Рішення № 139193860, 13.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13537/25

Провадження № 2/643/1000/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Пасічник О.М.,

за участі секретаря судового засідання Горєлової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача керівника ТОВ «ПТС» Іваннікова В.І.

представника відповідача - адвоката Гур`єва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та за весь час вимушеного прогулу,-

встановив:

Представник позивача адвокат Васильєв Петро Петрович, що діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з вищезазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та за весь час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працював на посаді головного бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи», код 35589647.

Будучи вимушено переміщеною особою та перебуваючи з березня 2022р. та на даний час в Королівстві Іспанія ОСОБА_2 продовжував працювати дистанційно на вказаному підприємстві.

Наприкінці квітня 2025р. між позивачем та керівництвом ТОВ «ПТС» виник конфлікт, під час якого прозвучала інформація про те, що на підприємстві буде скасовано дистанційний режим роботи та позивача буде звільнено за прогул.

В наступному 30.04.2025 директором ТОВ «ПТС» ОСОБА_3 було видано наказ № 276 щодо заборони роботи працівників в дистанційному режимі з 05.05.2025р.

Враховуючи неможливість подальшої дистанційної роботи та неможливість повернення до 05.05.2025р. з Іспанії до м. Харкова, ОСОБА_2 02.05.2025р. о 12:18 відправив на електронну пошту підприємства, директора ТОВ «ПТС», а також посадовій особі, що веде облік робочого часу заяву про звільнення за власним бажанням з 02.05.2025 у зв`язку з виходом на пенсію.

Відправлена заява була підписана удосконаленим електронним підписом 02.05.2025р. о 12:12:29, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Втім, 05 травня 2025 р. з приватного номеру одного зі співробітників ТОВ «ПТС» у програмі Вайбер ОСОБА_2 отримав:

скан-копію повідомлення, підписаного генеральним директором ТОВ «ПТС» Іванніковим В.І. про повернення заяви про звільнення без розгляду,

скан-копію акту № 2505/14 від 05.05.2025р. щодо відсутності ОСОБА_2 на робочому місті (в м. Харкові) з 08:00 до 12:00,

скан-копію наказу від 05.05.2025 № 277 про звільнення ОСОБА_2 з посади за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул).

05.05.2025 ОСОБА_2 не отримав ані розрахунку (хоча раніше заробітна плата поступала на банківську карту ОСОБА_2 і у підприємства були наявні всі можливості такий розрахунок провести), ані скан-копії повідомлення про нараховані та виплаченій йому суми при звільненні.

17 та 18 липня 2025р. на банківську карту ОСОБА_2 від ТОВ «ПТС» поступили грошові кошти у вигляді зарплати за травень 2025р. у сумі 3500 грн., та розрахунку за невикористану відпустку у сумі 20 181.39 грн.

Позивач вважає, звільнення його за прогул (п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП) є незаконним, оскільки: відсутність на робочому місці у м. Харкові пояснюється поважною причиною: необхідністю збереження життя та здоров`я Позивача та його родини, який вимушений був покинути місце проживання через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України, за період з березня 2022 по квітень 2025р. Позивач працював на підприємстві в дистанційному режимі, і це не викликало будь-яких зауважень у роботодавця, 02.05.2025р. Позивач направив на адресу роботодавця заяву про звільнення за власним бажанням з 02.05.2025р., яка була безпідставно (з надуманих причин) проігнорована та повернута без розгляду генеральним директором ТОВ «ПТС», по суті, на думку Позивача, звільнення саме «за прогул» є наслідком особистої конфліктної ситуації між Позивачем та керівництвом ТОВ «ПТС» та покликане незаконно ускладнити подальше працевлаштування Позивача.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 29.08.2025, позовну заяву було залишено без руху.

05.09.2025 до суду надійшла заява представника позивача на виконання ухвали суду від 29.08.2025.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 09.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та було задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.09.2025 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Васильєва Петра Петровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, а також подано клопотання про витребування доказів у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідачем подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , директора ТОВ «Олмакс Трейд».

25.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив з клопотанням представника позивача про виклик свідків: ОСОБА_3 , місце роботи генеральний директор ТОВ «ПТС» Фесюк Сергій Олексійович, місце роботи технічний директор ТОВ «ПТС» ОСОБА_5 , місце роботи провідний інженер ТОВ «ПТС» Заворотько Миколай Миколайович, місце роботи начальник планово економічного відділу ТОВ «ПТС»

24.02.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення відповіді на відзив ОСОБА_2 від 25.01.2026 без розгляду.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 24.02.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів та допит свідків - задоволено.

Витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про те, чи отримує ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, який вид пенсії та з якого періоду часу?

Викликано в якості свідка: ОСОБА_4 ;

Клопотання представника позивача про допит свідків - задоволено.

Викликано в якості свідків: ОСОБА_3 , місце роботи генеральний директор ТОВ «ПТС», ОСОБА_6 , місце роботи технічний директор ТОВ «ПТС», ОСОБА_5 , місце роботи провідний інженер ТОВ «ПТС» ОСОБА_7 , місце роботи начальник планово економічного відділу ТОВ «ПТС».

20.03.2026 до суду надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якій надано запитувану інформацію.

24.03.2026 до суду надійшло клопотання про витребування доказів, у якому представник відповідача просить витребувати у Головного управління Державної податкової служби в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46; код ЄДРПОУ 43983495) довідку про те, чи працевлаштований ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з травня 2025 року по теперішній час та де саме; витребувати у ТОВ «Апарт» (ЄДРПОУ 30360090; 61105, м. Харків, вул. Селекційна, буд.14) довідку про те, чи працевлаштований у них ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з травня 2025 року по теперішній час? витребувати у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію чи працевлаштований він на території України станом на сьогоднішній день з травня 2025 року по теперішній час та де саме.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів - задоволено.

08.04.2026 до суду надійшла відповідь Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про відсутність джерел доходу у ОСОБА_2 з липня 2025 року.

29.04.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про допит в якості свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 клопотання представника відповідача про виклик свідка залишено без задоволення.

В судове засідання позивач не з`явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача адвокат Васильєв Петро Петрович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача генеральний директор ТОВ «ПТС» Іванніков Володимир Іванович та представника відповідача - адвокат Гур`єв Андрій Альбертович проти позову заперечували.

Допитаний в якості свідка генеральний директор ТОВ «ПТС» ОСОБА_3 пояснив, що з ОСОБА_2 працювали разом більше 20 років. На початку повномасштабного вторгнення РФ ОСОБА_2 виїхав за межі Харкова. Як інші працівники працював віддалено. У березні 2025 року йому стало відомо про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_2 , що в подальшому призвело до накладення на підприємство штрафних санкцій. Запропоновано ОСОБА_2 усунути виявлені недоліки до кінця квітня 2025 року та запропоновано приступити до звичайного графіку роботи (не віддалено). На що ОСОБА_2 , не погоджувався. 30.04.2025 наказом по підприємству з 05.05.2025 припинено дистанційну роботу та відновлено звичайний режим роботи. Наказ в цей доведено до відома позивачу направлено на електронну пошту. На наступний день ОСОБА_2 звернувся з заявою про відпустку. Через день надійшла заява про звільнення у зв`язку із виходом на пенсію. Оскільки заява про звільнення не містила дати то її залишено без розгляду.

05.05.2025 ОСОБА_2 був відсутній на роботі про що був складений відповідний акт про порушення трудової дисципліни та виданий наказ про його звільнення за прогул, який у той же день був направлений ОСОБА_2 . В наказі було зобов`язано ОСОБА_2 повернути матеріально технічні цінності підприємства, що було зроблено нам лише у листопаді 2025 року.

Лише в кінці липня 2025 року підприємство змогло прийняти на роботу нового головного бухгалтера.

Щодо підстави звільнення у зв`язку із виходом на пенсію зазначає, що не володів інформацією чи був ОСОБА_2 пенсіонером. Крім того йому стало відомо, що в 2017-18 роках ОСОБА_2 без його відома паралельно вів облік в ТОВ «Апарт» використовуючи обладнання підприємства.

Генеральний директор ТОВ «ПТС» ОСОБА_3 достеменно не знав де ОСОБА_2 перебуває за межами України. Зазначає, що ОСОБА_2 на мав наміру повертатися в Україну.

До дисциплінарної відповідальності раніше ОСОБА_2 не притягувався.

Письмових пояснень щодо поважності причин відсутності на робочому місці не витребовували. Інформацію щодо перебування ОСОБА_2 на пенсії у позивача не витребовувалося. ОСОБА_2 був засновником ТОВ «ПТС» з часткою 20 %.

Допитаний в якості свідка начальник планово економічного відділу ТОВ «ПТС» ОСОБА_7 пояснив, що працює на підприємстві з 2014 року. Працювали віддалено з 24 лютого 2022 року по 2023 рік. Головний бухгалтер працював дистанційно оскільки увесь той час був за кордоном. ОСОБА_7 готував проекти наказів про скасуванням дистанційного режиму роботи та наказу про звільнення ОСОБА_2 .

Письмових пояснень щодо поважності причин відсутності на робочому місці після скасування дистанційного режиму роботи не витребовували. До дисциплінарної відповідальності раніше ОСОБА_2 не притягувався.

Заслухавши осіб, які беруть участь в розгляді справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 з 17.05.2012 року переведений на постійну роботу на посаду головного бухгалтера ТОВ «Програмно-технічні системи» на підставі наказу № 25-к від 17.05.2012 року.

На початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України ОСОБА_2 покинув територію України та продовжував працювати на підприємстві дистанційно.

Наказом по підприємству ТОВ «ПТС» від 30 квітня 2025 року №276 «Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи» з 05 травня 2025 року припинено дистанційну роботу та відновлено звичайний режим роботи. З вказаної дати усім працівникам ТОВ «ПТС» бути присутнім на своїх робочих місцях в офісі ТОВ «ПТС».

Наказ доведено до відома працівників.

02.05.2025 ОСОБА_2 на ім`я генерального директора ТОВ «ПТС» Іваннікова В.І. подана заява про звільнення за власним бажанням з 02.05.2025 року у зв`язку з виходом на пенсію. Заява підписана ОСОБА_2 та направлена на службову пошту керівника ТОВ «ПТС» ОСОБА_3 , копія на службову пошту ТОВ «ПТС», направлена заява підписана ЕЦП.

Згодом ОСОБА_2 повідомлено, що його заява про звільнення залишена без розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме: відсутня дата її написання.

Відповідно до Акту № 2505/14 від 05.05.2025 року комісії ТОВ «ПТС» щодо порушення трудової дисципліни у складі: голова комісії ОСОБА_6 , члени комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , склали акт порушення трудової дисципліни головним бухгалтером ТОВ «ПТС» ОСОБА_2 . Всупереч наказу по підприємству ТОВ «ПТС» від 30 квітня 2025 року №276 щодо заборони роботи працівників в дистанційному режимі з 05.травня 2025 року ОСОБА_2 не з`явився на робочому місці з 8:00 до 12:00, тобто був відсутній більше , ніж три години. Відсутність працівників на робочому місці більше ніж три години кваліфікується як прогул. Факт прогулу зафіксований комісією. Пояснень щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_2 не надано.

Наказом ТОВ «ПТС» від 05 травня 2025 року № 277 «Про звільнення» Звільнено з займаної посади за статтею 40 п.4 КЗпП України головного бухгалтера ОСОБА_2 з 05 травня 2025 року. Акт комісії № 2505/14 від 05.05.2025 р., яка зафіксувала факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці ( що вимагає наказ по ТОВ «ПТС» №276 від 30 квітня 2025 року).

Головному бухгалтеру ОСОБА_2 до 19.05.2025 р. повернути ТОВ «ПТС» комп`ютер (ноутбук) з встановленим програмним забезпеченням бухгалтерського обліку, які є власністю ТОВ «ПТС».

16.07.2025 ОСОБА_2 здійснено виплату заробітної плати за травень 2025 року.

18.07.2025 ОСОБА_2 здійснено виплату компенсації за 16 днів невикористаної відпустки.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника та його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП України є звільненням за власним бажанням. Якщо трудовий договір укладений на невизначений строк, працівник має право у будь-який час розірвати його, письмово попередивши роботодавця про звільнення за два тижні. Таке звільнення вважається «за власним бажанням без поважних причин».

У цілому ряді випадків закон зобов`язує роботодавця провадити звільнення працівника у строк, про який він просить, тобто мова йде про скорочення двотижневого строку. Таке звільнення вважається «за власним бажанням з поважних причин».

Поважними причинами можуть бути: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію, у т.ч. у зв`язку з інвалідністю; прийняття на роботу за конкурсом, а також інші поважні причини.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом робочого дня, а також відсутність без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно. Отже, склад прогулу, вчиненого за виною працівника, характеризується двома ознаками: а) відсутністю на роботі протягом робочого дня; б) відсутністю на роботі протягом дня більше трьох годин як безперервно, так і сумарно. Відсутність на роботі з поважних причин не можна вважати прогулом. У всіх випадках прогулу роботодавець повинен вирішити питання про поважність причин відсутності працівника на роботі. Якщо він вважає, що прогул був здійснений без поважних причин, він може розірвати трудовий договір з працівником. У свою чергу, обов`язок доводити поважність причини відсутності на роботі покладений на працівника.

При розгляді позовів осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом із тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

З пояснень Генерального директора ТОВ «ПТС» ОСОБА_3 та начальника планово економічного відділу ТОВ «ПТС» Заворотько Миколи Миколайовича за поясненнями щодо поважності причин відсутності ОСОБА_2 на роботі до нього не зверталися, а в перший день після припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи ОСОБА_2 було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку.

ОСОБА_2 не спростовано факту відсутності 05.05.2025 року на робочому місці, а також не надано доказів виконання обов`язків поза приміщенням офісу підприємства, також не надано будь-яких доводів поважності причин відсутності на робочому місці.

ОСОБА_2 звертаючись до суду з цим позовом, просить змінити формулювання причин звільнення з пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

Фактично позивач просить змінити не формулювання причини звільнення відповідача, а його підстави: із «звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул без поважної причини) на «звільнення на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням», що суперечить вимогам статті 235 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про зміну формулювання причин звільнення не можна вважати законними й обґрунтованими, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає,-

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи» не заперечувало факт не проведення розрахунку з позивачем станом до 18.07.2025, а наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проведений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає, що оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення, а тому й відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 125581,38 (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 38 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 21.08.2026

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Програмно-технічні системи», ЄДРПОУ 35589647, адреса: м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, 179Б, оф.602

Суддя Пасічник О.М.