Рішення № 139191244, 24.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4012/26

2/703/2562/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

установив:

19.06.2026 позивач через представника, адвоката Мисюкевич К.В. звернувся до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що 22.07.2023 в м. Сміла відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобілів «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_1 та «Ford Fiesta» під керуванням ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Провідна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР №003367079.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, що передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди власникові автомобіля «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_2 завдано матеріальну шкоду.

На час ДТП потерпіла мала чинний договір добровільного майнового страхування у АТ «СГ «ТАС» (приватне), яким здійснено регламентну виплату власникові пошкодженого автомобіля в сумі 80000,00 грн.

Страховиком особи, відповідальної за заподіяну шкоду здійснено виплату в сумі 80000,00 грн на користь АТ «СГ «ТАС» (приватне) за шкоду, заподіяну водієм забезпеченого транспортного засобу.

Оскільки відповідно до постанови суду водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у ПрАТ «СК «Провідна» виникло право подати регресний позов до водія про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням загальних зборів ПрАТ «СК «Провідна» від 27.12.2024 змінено назву останнього на ПрАТ «Провагроінвест».

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.06.2026, відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд малозначної справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, однак 09.07.2026 представником відповідача за довіреністю, ОСОБА_3 подано письмову заяву, за змістом якої позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Інших письмових заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16.05.2023 між АТ «СГ «ТАС» (приватне) та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування №AZ18-1371408, за умовами якого страховик взяв на себе зобов`язання компенсувати пошкодження або знищення автомобіля «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

22.07.2023 близько 21-15 год по вул. Героїв Холодноярців у м. Сміла ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 11.3 ПДР України, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Крім того, ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено оглядом, що проведений за його добровільною згодою із використанням алкотестера «Драгер 6810», результат 2,16 проміле алкоголю у видихуваному повітрі.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №703/3582/23, провадження 3/703/1954/23, що набрала законної сили 08.09.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, що передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вказана вище постанова суду має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно винуватості ОСОБА_1 у вказаному ДТП, відповідно до зазначених вище норм, не підлягають повторному доказуванню.

Пошкоджений у вказаній дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб «Ford Fiesta» належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

24.07.2023 ОСОБА_2 звернулася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із повідомленням про ДТП, що мало місце 22.07.2023.

06.09.2023 ОСОБА_2 звернулася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку зі страховим випадком, що мав місце 22.07.2023.

З ремонтної калькуляції №14000_34 від 30.08.2023 встановлено, що вартість ремонту автомобіля «Ford Fiesta» складає 480521,80 грн.

Відповідно до виконаного на замовлення АТ «СГ «ТАС» (приватне) висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №51469 від 18.08.2023, вартість пошкодженого транспортного засобу «Ford Fiesta» складає 53614,00 грн.

Страховиком АТ «СГ «ТАС» (приватне) на підставі страхового акту №17545/34/923 від 11.09.2023 та доданого розрахунку визначено суму страхового відшкодування у розмірі 80000,00 грн, з якою страхувальник погодилася, що вбачається із заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до платіжного доручення №362096 від 12.09.2023, АТ «СГ «ТАС» (приватне) сплатило на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 80000,00 грн.

04.10.2023 АТ «СГ «ТАС» (приватне) звернулося до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування, що було сплачене внаслідок винних дій ОСОБА_1 .

За страховим актом №1001/39/30761/Р від 10.06.2024, що виконаний ПрАТ «СК «Провідна», визначений розмір збитку 80000,00 грн, що належить до виплати.

Згідно з платіжною інструкцією №001664 від 18.06.2024, ПрАТ «СК «Провідна» виплачено на користь АТ «СГ «ТАС» (приватне) страхове відшкодування в сумі 80000,00 грн.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», що оформлені протоколом №2/24 від 27.12.2024, змінено найменування товариства на ПрАТ «Провагроінвест», відомості про вказану зміну зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із набуттям страховиком особи, відповідальної за заподіяну матеріальну шкоду та яким таку шкоду відшкодовано, права вимагати від винної особи повернення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою (постанова КЦС ВС від 02.10.2024 в справі №175/4710//16-ц).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов?язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

За приписами ст. 989 ЦК України та ст. 21 Закону України "Про страхування" страхувальник зобов?язаний, зокрема, вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов?язки страхувальника.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 28 того ж Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 30 того ж Закону).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Відповідно до підп. "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи, що на час вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 , керував забезпеченим транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку притягнутий до адміністративної відповідальності, а страховик здійснив страхове відшкодування завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди, у позивача виникло право регресного позову до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

09.07.2026 представником відповідача ОСОБА_1 , Дімітрієвою А.М. подано письмову заяву про визнання позову.

На підтвердження повноважень представника подано довіреність, що посвідчена 10.06.2026 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Новіковим І.М., за якою ОСОБА_1 як довіритель уповноважив Дімітрієву А.М., серед іншого, вести від його імені справи у всіх судах всіх інстанцій, зі всіма правами, що належать, зокрема відповідачу, в тому числі правом визнання позову.

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (ч. 2 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (ч. 2 ст. 62 ЦПК України).

З огляду на викладене, повноваження представника Дімітрієвої А.М. під час розгляду в суді справи, що відноситься до малозначних, підтверджені належним чином.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З матеріалів справи не вбачається існування будь-яких обставин, які б спростовували добровільність визнання стороною відповідача позовних вимог чи перешкоджали вчинити відповідний правочин іншим чином, в тому числі обмеження повноважень представника.

Вказане визнання не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, відтак позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна за змістом норма викладена в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 279 ЦПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження в справі відкрите 24.06.2026, представник відповідача звернулася із заявою про визнання позову 09.07.2026.

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

Відомостей про інші судові витрати сторін, пов`язані із розглядом справи, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 76-82, 89, 102, 106, 142, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» 80000,00 грн матеріальної шкоди в порядку регресу, а також 1331,20 грн судового збору, всього 81331 (вісімдесят одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Провагроінвест» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов`язання Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області повернути судовий збір у сумі 1331,20 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №000286 від 26.03.2026.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест», адреса м. Київ, просп. Повітряних Сил, 25, код ЄДРПОУ 23510137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складене 24.08.2026.

Суддя І.В. Овсієнко