Постанова № 139196645, 24.08.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1240/26

Номер провадження 3/350/237/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 та частиною третьою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

установив:

13 липня 2026 року близько 20 години 50 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її сторону нецензурними словами та ображав її, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

21 липня 2026 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її сторону нецензурними словами та ображав словесно, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Крім того, 21 липня 2026 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , повторно протягом року порушив вимогу термінового заборонного припису серії АА №643446 від 13 липня 2026 року, винесеного строком на 10 діб, а саме, всупереч встановленій забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, здійснив контакт із ОСОБА_2 , тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 173-8 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що учасник судового провадження зобов`язаний добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами, належно виконувати процесуальні обов`язки, демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді, утримуватися від дій, спрямованих на його затягування, та використовувати передбачені національним законодавством засоби для належного і своєчасного розгляду справи.

Зокрема, у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок забезпечення швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи, а розумність тривалості судового провадження оцінюється з урахуванням обставин справи, її складності, поведінки сторін та предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для її розгляду може свідчити про порушення вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з її обов`язком добросовісно користуватися наданими процесуальними правами та утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового провадження, на що Європейський суд з прав людини звертав увагу, зокрема, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

Таким чином, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами, виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки та вживати розумних заходів для участі у розгляді справи.

Статтею 268 КУпАП визначено випадки, у яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи є обов`язковою. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 та 173-8 КУпАП, до таких випадків не віднесено.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що протоколи про адміністративні правопорушення були складені у його присутності, а тому з моменту їх складення йому було відомо про наявність відповідних проваджень. Крім того, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання, відсутність від нього відомостей про поважні причини неявки та клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення та оцінивши наявні докази в їх сукупності на засадах всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 та частиною третьою статті 173-8 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до частин другої, третьої статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами та матеріалами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів відповідно до статті 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням особи, яка приймає рішення, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 та частиною третьою статті 173-8 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, суд зазначає наступне.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, полягає у повторному протягом року вчиненні особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частинами першою або другою цієї статті, умисних діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Як установлено судом, постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року у справі №350/829/26 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Незважаючи на попереднє притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив та повторно протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , висловлювався на її адресу нецензурними словами та ображав її словесно, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення, заявою ОСОБА_2 , її письмовими поясненнями, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року про попереднє притягнення його до адміністративної відповідальності, а також іншими матеріалами справи.

Наведені докази є взаємоузгодженими, послідовними та в сукупності підтверджують як факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, так і кваліфікуючу ознаку повторності протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, доведена, а його дії правильно кваліфіковані як повторне протягом року вчинення домашнього насильства особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-8 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 173-8 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої його винесено. Частина третя цієї статті встановлює відповідальність за таке саме діяння, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-8 КУпАП, полягає у повторному протягом року після накладення адміністративного стягнення невиконанні особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, встановлених таким приписом заходів тимчасового обмеження її прав або покладених на неї обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис може містити, зокрема, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис серії АА №643446 строком на 10 діб, яким йому, зокрема, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом указаного термінового заборонного припису та встановленими ним обмеженнями, однак 21 липня 2026 року, у період дії припису, всупереч встановленій забороні здійснив контакт із ОСОБА_2 , тим самим умисно не виконав його вимоги.

Крім того, з матеріалів справи судом установлено, що до вчинення зазначеного правопорушення ОСОБА_1 протягом року вже був підданий адміністративному стягненню за невиконання термінового заборонного припису, що свідчить про наявність кваліфікуючої ознаки повторності, передбаченої частиною третьою статті 173-8 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-8 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, копією термінового заборонного припису серії АА №643446 від 13 липня 2026 року, матеріалами щодо його вручення та ознайомлення ОСОБА_1 із встановленими приписом обмеженнями, заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 , матеріалами щодо його попереднього притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання термінового заборонного припису, а також іншими матеріалами справи.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає доведеними як факт невиконання ОСОБА_1 вимог термінового заборонного припису, так і повторність такого діяння протягом року після накладення на нього адміністративного стягнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-8 КУпАП, доведена, а його дії правильно кваліфіковані як повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої його винесено.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена належними та допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані за частиною третьою статті 173-2 КУпАП як повторне протягом року вчинення домашнього насильства особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушення, та за частиною третьою статті 173-8 КУпАП як повторне протягом року невиконання термінового заборонного припису після накладення адміністративного стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність у розумінні статті 35 КУпАП, судом також не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, їх повторність, обставини їх вчинення, особу правопорушника, а також те, що попереднє притягнення його до адміністративної відповідальності не стало достатнім стримуючим чинником, суд приходить до висновку, що з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами, на нього слід накласти адміністративне стягнення відповідно до частини другої статті 36 КУпАП у межах санкції, встановленої за більш серйозне з вчинених адміністративних правопорушень.

Згідно з частиною п`ятою статті 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КУпАП.

Відповідно до статті 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року. Така програма спрямована на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках та відповідального ставлення до своїх вчинків і їх наслідків.

Суд враховує, що ОСОБА_1 не вперше притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері домашнього насильства, належних висновків із попереднього притягнення до відповідальності не зробив та протягом нетривалого часу повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а також не виконав вимоги термінового заборонного припису, продовживши контакт із постраждалою особою всупереч установленій забороні.

Наведені обставини свідчать про стійкий характер протиправної поведінки ОСОБА_1 у сімейних відносинах та недостатність самого лише адміністративного стягнення для досягнення мети запобігання повторному вчиненню домашнього насильства.

З огляду на повторність вчинених правопорушень, характер поведінки правопорушника, невиконання ним спеціального заходу протидії домашньому насильству у вигляді термінового заборонного припису та необхідність запобігання новим випадкам насильства, суд приходить до висновку про необхідність направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників відповідно до статті 39-1 КУпАП.

Враховуючи характер та обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень, їх повторність, дані про особу правопорушника, суд вважає за необхідне відповідно до статті 39-1 КУпАП направити ОСОБА_1 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, що сприятиме корекції його поведінки та запобіганню вчиненню домашнього насильства в подальшому.

Згідно зі статтею 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, зі ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.

Керуючись ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одну тисячу двадцять) гривень.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі частини другої статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одну тисячу двадцять) гривень.

Штраф сплатити на рахунок: UA578999980314010542000009654, отримувач коштів: ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Дубівська/21081100, код отримувача ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081100.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Направити ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство (програми для кривдників), строком на 3 (три) місяці.

Виконання постанови в частині проходження ОСОБА_1 програми для кривдників покласти на Дубівську сільську раду Калуського району Івано-Франківської області.

Копію постанови після набрання нею законної сили в частині направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників направити до Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області для виконання.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, а також витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: