Рішення № 139199894, 18.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер № 333/5546/26

Провадження № 2-о/333/267/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Пузанової А.В., заявника ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час смерті -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час смерті,в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2 . На момент смерті їй на праві спільної часткової власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 . На час її смерті вони з нею проживали у цій квартирі, а місцем його реєстрації була квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у якій фактично проживав їхній син.

31.03.2026 року він звернувся до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої, заведено спадкову справу № 107/26.

Постановою від 21.05.2026 року було відмовлено у вчинені відповідної нотаріальної дії, мотивуючи це тим, що на день смерті він не був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою та не подав заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України.

Вказав, що місцем реєстрації померлої дійсно була квартира за адресою: АДРЕСА_2 , а його - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , але він лише зареєструвався у квартирі сина, а фактичним його місцем проживання завжди була саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 , 1/4 частка якої належить йому.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, витребувано з Шостої запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 107/2026 заведеної після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.06.2026 до суду з Шостої запорізької державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 107/2026 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

В судовому засіданні заявник доводи наведені в обґрунтування заявлених вимог підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку заявника, взявши до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно допп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 провадження № 61-19265св21).

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 28.05.2002 Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 05.04.2017.

13.10.1989 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували свій шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 видане Комунарським відділом ЗАГС.

На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 03.11.2008 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності в рівних долях ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали постійно за однією адресою, як подружжя, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є сусідами заявника та померлої.

На виконання ухвали суду від 22.05.2026 до суду надійшла належним чином завірена спадкова справа №107/2026 від 31.03.2026 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини.

Як вказав заявник, на час смерті своєї дружини, ОСОБА_2 , він постійно проживав разом з нею за однією адресою та здійснював за нею догляд, тому вважав себе таким, що спадщину прийняв. На даний час він не має можливості оформити свої спадкові права, оскільки вони з дружиною були зареєстровані за різними адресами, тому він звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити, оскільки вимога є законною, обґрунтованою та підтвердженою письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

На підставі викладеного, ст. ст. 1216-1218, 1268, 1269, 1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час смерті- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем, його дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Ю.Р.Піх