Вирок № 139197240, 24.08.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/553/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегове кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024071060000837 від 30 липня 2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період дії правового режиму воєнного стану та заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 за наступних обставин. м. Світловодськ.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 погодився на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб за грой Ову винагороду сприяти у незаконному переправленні вищезазначених осіб через державний кордон України.

В свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи намір незаконно перетнути державний кордон України, 28.11.2024 о 04 год. 10 хв. потягом сполученням

«Запоріжжя - Ужгород» прибули до м. Мукачева, де поселились для тимчасового проживання в апартаментах по АДРЕСА_5 , задля вичікування слушного часу та особи, яка сприятиме їх незаконному переправленню через державний кордон. 30.11.2024 року ОСОБА_7 через месенджер «What's App» зателефонувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка уточнила його місце проживання та повідомила, що через годину до них приіде особа, яка буде безпосере, льо супроводжувати їх до державного кордону України.

У подальшому 30.11.2024 року ОСОБА_4 через месенджер «What's App»

зателефонував по відеозв?яку ОСОБА_7 , якому повідомив, що прибув до будинку АДРЕСА_5 , та після зустрічі з яким зайшов до вказаного

будинку.

Того ж дня о 19 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7

вийшли з будинку N? 3 по вул. Берегівській в м. Мукачеві та пішки попрямували до автовокзалу, де сіли в маршрутний автобус сполученням «Мукачево-Берегове», на якому о 21 год 30 хв прибули в м. Берегове, де ОСОБА_4 замовив таксі до готелю «Сільзія», що розташований по вул. Пісочній, 1а, в с. Дийда Берегівського району.

Прибувши до вищезазначеного готелю «Сільвія», ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поселились в одному з номерів, де очікували подальші вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи та слушного моменту для незаконного переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через державний кордон України.

У подальшому, 01.12.2024 року о 03 годині за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з готелю «Сільвія» та разом вирушили у напрямку державного кордону з метою його незаконного перетину. При цьому, ОСОБА_4 супроводжував ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надавав вказівки, наближаючись до державного кордону України, вказав останнім рукою напрямок їх руху через польову місцевість.

Однак, 01.12.2024 року о 05 год. 05 хв. ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були викриті та затримані прикордонним нарядом 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі Західного регіонального управління Державної метрів до державного кордону. прикордонної служби України, на околиці с. Дийда Берегівського району на відстані 700 метрів до державного кордону.

За викладених обставин, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України частково визнав та пояснив, що сам мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленим пунктом пропуску та з цією метою підтримував зв`язок із невідомою йому особою, яка мала організувати його перехід. 30 листопада 2024 року він прибув до будинку на вул. Берегівській у м. Мукачеві, де перебували ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Після цього вони втрьох пішли до автовокзалу та автобусом сполученням «Мукачево - Берегове» доїхали до м. Берегова. Звідти на таксі прибули до готелю «Сільвія» у с. Дийда, де поселилися в одному номері.

Вночі на 1 грудня 2024 року вони разом вийшли з готелю та пішки вирушили в напрямку державного кордону. Обвинувачений стверджував, що рухався разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , оскільки, як і вони, мав намір незаконно перетнути державний кордон.

Також він заперечив наявність корисливого мотиву. Зазначив, що від ОСОБА_6 , ОСОБА_7 чи будь-яких інших осіб грошових коштів за їх переправлення не отримував і не вимагав. Під час затримання грошових коштів у сумі 20 000 грн, про яку зазначала сторона обвинувачення, у нього не вилучали.

Так, дослідженим в судовому засіданні протоколом судового засідання від 03.12.2024 року та долученим до нього DVD-R диском, в порядку ст. 225 КПК України із допитом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України, у зв`язку із чим зв`язався з невстановленою особою, яка за грошову винагороду мала організувати його переправлення через державний кордон. За домовленістю з цією особою ОСОБА_6 сів у потяг та вирушив у напрямку м. Мукачева. Під час поїздки до нього у потяг підсів ОСОБА_7 , після чого вони разом прибули до м. Мукачева, поселилися в готелі по вул. Берегівська, 3, та переночували там одну ніч. Наступного дня їм зателефонували та повідомили, що за ними приїде чоловік, який супроводжуватиме їх далі. Згодом до готелю прибув ОСОБА_4 , після чого вони разом дійшли до автостанції у м. Мукачево та автобусом поїхали до м. Берегове, а звідти - до готелю поїхали на таксі до готелю «Сільзія», що знаходить в с. Дийда, де перебували приблизно три-чотири години. Після цього, в нічний час вони пішки вирушили в напрямку державного кордону. ОСОБА_4 супроводжував їх до визначеного місця та вказував напрямок руху. Дійшовши до певної точки, він повідомив останнім, що надалі вони повинні рухатися прямо, а сам повернувся назад. Невдовзі останніх було затримано військовослужбовцями Державної прикордонної служби України. Також зазначив, що він жодних грошових коштів безпосередньо ОСОБА_4 не передавав.

Свідок ОСОБА_7 , який був допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування даного кримінального провадження в порядку ст. 225 КПК України надав надав показання, аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_6 .. Зокрема, ОСОБА_7 пояснив, що під час поїздки підсів у потяг до ОСОБА_6 , після чого вони разом прибули до м. Мукачева та поселилися в готелі. Наступного дня до них приїхав ОСОБА_4 , який надалі супроводжував їх через м. Берегове до готелю. Через декілька годин вони втрьох пішки вирушили в напрямку кордону. ОСОБА_4 провів їх до визначеного місця, показав напрямок подальшого руху та повернувся назад, після чого останніх затримали військовослужбовці Державної прикордонної служби України.

Свідок підтвердив, що безпосередньо ОСОБА_4 грошових коштів не передавав, останній передачі коштів від нього чи ОСОБА_6 не вимагав, питання щодо розміру та порядку оплати з ними не обговорював. Про наявність домовленості між ОСОБА_4 та іншими особами, її зміст або розподіл ролей між такими особами ОСОБА_7 не повідомив.

З приводу дослідженого відеозапису допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п.16 ч. 1 ст.7 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК).

Так, відповідно до ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2026 року дане кримінальне провадження №12024071060000837 від 03 грудня 2024 року прийнято до провадження та призначено судове засідання на 10 серпня 2026 року о 11 годині 00 хвилин.

Відповідно до журналу судового засідання від 10.08.2026 року (т. 2 ст. 158-165) судом визначено порядок та обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в тому числі і допит свідків.

Разом із тим, з метою забезпечення розгляду кримінального провадження у розумні строки, зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, сторона обвинувачення запропонувала дослідити відеозапис допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проведеного слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд вправі обґрунтовувати свої висновки показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Як вбачається з протоколу та відеозапису судового засідання від 03 грудня 2024 року, допит ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено слідчим суддею у судовому засіданні з дотриманням правил допиту свідків під час судового розгляду. Під час допиту були присутні підозрюваний ОСОБА_4 , його захисник і прокурор, яким було забезпечено можливість ставити свідкам запитання, уточнювати їхні відповіді та реалізувати право сторони захисту на перехресний допит.

Таким чином, показання свідків отримано незалежним і неупередженим судом у змагальній процедурі, із забезпеченням обвинуваченому права на захист та можливості оспорювати надані ними відомості. Суд безпосередньо дослідив відеозапис допиту в судовому засіданні, а сторони мали можливість висловити щодо нього свої доводи та заперечення.

З огляду на вищезазначене, суд визнає показання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , отримані в порядку ст. 225 КПК України, належними та допустимими доказами і враховує їх під час ухвалення вироку в сукупності з іншими безпосередньо дослідженими доказами. Відтворення відеозапису таких показань не порушує засади безпосередності дослідження доказів і права ОСОБА_4 на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 225 КПК у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо: показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Крім того, винуватість ОСОБА_4 доводиться дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими.

Так, 03.12.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000837 відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (т. 1 ст. 86-87).

Відповідно до повідомлення 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі про виявлення кримінального правопорушення №05.5/445-24 від 01.12.2024 року, встановлено, що 01 грудня 2024 року близько 05 години 05 хвилин прикордонним нарядом на напрямку 200-го прикордонного знака, на околиці с. Дийда, приблизно за 700 метрів до державного кордону України, виявлено ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які рухалися в бік кордону поза пунктом пропуску. (т. 1 ст. 88-99).

Так, як вбачається із протоколу огляду місця події від 03.12.2024 року під час огляду службового кабінету в приміщенні Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Берегове, вул. І. Сечені, 13, було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Samsung Galaxy Note 9 чорного кольору, належний ОСОБА_7 ; мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro темно-синього кольору, належний ОСОБА_6 ; а також належні ОСОБА_4 мобільний телефон Apple iPhone 7 чорного кольору, мобільний телефон Meizu M3S сірого кольору та планшет Lenovo TB-7305F чорного кольору. На момент проведення огляду сім-картки та картки пам`яті у вказаних пристроях виявлені не були. Зазначені мобільні пристрої було вилучено та упаковано до спеціальних пакетів із відповідними ідентифікаційними номерами. (т. 1 ст. 90-94).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2024 року встановлено, що свідок ОСОБА_7 впізнав особу, яка в період часу з 30.11.2024 року по 01.12.2024 у змові з іншими невідомими йому особами здійснила його доставку до н.п. Дийда, Закарпатської області та подальшого супроводу до Державного кордону України. Згідно Довідки про осіб, які зображенні на фотокартках, що пред`являються для впізнання від 03.12.2024 року на фото №2 зображений ОСОБА_4 (т. 1 ст. 91-101).

Згідно протоколу огляду предмету від 03.12.2024 року встановлено, що під час огляду добровільно наданого ОСОБА_7 мобільного телефону Samsung Galaxy Note 9 у застосунку WhatsApp виявлено листування та з`єднання з контактами « ОСОБА_8 » за номером НОМЕР_1 , абонентом за номером НОМЕР_2 і контактом « ОСОБА_9 » за номером НОМЕР_3 , а також історію телефонних дзвінків. У системних файлах телефону виявлено скановані квитки на автобус рейсового сполучення «Мукачево - Берегове» на 30 листопада 2024 року, зарезервовані на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (т. 1 ст. 102-110).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2024 року встановлено, що свідок ОСОБА_6 впізнав особу, яка в період часу з 30.11.2024 року по 01.12.2024 у змові з іншими невідомими йому особами здійснила його доставку до н.п. Дийда, Закарпатської області та подальшого супроводу до Державного кордону України. Згідно Довідки про осіб, які зображенні на фотокартках, що пред`являються для впізнання від 03.12.2024 року на фото №4 зображений ОСОБА_4 (т. 1 ст. 111-114).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 03.12.2024 року встановлено, що під час огляду мобільного телефону Apple iPhone 15 Pro, вилученого у ОСОБА_6 , встановлено наявність у ньому сім-картки з абонентським номером НОМЕР_4 та мобільних застосунків Telegram і «Журнал дзвінків».

У застосунку Telegram виявлено листування з контактом « ОСОБА_11 » за номером НОМЕР_5 , а також із контактом « ОСОБА_12 », номер телефону якого прихований. У журналі дзвінків зафіксовано останні телефонні з`єднання, які, відповідно до протоколу, можуть мати значення для кримінального провадження. (т. 1 ст. 115-121).

Протоколом огляду предмету віл 03.12.2024 року встановлено, що під час огляду вилученого у ОСОБА_4 мобільного телефону Apple iPhone 7 з абонентським номером НОМЕР_6 у застосунку WhatsApp виявлено листування з контактом « ОСОБА_13 » за номером НОМЕР_1 , контактом « ОСОБА_9 » за номером НОМЕР_3 , а також листування у групі «Свої», адміністратором якої зазначено контакт « ОСОБА_13 » за номером НОМЕР_1 , та з абонентом за номером НОМЕР_7 . Крім того, досліджено журнал телефонних з`єднань.

У застосунку Telegram виявлено листування з користувачем « ОСОБА_14 », номер мобільного телефону якого прихований; у галереї телефону - фотографії та знімки екрана; у застосунку Facebook - листування з користувачем « ОСОБА_15 »; у Google Maps - історію пошуку маршруту на карті. (т. 1 ст. 122-151).

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 грудня 2024, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 затримано 04 грудня 2024 року о 15 годині 10 хвилин (т. 1 ст. 118-120).

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за такими кваліфікуючими ознаками: у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.

Так, безпосереднім об`єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.

З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:

1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;

2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;

3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;

4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 в ході судового розгляду щодо його непричетності до інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, були ретельно перевірені в ході судового розгляду та співвіднесенні з іншими доказами у справі.

Зокрема під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2024 року свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однозначно вказали на обвинуваченого, як на особу, у змові з іншими невідомими їм особами здійснив його доставку до н.п. Дийда, Закарпатської області та подальшого супроводу до Державного кордону України.

Покази свідків повністю узгоджуються між собою та іншими матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинуваченню, підтверджуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично сприяв незаконному переміщенню осіб у прикордонну зону.

Водночас, досліджені матеріали не свідчать про наявність у діях обвинуваченого корисливого мотиву, зокрема жодних даних щодо отримання ОСОБА_4 матеріальної вигоди або іншої користі стороною обвинувачення не доведено. Протоколи огляду мобільних телефонів вилучених у свідків, результати листування та показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не містять жодних відомостей про попередні домовленості щодо отримання ОСОБА_4 винагороди.

Жодних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_4 отримував чи мав отримати матеріальну вигоду, стороною обвинувачення, суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_4 , слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

ОСОБА_4 вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку охорони державного кордону під час дії воєнного стану, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі. Раніше він судимий Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2022 року за умисний корисливий злочин проти власності, Не працює, неодружений. Згідно характеристики Берегівської міської ради, ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності адміністративною комісією міської ради не притягався, скарг від мешканців міста та сусідів на нього не надходило На обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується довідками КНП «Берегівська лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської міської ради» №63 від 18.02.2025 року та №90 від 11.02.2025 року.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі.

Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини у висновках у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року.

Так, у зазначених рішеннях вказано, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

При цьому, санкція ч. 2 ст. 332 КК України передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України не обіймаючи будь-яку посаду і не займаючись певною діяльністю.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується за обвинувальним вироком суду.

Вирішуючи долю речових доказів у вигляді мобільного телефону марки apple iPhone 7, чорного кольору, IMEI- НОМЕР_8 ; мобільного телефону марки Meizu M3S, сірого кольору, IMEI- НОМЕР_9 ; планшет марки Lenovo TB-7305F, чорного кольору, на якому у верхньому куті наявне пошкодження екрану зліва, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, тобто застосувати спеціальну конфіскацію, оскільки дані мобільні телефони та планшет були предметом кримінального правопорушення, який безпосередньо використовував ОСОБА_4 ..

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року - скасувати.

Речові докази вирішити в порядку 100 КПК України.

З огляду на призначення реального покарання, дані про особу та наявність ризику ухилення від суду, запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання, а саме з 04.12.2024 року з 15 години 10 хвилин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року - скасувати.

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки Samsung Gelexi Not 9, чорного кольору, з чохлом чорного кольору, повернути власнику, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- мобільний телефон марки apple iPhone 15 Pro, темно синього кольору, з чохлом прозорого кольору, IMEI- НОМЕР_10 , повернути власнику, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- мобільний телефон марки apple iPhone 7, чорного кольору, IMEI- НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки Meizu M3S, сірого кольору, IMEI- НОМЕР_9 ; планшет марки Lenovo TB-7305F, чорного кольору, на якому у верхньому куті наявне пошкодження екрану зліва, конфіскувати в дохід держави, в порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

На вирок може бути подана апеляція через Берегівський районний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1