Рішення № 139196454, 19.08.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3877/26

2/214/4180/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Сіденко С.І.,

за участю секретаря Розстальної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 ТзОВ "Юніт Капітал" пред`явило позов, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №182909 у розмірі 11 171,40 гривень. В обґрунтування позову наведене таке. 10.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено договірпро споживчий кредит №182909. На виконання умов договору відповідачу перерахували кошти у розмірі 6945,00 гривень, а відповідач зобов`язався повернути їх разом із відсотками за користування кредитом. Однак своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. У зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11 171,70 гривень, яка складається з: заборгованості по кредиту 6945,00 гривень, заборгованості за відсотками 3725,70 гривень, заборгованість по комісії 501,00,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями 1200,00 гривень. 10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №10102025, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача. Заборгованість за кредитним договором не погашена, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих коштів з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Сіденко С. І.

Ухвалою судді від 14.04.2026 року про відкриття провадження у справі клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що є банківською таємницею.

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, у позовній заяві просив справу розглядати за його відсутністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.Поштове відправлення на ім`я відповідача з копією ухвали про відкриття провадження надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання, наведеною у позовній заяві та підтвердженої витягом Єдиного державного демографічного реєстру, повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б). Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді.

21.04.2026 на виконання ухвали про витребування доказів на адресу суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшли зазначені докази.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Статтями 76-79 ЦПК України врегульовано, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

10 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №182909.

Кредитний договір підписаний 10 травня 2025 року о 15:56:42 електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора «9665fcf8», і був надісланий на номер його мобільного телефону НОМЕР_1 .

За умовами п. 2.2.1, п. 2.6 кредитного договору сума кредиту становить 6945 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5000,40 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №182909 від 10.05.2025 року на номер рахунку позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; у розмірі 1944,60 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 84 днів з 10.05.2025 року (дата надання кредиту) по 02.08.2025 року.

Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 360% річних з дня наступного за днем отримання кредиту протягом строку кредитування, визначеного у п. 2.6 індивідуальної частини та/або Графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п. 2.3 кредитного договору).

У п. 2.5 кредитного договору сторони передбачили, що комісія за надання кредиту складає 1944,60 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено у п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Крім того, сторони перебачили також сплату позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту, зокрема, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн; стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Вказана комісія нараховується за кожен період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строк сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом. (п. 2.4 договору).

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів; періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні; конкретні дати вказані у Графіку платежів (п. 2.6.1 договору).

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 5676,30 грн. (п. 2.7 договору).

За умовами вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, а також сплатити проценти та комісію.

Фінансова установа виконала свої зобов`язання за кредитним договором та надала відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

Як вбачається з картки обліку виконання договору №182909 від 10.05.2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 11 171,70 гривень, яка складається з: заборгованості по кредиту 6945,00 гривень, заборгованості за відсотками 3725,70 гривень, заборгованість по комісії 501,00,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями 1200,00 гривень.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №10102025, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №1 від 10.10.2025 року, що є Додатком №1 до договору факторингу №10102025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №182909 від 10.05.2025 року в сумі 11 171,70 гривень, яка складається з: заборгованості по кредиту 6945,00 гривень, заборгованості за відсотками 3725,70 гривень, заборгованість по комісії 501,00,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями 1200,00 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем договір факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року, Витяг з Реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2025 року, який є Додатком №1 до договору факторингу, платіжна інструкція про перерахунок коштів за договором факторингу, свідчать про те, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №182909 від 10.05.2025 року.

Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «9665fcf8», який був надісланий на його номер телефону НОМЕР_1 , суд вважає, що укладення кредитного договору №182909 від 10.05.2025 року відбулось, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому надано кредит в розмірі 6945,00 грн, який у відповідності до п. 2.2.1 надано наступним чином: у розмірі 5000 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №182909 від 10.05.2025 року року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 6945 грн на номер рахунку позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; у розмірі 1944,60 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Факт належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 та зарахування на цю картку 10.05.2025 року коштів у сумі 5000,40 грн, підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.04.2026 року, а також випискою про рух коштів на вказаній банківській картці за період з 10.05.2025 року по 15.05.2025 рок

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені, штрафів) за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань у розмірі 1200,00 грн, суд звертає увагу на наступне.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, що мало місце з 10 травня 2025 року та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування неустойки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення 501,00 грн простроченої комісії (штрафів) за порушення термінів погашення щомісячного платежу, суд виходить з такого.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року, останній редакції до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що вказані положення договору є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягає задоволенню.

Таким чином, оскільки умови договору про споживчий кредит від 10.05.2025 року щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в сумі 501,00 грн стягненню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальна сума витрат на правову допомогу в даній справі склала 7000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2025 року, Додатковою угодою № 25771391477 від 21.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги, актом прийому-передачі наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи наведене вище, ціну позову, а також те, що справа розглядалася у спрощеному провадженні, розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій справі не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру згідно конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Для визначення частки, яка підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог позивача, суд виходить з наступного: 10 670,70 грн. (сума, що підлягає стягненню) / 12371 грн. (сума заборгованості, яка була заявлена позивачем) * 2662,40 грн. (сплачений судовий збір) = 2296,47 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 13, 141, 258-265, 274-276, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором №182909 від 10.05.2025 року в розмірі 10 670,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2296,47 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Сіденко С. І.