Ухвала суду № 139195732, 24.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 194/46/25

Провадження № 1-кп/185/962/26

У Х В А Л А

24 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024040000001473 від 12 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 (ВКЗ)

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинувачених - ОСОБА_8 (ВКЗ)

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , зазначивши, що останній може переховуватись від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Обвинувачений вказав, що ризики, які зазначає прокурор, не доведені жодним доказом та не обґрунтовані. Також він вважає, що воєнний стан введено безпідставно. Також немає додатків до клопотання, а клопотання вручили в 9.50 і він не зміг підготуватись до нього. Проти продовження запобіжного заходу заперечував.

Також прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , зазначивши, що остання може переховуватись від суду перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, вказавши на необґрунтованість ризиків.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Зазначила, що в неї погіршується стан здоров`я, вона нічого не може знищити, бо в неї телефоні нічого немає та вона хоче виховувати дитину та доглядати матір похилого віку. Заперечує проти продовження запобіжного заходу.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закінчується 12 вересня 2026 року, а наступна дата судового засідання, яка узгоджена з усіма учасниками знаходиться поза строками тримання під вартою.

Як встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виглядіп`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Метою судового розгляду саме є дослідження обґрунтованості та доведення винуватості, чи навпаки, в пред`явленому обвинуваченні. Оцінку всіх доказів на предмет їх допустимості, належності та достатності суд надає в нарадчій кімнаті. І тільки в нарадчій кімнаті робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого обвинувачення. Тому під час розгляду даного клопотання суд не вирішує дане питання.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Суворість можливого покарання сама по собі не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування, однак у сукупності з характером інкримінованих діянь, їх особливою тяжкістю та обставинами кримінального провадження вона істотно підвищує ймовірність такого ризику.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вкотре наголошує, що даний ризик не доведений. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення за наявності даних про відсутність судимостей та без відповідної підозри щодо вчинення інших кримінальних правопорушень або внесення відповідних відомостей до ЄРДР є передчасними.

Суд приймає доводи прокурора про те, що під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_6 для своєї злочинної діяльності використовували стільниковий (мобільний) телефон, в якому містився обліковий запис «Milk» з ідентифікатором «ID:1462114550» в інтернет-месенджері «Telegram», який зберігає інформацію в хмарному пристрої, існує ризик видалення обвинуваченими облікового запису та сам обліковий запис з використанням інших електронних засобів, адже вилучення телефонів не перешкоджає можливості з використанням інших технічних засобів увійти в створені аккаунти та знищити наявну переписку.

Щодо перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, то згідно обвинувачення ОСОБА 1 (досудове розслідування відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження) для виконання завдань, отриманих від представників федеральної служби безпеки російської федерації, направлених на збір та отримання інформації про місця дислокації, розташування, переміщення військових підрозділів та техніки, озброєння Збройних Сил України, а також інших військових формувань на території Дніпропетровської області, фіксації результатів ракетних ударів, завданих військовими підрозділами ворога, залучила коло осіб, які підлягають встановленню. Дані обставини свідчать про ризик повідомлення обвинуваченими невстановлених в ході досудового розслідування осіб про кримінальне переслідування щодо них, чим зашкодять притягненню невідомих осіб до відповідальності.

Законодавець в ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України визначив що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109?1142, 258?2586, 260, 261, 437 ?442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Дана норма є конституційною. Також воєнний стан введено у відповідності до чинного законодавства.

Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Суд враховує тривалість перебування обвинувачених під вартою з однієї сторони, а з іншої враховує, ту обставину, що судовий розгляд все ще триває, судом вживалися всі залежні від нього заходи для забезпечення розгляду справи у розумний строк, а необхідність продовження судового розгляду обумовлена виключно потребою безпосереднього дослідження доказів та забезпечення реалізації процесуальних прав сторони захисту. Тому з об`єктивних причин завершити судовий розгляд є неможливим.

Жодних доказів на підтвердження неможливості тримання обвинувачених в умовах установи попереднього ув`язнення стороною захисту не надано.

За таких обставин суд робить висновок, що встановлені ризики на цей час не зменшилися настільки, щоб їх можна було ефективно нейтралізувати з врахуванням положень ч. 176 ч. 6 КК України, відсутністю будь-якого запобіжного заходу (під час дії воєнного стану за наявності ризиків застосовується тримання під вартою)

Саме тому продовження строку тримання під вартою є необхідним, пропорційним та таким, що відповідає меті, визначеній статтею 177 КПК України.

Щодо доводів обвинваченого про те, що йому клопотання вручено в 9.50 годин, то суд зазначає, що на час його розгляду пройшло більше ніж три години, тому вимоги КПК в цій частині дотримано. Щодо відсутності додатків до клопотання, то суд враховує, що ця обставина сама по собі не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки прокурор посилається на ті самі ризики, які вже були предметом судової оцінки, а відповідні матеріали містяться у матеріалах кримінального провадження та були доступні стороні захисту.

При цьому суд, відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, повторно перевіряє актуальність зазначених ризиків та необхідність подальшого застосування запобіжного заходу. За результатами такої перевірки суд дійшов висновку, що зазначені ризики на даний час не втратили своєї актуальності.

З вказаних вище обставин у задоволенні клопотання про застосування більш м`якого запобіжного заходу слід відмовити.

Разом з цим, суд вважає необхідним розглянути питання альтернативи у вигляді застави, з огляду на наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.

Таким чином, враховуючи практику ЄСПЛ та тривалість перебування обвинувачених під вартою, суд вважає, що у даному випадку є потреба у визначенні останній застави, як альтернативного запобіжного заходу, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста ) грн., яка є пропорційною щодо осіб обвинувачених, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, їх роль у їх вчиненні, а також майнового, сімейного стану обвинувачених, та наявності вищевказаних ризиків, а також вважає такий розмір застави достатнім для забезпечення виконання останніми покладених на них обов`язків, та який буде належним запобіжником для встановлених ризиків, що належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Визначаючи суму застави, суд бере до уваги ризик того, що обвинувачені можуть ухилитися від покарання та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується вони. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та ухилитись від суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 22 жовтня 2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 22 жовтня 2026 року включно.

Розмір застави ОСОБА_5 визначити в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 гривень.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 з-під варти, покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без письмового дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 22 жовтня 2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 22 жовтня 2026 року включно.

Розмір застави ОСОБА_6 визначити в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 гривень.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 з-під варти, покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без письмового дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі не з`явлення її за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на неї цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Відмовити в застосуванні більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченій ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3