Рішення № 139198348, 25.08.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

25.08.2026

Справа № 482/1283/26

Номер провадження 2/482/1241/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 26.03.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1531-4380.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день; знижена процентна ставка 1,00% в день, комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту.

Вказує, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, а відповідачка всупереч умовам кредитного договору порушила його умови та не виконала в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 13.04.2026 року утворилася заборгованість, яка дорівнює 21795,00 грн., яка складається із 5000,0 грн. заборгованості за кредитом, 13595,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 2450,00 грн. заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України та 750,00 грн. заборгованості по комісії, яку позивач просив стягнути з відповідачки разом із сумою судового збору.

Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила про відмову у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Відповідачка не заперечує, що за умови доведення позивачем факту укладення електронного договору, зарахування коштів саме на особистий рахунок відповідачки та правильного врахування всіх здійснених платежів може існувати обов`язок повернути фактично отриману і непогашену частину тіла кредиту.

Вказала, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу з 16.12.2023 року по теперішній час та продовжує її проходити станом на час розгляду справи. Період військової служби охоплює період, за який позивач здійснив спірні нарахування. Також відповідачка має статус учасника бойових дій, що відносить її до категорії осіб, на яких поширюються передбачені законом соціальні гарантії, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

Опираючись на неможливість нарахування відповідачці відсотків за користування кредитом, відповідачка вказала про неможливість нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України, оскільки такі відсотки нараховані на загальну суму заборгованості, включаючи і відсотки за користування кредитом.

Також відповідачкою не визнається і комісія за видачу кредиту, оскільки вона не підтверджена як самостійна фактично надана послуга.

Крім того ОСОБА_1 вказала, що розрахунок заборгованості не відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності доказів. Доданий позивачем розрахунок є документом, складеним самим кредитодавцем в односторонньому порядку. Він не замінює первинних документів та не дає суду можливості перевірити рух заборгованості за кожною датою. Позивач у тексті позову визнає, що відповідачка здійснювала часткові платежі, однак не наводить повної виписки з особового рахунку із зазначенням дати, суми та черговості зарахування кожного платежу. Без цього неможливо встановити реальний залишок тіла кредиту та перевірити, чи не були кошти безпідставно спрямовані насамперед на проценти, які взагалі не мали нараховуватися.

Відповідачка звернула увагу, що роздруківка електронного договору та внутрішня довідка позивача самі по собі не доводять повного ланцюга електронної ідентифікації, а тому, оскільки позивач посилається також на часткове виконання договору, він зобов`язаний надати повну історію платежів. Часткова оплата може свідчити про існування певного зобов`язання, але не є визнанням незаконно нарахованих процентів, комісій чи заявленого позивачем кінцевого розміру заборгованості.

Представником позивача надано до суду додаткові пояснення, в яких він вказав, що Товариством було погоджено та направлено 03.08.2026 року індивідуальну лояльну пропозицію погашення заборгованості ОСОБА_1 . Відповідачці у вищезазначеному листі було запропоновано сплатити частину суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі 7 662,40 грн до 03.09.2026 року, після сплати Товариством буде припинено дію кредитного договору у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу.

Повідомив, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, відзиву та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26.03.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1531-4380.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5000,00 грн. (п. 4.1 Договору); строк кредитування 365 календарних днів, з датою повернення кредиту 25.03.2026 року (п. 4.14 Договору); базовий період 21 день (п. 4.8 Договору); знижена процентна ставка 1,00% в день (п. 10.1 Договору); з комісією за видачу кредиту у розмірі 15,00% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 4.6 Договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу ( НОМЕР_1 ).

Вказаний кредитний договір, разом із паспортом споживчого кредиту підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отримання відповідачкою кредитних коштів також підтверджується довідкою товариства з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1531-4380 від 26.03.2025 року та інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» про перерахування 26.03.2025 року коштів у сумі 5000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, станом на 13.04.2026 року, загальна заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором дорівнює 21795,00 грн., яка складається із 5000,0 грн. заборгованості за кредитом, 13595,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 2450,00 грн. заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України та 750,00 грн. заборгованості по комісії.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1531-4380 від 26.03.2025 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно пункту 10 частини 1 статті 12 Закону, у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

На підставі зазначеного, керуючись принципом диспозитивності та враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідачки, згідно умов вказаного договору, заборгованості за тілом кредиту та комісією за видачу кредиту, оскільки доказів сплати такої заборгованості або спростування долучених позивачем розрахунків відповідачкою не надано.

Щодо нарахування відсотків, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.06.2026 року № 3223, молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.12.2023 року, що також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Враховуючи викладені обставини, суд проходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення 2450,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діяв на час виникнення правовідносин між позивачем і відповідачем та діє до тепер.

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) платежів, нарахованих за частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Платежі, нараховані за частиною 2 статті 625 ЦК та неустойка, які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), що спростовує доводи позивача, наведені в позові щодо можливості нарахування відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 702,39 грн. судового збору, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (26,38%).

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1531-4380 від 26.03.2025 року у розмірі 5750,00 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн., з яких 5000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 750,00 грн. заборгованості за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407) 702,39 (сімсот дві гривні 39 копійок) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В.М. Кічула