Постанова № 139197389, 14.08.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1534/26

Провадження № 3/317/625/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., за участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Рикуна А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з УПП в Запорізькій області ДПП НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 року о 15 год. 01 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Zafira» державний номерний знак НОМЕР_2 по трасі Н-08 «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя», 475 км., в Запорізькому районі Запорізької області, перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, порушення координації рухів. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування транспортним засобом відсторонено, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджено. Тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з`явився за невідомою суду причиною, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся під підпис під час складення та вручення копії протоколу (а.с.2). Крім того, про розгляд судом протоколу складеного відносно нього, останнього було повідомлено у встановленому законом порядку, шляхом направлення смс-повідомлення через додаток «Viber» на номер мобільного телефону зазначеного правопорушником під час складення протоколу, яке ОСОБА_1 отримано, про що свідчать довідки про доставку повідомлення (а.с.9,101,122,131,146).

Зважаючи на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної вимоги розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Враховуючи обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про розгляд справи, а також той факт, що ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката Рикуна А.В., який в його інтересах має право подавати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі, чим останній і скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.

01.07.2026 р. адвокатом Рикуном А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , після ознайомлення з матеріалами справи, за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано заяву про долучення до матеріалів справи клопотання про закриття провадження у справі та письмові поясненна ОСОБА_1 по суті вчиненого ним правопорушення (а.с.132-146). Обґрунтовуючи свою позицію адвокатом зазначено, що з наявного відеозапису не вбачається наявності явних візуальних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 таких, як: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук та порушення координації рухів відсутнє. Поведінка ОСОБА_1 була більш ніж адекватною та не надавала жодних об`єктивних підстав для висновку про наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння. Відтак, обставини справи, зафіксовані відеозаписом події, переконують у відсутності об`єктивних підозр перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а зафіксовані у направленні на огляд ознаки, явно не відповідають зафіксованим на відеозаписі даним. На відеозаписі зафіксовано зупинку автомобіля Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 на блокпосту, перевірку документів водія та здійснення поверхневої перевірки транспортного засобу, без повідомлення поліцейським передбачених законом підстав здійснення таких заходів та не вказано на положення нормативно-правових актів, які регулюють їх процедуру. На 15 год. 07 хв. відеозапису, після тривалого за часом огляду (майже 15 хв.) працівник поліції без оголошення ознак сп`яніння одразу питає: «Останній раз вживали коли?» Ознаки сп`яніння поліцейським названі лише о 15 год. 15 хв. відеозапису. В подальшому, на відеозаписі зафіксовано, що після формального оголошення ознак наркотичного сп`яніння, наявність яких є більш ніж сумнівною, поліцейським зазначено, що водій має право відмовитися від проходження огляду у лікаря нарколога (15 год. 20 хв. відеозапису), на що ОСОБА_1 одразу зазначив, що він не відмовляється. Проте, о 15 год. 57 хв. ОСОБА_1 змінює свою позицію після подій, що тривалий час абсолютно не охоплювались змістом наявного відеозапису (більше ніж пів години). Роз`яснюючи ОСОБА_1 про наявне в нього право на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейським в такий спосіб було роз`яснено право водія транспортного засобу на вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є неприпустимим. Поліцейський фактично спровокував вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, створивши у останнього хибну уяву про його малозначність. При цьому поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 дійсних правових наслідків можливого вчинення ним адміністративного правопорушення у виді відмови від проходження такого огляду. Відтак, сукупність встановлених обставин вочевидь не слугує підтвердженням провини ОСОБА_1 за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення фактичних обставин. Крім того, з наявних в матеріалах справи відеозаписів зафіксовано, що поліцейські викликали інший екіпаж поліції аби доставити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Так, перебуваючи на блок-посту в очікуванні викликаного екіпажу поліції, ОСОБА_1 періодично запитує щодо того, коли приїде екіпаж поліції та вони поїдуть до закладу охорони здоров`я. Крім того, адвокат зазначив, що після провокації до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (15 год. 57 хв. відеозапису), поліцейськими не вживалися жодні заходи щодо повідомлення викликаного екіпажу поліції про відсутню необхідність в доставленні особи до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що в свою чергу свідчить про те, що поліцейськими такий екіпаж взагалі не викликався, а відтак поліцейськими не вживалися реальні дії задля забезпечення медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Так, відеозапис події після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння триває ще близько години (до 16 год. 57 хв. відеозапису). Серед іншого, адвокат послався на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем (15 год. 09 хв. відеозапису), а відтак має спеціальний правовий статус. Згідно наявного відеозапису ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що повертається в розташування військової частини з відпустки (15 год. 10 хв. відеозапису). Відтак, поліцейським було відомо про спеціальний статус водія, однак не було вжито жодних заходів щодо повідомлення уповноважених осіб органів Військової служби правопорядку в Збройних Силах України щодо того, що ним було виявлено військовослужбовця, який нібито перебуває в стані наркотичного сп`яніння, а тому його огляд на стан сп`яніння повинен був проведений у відповідності із вимогами ст. 266-1 КУпАП, а саме посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів і дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців. На підставі викладеного, адвокат просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні представник особи, що притягається до відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Рикун А.В. подане ним клопотання про закриття провадження у справі підтримав з підстав викладених в ньому.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пояснення адвоката, що викладені ним у поданому клопотанні та підтримані під час судового розгляду, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконливого висновку, що наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами:

- обставинами, викладеними в електронному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602126 від 27.02.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2);

Даний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, складений уповноваженою особою, в якому належним чином зазначено суть адміністративного правопорушення, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи.

- направленням водія транспортного засобу на огляд до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР від 27.02.2026, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з виявленням уповноваженою особою патрульної поліції ознак наркотичного сп`яніння: неприродна блідість шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, однак ОСОБА_1 такий огляд не проводився у зв`язку з відмовою від проходження медичного огляду. В графі «Огляд проводився за допомогою» зазначено: Alkotest Drager не проводився, у зв`язку з виявленням ознак наркотичного сп`яніння (а.с.3);

- довідкою відділу адмінпрактики УПП в Запорізькій області ДПП щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, згідно якої за базою даних підсистеми «Адмінпрактика» ІТС ІПНП ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП не притягувався. Згідно бази даних «ГСЦ - посвідчення водія» ОСОБА_1 має посвідчення водія: НОМЕР_3 від 03.08.2011 р. (а.с.4);

- рапортом поліцейського УПП в Запорізькій області ДПП від 27.02.2026, в якому викладені фактичні обставини вчиненого 27.02.2026 р. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема поліцейським зазначено про те, що під час несення служби на стаціонарному блокпосту З-08 27.02.2026 о 15 год. 01 хв. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, траса Н-08 «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя», 475 км., під час проведення фільтраційних заходів було зупинено транспортний засіб Opel Zafira державний номерний знак: НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, у останнього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Відносно водія складено протокол ЕПР1 № 602126 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України. Посвідчення водія НОМЕР_3 вилучено та видано тимчасовий дозвіл № НОМЕР_4 . Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом паркування авто без порушень ПДР України, про повторність попереджено. Подія зафіксована на нагрудні БК 474996 та 474959 (а.с.5);

- відеозаписом, який міститься на DVD - диску, що долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовані обставини вчиненого 27.02.2026 р. ОСОБА_1 правопорушення, а саме факт керування транспортним засобом, пропозиція поліцейського пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду (а.с.6).

Застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 р. №1026. Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, а тому суд приймає їх як належний та допустимий доказ у справі, оскільки вони підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, що свідчить про беззаперечну доведеність вини у скоєнні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зібрані у справах докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд зазначає, що суб`єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Так, порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок) та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 266 КУпАП, п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 розділу І вказаної Інструкції № 1452/735 зазначено, що ознаками наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.3,6,7 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що було повідомлено водія.

Слід відмітити, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин, за якими складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 після встановлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння, своїм правом на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не скористався.

При цьому слід звернути увагу, що на відеозаписі зафіксовано, що під час зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 працівниками поліції був проведений огляд транспортного засобу в ході якого було виявлено пристрій гріндер з під марихуани, що є пристроєм для подрібнення сухої рослинної сировини або тютюну. Після чого на запитання поліцейського коли ОСОБА_1 останній раз вживав, ОСОБА_1 повідомив, що вживав три дні потому, тому посилання адвоката на те, що поліцейські спровокували ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в справі належними та допустимими доказами.

Щодо посилання адвоката на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду слід зауважити на наступному.

Пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, зокрема, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений у відповідності з ч. 2 ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Так, згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов`язків.

Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками наркотичного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції по на трасі Н-08 «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя» у Запорізькому районі Запорізької області, тобто поза межами території будь-якої військової частини, адвокат не надав жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 під час його зупинки працівниками поліції виконував обов`язки військової служби.

За наведених обставин ОСОБА_1 при вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Водночас докази у межах даної справи зібрані із дотриманням вимог законодавства, зокрема положень нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водія на предмет визначення стану наркотичного сп`яніння.

За таких обставин, в суду не викликає сумніву достовірність встановлення поліцейськими факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписами, з яких вбачається, що саме він керував даним транспортним засобом.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину порушення пункту п.2.5 Правил дорожнього руху України, який визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до переконливого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що він має понести адміністративну відповідальність.

Суд також звертає увагу на те, що керування транспортним засобом особою, яка перебуває з ознаками наркотичного сп`яніння, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно ч. 1 до ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У ч. 2 ст. 33 КУАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч. 1 ст. 130 КУАП є безальтернативною санкцією за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а ч. 2 ст. 33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд вважає, що адміністративне стягнення, передбачене в межах ч. 1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, згідно якого адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Разом з тим, вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом з ознаками або у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані суду докази, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, зокрема керування джерелом підвищеної небезпеки особою, яка перебуває з ознаками наркотичного сп`яніння при цьому від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився. За таких обставин, ОСОБА_1 слід визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення ст. 23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. В матеріал справи наявна інформація, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 03.08.20111 (а.с.4).

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Одержувач коштів: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У разі несплати добровільно суми штрафу в строк 15 діб з дати набрання чинності постановою, на підставі ст. 308 КУпАП штраф стягується у примусовому порядку в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок., який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя: Д.О. Каряка