Рішення № 139195692, 24.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/17823/25

Номер провадження2/205/251/26

Єдиний унікальний номер № 205/17823/25

Провадження № 2/205/251/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Віктор і К» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена позовна заява, у якій позивач просив суд визнати недійсним та скасувати Акт форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що сталася 19 листопада 2024 року о 20 годині 08 хвилині з ОСОБА_2 , 2002 року народження, на території ПП «Віктор і К», складений 05 травня 2025 року; зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці організувати проведення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, який стався 19 листопада 2024 року о 20 годині 08 хвилині з ОСОБА_2 , 2002 року народження, на території ПП «Віктор і К».

Позов мотивований тим, що 28 жовтня 2024 року між ПП « Віктор і К» та ОСОБА_2 був укладений Договір підряду. У відповідності до п.п. 1.1 та п.п. 1.2 даного договору підряду було обумовлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи: запакувати 900 піддонів з ящиками готової продукції, строк виконання робіт з 30 жовтня 2024 року по 30 грудня 2024 року. Згідно вимог п.п. 1.4 договору підряду ПП «Віктор і К», як замовник взяв на себе обов`язок забезпечити виконання усіх необхідних для виконання робіт, передбачених цим договором. П.п. 1.5 договору підряду визначено, що цей договір є договором цивільно-правового характеру і не носить характеру трудового договору. Відповідно до п.п. 1.6 договору підряду було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника.

19 листопада 2024 року о 20 год. 08 хв. за адресою: вул. Молодіжна, буд. 56, с. Власівка. Кіровоградської області на дільниці № 2 з розливання (в т.ч. укладання і пакування) олії соняшникової, цеху № 6 з розливання (фасування) олії соняшникової і оцту та смаження насіння на території ПП «Віктор і К» стався нещасний випадок із смертельним наслідком, ОСОБА_2 загинув внаслідок падіння в шаху підйомної платформи з поліспастною канатною системою. По даному факту згідно наказу від 22 листопада 2024 року № 2930/ПС Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці була створена комісія з розслідування (спеціального розслідування) вищезгаданого нещасного випадку. За наслідками даного розслідування 05 травня 2025 року було складено Акт форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння) аварії, що сталася 19 листопада 2024 року на підприємстві.

З висновками даного акту розслідування підприємство не погодилося та через заступника Генерального директора з охорони праці і навколишнього середовища та цивільного захисту кадрів ОСОБА_3 була подана окрема думка від 28 квітня 2025 року до Акту. Окремі думки від 17 квітня 2025 року та від 28 квітня 2025 року також були подані і іншими членами Комісії з розслідування нещасного випадку.

У червні 2025 року, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті розслідування ПП «Віктор і К» звернулося до Державної служби з питань праці зі скаргою на акт розслідування, за наслідками якої було відмовлено в призначенні повторного розслідування та роз`яснено право на оскарження змісту Акту в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене позивач вважає, що взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового так і на підставі цивільно-правового договору. З боку ПП «Віктор і К» та ОСОБА_2 28.10.2024 року було укладено договір підряду, який є договором цивільно-правового характеру і не носить характеру трудового, оскільки виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, дотримуючись правил пропускного режиму та охорони праці і пожежної безпеки та не підлягає під дію правил трудового внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника.

Під час проведення спеціального розслідування членами комісії взагалі не було взято до уваги та не досліджено питання наявності затвердженої на підприємстві організаційної структури управління та чіткого ланцюгу визначених відповідальних посадових осіб підприємства за дотриманням на підприємстві здорових та безпечних умов праці. Наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007 року не передбачено обов`язкові медичні огляди для осіб, з якими укладено договір цивільно-правового характеру. Комісією під час проведення спеціального розслідування не було підтверджено та не спростовано, що причиною настання нещасного випадку є незадовільний стан здоров`я потерпілого.

Крім того, відповідно до оскаржуваного акту розслідування комісією було зазначено, що основною організаційною причиною настання нещасного випадку є порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування машин, механізмів тощо, чим порушено вимоги НПАОП 15.4-1.06.-97 Правил безпеки для олійно-жирового виробництва, та «Норми безпеки до конструкції ліфтів ліфти для перевезення пасажирів і вантажів». Тобто комісією не в повній мірі були досліджені та з`ясовані всі обставини настання нещасного випадку, що спричинило хибні висновки, які були викладені в оскаржуваному акті розслідування нещасного випадку, з яким підприємство не погоджується.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 грудня 2025 року позов залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 грудня .2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідач через систему «Електронний суд» 13 лютого 2026 року подав до суду відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 152-170), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що наказом в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22 листопада 2024 року (зі змінами наказ від 03 грудня 2024 року № 3019/ПС) була утворена комісія із спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 19 листопада 2024 року о 20 год. 08 хв., з ОСОБА_2 , 2002 року народження, укладальником пакувальником ПП «Віктор і К». Відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13 грудня 2024 року № 3164/ПС було продовжено строк спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 19 листопада 2024 року з ОСОБА_2 , до отримання відомостей (матеріалів) від органів досудового розслідування, висновку закладу охорони здоров`я про причини смерті із зазначенням діагнозу та його коду згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я, стан алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння потерпілого та висновку експертизи. 08.05.2025 року за результатами спеціального розслідування, комісією був складений Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 19 листопада 2024 року о 20 год. 08 хв. на (в) ПП «Віктор і К» за формою Н-1/П, затверджений в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 08 травня 2025 року.

Відповідно до п. 7.1. вищезазначеного Акту від 08 травня 2025 року комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок, згідно з підпунктом 33 та підпунктом 26 пункту 52 Порядку № 337, вважати пов`язаним з виробництвом та на нього складається акт за формою Н-1/П. Відповідно до пункту 5 Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 08 травня 2025 року порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо, Правил безпеки для олійно-жирового виробництва, Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів ліфти для перевезення пасажирів і вантажів, невідповідність засобів колективного та індивідуального захисту встановленим вимогам та їх недостатність Мінімальних вимог до забезпечення знаками безпеки та здоров`я на роботі.

Комісією із спеціального розслідування нещасного випадку були враховані та встановлені порушення вимог законодавства з питань охорони праці, та встановлено, що генеральний директор ПП «Віктор і К» фактично допустив до виконання роботи ОСОБА_2 укладальником- пакувальником без укладання трудового договору в усній або письмовій формі.

Відповідно до підпункту 26 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є: виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1.23 цього пункту. Між тим, пунктом 53 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, передбачено вичерпний перелік обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, це є: у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження. Таким чином, за наявності хоча б однієї з обставин, зазначених у пункті 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337 та за відсутності обставин, зазначених у пункті 53 вищезазначеного Порядку нещасний випадок, що трапився з працівником є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 залучено по цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду через систему «Електронний суд» 13 квітня 2026 року представник позивача вказав, що позиція відповідача про законність та обґрунтованість Акта спеціального розслідування нещасного випадку від 08 травня 2025 року є необґрунтованою, передчасною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам законодавства, Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» та п. 2, 33, 34 Порядку № 337 розслідування нещасного випадку має бути повним, всебічним та об`єктивним. Однак частина членів комісії не погодилась із висновками та надала окремі думки. Наявність окремих думок прямо свідчить про відсутність єдності висновків та сумнів у повноті розслідування. Водночас комісією під час проведення спеціального розслідування не було належним чином досліджено організаційну структуру підприємства, не проаналізовано розподіл функціональних обов`язків між посадовими особами, не витребувано та не оцінено відповідні внутрішні документи, що регламентують систему управління охороною праці. Крім того, комісією не встановлено конкретну посадову особу, дії чи бездіяльність якої перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, а також не доведено наявність вини саме генерального директора у порушенні вимог законодавства про охорону праці. Між сторонами був укладений саме договір підряду, який передбачав конкретний результат (пакування 900 піддонів), мав обмежений строк дії, не передбачав включення до штату, прямо визначав цивільно-правовий характер, а не характер трудового договору. та встановлював самостійність виконання робіт на свій ризик, дотримуючись правил пропускного режиму та охорони праці і пожежної безпеки. Отже, будь-які висновки контролюючого органу щодо прихованих трудових відносин є припущенням, а не встановленим юридичним фактом. Змісту акту спеціального розслідування свідчить про його незаконність та необґрунтованість. Зокрема, акт розслідування складено з істотними порушеннями норм матеріального права, з недотриманням встановленої процедури проведення розслідування, а також на підставі припущень, без належного підтвердження відповідними доказами. Комісією під час проведення розслідування допущено низку порушень, а саме: без належних правових підстав та поза межами компетенції фактично встановлено наявність трудових відносин; неправильно застосовано норми чинного законодавства, зокрема у частині визначення правової природи відносин між сторонами; не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) позивача та настанням нещасного випадку, укладений між сторонами договір підряду є чинним.

У судовому засіданні 21 квітня 2026 року ухвалою, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

25 червня 2026 року позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про визнання недопустимими доказів, а саме: копії документів, матеріалів кримінального провадження № 12024121070000811 від 20.11.2024 року, долучених відповідачем до справи недопустимими, оскільки відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У судовому засіданні представник позивача ПП «Віктор і К» адвокат Машкевич О.С., яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги не визнала в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 адвокат Рогава І.Т., яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги не визнала в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ПП «Віктор і К» є юридичною особою приватної форми власності та діє га підставі Статуту, зареєстрованого 21 квітня 2003 року № 1146 Світловодською міською радою; основний вид діяльності підприємства виробництво олії та тваринних жирів (а.с. 8-25, том 1).

28 жовтня 2024 року між ПП «Віктор і К» як замовником та ОСОБА_2 як виконавцем було укладено договір підряду (а.с. 80, том 1).

19 листопада 2024 року о 20 год. 08 хв. за адресою: вул. Молодіжна, буд. 56, с. Власівка. Кіровоградської області на дільниці № 2 з розливання (в т.ч. укладання і пакування) олії соняшникової, цеху № 6 з розливання (фасування) олії соняшникової і оцту та смаження насіння на території ПП «Віктор і К» стався нещасний випадок із смертельним наслідком, ОСОБА_2 загинув внаслідок падіння в шахту підйомної платформи з поліспастною канатною системою.

Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22 листопада 2024 року № 2930/ПС утворена комісія з розслідування (спеціального розслідування) вищезгаданого нещасного випадку (а.с. 27-30, том 1).

За наслідками даного розслідування 05 травня 2025 року було складено Акт форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння) аварії, що сталася 19 листопада 2024 року о 20 годині 08 хвилин на ПП «Віктор і К». За висновками комісії нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався 19 листопада 2024 року о 20 годині 08 хвилин з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків, перебуваючи на робочому місці, визнається таким, що пов`язаний з виробництвом та складається акт за формою Н-1 (а.с 31-52, том 1).

У вищевказаному Акті зазначено, що генеральний директор ПП «Віктор і К» ОСОБА_4 фактично допустив до виконання роботи ОСОБА_2 укладальником-пакувальником без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

З висновками даного Акту позивач не погодився і під час проведення розслідування нещасного випадку заступник генерального директора з охорони праці і навколишнього середовища та цивільного захисту і кадрів ПП «Віктор і К» ОСОБА_3 подав окрему думку від 28 квітня 2025 року до Акту за формою Н-1/П проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19 листопада 2024 року о 20 годині 08 хвилин з ОСОБА_2 , в якій були викладені заперечення та зауваження з приводу висновків Акту (а.с. 53-60, том 1).

Також окрему думку щодо даного Акту розслідування було подано: головою профспілкового комітету ПП «Віктор і К» ОСОБА_5 17 квітня 2025 року (а.с. 61-68, том 1); головним спеціалістом-інспектором праці відділу підприємництва і торгівлі управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Головчанською І.С. 28 квітня 2025 року (а.с. 69-73, том 1).

У червні 2025 року позивач, не погоджуючись із висновками Акту розслідування, звернувся до Державної служби з питань праці зі скаргою за вих. № 337 від 12 червня 2025 року на Акт розслідування (а.с. 73-77, том 1).

Листом № ПС/3/1/1093-ЦА-25 від 27 червня 2025 року Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача про відсутність підстав до вжиття заходів щодо призначення повторного спеціального розслідування (а.с. 78-79, том 1).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Частинами 1-2 статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 171 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.п. 1.1. та п.п. 1.2. Договору підряду, укладеного 28 жовтня 2024 року між ПП «Віктор і К» та ОСОБА_2 , було обумовлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи: запакувати 900 піддонів з ящиками готової продукції, строк виконання робіт з 30 жовтня 2024 року по 30 грудня 2024 року.

Згідно вимог п.п. 1.4. Договору підряду замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання робіт,передбачених цим договором.

П.п. 1.5. Договору підряду визначено, що цей договір є договором цивільно-правового характеру і не носить характеру трудового договору.

У п.п. 1.6. Договору підряду зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Вказана правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року по справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до наказу генерального директора ПП «Віктор і К» № 50 від 26 лютого 2024 року відповідальність за організацію, оперативне керівництво та контроль за дотриманням на підприємстві здорових і безпечних умов праці, пожежної безпеки, виконання Законів України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку» покладено на заступників генерального директора та керівників управлінь (відповідно до субординаційної структури, затвердженої на підприємстві).

Статтею 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: 1) забезпечує складення санітарно-гігієнічних характеристик умов праці для подальшого визначення зв`язку захворювання з умовами праці (підпункт 25); 2) проводить: розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам; технічне розслідування обставин та причин виникнення аварій, пов`язаних із використанням газу в побуті, а також видає за результатами таких розслідувань обов`язкові до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами рішення; розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь (підпункт 27).

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентовано Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі Порядок № 337).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 337 нещасний випадок обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 337 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками.

Згідно з п. п. 14-15 Порядку № 337 Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі спеціальна комісія). Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

До складу спеціальної комісії входять: посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник територіального органу Пенсійного фонду України; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС, Держатомрегулювання (у разі потреби та за відповідним погодженням).

Відповідно до пункту 33 Порядку № 337 комісія (спеціальна комісія) зобов`язана, зокрема, скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії).

Рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним (п. 34 Порядку № 337).

Контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), аварій, підготовкою матеріалів розслідування, веденням їх обліку, вжиттям заходів до усунення причин їх настання, відповідно до пункту 54 Порядку розслідування, здійснюють Держпраці та територіальні органи Пенсійного фонду України відповідно до компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2024 року о 20 год. 08 хв. за адресою: вул. Молодіжна, буд. 56, с. Власівка. Кіровоградської області на дільниці № 2 з розливання (в т.ч. укладання і пакування) олії соняшникової, цеху № 6 з розливання (фасування) олії соняшникової і оцту та смаження насіння на території ПП «Віктор і К» з ОСОБА_2 стався нещасний випадок із смертельним наслідком.

Наказом начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22.11.2024 року № 2930/ПС (зі змінами до наказу від 03.12.2024 року) утворено Комісію з проведення спеціального розслідування вказаного нещасного випадку.

Комісія у складі: голови комісії Косюна О.В. головного державного інспектора відділу з питань безпеки західного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; членів комісії: - Бабенка С.Г. в.о. начальника відділу з питань безпеки західного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; Недбалової А.В. головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Головчанської І.С. головного спеціаліста-інспектора праці відділу підприємництва і торгівлі управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради; Козинця Л.О. голови Кіровоградської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування; Лісового С.М. заступника генерального директора з охорони праці і навколишнього середовища та цивільного захисту і кадрів ПП «Віктор і К»; Чернігова М.В. голови профспілкового комітету ПП «Віктор і К»; Кривенко І.В. головного державного інспектора відділу з питань праці східного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; за участю ОСОБА_1 матері потерпілого.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку складено Акт форми Н-1/П від 05 травня 2025 року, затверджений т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 08 травня 2025 року.

Відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, серед інших, є також:

- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

- раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку.

Однією з основних умов, виходячи з якої можна вважати, що нещасний випадок пов`язано з виробництвом, є місце отримання травми, яким є територія підприємства, тобто земельна ділянка, що надана йому для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд, під`їзних доріг, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель тощо, а також до неї відноситься і робоче місце та інше місце, пов`язане з виконанням роботи.

Встановлено та не спростовано позивачем, що ОСОБА_2 , перебуваючи на території ПП «Віктор і К», фактично виконував роботу укладальником-пакувальником без укладання трудового договору в усній або письмовій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 227/2301/21 зазначено, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд не наділений цими повноваженнями, а може лише перевіряти правильність установлення такого факту уповноваженими на те органами.

Таким чином, за наявності хоча б однієї з обставин, зазначених у п. 52 Порядку та за відсутності обставин, зазначених у п. 53 цього ж Порядку нещасний випадок, що трапився з працівником є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Пунктом 49 Порядку № 337 визначено, що у разі проведення спеціального розслідування випадку смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків до матеріалів розслідування належать: повідомлення роботодавця (замовника робіт) про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), звернення органу досудового розслідування, інформація, отримана з інших джерел (звернення юридичних і фізичних осіб тощо), рішення (постанова) суду про проведення розслідування чи повторного розслідування або про встановлення факту настання нещасного випадку в судовому порядку; копія наказу Держпраці про утворення спеціальної комісії; копія наказу Держпраці про продовження строку спеціального розслідування; примірник (копія) акта за формою Н-1; медичний висновок про причини смерті, стан алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння; протокол огляду місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), за встановленою формою; протокол зустрічі членів спеціальної комісії з членами сім`ї потерпілого чи уповноваженою особою, яка представляє їх інтереси; інші документи залежно від обставин і причин настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведенні розслідування нещасного випадку, що стався 19 листопада 2024 року на ПП «Віктор і К» із ОСОБА_2 , комісією опитано свідків ОСОБА_6 (начальника цеху № 6), ОСОБА_7 (майстра зміни цеху № 6 дільниці № 2), ОСОБА_8 (укладальника-пакувальника), ОСОБА_9 (укладальника-пакувальника), ОСОБА_10 (налагоджувальника устаткування у виробництві харчової продукції), а також зокрема було враховано наступні документи:

- лист комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» 12 вересня 2024 року № 3733/02 18/15;

- лист Державної спеціалізованої установи «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 16 грудня 2024 року № 144;

- лист від 23 січня 2025 року № 1191/114 2025 Головного управління національної поліції в Кіровоградській області Олександрійського районного відділу № 1 (м. Світловодськ).

Крім того, комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився із ОСОБА_2 19 листопада 2024 року були встановлені порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці працівниками ПП «Віктор і К», що відображено у п. 8 акту спеціального розслідування нещасного випадку, зокрема:

-незабезпечення проведення попереднього (під час прийняття на роботу) медичного огляду укладальнику-пакувальнику ПП «Віктор і К» ОСОБА_2 ;

-не проведено спеціальне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці;

-для виконання вантажно-розвантажувальних робіт на підприємстві не розроблені проекти виконання робіт, технологічні карти та інструкції, що затверджені у встановленому порядку;

-відсутнє освітлення шахти шахтно-підйомної платформи з поліспастною канатною системою ССГ-1;

-не проведено первинний інструктаж з охорони праці щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Пунктом 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку були встановлені заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Окрім того, у пункті 5 Акту спеціального розслідування нещасного випадку «Вид події та причини настання нещасного випадку професійного захворювання (отруєння), аварії, шкідливі або небезпечні виробничі фактори» зазначено:

- вид події: падіння потерпілого з висоти;

- основна організаційна причина: порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо;

- супутня технічна причина: невідповідність засобів колективного та індивідуального захисту встановленим вимогам та їх недостатність;

- супутні організаційні причини: відсутність або неякісне проведення інструктажу з охорони праці; відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (професійного відбору); відсутність проекту виконання вантажно-розвантажувальних робіт; виконання робіт з відключеними або несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення чи їх відсутність; невиконання посадових обов`язків.

- супутня організаційна причина:

Суд звертає увагу, що пунктом 53 Порядку передбачено вичерпний перелік обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом: 1) у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; 2) смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Представником позивача ні під час проведення спеціального розслідування нещасного випадку, ні під час розгляду справи в суді не було надано доказів вчинення потерпілим кримінального правопорушення чи доказів смерті ОСОБА_2 від загального захворювання або самогубства.

На переконання суду, вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, при проведенні спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 19 листопада 2024 року із ОСОБА_2 , комісією порушено не було.

Відповідно до п. 58 Порядку № 337, протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1. За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння). Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку. Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії). Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Суд звертає увагу, що рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний / не пов`язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення.

До компетенції суду належить встановлення факту нещасного випадку на виробництві, а визнання такого нещасного випадку пов`язаним чи не пов`язаним з виробництвом належить до повноважень спеціальної комісії з розслідування такого нещасного випадку, яка створюється після визнання факту настання нещасного випадку на виробництві органом, на який згідно Порядку покладений такий обов`язок.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 742/1433/21, суд не може перебирати на себе функції уповноваженої спеціальної комісії і робити висновки про те, чи відноситься випадок до такого, що пов`язаний з виробництвом.

Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі № 227/2301/21.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Суд зауважує, що за умовами ч. 1 ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи дозволу слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування, то відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, долучені відповідачем із матеріалів кримінального провадження № 12024121070000811 від 20.11.2024 року: протокол огляду місця події від 19.11.2024 року з фототаблицею; протокол огляду місця події від 20.11.2024 року; висновок судово-медичної експертизи № 443; протоколи допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також інші матеріали зазначеного кримінального провадження.

У вказаній справі судом встановлено дотримання Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 під час спеціального розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_2 19 листопада 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, приймаючи до уваги не встановлення судом допущених порушень під час проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився із ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позов ПП «Віктор і К» задоволенню не підлягає, тому сплачений ним судовий збір покладається на позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 15-16, 204, 837, 843 ЦК України, ст. ст. 153, 171 КЗпП України, ст. ст. 1, 30 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування», ст. ст. 13, 17 Закону України «Про охорону праці», Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Віктор і К» (код ЄДРПОУ: 20651018, місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Власівка, вул. Висоцького, буд. 2) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ: 44729283, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання недійсним та скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова