не є підставою для його початку заново.

Особливої уваги заслуговує та обставина, що позивач набув право вимоги 15 липня 2025 року - тобто вже через чотири місяці після спливу позовної давності (14 березня 2025 року).

Позивач не міг набути більше прав, ніж мав попередній кредитор. Кожен із цесіонаріїв мав можливість звернутись до суду в межах строку позовної давності, однак жоден цього не зробив. Придбання Позивачем права вимоги номінальною вартістю 13446,00 грн за 200,00 грн (близько 1,5% від заявленої суми) є додатковим свідченням того, що самі цеденти розуміли безперспективність судового стягнення у зв`язку зі спливом позовної давності.

Протягом усього строку дії зобов`язання відповідачем не вчинялося жодних дій, які б відповідно до статті 264 ЦК України могли перервати перебіг позовної давності. Зокрема, жодних часткових оплат відповідачем здійснено не було; жодних письмових визнань боргу відповідачем не підписувалось; жодних інших юридично значимих дій, що свідчили б про визнання зобов`язання, не вчинялось.

Отримання Відповідачем SMS-повідомлень від кредиторів з вимогами сплатити борг не є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на недостатність доказової бази позивача для підтвердження факту надання кредитних коштів.

Позивачем не надано первинних банківських документів, що підтверджують фактичне зарахування грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на рахунок відповідача. Зокрема, відсутня виписка з банківського рахунку відповідача або офіційне підтвердження від банку-отримувача (АТ «КБ «ПРИВАТБАНК»).

Наявні у справі документи - платіжне доручення ТОВ «Манівео», довідка ТОВ «Манівео» про ініціювання платіжної інструкції та дані внутрішньої ІТС-системи - складені виключно самим первісним кредитором в односторонньому порядку. Вони є внутрішніми документами ТОВ «Манівео» і самі по собі не є належними та достатніми доказами фактичного отримання коштів Відповідачем у розумінні статей 77-79 Цивільного процесуального кодексу України.

Також, відповідач звертає увагу на необхідність перевірки правомірності нарахування відсотків у розмірі 3 446,00 грн. Відсоткова ставка, передбачена договором, становить 0,82% на день, що еквівалентно понад 299% річних.

Нарахування відсотків здійснювалось у тому числі за межами строку дії дисконтного (пільгового) періоду. Розрахунок заборгованості складений ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» в односторонньому порядку без участі відповідача.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що строки позовної давності пропущено. Проте, 12.02.2022 р. між ТОВ «МАНІВЕО» та відповідачем укладено Кредитний договір №316879070, згідно якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. до 14.03.2022. Згідно з п. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається - 19.03.2022 р.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України.

Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 19.03.2022.

З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 19.03.2025.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до

Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Щодо перерахування кредитних коштів зазначає, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10000,00 грн. на картковий рахунок відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення №

c8cf63f5-8838-4177-ac60-65b22e69a63d від 12.02.2022 та № fec07cc5-7eb1-4f41-b7ee-23a83c52fc90 від 17.02.2022 з відмітками Товариства.

Звертають увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.

Відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надає будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

Отже, враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного № 316879070 від 12.02.2022 Договору та наявність заборгованості у Боржника.

Оскільки видача кредиту підтверджена належними доказами Суд має правові підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Таким чином, позивачем доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами кредитного договору, а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову.

Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 10000,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором посилається на те, відповідно до п. 14.1. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Відповідно до п. 8.5.1. якщо Позичальник здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом будуть визначається за процентною ставкою 299,30 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,82 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 3.6. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту.

У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі по тексту - «Указ») на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, Товариством прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно.

Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 316879070 від 12.02.2022.

Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору.

Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.12.4. Кредитного договору).

11.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він, зокрема, посилається на наступне.

Так, застосування пункту 19 Прикінцевих положень ЦК України не є автоматичним для будь-якої особи лише з факту існування воєнного стану. Відповідно до практики Верховного Суду, що формувалась протягом 2023-2024 років, зупинення позовної давності на підставі зазначеної норми можливе лише у разі, якщо надзвичайна обставина - воєнний стан - реально та безпосередньо унеможливила або істотно ускладнила звернення конкретної особи до суду. Саме лише посилання на введений в Україні воєнний стан без доведення реальної неможливості звернення до суду не є підставою для зупинення позовної давності.

У цій справі Позивачами (як первісним кредитором, так і наступними цесіонаріями) були виключно юридичні особи - суб`єкти господарювання: ТОВ «Манівео», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «ЕЙС». Всі ці компанії зареєстровані та діяли на території України протягом усього спірного періоду, продовжували здійснювати господарську діяльність, укладати договори факторингу, звертатись до судів з іншими позовами. Жодних доказів того, що воєнний стан реально перешкодив будь-кому з них звернутися до суду з цим конкретним позовом - у справі не існує і Позивачем не надано.

Звертає увагу суду на послідовність відступлень права вимоги. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги 05.05.2022 і утримувало його аж до 23.02.2024 - тобто майже два роки. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» утримувало право вимоги з 23.02.2024 до 15.07.2025. Протягом цього тривалого часу жоден із кредиторів не звернувся до суду, хоча суди в Україні функціонували. Це свідчить не про об`єктивну неможливість звернення до суду через воєнний стан, а про свідоме затягування або комерційне рішення кредиторів не ініціювати судовий процес.

Постанова Верховного Суду у справі № 727/4133/22 від 21.06.2023, на яку посилається Позивач, стосується принципово іншої ситуації. У тій справі перебіг позовної давності почався у квітні 2019 року - задовго до введення воєнного стану - і строк спливав вже під час його дії у квітні 2022 року. Тобто особа перебувала у ситуації коли давність, що вже тривалий час йшла, раптово потрапила під дію надзвичайних обставин. У справі № 465/2879/26 ситуація принципово інша: перебіг позовної давності розпочався 14.03.2022 - тобто вже після введення воєнного стану 24.02.2022. Зобов`язання виникло в умовах воєнного стану, що істотно відрізняє спірні правовідносини від справ, на які посилається Позивач. Висновки постанови № 727/4133/22 не можуть автоматично поширюватись на правовідносини що виникли вже після введення воєнного стану, а тому посилання Позивача на зазначену постанову є нерелевантним до обставин цієї справи.

Позивач сам визнає у відповіді на відзив, що пункт 19 Прикінцевих положень ЦК України втратив чинність 04.09.2025. Втрата чинності відповідної норми свідчить про тимчасовий та винятковий характер такого регулювання. Суд при оцінці обґрунтованості посилань на зупинення давності має враховувати цей факт.

Застосування норми що втратила чинність як підстави для захисту прав осіб, які роками не зверталися до суду, суперечить принципу правової визначеності та меті інституту позовної давності - спонукати кредиторів своєчасно реалізовувати свої права.

Застосування положень пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у цій справі не може бути формальним та автоматичним, оскільки це призвело б до безпідставного порушення принципу правової визначеності та фактичного надання Позивачу необмеженого у часі права на звернення до суду. За відсутності доказів існування об`єктивних та непереборних перешкод для звернення до суду саме у цій справі, Позивач не довів підстав для зупинення позовної давності, а тому наявні підстави для застосування судом наслідків спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

15.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він, зокрема, зазначив наступне.

Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 19.03.2022. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 19.03.2025. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу

Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Відповідно до умов Кредитного договору, Первинний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10000,00 грн. на картковий рахунок Відповідача. На підтвердження позовних вимог Скаржником надано платіжні доручення № c8cf63f5-8838-4177-ac60-65b22e69a63d від 12.02.2022 та № fec07cc5-7eb1-4f41-b7ee-23a83c52fc90 від 17.02.2022 з відмітками Кредитодавця

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2022 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №316879070, який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV8D3B2», відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. (п.2.1 Договору)

Відповідно до п. 2.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 5000 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 14.03.2022.

За вибором позичальника, кожен окремий транш за цим Договором може надаватися позичальнику у спосіб: шляхом ініціювання креджитодавцем безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 12.02.2022 перераховано кошти в розмірі 5 000 грн, на платіжну карту НОМЕР_1, особа отримувача ОСОБА_1 , та 17.02.2022 перераховано кошти в розмірі 5 000 грн, на платіжну карту НОМЕР_1, особа отримувача Врублевський Богдан Євгенович.

Згідно інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 По рахунках НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 5000 грн за період з 12-02-2022 - 22-02-2022: від 17.02.2022; від 12.02.2022, про що також свідчить виписка по рахунку.

Зазначені АТ КБ «ПриватБанк» реквізити банківської карти № НОМЕР_1 співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останнім у Договорі № 316879070 від 12 лютого 2022 року. Також співпадає номер телефону зазначений у кредитному договорі та номер телефону зазначений ОСОБА_1 у анкетних даних в АТ КБ «ПриватБанк».

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 446,00 грн.

Згідно з наданими ТОВ «ФК «ЕЙС» розрахунком за договором №316879070 від 12.02.2022, заборгованість станом на 26.12.2025 складається із простроченого тіла 10000 грн. 00 коп. та відсотків 3446 грн. 00 коп., а всього 13446 грн. 00 коп.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «ФК «ЕЙС» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Також матеріалами справи підтверджується факт переходу права грошової вимоги первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС, та доТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», та до ТОВ «ФК «ЕЙС» відносно боржника ОСОБА_1 за договором №316879070 від 12.02.2022.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд вважає доведеним позивачем факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору кредитної лінії №316879070 від 12 лютого 2022 року в електронній формі, оскільки такий підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.6, 207, 627-628, ч.2 ст.639 ЦК України та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У подальшому позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним договором.

Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кошти в сумі 5 000 грн 12.02.2022 та 5000 грн. 17.02.2022, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

В ході судового розгляду було встановлено, що картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який також вказано в договорі на який був здійснений 12.02.2022 та 17.02.2022 переказ грошових коштів у загальному розмірі 10000,00 грн. належить відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк», а тому в сукупності зазначені докази свідчать про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10 000 грн за договором кредитної лінії №316879070 від 12.02.2022.

Одночасно суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що без здійснення входу на сайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та проходження реєстрації в ІТС Товариства, надання своїх персональних даних, в тому числі номера банківської картки, кредитний договір між ним та позивачем не був би укладений.

У підписаному відповідачем кредитному договорі №316879070 від 12.02.2022 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, комісія за видачу кредиту, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач у порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти тане сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №316879070 від 12.02.2022, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 13446,00 грн, з яких: тіло кредиту 10 000 грн, нараховані проценти 3446,00 грн.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Вказана заборгованість нарахована у межах строку кредитування та із врахуванням визначеної відсоткової ставки за користування кредитом.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором є доведеною позивачем та не спростованою відповідачем.

Відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строки позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Як свідчать матеріали справи, позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом 26.03.2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, отже відповідно до наведених вище нормативно-правових актів строк позовної давності продовжується на законодавчо встановлений час дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що позовну давність позивачем не було пропущено.

Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у розмірі 2662,40 грн.

Позивачем ТОВ «ФК» ЕЙС» в особі директора Полякова О.В. 20 серпня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 з адвокатським бюро «Соломко та Партнери». Згідно умов договору конкретне доручення Товариства визначається в окремій Додатковій угоді. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Додатковою угодою №25771096757 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 - ТОВ «ФК» ЕЙС» доручило адвокатському об`єднанню надати юридичну допомогу, зокрема, по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №316879070 від 12.02.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 . Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, адвокатським бюро «Соломко та Партнери» надало клієнтові ТОВ «ФК» ЕЙС» послуги, пов`язані із складанням позовної заяви, вивченням матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовкою адвокатського запиту, підготовкою та подачі клопотання про витребування доказів, на що витрачено 6 годин.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судового засіданні представник позивача не брав, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 3 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Оскільки позовні вимоги задоволені, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (13446,00 грн), відповідно до частини першої статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн (3 028 х 0,8=2662,40).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість за договором кредитної лінії №316879070 від 12.02.2022 у розмірі 13446 (тринадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень, з яких: 10000 гривень тіло кредиту, 3446 гривень сума процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Мартьянова С.М.