Рішення № 139195248, 20.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/26606/25

провадження № 2/753/4838/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Піхота А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, суд -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у вересні 2025 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії, постачання гарячої води, абонентське обслуговування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені.

Позов мотивований тим, що з 01.05.2018 року КПВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем надання комунальних послуг населенню, а саме з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року з централізованого опалення та з центалізованого постачання гарячої води, з 01.11.2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водо-постачання, при цьому не виконують зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 31.08.2025 року за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року, становить 88 287 грн. 45 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 1 447 грн. 39 коп., нараховано індекс інфляції - 812 грн. 98 коп. й три відсотки річних - 222 грн. 36 коп., заборгованість з постачання гарячої води - 19 571 грн. 72 коп., нараховано індекс інфляції - 3 307 грн. 62 коп. й три відсотки річних - 929 грн. 79 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 33 594 грн. 46 коп. нараховано індекс інфляції - 4 514 грн. 75 коп. й три відсотки річних - 1 294 грн. 48 коп., пеня - 1 574 грн. 95 коп. й заборгованість за послуги гарячої води - 32 551 грн. 38 коп., нараховано індекс інфляції - 4 111 грн. 41 коп. й три відсотки річних - 1 166 грн. 10 коп., пеня - 1 411 грн. 45 коп.

Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 1 000 грн. 00 коп. нараховано індекс інфляції - 169 грн. 00 коп. й три відсотки річних - 47 грн. 51 коп.,та з централізованого постачання гарячої води - 401 грн. 07 коп. нараховано індекс інфляції - 67 грн. 78 коп. й три відсотки річних - 19 грн. 05 коп., заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 398 грн. 90 коп., заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 723 грн. 60 коп.

Загальна сума стягнення визначена у 109 331 грн. 75 коп., що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

В судове засідання позивач повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за надані житлово-комунальні послуги, з можливим ухваленням заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду). Відзив на подов ОСОБА_2 не подано.

Відповідачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , діючого на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 01.05.2026 року, у електронній формі подано відзив на позов. У яякому вказує, що у 2024 році родина відповідачів відмовилась від послуги централізованого постачання гарячої води через низьку якість, й у квартирі встановлено автономний електричний водонагрівач (бойлер), який забезпечує гарячою водою родину за рахунок електроенергії. Запірний вентиль (кран) на врізці від стояка центральної гарячої води до квартири був щільно перекритий у 2014 році, на підтвердження чого надає фотоматеріали перекриття вентиля. Вважає, що оскілки вентиль перекритий, вода через лічильник не циркулює, тому показник лічильника залишається незмінним. Факт відсутності поточного споживання додатково підтверджується приладом розподільного обліку. У квартирі відповідачів належним чином встановлено та опломбовано лічильник гарячої води КВ-1,5 DN 15 (заводський № 090814). Відповідно до Свідоцтва про повірку № ИИ-00101190422009 від 19 квітня 2022 року, виданого уповноваженою лабораторією ТОВ «Еталон-АСП», лічильник визнано придатним до експлуатації і він є чинним до 19 квітня 2026 року. В Акті виконаних робіт з повірки від 19.04.2022р. зафіксовано цілісність пломб та поточний показник - 00669. Оскільки вентиль перекритий, вода через лічильник не циркулює, тому цей показник залишається незмінним.

Відповідь на відзив не подано.

Розрахунок заборгованості, на думку відповідача, не є первинним бухгалтерським документом, який містять відомості про господарську операцію (акти зняття показань загально будинкових вузлів обліку тепла, акти розподілу обсягів теплової енергії тощо), а тому твердження позивача про заборгованість відповідача перед позивачем не є доведеним. Окрім того, просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін за їх погодженням.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору.

Відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.07.2002 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.06.2006, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.03.2017 року є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 (а.с.5).

Як зареєстровані мешканці вказаної квартири, відповідачі отримували послуги з централізованого опалення, наразі, у зв`язку зі зміною законодавства (з 01.11.2021 року), теплової енергії, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, відповідно, відповідачі, є споживачами послуг з центрального опалення/постачання теплової енергії та гарячої води, при цьому не вцілому виконують зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 31.08.2025 року за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року, про що позивачем надано розрахунок заборгованості.

Так, із наданого КП «Київтеплоенерго» Розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за особовим рахунком опалювальної площі квартири 65, 10кв м, кількості зареєстрованих осіб (3), за діючими тарифами 1336,94, 1 654, 41 - централізованого опалення, постачання гарчої води - 97, 89 грн., який проведений за будинковим лічильником централізованого опалення (1 654, 41), за відсутності квартирного лічильника, й за відсутності квартирного лічильника обліку гарячої води, вбачається, що за вказаний період по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість становить 88 287 грн. 45 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 1 447 грн. 39 коп., нараховано індекс інфляції - 812 грн. 98 коп. й три відсотки річних - 222 грн. 36 коп., заборгованість з постачання гарячої води - 19 571 грн. 72 коп., нараховано індекс інфляції - 3 307 грн. 62 коп. й три відсотки річних - 929 грн. 79 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 33 594 грн. 46 коп., нараховано індекс інфляції - 4 514 грн. 75 коп. й три відсотки річних - 1 294 грн. 48 коп., пеня - 1 574 грн. 95 коп. й заборгованість за послуги гарячої води - 32 551 грн. 38 коп., нараховано індекс інфляції - 4 111 грн. 41 коп. й три відсотки річних - 1 166 грн. 10 коп., пеня - 1 411 грн. 45 коп.

Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 1 000 грн. 00 коп., нараховано індекс інфляції - 169 грн. 00 коп. й три відсотки річних - 47 грн. 51 коп., та з централізованого постачання гарячої води - 401 грн. 07 коп., нараховано індекс інфляції - 67 грн. 78 коп. й три відсотки річних - 19 грн. 05 коп.,заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 398 грн. 90 коп., заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 723 грн. 60 коп.

Загальна сума стягнення визначена у 109 331 грн. 75 коп.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Ст.162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно Законом України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Полодженням ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено правила надання послуги з постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року № 630 (Правила).

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Також положеннями ст.ст.66-68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно, у спірних правовідносинах судом встановлено, що за період проживання відповідачів у вказаній квартирі позивачем як надавачем послуг в указаний період надавались послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно/щомісячно, що підтверджується відзивом на позов представника відповідача, розрахунком заборгованості за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії й постачання гарячої води, проведеного КП «Київтеплоенерго», який містить всі необхідні показники, є зрозумілим, а тому доводи відповідача про те, що такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, суд відхиляє.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені також є обґрунтованою, яка заснована на положенні ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Підставою виникнення зобов`язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Інші доводи відповідача про невизнання позовних вимог, які не небгруновані й не забезпечені належними й допустимими доказами, суд відхиляє.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 01.05.2018 року 31.10.2025 року перед КП «Киівтеплоенерго» відповідно до актуальної інформації загальної заборгованості відповідачів перед позивачем станом на час розгляду справи.

Судом надана оцінка заперечень представника відповідача проти позову, та вважає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки належні, достатні та допустимі докази на спростування позовних вимог відповідачем не надані, тому не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі. Й зазначає також про таке.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані у житлі споживача особи несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача з підстав їх непідтвердження належними, достаніми та допустимими доказами про встановлення у квартирі, наявність, опломбування (акт про взяття на абонентський облік), повірку, щомісячне передавання відповідачами актуальних показників квартирних лічильників (засобів обліку) теплової енергії відповідно до Закону України «Про теплопостачання», статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», й зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі за спірний період часу не передавали щомісячні показники засобів обліку гарячого водопостачання, відомості про те, що у квартирі відповідачів встановлений квартирний лічильник, на який посилається у відзиві, немає, й у відзиві на позов відсутня інформацію про те, що такі документи передані позивачу, а тому позивач нараховував послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за загальнобудинковими показниками засобів обліку теплової енергії, відповідно до опалювальної площі квартири, постачання гарячої води, й із Розрахунку заборгованості, наданого до суду, не вбачається, що у квартирі відповідачів встановлений квартирий засіб обліку гарячої води, й докази про таке у відзиві не подано, аджеприйняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, й такий порядок не дотримано відповідачами.

Стаття 6 Закону України «Про теплопостачання» передбачає, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Згідно із частиною сьомою статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

На підставі частини четвертої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року), діяли Правила № 630.

Пункт 10 Правил № 630 передбачав, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мали права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до пункту 29 Правил № 630 споживач має право, зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Згідно із ст.1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Так, за відсутності доказів на спростування позовних вимог, наявність заборгованості за надані послуги за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 1 447 грн. 39 коп., індекс інфляції - 812 грн. 98 коп., три відсотки річних - 222 грн. 36 коп., заборгованість з постачання гарячої води - 19 571 грн. 72 коп., індекс інфляції - 3 307 грн. 62 коп. й три відсотки річних - 929 грн. 79 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 33 594 грн. 46 коп., індекс інфляції - 4 514 грн. 75 коп. й три відсотки річних - 1 294 грн. 48 коп., пеня - 1 574 грн. 95 коп. й заборгованість за послуги гарячої води - 32 551 грн. 38 коп., індекс інфляції - 4 111 грн. 41 коп. й три відсотки річних - 1 166 грн. 10 коп., пеня - 1 411 грн. 45 коп.

Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 1 000 грн. 00 коп., індекс інфляції - 169 грн. 00 коп., три відсотки річних - 47 грн. 51 коп., та з централізованого постачання гарячої води - 401 грн. 07 коп., індекс інфляції - 67 грн. 78 коп., три відсотки річних - 19 грн. 05 коп., заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 398 грн. 90 коп., заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 723 грн. 60 коп.

Загальна сума 109 331 грн. 75 коп., яка визначена позивачем у розрахунку заборгованості станом на час розгляду справи, їх розрахунок (сума) відповідачем не спростовується належними, достатніми та допустими доказами, а саме лише посилання відповідача на непогодження із позовом, не є доказом на спростування позовних вимог, адже обов`язок доказування покладається на сторін, й вказаного процесуального обов`язку по доказуванню відповідачами не досягнуто.

Відповідачами не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спірний період, а також не надано власного розрахунку заборгованості, й пояснення представника відповідача вказують на порушення визначеного законом обов`язку споживача щомісячно сплачувати за отримані послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії, адже закон покладає на споживача здійснювати оплату за отримані житлово-комунальні послуги щомісячно.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

Відповідно, відповідачем до суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів про спростування позовних вимог.

Щодо позиції відповідача про застосування судом за заявою такого відповідача строку позовної давності до спірних правовідносин, то такий строк не може бути застосований відповідно до положень ЦК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності за Цивільним кодексом України становить три роки (стаття 257 ЦК України).

Спірні правовідносини охоплюються періодом з травня 2018 року, звернення позивачем до суду із позовом відбулось 15.09.2025 року (а.с.1-3).

Перебіг позовної давності було зупинено з 02.04.2020 року на час дії карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19, на підставі пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Цей карантин було скасовано з 01.07.2023 року.

Зупинення ж перебігу позовної давності у зв`язку з воєнним станом відбулося з 17.03.2022 року.

Таким чином, загальний період, на який зупинено перебіг позовної давності за Цивільним кодексом України, становить з 02.04.2020 року.

Відтак правових підстав для застосування за заявою відповідача строку позовної давності немає.

Інші доводи представника відповідадача не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по 1 514 грн. 00 коп. з кожного (3 028 грн. 00 коп. / 2 = 1 514 грн. 00 коп.).

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, абонентське обслуговування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, - задовольнити.

Стягнути з солідарно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП - НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»), код ЄДПРОУ - 40538421, 109 331 (сто дев`ять тисяч триста тридцять одна) грн. 75 (сімдесят п`ять) коп. - заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, абонентське обслуговування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП - НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»), код ЄДПРОУ - 40538421, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 (нуль) коп.. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»), код ЄДПРОУ - 40538421, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 (нуль) коп.. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

Суддя: