Рішення № 139194819, 05.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

05.06.2026

Справа № 331/7048/25

Провадження № 2/331/1136/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: ОСОБА_4 , про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання здійснити приватизацію,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1280376 від 02.12.2025 року (а.с.44, 64), звернулася до суду з позовною заявою до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання здійснити приватизацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20 червня 1992 року вона закінчила середню школу у селі Ботанічне Перекопського району АР Крим. У період навчання у школі позивач ОСОБА_1 проживала і була зареєстрована за місцем проживання своєї мами - ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Після закінчення школи, з 01 вересня 1992 року позивач була зарахована на навчання до Торгового коледжу міста Запоріжжя за направленням радгоспу «Рисовий» ІІерекопського району АР Крим № 09/404 від 20 червня 1992 року, за спеціальністю «Технологія приготування їжі та організація громадського харчування». Відповідне навчання тривало три роки. 30 червня 1995 року позивач завершила навчання у Торговому коледжі міста Запоріжжя, з присвоєнням кваліфікації техніка-технолога.

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю гуртожитку у вищевказаному навчальному закладі, позивач у період навчання проживала у своїх рідних бабусі та дідуся за адресою: АДРЕСА_2 .

Після закінчення коледжу вона повернулася до місця постійного проживання в АР Крим, за місцем проживання своєї мами.

01 вересня 1995 року позивач була працевлаштована до Комбінату громадського харчування Роздольненського РАЙПО па посаду шефа-кухаря в їдальню Роздольненської школи № 1 та 18 лютою 1997 року була звільнена за згодою сторін.

Після звільнення, 18 лютого 1997 року позивач ОСОБА_6 переїхала до міста Запоріжжя та проживала у свого дідуся за адресою: АДРЕСА_2 , займаючись пошуками роботи.

23 лютого 1998 року позивач була працевлаштована до ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» у цех громадського харчування на посаду кухаря 3 розряду. Під час роботи завод надав їй місце у гуртожитку, про що було оформлено реєстрацію, проте, фактично позивач проживала у дідуся.

30 серпня 2002 року ОСОБА_1 звільнилася з ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та 16 вересня 2002 року була прийнята па роботу до КІІ «Теплові мережі Ленінською району» па посаду машиніста-обхідника котельного обладнання 2 розряду.

24 грудня 2002 року позивач зареєструвала своє місце проживання за адресою свого фактичного мешкання, а саме за адресою дідуся: АДРЕСА_2 .

13 січня 2011 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 . Від даного шлюбу позивач має доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 12.04.2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Після розірвання шлюбу, 20.10.2021 року повивач змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 ».

Відповідно до Ордеру на житлове приміщення № 237, виданого 12.01.1971 року, дідусь першого чоловіка позивача ОСОБА_10 отримав двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

З листа ТОВ «ЗМБТІ» № 4483 від 01.09.2023 року вбачається, що згідно з Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 106 від 16.04.1987 року було проведено впорядкування нумерації житлових будинків по АДРЕСА_5 і, відповідно, адреса житлового будинку АДРЕСА_6 змінено на адресу: АДРЕСА_7 . Крім цього, рішенням Запорізької міської ради № 73 від 09.02.2016 року вулицю Героїв Сталінграду було перейменовано на АДРЕСА_8 .

Крім дідуся першого чоловіка позивача - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зазначеній квартирі проживали: бубуся чоловіка - ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і мама чоловіка - ОСОБА_12 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також сам чоловік - ОСОБА_7 , який номер 19.01.2022 року.

23.05.2023 року позивач зареєструвалася у квартирі АДРЕСА_9 .

На підставі Розпорядження Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрійському району № 223р від 25.08.2023 року. 15.09.2023 року між КП «Запоріжремсервіс» ЗМР та позивачем було укладено Договір найму житлового приміщення № 22003277/789 на квартиру АДРЕСА_9 .

17.04.2024 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_13 .

Отже, на сьогоднішній день позивач використовує житло і фактично проживає у даній квартирі, яка належить територіальній громаді міста Запоріжжя. Іншого житла та нерухомості у власності позивача немає.

Позивач зазначає, що у 2025 році вона звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району із заявою про приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Між тим, листом № В-597-О-897 від 20.10.2025 року, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району повідомила їй про відмову у задоволенні заяви щодо приватизації даної квартири, посилаючись на надання неповного пакету документів, передбаченого Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року, зокрема, відсутні довідка про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 в періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року, а також відсутній документ, що підтверджує невикористання позивачем житлового чека для приватизації державного житлового фонду в періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року.

Посилаючись на вищезазначені обставини, приймаючи до уваги, що відмова районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району позбавляє позивача права на приватизацію, позивач звернулася до суду з позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію квартири АДРЕСА_9 та зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_9 , за ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за відсутності довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року, та за відсутності документу, що підтверджує невикористання житлового чеку для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_1 у періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 грудня 2025 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків (а.с.71-72).

На виконання вимог, зазначених в ухвалі від 05.12.2025 року, позивачем було надано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору у визначеному розмірі (а.с.75-79).

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 26 січня 2026 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.146).

06 лютого 2026 року представником відповідача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Наливайко І.М., яка діє на підставі довіреності № 20.01/01-19-450 від 25.07.2025 року (а.с.157), було подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що представник відповідача просить ухвалити рішення на розсуд суду, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи (а.с.152-156).

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2026 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовну заяву з підстав викладених у позові, та наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Наливайко І.М. просила суд ухвалити рішення на розсуд суду, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Допитана в якості свідка по справі ОСОБА_14 , яка являється сусідкою позивача, пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, і з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року проживала у свого дідуся, за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, у період з червня 1995 року по лютий 1997 року вона виїжджала до АР Крим, де працювала і проживала у своєї мами.

Допитана в якості свідка ОСОБА_15 , яка також проживає в одному будинку із позивачем ОСОБА_1 , надала суду аналогічні пояснення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на підставі рішення Міського житлового управління Запорізької міської ради від 30.12.1970 року (а.с.113), ОСОБА_10 було видано 12.01.1971 року ордер № 237 на право на зайняття житлового приміщення квартири, для проживання двох чоловік, яка складається з двох житлових кімнат, однієї кухні, та розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Корисна площа квартири складає 49,15 кв.м., житлова площа становить 30,57 кв.м. До складу сім`ї входить ОСОБА_11 , 1908 року народження (а.с.113-114).

Згідно листа ТОВ «ЗМБТІ» № 4483 від 01.09.2023 року, до первинної технічної інвентаризації, виконаної 01.02.1971 року, житловий будинок був представлений за адресою: АДРЕСА_8 . Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 378/1 від 09.12.1982 року, вулицю Шкільну у місті Запоріжжі перейменовано на вулицю Героїв Сталінграду. Згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 106 від 16.04.1987 року, було проведено впорядкування нумерації житлових будинків по АДРЕСА_5 , відповідно адреса житлового будинку АДРЕСА_6 змінено на адресу: АДРЕСА_7 . Згідно рішення Запорізької міської ради № 73 від 19.02.2016 року, АДРЕСА_5 (а.с.117).

Із змісту технічного паспорту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , який було виготовлено ТОВ «ЗМБТІ» 14.09.2023 року, вбачається, що квартира складається з двох житлових кімнат, загальна площа квартири становить 51,44 кв.м., житлова площа 31,0 кв.м. Замовниками технічної інвентаризації є: ОСОБА_4 і ОСОБА_16 (а.с.92-98).

Згідно інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» № 706316 від 11.10.2023 року, наданої на запит позивача ОСОБА_16 , по особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідальним квартиронаймачем являється ОСОБА_16 , загальна площа квартири складає 51,44 кв.м., житлова (згідно технічного паспорту) 31,0 кв.м., кількість зареєстрованих осіб дві. Квартира двокімнатна, неприватизована, належить до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя (а.с.120).

Відповідно до атестата про середню освіту серії НОМЕР_2 , виданого 20.06.1992 року на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання закінчила Ботанічну середню школу Роздольненського району Республіки Крим у 1992 році (а.с.142-143).

У період з 01.09.1992 року по 30.06.1995 року позивач навчалася у Запорізькому торговельному коледжі за спеціальністю «Технологія приготування їжі та організація громадського харчування» (денної форми навчання), та отримала кваліфікацію техніка-технолога, що підтверджується Дипломом молодшого спеціаліста серії ІК № 005592, виданого 30.06.1995 року та архівною довідкою, наданою Відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж бізнесу та харчових технологій Запорізького національного університету» № 01-25/62 від 13.11.2025 року. У коледжі студентка навчалася за направленням від радгоспу «Рисовий» Раздольненського району Кримської області № 09/404 від 20.06.1992 року (а.с.116). Свого гуртожитку коледж не має, тому під час навчання у гуртожитку не проживали (а.с.133-134, 137).

Після закінчення коледжу позивач повернулася до постійного місця постійного проживання до АР Крим, де з 01.09.1995 року по 18.02.1997 року працювала шеф-кухарем в їдальні Роздольненської школи № 1, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.09.1995 року (а.с.90-91).

Після звільнення позивач переїхала до міста Запоріжжя, де 23.02.1998 року по 30.08.2002 року позивач працювала у ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» у цеху громадського харчування (а.с. 90-91).

Під час роботи на підприємстві ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», у період з 12.12.1998 року по 20.06.2002 року позивачу було надано місце у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується інформацією про реєстрацію місця проживання, наданою Відділом реєстрації фізичних осіб по Заводському району Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб № 04-49/2-62 від 07.09.2023 року (а.с.122).

16.09.2002 року позивач прийнята на роботу до Комунального підприємства «Теплові мережі Ленінського району», де працювала до 30.09.2004 року, що також підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.09.1995 року (а.с.90-91).

У період з 24.12.2002 року по 23.05.2023 року позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією про реєстрацію місця проживання, наданою Відділом реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району Департаменту реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб № 04-49/1-127 від 07.09.2023 року (а.с.118).

13 січня 2011 року ОСОБА_7 і ОСОБА_16 уклали шлюб, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 13 січня 2011 року та складено відповідний актовий запис № 09. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.100).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_7 і ОСОБА_17 народилася донька ОСОБА_4 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 30 червня 2011 року (а.с.109).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 11 квітня 1968 року Жовтневим бюро ЗАГС міста Запоріжжя, виданого на ім`я ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батькам останнього зазначені ОСОБА_18 і ОСОБА_19 (а.с.104).

Батьками ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , являються ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_12 , серії НОМЕР_7 (а.с.107).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 02.12.1992 року, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , у віці 89 років (а.с.102).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 04.01.2004 року ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , у віці 94 років (а.с.102).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 , виданого 19.11.2012 року ОСОБА_19 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , у віці 67 років (а.с.106).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 , виданого 19.01.2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , у віці 53 років (а.с.105).

20 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_12 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідний актовий запис № 53 (а.с.103).

17 квітня 2024 року між ОСОБА_16 і ОСОБА_13 зареєстровано шлюб Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрівському районі Кіровоградської області, про що Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_13 від 30 січня 2025 року та складено відповідний актовий запис № 21. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_21 » (а.с.101).

Із змісту довідки № 148 від 22.09.2025 року, виданої районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району, вбачається, що в період з 12.12.1998 року по 20.06.2002 року позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 (а.с.135).

Згідно листа № 06.4-02/02/2816 від 02.10.2025 року, наданого Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано місце проживання двох осіб (а.с.136).

Листом районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району № В-597-О-897 від 20.10.2025 року позивачу ОСОБА_1 фактично було відмовлено у задоволенні заяви щодо приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з причини не надання неповного пакету документів, передбаченого Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року, зокрема, відсутні довідка про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 в періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року, а також відсутній документ, що підтверджує невикористання позивачем житлового чека для приватизації державного житлового фонду в періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року (а.с.138-139).

Згідно витягів з реєстру Запорізької територіальної громади від 10.09.2025 року і 11.09.2025 року, за адресою: АДРЕСА_3 , позивач ОСОБА_1 зареєстрована з 23.05.2023 року, третя особа ОСОБА_4 зареєстрована з 12.04.2012 року (а.с.140, 141).

Із змісту довідки Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 107.357-23/410 від 18.09.2023 року, наданого на звернення позивача, вбачається, що списки на приватизацію житла ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_10 , в банк не надходили. Списки на приватизацію житла ОСОБА_16 і ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , в банк не надходили. Списки на приватизацію житла ОСОБА_16 і ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , в банк також не надходили (а.с.131).

Відповідно до довідки № 4 від 10.09.2025 року, наданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Шкільна 8-2022», двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 неприватизована, належить до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя, відповідальним квартиронаймачем являється ОСОБА_1 (а.с.132).

Згідно статті 7 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 345 ЦК України визначено право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частиною 3 статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 17, 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», який затверджений наказом Міністерства з питань жилого-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.1.2010 року № 109/17404, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації та подає такі документи: оформлену заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідку про склад сім`ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі (копію договору найму жилої площі у гуртожитку): документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Відповідно до пункту 4.23 Положення про районні адміністрації міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 27 від 30 жовтня 2019 року, районним адміністраціям міської ради делеговані повноваження в частині приватизації житла.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства, права. Право громадян на приватизацію житла та перелік умов, за яких здійснюється приватизація житла, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а нормативні акти, що видає Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, не мають сили закону і не можуть суперечити закону.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування,- державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що не підлягають приватизації наступні об`єкти: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках, квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Згідно із Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 № 381/10661, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування (даний акт чинний та знаходиться у публічному доступі).

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (із змінами) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 № 109/17404 в установленому в державі Україна порядку.

У констатаційній частині наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року вказано, що Положення затверджено відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду». «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 12.05.2007 року, та з метою приведення у відповідність до законодавства власних нормативно-правових актів.

Пунктами 18-21 Положення № 396 від 16.12.2009 року встановлено обов?язок подання громадянином до органу приватизації відповідних документів, у тому числі, довідок про реєстрацію місця проживання, документів, що підтверджують невикористання житлових чеків.

Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що спірна квартира не відноситься до житла, визначеного ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому, не зважаючи на відсутність довідок про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 у період з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року, а також документа, що підтверджує невикористання позивачем ОСОБА_1 житлового чеку для приватизації державного житлового фонду у періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року, оскільки, під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач у період часу з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, і з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року проживала у свого дідуся, за адресою: АДРЕСА_2 ; у період часу з червня 1995 року по лютий 1997 року (після закінчення навчання у місті Запоріжжі) позивач виїжджала до АР Крим, де працювала і проживала за місцем реєстрації своєї мами; з 23.05.2023 року і по день звернення до суду позивач проживає у вищевказаному житловому приміщенні на законних підставах, законність її проживання ніхто не оспорює, наявні дані про її реєстрацію у вказаному житловому приміщенні, а також підтверджено, що позивач ОСОБА_1 не використала житловий чек для приватизації державного житлового фонду, а отже, дотримано всі умови, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», внаслідок чого у позивача наявне право здійснити приватизацію квартири, в якій вона проживає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352-354 ЦПК України,Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: ОСОБА_4 , про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання здійснити приватизацію, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_9 .

Зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_9 , за ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за відсутності довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року, та за відсутності документа, що підтверджує невикористання житлового чеку для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_1 у періоди з 01.01.1993 року по 12.12.1998 року, з 20.06.2002 року по 24.12.2002 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 ;

представник позивача: адвокат Мітасов Микола Іванович, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Гарнізонна, будинок № 82;

відповідач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок № 26, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37573707;

третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 .

Повний текст рішення суду складено 05 червня 2026 року.

Суддя О.О. Яцун