Ухвала суду № 139197540, 24.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 333/5080/26

Провадження №: 1-кс/336/556/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,скаржника ОСОБА_3 (в режимі відео конференції),представника ТУ ДБР у м.Мелітополі ОСОБА_4 (в режимі відео конференції),розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-

встановила:

28.07.2026 р.в провадження слідчого судді за підсудністю,визначеною ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07.07.2026р.,надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У скарзі ОСОБА_3 відповідно до ст.303 КПК України оскаржує невиконання вимог ст.214 КПК України ТУ ДБР та просить зобов`язати внести відомості до ЄРДР згідно його заяви про злочин судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою слідчого судді від 28.07.2026 р.відкрито провадження за скаргою та витребувано матеріали перевірки за заявою ОСОБА_3 .

В судовому засіданні ОСОБА_3 заявив,що ,на його думку,співробітники ДРБ є злочинною організацією,якою керує фсб росії,тому ними приймаються рішення на шкоду інтересам громадян України,в тому числі по його заяві про злочин судді,поданої ним за результатами розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження,яку він вважає незаконною.Зауважив,що при прийнятті рішення за результатами розгляду його скарги на постанову про закриття кримінального провадження суддею не були вивчені всі факти,в тому числі зафіксовані на відео,не враховано,що розслідування проведено не в повному обсязі,тому прийнято необґрунтоване,на думку ОСОБА_3 ,процесуальне рішення,яке проігноровано уповноваженими особами ТУ ДБР.

В судовому засіданні представник ТУ ДБР ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні скарги. Зазначив,що до ТУ ДБР надійшла заява ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя за результатами розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження,яка була перевірена, та слідчим не встановлено підстав для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про результати розгляду його заяви та підстави прийняття відповідного рішення,поінформовано про право оскаржити ухвалу слідчого судді,з якою він ,за змістом заяви,не був згоден,однак за наявною наразі інформацію, ОСОБА_3 таким правом не скористався. Незгода з прийнятим судовим рішенням не свідчить про наявність ознак складу кримінального правопорушення ,за відсутності яких відомості до ЄРДР внесенню не підлягають.

Слідчий суддя,заслухавши скаржника та представника ТУ ДБР,дослідивши матеріали скарги та надані матеріали перевірки за заявою ОСОБА_3 ,встановив підстави для відмови у задоволенні скарги ,виходячи з такого.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Зокрема, здійснення слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у разі їх порушення діями, бездіяльністю та рішеннями слідчого на досудовому розслідуванні регламентовано положеннями ст.ст. 303-307 КПК України та забезпечується механізмом оскарження учасниками кримінального провадження визначених ст. 303 КПК України рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора у кримінальному провадженні слідчому судді.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення,дії чи бездіяльність слідчого,дізнавача,прокурора ,яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

З тексту скарги вбачається та іншого наразі не встановлено,що автором скарги оскаржується визначена ним бездіяльність слідчого ТУ ДБР,яка полягає у невиконанні, вимог ст.214 КПК України та невнесенні відомостей в ЄРДР згідно його заяви про неправомірні, на думку скаржника, дії судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя за результатами розгляду його скарги на постанову про закриття кримінального провадження та прийняття рішення про відмову у задоволенні такої скарги.

Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

Скарга,яка є предметом розгляду,подана ОСОБА_3 30.04.2026 р.,за результатами розгляду його заяви від 19.03.2026 р.,про що він повідомлений через адміністрацію ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» 28.04.2026 р.(а.с.2-3).

Відтак,скарга подана у встановлений законом строк.

За змістом ч.1 ст.214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Системний аналіз положень ст.ст.214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Підставою кримінальної відповідальності згідно з ч.1 ст.2 КК України є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Стаття 11 Кримінального кодексу України визначає, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

При цьому Особлива частина Кримінального кодексу України визначає, які саме діяння є кримінальними правопорушеннями, в чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона того чи іншого кримінального правопорушення, їх кваліфікуючі ознаки тощо.

Виходячи з наведеного, за умови наявності в заяві, повідомленні тих чи інших об`єктивних даних, що дійсно містять ознаки відповідного кримінального правопорушення, то такі заяви чи повідомлення необхідно вважати саме заявами, повідомленнями про вчинені кримінальні правопорушення, відомості про які підлягають внесенню слідчим, дізнавачем, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строки, передбачені ст.214 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Згідно з п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України та пункту 1 глави 2 розділу I Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Отже незважаючи на те, що ст.214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, виходячи з змісту ч.5 ст.214 КПК України, зміст таких відомостей має бути підданий оцінці.

Повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленнях потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

Оскільки КПК України надана можливість оскаржити дії слідчого/прокурора, то у слідчого судді виникають повноваження щодо перевірки правильності висновку слідчого/прокурора в результаті такої оцінки.

Вказане відповідає основним положенням цього Кодексу, зокрема п.18 ст.3 КПК України (визначення основних термінів Кодексу), відповідно до якого, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Аналіз змісту положень ст.214 КПК України свідчить про обов`язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.

Водночас, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.

Тобто, підставою внесення до ЄРДР та початку досудового розслідування можуть слугувати не будь-які заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише ті, у яких зазначені фактичні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що є гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу, оскільки безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник має зазначити у повідомленні конкретні, відомі йому обставини такого злочину.

У особи, яка подає заяву, відсутній обов`язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.

Однак до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які не містять таких ознак.

Завдання і функція слідчого судді, прийняття ним рішення, зокрема при розгляді скарг на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора щодо невнесення відомостей в ЄРДР, не може зводитись до формальної перевірки факту внесення чи невнесення в ЄРДР відповідних відомостей, натомість слідчий суддя відповідно до вимогам ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01)» від 06.09.2005 , право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21.09.1999, заява N 37437/97).

Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.

У справі Європейського суду з прав людини Preda and Dardari v. Italy (1999) Суд вказав, що метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.

Саме для перевірки доводів ОСОБА_3 в контексті можливих незаконних дій судді та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства,його скарга ,подана до ДБР(м.Київ)була направлена до ТУ ДБР у м. Мелітополі. Втім посадові особи вказаного правоохоронного органу підстав для внесення відомостей в ЄРДР не знайшли.

20.04.2026 р.на адресу ДУ «Державна установа виконання покарань № 4» (для ОСОБА_3 )було направлено повідомлення про результати розгляду його звернення з детальним обґрунтуванням підстав прийнятого рішення.

З таким рішенням також погоджується слідчий суддя,оскільки узагальнений зміст заяви ОСОБА_3 від 19.03.2026р. не є повідомленням про злочин,а зводиться до викладення причин,по яким він не згоден з прийнятим процесуальним рішенням по раніше поданій ним скарзі на постанову про закриття кримінального провадження,однак не містить об`єктивних даних, які б свідчили про можливе вчинення кримінальних правопорушень, не містить відомостей, що підтверджують реальність конкретних неправомірних дій, які б можливо було кваліфікувати як кримінальне правопорушення.

Основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого кримінального правопорушення є його суспільна небезпечність. Кримінального правопорушення серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень або проступків (адміністративних, дисциплінарних та інших).

Водночас, доводи скаржника щодо вчинення кримінального правопорушення ґрунтуються на його суб`єктивній оцінці, яка випливає з переконання в тому, що суддя під час розгляду його скарги допустив ряд порушень і 18.03.2026 виніс незаконну постанову.

Частина 2 статті 309 КПК України передбачає,що під час досудового розслідування може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження,свою незгоду з прийнятим процесуальним рішенням судді від 18.03.2026р. ОСОБА_3 має право викласти у апеляційній скарзі на таке рішення.

Отже ,слідчий суддя за результатами розгляду скарги дійшов висновку, що заяві ОСОБА_3 від 19.03.2026 р. відсутні відомості, які свідчать або можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Частина друга статті 309 визначає право на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до статті 169 цього кодексу тимчасово вилученого майна, про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Згідно ч.3 цієї ж статті,інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Водночас,у постанові ОП ККС ВС від 07.04.2026 зроблено висновок про те, що оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тобто з 17.06.2020 (постанова від 15.02.2021 у справі № 133/3337/19).

Отже, ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні скарги скаржника на відмову слідчого у внесенні відомостей до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК підлягає апеляційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.214, 303, 306, 309, 372 КПК України, слідчий суддя-

постановила:

у задоволенні скарги - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення,особою,який тримається під вартою,у той же строк після отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текс ухвали складений 25.08.2026р.

Слідчий суддя ОСОБА_1