Рішення № 139197583, 25.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5809/26

Провадження №2/442/2436/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс», від імені та в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

27.07.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 32426,80 грн., судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.02.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №78278840, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих санкцій.

ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору, але відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

Станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 32426,80 грн. та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 7000,00 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків 20876,80 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 1050,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами 3500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, оскільки відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором №78278840 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32426,80 грн. та понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката 8000,00 грн.

28.07.2026 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача,/а.с.35/.

Ухвалою від 28.07.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 25.08.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення,/а.с.36/.

Дана ухвала направлялась сторонам по справі. Позивачем отримана в підсистемі «Електронний суд». Відповідачу поштова кореспонденція надсилалась як шляхом направлення зазначеної ухвали за встановленим судом місцем його реєстрації, так і шляхом розміщення оголошення про дату, час, місце та порядок розгляду справи на офіційному веб-сайті «Судова влада України» за посиланням https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/gromadyanam/vyklyky/.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за на/явними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.12.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №78278840, згідно якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит,/а.с.5-16/.

Відповідно до п.1.2.-1.3.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 гри. у валюті: українська гривня, кредит надається/видається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 29.12.2024, строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Як передбачено п.1.4. договору повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів, остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання графіку платежів) - 24.12.2025.

Згідно з п.1.5. договору орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 31906,00 гривень. Денна процентна ставка становить 0.99 %.

Крім цього, згідно з п. 1.5.2. кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає: 1050,00 грн.

Реквізити платіжної карти відповідача вказані в розділі 12 договору, а саме НОМЕР_1 .

Позивачем умови договору виконано та надано відповідачу 7000,00 грн кредиту на карту відповідача за допомогою системи EasyPay, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 20.04.2026 ,/а.с.20(зворот)

Угодою про внесення змін до договору про споживчий кредит №78278840 від 29.12.2024, підписаною 28.01.2025 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер фінанс», було продовжено строку повернення кредиту до 23.01.2026,/а.с.17/.

Окрім цього, годою про внесення змін до договору про споживчий кредит №78278840 від 29.12.2024, підписаною 12.02.2025 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер фінанс», було продовжено строку повернення кредиту до 07.02.2026,/а.с.19/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №78278840, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Тайгер фінанс» становить 32426,80 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 20876,80 грн.; прострочена заборгованість за штрафами 3500,00 грн., прострочена заборгованість за комісією 1050 грн. Проценти нараховані з 29.12.2024 по 08.02.2026,/а.с.21/.

Окрім цього, як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості за договором №78278840, відповідач здійснила часткову оплату в загальному розмірі 2520,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, тим самим вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

22.05.2026 ТОВ «ФК «Тайгер фінанс» надіслано ОСОБА_1 письмову претензію із вимогою виконати кредитні зобов`язання протягом 3 днів, негайно погасити заборгованість у розмірі 1050,00 грн.,/а.с.22/

Відтак, відповідач перед ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» має невиконані зобов`язання з повернення коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку.

Оскільки будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, а відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає правильним, оскільки такий містить період нарахування сум заборгованості, проценту ставку, за якою нараховувалися проценти за користування кредитними коштами.

Отже, право позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачем, а тому підлягає судовому захисту.

Згідно зі ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.

Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 20876,80 грн., що в загальному розмірі становить 27876,80 гривень заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором №78278840 від 29.12.2024, то такий проведений за період 29.12.2024 по 08.02.2026.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача штрафів за прострочення нею виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами, оскільки на час укладення та дії кредитних договорів, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» штрафу в розмірі 3500,00 грн., суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії за видачу кредиту за договором, суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня2017року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення договору №78278840 від 29.12.2024 про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору комісії за видачу кредиту в розмірі 1050,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`зану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Доказами у справі встановлено, що між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0107 від 02.07.2025,/а.с.25/. На підтвердження своїх повноважень адвокатом Усенко М.І. надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, /а.с.23(зворот)/ та ордер на надання правничої допомоги,/а.с.25(зворот)/.

Предметом договору визначено, що клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського запиту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

З Акту №2559 наданих послуг від 28.05.2026 вбачається, що адвокатським об`єднанням «Апологет» надано ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» юридичні послуги вартістю 8000 гривень у справі щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №78278840 від 29.12.2024,/а.с.26/ Заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката підтверджується також детальним описом наданих послуг до акту №2559 наданих послуг від 28.05.2026,/а.с.26(зворот)/.

Як передбачено ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Усенко М.І. справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно із п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 9167,15 грн., виходячи з розрахунку 27876,80 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 10662,40 грн. (2662,40 грн. ставка судового збору + 8000,00 витрати на правову допомогу) : 32426,80 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 9167,15 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс»заборгованість за кредитним договором №78278840 у розмірі 27876,80 гривень (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень, 80 копійок) та 9167,15 гривень (дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень, 15 копійок) понесених судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс », код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, м. Львів, 79000.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Курус Р.І.