Рішення № 139193894, 24.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/16235/26

провадження №: 2/752/12782/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевської І.О. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.12.2020 ОСОБА_1 був прийнятий в АТ «НАЕК «Енергоатом» на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції з контроль-ревізійної роботи, економічної безпеки та копмлаєнс політики. В подальшому позивач був переведений на інші посади, а з 01.05.2025 займає посаду заступника виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки - директора департаменту економічної безпеки Виконавчої дирекції з фізичного захисту та безпеки. Прийшовши 11.05.2026 на роботу, ОСОБА_1 не зміг потрапити на своє робоче місце та приступити до виконання своїх посадових обов`язків у зв`язку з блокуванням йому фізичного доступу до приміщення АТ «НАЕК «Енергоатом» та доступу до інформаційних систем Товариства. Намагання з`ясувати правові підстави такого блокування не дали жодного позитивного результату, оскільки безпосереднє керівництво та/або кадрова служба Товариства, у встановленому чинним законодавством порядку, не довело до відома ОСОБА_1 будь-якого розпорядчого документу щодо заборони допуску до робочого місця (під особистий підпис), що спричинило у ОСОБА_1 душевні хвилювання, підняття артеріального тиску та підвищення температури тіла на фоні стресового розладу і стало підставою для звернення до медичного закладу за допомогою (з 11.05.2026 по 03.06.2026 період тимчасової непрацездатності). Продовжуючи з`ясування зазначеного питання, ОСОБА_1 телефонував колегам та до кадрової служби для отримання обґрунтованої відповіді щодо підстав обмеження доступу до приміщень Товариства та робочого місця. Колеги повідомили, що їм відомо, що нібито надійшов лист Національного антикорупційного бюро України щодо ОСОБА_1 , який розглянуто на засіданні Наглядової ради та який став підставою для прийняття рішення про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та проведення службового розслідування. У подальшому, керівником кадрової служби у телефонному режимі ОСОБА_1 було повідомлено, що його не пускають до приміщення АТ «НАЕК «Енергоатом», оскільки з 11.05.2026 його відсторонено від роботи та розпочато службове розслідування на підставі наказів, прийнятих на виконання рішення Наглядової ради від 10.05.2026. На питання щодо правових підстав прийняття таких рішень було зазначено, що Наглядова рада отримала лист Національного антикорупційного бюро України від 23.03.2026, яким поінформовано про ймовірність впливу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на управлінські рішення АТ «НАЕК «Енергоатом», у зв`язку з чим 10.05.2026 проведено засідання Наглядової ради та прийнято рішення (протокольне № 11), яким вирішено, окрім іншого: узяти до уваги інформацію НАБУ; доручено правлінню Товариства негайно провести службову перевірку (службове розслідування) щодо відповідних обставин; відсторонити вказаних працівників від роботи на час такої перевірки (розслідування). Разом з тим, з рішенням наглядової ради від 10.05.2026 (протокол № 11), з наказами Товариства про відсторонення від роботи від 11.05.2026 та про проведення службового розслідування від 11.05.2026, а також підставами, які стали підґрунтям до таких дій та рішень з боку Наглядової ради та АТ «НАЕК «Енергоатом», а саме листом НАБУ від 23.03.2026, - ОСОБА_1 ознайомлено не було у встановленому чинним законодавством порядку після їх прийняття, і до цього часу не ознайомлено. Позивач зауважує, що лист НАБУ датований 23.03.2026, а засідання, нібито по наведеним у такому листі обставинам, наглядова рада призначила та провела лише 10.05.2026, тобто майже через два місяці, що свідчить про винайдення формальної підстави для тиску на ОСОБА_1 . При цьому, його не було запрошено на засідання для надання пояснень щодо змісту листа НАБУ для з`ясування наявності дійсних правових підстав для призначення відносно ОСОБА_1 службового розслідування та відсторонення його від роботи. Також ОСОБА_1 володіє інформацією, що в листі НАБУ згадувалось дві особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , також і наглядова рада 10.05.2026 прийняла рішення щодо вказаних осіб, проте з незрозумілих причин від роботи фактично відсторонений лише ОСОБА_1 , вважає, що цевказує на явне упереджене ставлення до нього, дискримінаційний вибірковий підхід у виконанні рішення наглядової ради від 10.05.2026 та намагання тиску на нього зі сторони керівництва АТ «НАЕК «Енергоатом».

Враховуючи викладене, позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення наглядової ради АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», оформлене протоколом № 11 від 10.05.2026 в частині; визнати незаконним та скасувати наказ АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» від 11.05.2026 № 01-417-н «Про проведення службового розслідування»; визнати незаконним та скасувати наказ АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» від 11.05.2026 № 659-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; негайно допустити ОСОБА_1 до роботи за займаною посадою заступника виконуючого директора з фізичного захисту та безпеки - директора департаменту економічної безпеки Виконавчої дирекції з фізичного захисту та безпеки; стягнути з АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з 11.05.2026 по день прийняття судом рішення (на день подання позову сума становить 344301,34 грн.); стягнути з АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» сплачений ОСОБА_7 судовий збір в сумі 1331,20 грн за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та 1331,20 грн за оскарження рішення наглядової ради; стягнути з АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ОСОБА_6 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок; стягнути з АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн; здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевської І.О. від 26.06.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів; клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевської І.О. від 20.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів - задоволено. Відведено суддю Ольшевську І.О. від розгляду справи № 752/16235/26, справу передано до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва для визначення відповідальним працівником іншого складу суду.

21.08.2026 вищезазначена цивільна справа розподілена в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю. від 24.08.2026 дану цивільну справу прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; у задоволенні заяви представника відповідача АТ «НАЕК «Енергоатом» - Пальченко О. про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів - відмовлено.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

У липні 2026 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив, що просить позовну вимогу про негайний допуск ОСОБА_1 до роботи викласти у новій редакції: «Негайно допустити ОСОБА_1 до роботи та виконання трудових обов?язків на посаді директора департаменту економічної безпеки із забезпеченням виконання ним посадових обовязків у структурному підрозділі, до якого відповідно до наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 18.05.2026 № 4-н/КТ передано функції департаменту економічної безпеки, а саме у складіт дирекції з контрольних заходів до санкційної політики, зі збереженням посади, трудових функцій, умов праці та всіх гарантій, передбачених трудовим законодавством».

У липні 2026 від представника відповідача АТ «НАЕК «Енергоатом» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі. Зауважує, що Наглядова рада не є юридичною особою та не може бути відповідачем у справі. Вважає, що вимога про скасування Рішення НР є неналежним та неефективним способом захисту, оскільки Рішення НР є внутрішнім актом корпоративного управління, який самостійно не змінює правового становища позивача. Зазначає, що Наглядова рада діяла в межах компетенції та на виконання фідуціарних обов?язків і публічного мандата, за яких бездіяльність у відповідь на лист органу досудового розслідування була б неправомірною. Зазначає, що відсторонення позивача здійснено наказом уповноваженої особи роботодавця на прямій підставі, передбаченій ст. 46 КЗпП України для підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та операторів критичної інфраструктури, на час службової перевірки. При цьому, призначення службового розслідування є законною реалізацією права та обов?язку роботодавця перевірити інформацію правоохоронного органу і викривача. Відсторонення є тимчасовим забезпечувальним заходом, який не порушує презумпції невинуватості, грунтується на індивідуальній оцінці та відповідає критеріям правомірного втручання за ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Щодо твердження позивача про «дискримінацію» зазначає, що це не входить до предмета доказування, а відомості щодо інших працівників Товариства не можуть досліджуватись у цій справі. Вважає, що похідні грошові вимоги задоволенню не підлягають, а заявлений розрахунок та вимога про моральну шкоду є необгрунтованими.

У серпні 2026 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача, наведених у позовній заяві щодо перевищення Наглядовою радою наданих їй повноважень при прийнятті спірного рішення. Стверджує, що рішення Наглядової ради, оформлене протоколом № 11 від 10.05.2026 прийняте за межами компетенції, визначеної Статутом, Положенням та Законом порушує конституційні права позивача, тож вважає таке рішення недійсним. Зауважує, що виключно належність АТ «НАЕК «Енергоатом» до стратегічних підприємств або операторів критичної інфраструктури не є самодостатньою підставою для відсторонення будь-якого працівника. Відповідач-1 не навів жодних конкретних фактичних обставин щодо ОСОБА_1 , які передували призначенню службового розслідування. Зауважує, що під час відсторонення позивача від роботи його дружина тривалий час боролася з тяжким онкологічним захворюванням. Унаслідок незаконного позбавлення ОСОБА_1 заробітної плати, він був змушений позичати значні кошти для забезпечення її лікування. Незважаючи на всі вжиті заходи та боротьбу за життя, дружина позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті позивач залишився єдиним годувальником своїх дітей та одноосібно несе тягар їх матеріального забезпечення. Вважає, що подальше затягування справи означатиме надання відповідачам можливості продовження незаконного позбавлення позивача права на працю та заробітну плату.

Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини і прийшов до часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що Наказом АТ «НАЕК «Енергоатом» від 27.11.2020 № 1327-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01.12.2020 на посаду заступника директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції з контроль-ревізійної роботи, економічної безпеки та комплаєнс політики. У липні 2021 року ОСОБА_1 був переведений на посаду директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс політики Дирекції з контрольно-ревізійної роботи, економічної безпеки та комплаєнс політики, а з 02.10.2023 був переведений на посаду заступника директора з фізичного захисту та спеціальної безпеки - директора департаменту економічної безпеки Дирекції з фізичного захисту та спеціальної безпеки.

З 01.05.2025 ОСОБА_1 займає посаду заступника виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки - директора департаменту економічної безпеки Виконавчої дирекції з фізичного захисту та безпеки.

Таким чином, у структурі АТ «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 сумлінно працює понад 5 років, має явні просування по кар`єрі, не має дисциплінарних стягнень, натомість має нагороди Товариства, що свідчить про його бездоганну репутацію, що підтверджується службовою характеристикою.

11.05.2026 Наказом АТ «НАЕК «Енергоатом» № 659-к відсторонено від роботи заступника виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки - директора департаменту економічної безпеки Виконавчої дирекції з фізичного захисту та безпеки ОСОБА_1 з 11 травня 2026 року на період проведення службового розслідування.

На підставі Наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 11.05.2026 № 01-417-н та з метою перевірки інформації щодо фактів, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень працівниками товариства, а також інформації щодо можливих порушень в діяльності працівників окремих структурних підрозділів у товаристві розпочато службове розслідування. При цьому, відсутні будь-які посилання щодо проведення службового розслідування відносно позивача.

Як вбачається з листа АТ «НАЕК «Енергоатом» від 09.06.2026 про розгляд адвокатського запиту, до АТ «НАЕК «Енергоатом» надійшов протокол засідання Наглядової ради від 10.05.2026 № 11, в якому містилось посилання на лист НАБУ від 23.03.2026 щодо можливого вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень. Однак, до комісії, що проводить службове розслідування, листи від правоохоронних органів чи окремих громадян про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення на момент надання відповіді на адвокатський запит не надходили.

Разом з тим, з рішенням Наглядової ради від 10.05.2026 (протокол № 11), з наказами Товариства про відсторонення від роботи від 11.05.2026 та про проведення службового розслідування від 11.05.2026, а також підставами, які стали підґрунтям до таких дій та рішень з боку Наглядової ради та АТ «НАЕК «Енергоатом», а саме листом НАБУ від 23.03.2026, - ОСОБА_6 ознайомлено не було у встановленому чинним законодавством порядку після їх прийняття, і до цього часу не ознайомлено, що не спростовано відповідачами.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу АТ «НАЕК «Енергоатом», оформлене протоколом № 11 від 10.05.2026 в частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 72, 73, 78 Статуту акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 (далі - Статут), наглядова рада є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної цим Статутом та законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність правління.

Наглядова рада діє на підставі законодавства, цього Статуту та положення про наглядову раду.

Члени наглядової ради зобов`язані, зокрема: діяти в межах своїх повноважень відповідно до законодавства, цього Статуту, а також цілей, принципів і завдань наглядової ради та товариства, дотримуватися кодексу корпоративного управління, що застосовується в товаристві (підпункт 3 пункту 78); діяти з розумним ступенем обачності, професійності та старанності (підпункт 4); уникати конфлікту інтересів (підпункт 5); під час голосування з питань порядку денного засідань наглядової ради приймати виважені рішення, для чого вивчати всю необхідну інформацію та матеріали, надані для розгляду на засіданні наглядової ради (підпункт 10).

Згідно з підпунктом 9 пункту 84 Статуту, до виключної компетенції наглядової ради належить, прийняття рішення про відсторонення голови або членів правління товариства від здійснення повноважень, про обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління та має право здійснення організаційно-розпорядчих функцій, пов`язаних із забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки на постійній основі на підставі ліцензії на провадження діяльності посадових осіб експлуатуючої організації, що видається Держатомрегулюванням.

Рішення наглядової ради, прийняті в межах її компетенції, є обов`язковими до виконання членами наглядової ради, правлінням, посадовими особами товариства (пункт 87 Статуту).

Аналогічні положення закріплені у Положенні про наглядову раду акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 (далі - Положення).

Також, наведені повноваження і обов`язки закріплені Законом України від 27.07.2022 № 2465-IX «Про акціонерні товариства».

Пунктом 5 Положення закріплено, що наглядова рада в межах своєї компетенції приймає рішення, обов`язкові до виконання членами наглядової ради, правлінням, іншими посадовими особами та працівниками товариства.

При цьому, відповідно до пункту 19 Положення, члени наглядової ради зобов`язані, зокрема: діяти в межах своїх повноважень відповідно до законодавства, Статуту, а також цілей, принципів і завдань наглядової ради та товариства, дотримуватися кодексу корпоративного управління, що застосовується в товаристві (підпункт 3); діяти із розумним ступенем обачності, професійності та старанності (підпункт 4); утримуватися від дій, які можуть призвести до невідповідності вимогам (критеріям), встановленим законодавством, Статутом та цим Положенням до незалежного члена наглядової ради (підпункт 17).

Таким чином Статут визначив виключну компетенцію наглядової ради, у тому числі щодо прийняття рішень про відсторонення від здійснення повноважень, визначивши виключний перелік осіб, яких вона може відсторонити. Натомість до компетенції наглядової ради не належить розгляд та вирішення питання щодо проведення службової перевірки, більше того службового розслідування.

При цьому, ОСОБА_9 не є головою або членом правління Товариства, тож наглядова рада прийнявши спірне рішення, оформлене протоколом № 11 від 10.05.2026 щодо ОСОБА_6 , яке є обов`язковим до виконання, доручивши правлінню та в.о. Голови правління негайно розпочати службове розслідування щодо обставин, викладених у листі НАБУ та відсторонити працівників від роботи та виконання посадових обов`язків, вийшла за межі наданих їй повноважень, що свідчить про неправомірність відповідного рішення відносно позивача - ОСОБА_10 .

Більше того, виходячи з вищенаведеного в сукупності вбачається, що відсторонення працівника від роботи на підставі простого листа від органу досудового розслідування є протиправним, оскільки, як Наглядова рада, так і Правління підприємства не наділені повноваженнями самостійно відсторонювати особу від роботи у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження, це є виключною компетенцією суду.

Таким чином, суд вважає, що рішення наглядової ради, оформлене протоколом № 11 від 10.05.2026 є таким, що прийняте всупереч положень, визначених Статутом, Положенням та Законом, порушує конституційні права Позивача, тому таке рішення є протиправним.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 11.05.2026 № 01-417-н «Про проведення службового розслідування», суд зазначає наступне.

Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон № 1698-VII).

Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових (частина перша статті 1 Закону № 1698-VII).

Стаття 16 Закону № 1698-VII визначає, що НАБУ, зокрема здійснює оперативно-розшукові заходи та досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності.

Відповідно до пунктів 3, 4, 11 частини першої статті 17 Закону № 1698-VII НАБУ має право, окрім іншого:

-витребовувати за рішенням керівника структурного підрозділу Національного бюро та одержувати в установленому законом порядку у вказаному в запиті вигляді та формі від інших правоохоронних та державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання обов`язків Національного бюро, у тому числі відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов`язання осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку, відомості про використання коштів Державного бюджету України, розпорядження державним або комунальним майном;

-знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, або виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом;

-надсилати державним органам, органам місцевого самоврядування обов`язкові до розгляду пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро, а також отримувати від цих органів протягом 30 днів інформацію про розгляд таких пропозицій та рекомендацій.

З наведених положень Закону № 1698-VII вбачається, що НАБУ здійснюючи досудове розслідування кримінальних правопорушень наділене повноваженнями, зокрема, збирати інформацію шляхом отримання її на запити від підприємств, установ, організацій. Водночас, надавати обов`язкові вказівки та рекомендації НАБУ має право лише державним органам, органам місцевого самоврядування.

Таким чином, лист НАБУ від 23.03.2026, який став підставою для призначення щодо ОСОБА_6 службового розслідування та відсторонення від роботи, може мати виключно інформативний характер та, за своєю правовою природою, не може створювати вказані юридичні наслідки.

Відповідно, оскільки, ОСОБА_11 , не є фігурантом будь-якого кримінального провадження, яке стосується виконання ним службових обов`язків та реалізації повноважень, в якому НАБУ здійснюється досудове розслідування, то призначення службового розслідування та відсторонення ОСОБА_6 від роботи лише на підставі інформаційного листа НАБУ від 23.03.2026 суперечить конституційному принципу верховенства права та порушує його конституційні права.

При цьому, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, тільки обвинувальним вироком суду особу може бути визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення та піддано кримінальному покаранню. Жоден інший державний орган, поліція, підприємство, установа, організація чи їх посадова особа не мають права вирішувати питання про винуватість чи призначати покарання замість суду.

У свою чергу слід наголосити, що встановлення обставин кримінального правопорушення являє собою процес збирання, перевірки та оцінки доказів правоохоронними органами для з`ясування події злочину (часу, місця, способу) та вини особи.

Отже, саме НАБУ, будучи органом досудового розслідування кримінальних проваджень (корупційних), має право, у встановлений Законом № 1698-VII спосіб збирати, перевіряти та оцінювати інформацію та документи, необхідні для встановлення дійсних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно, ані наглядова рада, ані призначена для проведення відносно ОСОБА_1 службового розслідування Комісія не наділені функціями та повноваженнями органу досудового розслідування, тож не мають права та фактично не зможуть перевірити і встановити будь-які обставини вчинення/невчинення кримінального правопорушення за інформацією, викладеною у листі НАБУ.

Натомість, ігноруючи конституційні права ОСОБА_1 , перевищуючи надані повноваження, наглядова рада та Комісія зі службового розслідування, не будучи органом досудового розслідування, вирішили, що можуть встановити дійсні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , яке нібито розслідує НАБУ, за відсутності належних доказів, що ОСОБА_1 є учасником кримінального провадження.

Разом з тим, єдиним документом, який визначає порядок кримінального провадження на території України є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно, оскільки НАБУ є органом досудового розслідування кримінальних проваджень, то можливості його процесуальних дій означені КПК України).

Стаття 7 КПК України закріплює, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права ; законність; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; публічність.

Відповідно до частини другої статті 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

КПК України також передбачає відсторонення від посади заходом забезпечення кримінального провадження (пункт частини першої статті 131).

Відповідно до частини першої статті 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, НАБУ маючи обґрунтовані підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, мало реалізовувати надані йому Законом № 1698-VII та КПК України повноваження і можливості органу досудового розслідування, у тому числі шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади.

Натомість, Наглядова рада та Товариство, отримавши лист НАБУ, мали надати інформацію та документи, якщо такі витребовувались, проте не вчиняти неправомірних дій відносно ОСОБА_6 підміняючи орган досудового розслідування, спрямованих на підтвердження/спростовання припущень про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наведених НАБУ в листі від 23.03.2026.

Окрім того, висловлення НАБУ в листі припущень про ймовірність впливу ОСОБА_1 на управлінські рішення АТ «НАЕК «Енергоатом», який не є учасником жодного кримінального провадження, суперечить принципам та засадам кримінального провадження, нівелює презумпцію невинуватості, і не могло стати підставою для відсторонення ОСОБА_1 від роботи рішенням АТ «НАЕК «Енергоатом» та проведення відносно нього службового розслідування.

Натомість АТ «НАЕК «Енергоатом» та наглядова рада, прийнявши відносно ОСОБА_12 неправомірні рішення, нехтуючи принципом верховенства права та презумпцією невинуватості, виключно на підставі припущень органу досудового розслідування, фактично перебрали на себе повноваження такого органу по з`ясуванню обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках службового розслідування та повноваження суду по застосуванню заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи.

Суд зазначає, що НАБУ є органом, що здійснює розслідування, зокрема, корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності.

Проведення службового розслідування - це важливий елемент механізму профілактики для недопущенню таких правопорушень.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) роз`яснило, що подання про проведення службового розслідування може вноситися для виявлення причин та умов, які посприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення. Вносити подання можуть лише спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції, у тому числі НАБУ, виключно в межах їхніх повноважень (стаття 65-1 Закону України «Про запобігання корупції»). Отже, щоб внести таке подання, обов`язково потрібно встановити факт вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення у межах наданих спеціальному суб`єкту повноважень. При цьому, службове розслідування проводиться на підставі рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_7 корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, а також доказів внесення НАБУ подання, що є належною правовою підставою для проведення службового розслідування.

Згідно Статуту у Наглядової ради відсутні будь-які права та повноваження ініціювати питання щодо проведення службової перевірки, більше того службового розслідування.

Разом з тим, зі змісту п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування» вбачається вичерпний перелік підстав для проведення службового розслідування, а саме: невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особою, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, а також недодержання вимог законодавства; внесення подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконанню вимог Закону в інший спосіб; вимоги особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри. У випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту, службове розслідування проводиться за фактом виявленого порушення або стосовно особи, яка вчинила таке порушення. За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для проведення службового розслідування відносно позивача та наявність зловживання своїми правами та повноваженнями Наглядовою радою щодо її призначення.

Більше того суд звертає увагу, що відсторонення від посади та відсторонення від роботи - це різні правові інститути, тож є взаємовиключними. Відповідно, якщо є підстави для відсторонення від посади в рамках кримінального провадження, то таке відсторонення здійснюється саме відповідно до КПК України. В іншому випадку, відсторонення від роботи здійснюється на підставі норм трудового законодавства, а саме КЗпП України.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 11.05.2026 № 659-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та негайного допущення ОСОБА_1 до роботи та виконання трудових обов?язків, суд зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України (стаття 1).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (стаття 3 КЗпП).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, окрім іншого: правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили (стаття 5-1 КЗпП).

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Відповідно до статті 46 КЗпП , відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктів чи операторів критичної інфраструктури; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових відносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю.

Таким чином , відсторонення особи від роботи можливе лише за наявності передбачених законодавством обставин, перелік яких наведено вище.

Водночас, такий перелік не містить таких підстав для відсторонення, як то: інформаційний лист органу досудового розслідування та/або припущення про ймовірний вплив на рішення роботодавця (лист або запит від правоохоронних органів) чи порушення відносно працівника кримінального провадження/здійснення досудового розслідування.

Отже, обрання підставою для призначення службового розслідування та відсторонення від роботи ОСОБА_12 , щодо якого також відсутні будь-які належні та допустимі докази причетності до кримінальних правопорушень, які перебувають у провадженні НАБУ, - листа НАБУ, з посиланням при цьому на статтю 46 КЗпП України - є незаконним та суперечить наведеним положенням трудового законодавства.

Підсумовуючи зазначаю також, що КЗпП України містить вичерпний перелік підстав, коли роботодавець може відсторонити працівника від роботи самостійно. При цьому, проведення кримінального розслідування або підозра/припущення у вчиненні кримінального правопорушення серед них відсутні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 22.05.2024 у справі № 210/3278/22.

Виходячи з наведеного в сукупності вбачається, що спірні накази Відповідача-1 є протиправними, тому підлягають скасуванню. Призначення відносно ОСОБА_1 службового розслідування, як і відсторонення його від роботи здійснено за відсутності на те правових підстав. При цьому, на момент ухвалення рішення всі дані про результат проведення та строк службової перевірки відсутні.

Щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999р. № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу «з» п. 1 розділу 1 Порядку № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Таким чином, у позивача згідно довідки про доходи № 200/15 від 20.05.2026, виданої АТ «НАЕК «Енергоатом» дохід становив за останні два місяці: березень 2026 - 194812,08 грн (з них за 03.2026 - 195831,00 грн та винагорода за підсумками роботи за 2025 - 82343,00 грн); за квітень 2026 - 168663,03 грн.

При цьому, виходячи з даних довідки про доходи від 20.05.2026 № 200/15 заробітна плата ОСОБА_9 за два останні місяці, які передували відстороненню становила 522 388,20 грн. Кількість робочих днів за березень-квітень 2026 року склала - 44 дні (згідно з нормами робочого часу у 2026 році). Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_6 склала 11872,46 грн. Відповідно, за результатом розрахунку середнього заробітку за період незаконного відсторонення з 11.05.2026, за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати (Постанова КМУ № 100), така сума на день прийняття рішення суду 24.08.2026 становить 1127883,70 грн. (за 95 днів незаконного відсторонення).

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення середнього заробітку підлягає задоволенню, а саме: з відповідача-1 АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1127883,70 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів, при цьому судом враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 826/808/16 від 20 червня 2018.

В силу положень п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середньомісячного заробітку в розмірі 261194,12 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994, ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на те, що під час відсторонення позивача від роботи його дружина тривалий час боролася з тяжким онкологічним захворюванням, що підтверджується медичними висновками, наявними в матеріалах справи. Унаслідок незаконного позбавлення ОСОБА_1 заробітної плати, він був змушений позичати значні кошти для забезпечення її лікування. Незважаючи на всі вжиті заходи та боротьбу за життя, дружина позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після її смерті позивач залишився єдиним годувальником своїх дітей та одноосібно несе тягар їх матеріального забезпечення. Крім того, намагання з`ясувати правові підстави або наявності розпорядчого документу щодо заборони допуску позивача до робочого місця (під особистий підпис), спричинило у ОСОБА_1 душевні хвилювання, підняття артеріального тиску та підвищення температури тіла на фоні стресового розладу і стало підставою для звернення до медичного закладу за допомогою, що підтверджується копією листка тимчасової непрацездатності за період з 11.05.2026 по 03.06.2026.

Положення ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд вважає за доцільне зазначити, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн не є завищеним та підлягає відшкодуванню.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст. 133 та ч.ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

До матеріалів справи долучено ордер адвоката Бойка В.В. на надання правничої допомоги від 18.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом з цим матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн., а саме квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек, тощо.

З огляду на вказане суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачі всупереч вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України не довели законність відсторонення позивача, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів, - підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6656,00 грн (з яких 3993,60 грн. - три вимоги немайнового характеру та 1331,20 грн - за вимогу майнового характеру), який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсними та скасування рішення і наказів - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення наглядової ради АТ «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3), оформлене протоколом № 11 від 10.05.2026 в частині відстронення ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ АТ «НАЕК «Енергоатом» від 11.05.2026 № 01-417-н «Про проведення службового розслідування».

Визнати незаконним та скасувати наказ АТ «НАЕК «Енергоатом» від 11.05.2026 № 659-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Негайно допустити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до роботи та виконання трудових обов?язків на посаді директора департаменту економічної безпеки із забезпеченням виконання ним посадових обов?язків у структурному підрозділі, до якого відповідно до наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 18.05.2026 № 4-н/КТ передано функції департаменту економічної безпеки, а саме у складіт дирекції з контрольних заходів до санкційної політики, зі збереженням посади, трудових функцій, умов праці та всіх гарантій, передбачених трудовим законодавством.

Стягнути з АТ «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з 11.05.2026 по день прийняття судом рішення у розмірі 1127883 (один мільйон сто двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 70 коп.

Стягнути з АТ «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з АТ «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині допуску ОСОБА_1 до роботи та виконання трудових обов?язків на посаді директора департаменту економічної безпеки із забезпеченням виконання ним посадових обов?язків у структурному підрозділі, до якого відповідно до наказу АТ «НАЕК «Енергоатом» від 18.05.2026 № 4-н/КТ передано функції департаменту економічної безпеки, а саме у складіт дирекції з контрольних заходів до санкційної політики, зі збереженням посади, трудових функцій, умов праці та всіх гарантій, передбачених трудовим законодавством та виплатити йому суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 261194 (двісті шістдесят одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн 12 коп., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур