Рішення № 139191230, 20.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/6197/25

2/703/185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретарів судового засідання Батаргіної Т.М., Яковенко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сухомудренка Б.В.,

представників відповідачів Вельченко М.В., Назаренка С.М., Горбатюк В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про визнання електронних торгів недійсними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

установив:

10.09.2025 ОСОБА_1 через представника, адвоката Сухомудренка Б.В., з використанням системи «Електронний суд», звернулася до Смілянського міськрайонного суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2022 ДП «Сетам» через систему електронних торгів проведена реалізація арештованого майна - житлового будинку із надвірними спорудами загальною площею 117,60 кв.м. та земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:01:002:0664 площею 0,1820 га за адресою АДРЕСА_1 . За результатами торгів складений протокол проведення електронного аукціону №576169 від 09.09.2022, де позивачку зазначено переможцем.

На виконання зобов`язань, пов`язаних із придбанням майна на прилюдних торгах, ОСОБА_1 сплатила 78270,50 грн, належних за придбання названого нерухомого майна, а також гарантійний внесок в розмірі 4119,50 грн. 15.09.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі за текстом «Відділ») складено акт про реалізацію предмету іпотеки.

22.09.2025 ОСОБА_1 подано заяву до Смілянської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про придбання іпотечного майна на прилюдних торгах, у відповідь на яку отримані письмові роз`яснення щодо виявлених в акті про реалізацію предмету іпотеки недоліки та запропоновано усунути їх.

27.12.2022 Головним державним виконавцем Відділу повторно складений акт про реалізацію предмету іпотеки.

Після повторного звернення ОСОБА_1 до Смілянської державної нотаріальної контори, постановою від 03.02.2023 у видачі свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах відмовлено з мотивів порушення вимог п. 5-2 розділу VІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», оскільки реалізація нерухомого майна здійснена під час воєнного стану, коли дія норм ст. 41, 47 вказаного Закону у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах була зупинена.

Посилаючись на усталену практику ВС, зокрема сформульовану в постановах від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 щодо правової природи електронних торгів та укладених на їх підставі правочинів, що за своєю суттю забезпечую перехід права власності на майно від продавця (органу Державної виконавчої служби та організатора торгів) до покупця - переможця прилюдних торгів, враховуючи неможливість отримати правовстановлюючий документ та зареєструвати право власності, бездіяльність органів державної виконавчої служби та особи, на користь якої перераховані кошти, отримані за рахунок реалізації майна боржника на прилюдних торгах, просила визнати відповідні електронні торги недійсними, застосувати наслідки недійсності правочину.

Крім того, внаслідок порушень з боку ДП «Сетам» та органів виконавчої служби, ОСОБА_1 , яка сплатила грошові кошти за придбання нерухомого майна, що його не змогла набути у власність, зазнала моральної шкоди, її розмір оцінює в 82390,00 грн.

Із урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05.03.2026 просила суд:

1) визнати недійсними електронні торги за лотом №515644 з реалізації нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що проведені 09.09.2022 ДП «Сетам», оформлені протоколом №576169, за результатами яких головним державним виконавцем Відділу складено акти реалізації предмету іпотеки від 15.09.2025 та виправлений від 27.12.2022;

2) застосувати наслідки недійсності правочину проведених 09.09.2022 ДП «Сетам» електронних торгів за лотом №515644 з реалізації нерухомого майна:

- стягнути на її користь солідарно з Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 78270,50 грн, а також 21823,00 грн втрат від інфляції;

- стягнути із ДП «Сетам» 4119,50 грн гарантійного внеску;

3) стягнути солідарно із Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ДП «Сетам» 82390 грн моральної шкоди.

Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

13.10.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в інтересах Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із використанням системи «Електронний суд» поданий письмовий відзив, згідно із яким позову не визнає. Не заперечуючи фактичних обставин примусового виконання у виконавчому проваджені №60987912, вказує на відсутність порушень вимог Законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також Порядку реалізації арештованого майна, зміст правочину за результатами електронних торгів не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. При оформленні результатів проведеного 09.09.2022 електронного аукціону виконавець, отримавши від організатора аукціону протокол за його результатами, після надходження коштів від реалізації предмета іпотеки, склав акт про реалізацію іпотеки. Виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог Закону. Підстав для такої відмови в даному випадку не встановлено, тому виконавець не повідомляв організатора електронного аукціону про виявлені порушення чи недоліки, як передбачено ст. 47 Закону України «Про іпотеку». Учасник електронного аукціону має право оскаржити його результати в порядку та в строки, що передбачені ст. 48 Закону України «Про іпотеку», однак позивачка із невідомих причин звернулася до суду по спливу майже 3 років. На виконання вимог ст. 47 Закону «Про іпотеку», кошти від реалізації нерухомого майна перераховані стягувачеві-юридичній особі. Вчинивши вказані дії, відповідач належним чином виконав власний обов`язок, не зберігав відповідні кошти та не використовував їх. У спірних відносинах за таких обставин вбачається зобов`язання, що виникають у зв`язку із набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави, такі виникають між особами, які не пов`язані договірними правовідносинами. Тому вимога позивача, яким не вчинені належні дії для повернення коштів від АТ КБ «Приватбанк», до Відділу щодо стягнення коштів за реалізацію майна на аукціоні та втрат від інфляції не ґрунтується на вимогах закону. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено факту завдання такої примусовим виконанням та наявність причинного зв`язку між описаними в позові втратами позивачки та діями відповідача.

23.10.2025 представником позивача подана відповідь на відзив, за змістом якої вважає, що доводи, наведені у відзиві, не спростовують позовних вимог. Предметом позову в даній справі є, серед іншого, визнання недійсними електронних торгів. Сторонами договору, укладеного за наслідками їх проведення, є продавці орган Державної виконавчої служби та організатор торгів, а покупцем є переможець, перехід права власності здійснюється за результатами процедури, що проведена ДП «Сетам». Відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою, третьою та шостою статті 203 ЦК України. Реалізація нерухомого майна на відповідних торгах відбулася із суттєвим порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки на час його проведення набули законної сили норми п. 5-2 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про іпотеку». Позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки перебіг загального та спеціального строку позовної давності протягом існування спірних правовідносин був зупинений.

Ухвалою суду від 11.11.2025 залучено до участі у справі співвідповідачем Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі за текстом «Управління», «Міжрегіональне управління»).

Ухвалою суду від 12.02.2026 залучено до участі у справі співвідповідачем Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідач, ДП «Сетам», про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення судових повідомлень про виклик в електронному вигляді засобами ЄСІТС, а також судових повісток про виклик засобами поштового зв`язку, представника в судове засідання не направив. Письмових заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк, про відкладення судових засідань або проведення судового розгляду за його відсутності, від відповідача не надходило.

Ухвалою суду від 07.04.2026 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 05.05.2026, що надалі неодноразово відкладений.

Відповідач, АТ КБ «Приватбанк» у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, однак 07.05.2026 з використанням системи «Електронний суд» звернувся із письмовими поясненнями, за змістом яких позовні вимоги не визнає. Не заперечуючи фактичних обставин щодо звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржникові, під час здійснення примусового виконання у виконавчому провадженні №60987912, підготовки та проведення електронних торгів, власну позицію мотивує тим, що орган Державної виконавчої служби у передбачений законом порядок, із дотриманням вимог ст. 41, 47 Закону України «Про іпотеку», ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», вимог Порядку реалізації арештованого майна, здійснив реалізацію арештованого нерухомого майна. Отримані внаслідок примусового виконання грошові кошти правомірно перераховані на погашення заборгованості боржника за кредитним договором.

Стягнення із органу виконавчої служби грошових коштів на користь позивача суперечить нормам ст. 15 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки кошти на рахунках відповідної юридичної особи є власністю держави та можуть бути спрямовані виключно на забезпечення виконання завдань державної виконавчої служби, а органу примусового виконання рішень чинним законодавством встановлений обов`язок перераховувати отримані кошти в рамках виконавчого провадження на користь стягувачів та до Державного бюджету України.

Крім того, статтею 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено можливість оскарження результатів електронного аукціону протягом трьох місяців з дня його проведення. Вказаним правом позивачка не скористалася, до суду звернулася із значним пропуском відповідного строку.

На переконання представника відповідача, застосовними до спірних правовідносин є норми ст. 607 ЦК України, за змістом якої зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За таких обставин позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягають, а підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди є безпідставними у зв`язку з недоведеності факту її завдання належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідач, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, однак 25.06.2026 з використанням системи «Електронний суд» звернувся із письмовими поясненнями, за змістом яких проти задоволення позову заперечує. Залучення співвідповідачем Міжрегіонального управління свідчить про неправильне тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють організаційну структуру, повноваження Міжрегіонального управління та Відділу, що виходячи із п. 3-4 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1705/5, є органом, що здійснює загальне адміністрування та контроль, не наділений виключною компетенцією безпосереднього примусового виконання. Дискреційними повноваженнями державного виконавця, зокрема здійснювати опис та арешт майна боржника, визначати вартість майна та готувати пакет документів для його реалізації, направляти заявки організатору електронних торгів та формувати документи за наслідками їх проведення, наділений саме Відділ. Останній діє як самостійний суб`єкт процесуальних правовідносин, серед його завдань - забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Міжрегіональне управління не є суб`єктом примусового виконання рішень у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та не наділене повноваженнями здійснювати будь-які виконавчі дії чи приймати процесуальні рішення у конкретних виконавчих провадженнях.

Між Позивачем та Управлінням не існувало і не існує жодних договірних чи зобов`язальних правовідносин у розумінні статті 509 ЦК України, жодного протиправного рішення чи дії саме Управлінням, які б потягнули за собою втрату позивачем 78270,50 грн, матеріали справи не містять.

Посилається на правову позицію, що сформульована ВП ВС у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, про те, що приписи статті 625 ЦК України не поширюються на деліктні зобов`язання (зокрема, на зобов`язання із відшкодування шкоди), а також на правовідносини, що виникають у сфері публічного управління, де державний орган виконує свої владні повноваження.

Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, депозитні рахунки структурних підрозділів, в тому числі відділів примусового виконання рішень Управління, відкриваються в банківських установах та територіальних підрозділах Державної казначейської служби України на ім`я міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Так на рахунок для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, що відкриті Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України зараховуються стягнуті з боржника грошові суми по виконавчим провадженням, які перебувають на виконанні у відділі примусового виконання рішень.

Посилаючись на викладене, вважає Міжрегіональне управління неналежним відповідачем в справі.

Щодо правомірності дій державного виконавця, то такі повністю відповідали чинному законодавству з огляду на те, що під час здійснення примусового виконання виконавчого листа №703/3794/15-ц, виданого 23.03.2016 Смілянським міськрайонним судом, виконавцем Відділу вчинено комплекс передбачених законом дій: виявлено належне боржнику майно, на яке у 2020 та 2021 роках накладено арешт та здійснено опис. 24.12.2021, діючи в межах норм чинного на той момент законодавства, державний виконавець підготував та направив до ДП «Сетам» (як організатора) заявку на реалізацію арештованого майна.

Процедура звернення стягнення на майно та передача його на реалізацію була ініційована державним виконавцем у повному обсязі до введення в Україні воєнного стану та до прийняття Верховною Радою України Закону України №2120-IX від 15.03.2022, яким було внесено зміни до Закону України «Про іпотеку». Зупинення торгів на етапі, коли майно вже було прийнято організатором і виставлено у системі електронних торгів, не входило до процесуальних повноважень виконавця за відсутності відповідної ухвали суду про зупинення виконавчих дій чи зупинення реалізації майна.

Обставин, що надавали б державному виконавцю підстави зупинити проведення електронного аукціону відповідно до п. 2, 5 розділу ХІ наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна» № 2831/5 від 29.09.2016, в даному випадку відсутні.

На примусове виконання стягувачем подано виконавчий лист суду про стягнення коштів, відтак не існувало обставин, що виключали проведення електронних торгів.

Оскільки в діях державного виконавця відсутні ознаки протиправності, а процедура передачі майна на торги відбулася у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У власних поясненнях представник відповідача вказує на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності, оскільки позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними надають підстави для застосування спеціального строку позовної давності, що передбачений ч. 1 ст. 48 Закону України «Про іпотеку» тривалістю 3 місяці з дня проведення електронного аукціону.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних належних доказів існування об`єктивно непереборних, виключних та поважних причин, які б перешкоджали їй звернутися за судовим захистом у визначений законом тримісячний строк, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову.

25.06.2026 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в інтересах Відділу, через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення, в яких наведені аргументи, аналогічні наявним у письмових поясненнях представника Управління від 25.06.2026 про правомірність дій державного виконавця Відділу та заявлене клопотання про застосування строку позовної давності відповідно до статті ст. 48 Закону України «Про іпотеку» та статті 258 ЦК України.

29.06.2026 представником АТ КБ «Приватбанк» через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення, за яким представник, навівши доводи, ідентичні викладеним у його письмових поясненнях від 07.05.2026, додатково клопотав про застосування строку позовної давності відповідно до статті ст. 48 Закону України «Про іпотеку» та статті 258 ЦК України.

13.08.2026 представником позивача подані додаткові пояснення, згідно із якими на задоволенні позовних вимог наполягає. Вважає Управління, структурним підрозділом якого є Відділ, належним відповідачем в справі, оскільки наявні платіжні документи, якими підтверджується, що отримувачем коштів є відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Наразі відповідача у справі перейменовано, проте Відділ входить до складу Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як структурний підрозділ.

Щодо клопотань відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, то останніми не враховано, що електронні торги проведені 09.09.2022, коли відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки позовної давності як загальні, так і спеціальні, були зупинені.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити на підставі доводів, що наявні в матеріалах справи та інформації, викладеної в додатках.

Представники Міжрегіонального управління, Відділу, а також АТ КБ «Приватбанк» проти задоволення позову заперечували.

Суд, врахувавши доводи сторін, в тому числі наведені в письмових заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 16.04.2007 між ОСОБА_2 як іпотекодавцем та АТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателем укладений договір іпотеки.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору іпотеки, ним забезпечується виконання зобов`язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 13.04.2007 №СSS0GK00000188, укладеного між банком та заставодавцем-позичальником.

Згідно п. 7 вказаного договору іпотеки, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець (позичальник) надає в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.04.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. від 16.04.2007 та зареєстрований в реєстрі під №2563.

Відповідно до п. 18.8.1 та п. 18.8.2 зазначеного договору іпотеки, іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п. 24 вказаного договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п.18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до Закону України «Про іпотеку», на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

В зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2015, що набрало законної сили 08.12.2016, у справі №703/3794/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вирішено стягнути з останньої заборгованість за вказаним кредитним договором.

На підставі вказаного рішення суду, 23.03.2016 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області виданий виконавчий лист №703/3794/15-ц, 2/703/1377/15 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 13.04.2007 №СSS0GK00000188.

20.01.2020 державним виконавцем Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянуто заяву представника ПАТ КБ «Приватбанк» про примусове виконання виконавчого листа №703/3794/15-ц, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60987912.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч. 1-3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

27.01.2021 головним державним виконавцем Відділу при примусовому виконанні виконавчого листа №703/3794/15-ц у виконавчому провадженні №60987912, винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 , якою накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить останній.

В матеріалах справи відсутні відомості про оскарження вказаної постанови, однак із її змісту вбачається, що така не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить передбачених ч. 5 ст. 56 вказаного Закону України характеристик нерухомого майна.

За ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

За обставинами даної справи, відомості про здійснену належним чином реєстрацію державним виконавцем арешту відсутні.

Із наявних в матеріалах роз`яснень державного нотаріуса та листування ОСОБА_1 із АТ КБ «Приватбанк» можна дійти висновку, що арешт існував станом на 23.01.2023, а станом на 03.04.2023 був припинений що вбачається із довідки від 03.04.2023 №327845513.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що опис майна, а саме будинку з надвірними спорудами та відповідної земельної ділянки що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , проведено державним виконавцем формально.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із ч. 7 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, що викладена у постанові ВС від 11.06.2020 у справі №310/8429/16 та у постанові ВП ВС від 23.01.2019 у справі №522/10127/14-ц.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо того, яким чином здійснене визначення вартості нерухомого майна боржника, однак заявка від 24.12.2021 містить запис про здійснену 10.12.2021 суб`єктом оціночної діяльності оцінку вартості нерухомого майна, що чинна до 10.06.2022, в той час як електронні торги проведені 09.09.2022 за ціною, що є нижчою порівняно із наведеною у заявці.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день реалізації нерухомого майна), реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

24.12.2021 начальником Відділу направлено на адресу Черкаської філії ДП «Сетам» заявку щодо реалізації арештованого майна, а саме житлового будинку із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , загальна площа 117,60 м кв, розмір житлової площі 65,30 м кв та земельної ділянки із кадастровим номером 7123780500:01:002:0664, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, шляхом проведення електронних торгів, у виконавчому провадженні №60987912.

Доказів отримання вказаної заявки ДП «Сетам» матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот аукціону (інформаційне повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення аукціону, реєстрації учасників, огляду майна, який становить для лотів зі стартовою ціною від 5000,01 до 1000000,00 грн - 20 календарних днів.

Водночас, строк підготовки до електронного аукціону під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів (п. 1 розділу VII Порядку).

Дата початку проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.

Станом на час підготовки та проведення спірних торгів норми про строк проведення електронного аукціону із Закону України «Про іпотеку» виключені Законом №1701-IX від 16.07.2021.

Згідно п. 2 розділу VІІ Порядку реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку".

Не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронного аукціону Організатор письмово повідомляє іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час його проведення електронного аукціону та про початкову ціну продажу майна.

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов`язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов`язання. Іпотекодержатель також зобов`язаний сплатити винагороду за організацію та проведення електронного аукціону.

Організатор протягом трьох днів з дня формування за результатами електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки протоколу електронного аукціону надсилає відповідний протокол виконавцю.

09.09.2022 проведені електронні торги з реалізації житлового будинку із надвірними спорудами та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , про що складений протокол №576169.

Переможцем електронних торгів визначено ОСОБА_1 як особу, якою зроблена найвища цінова пропозиція. З протоколу вбачається, що ціна продажу дорівнює стартовій ціні та складає 82390,00 грн, сума, що її необхідно перерахувати на рахунок продавця відділу примусового виконання, складає 78270,50 грн, платіж належить внести до 23.09.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про іпотеку», організатор електронного аукціону протягом трьох днів з дня формування за результатами електронного аукціону протоколу надсилає відповідний протокол державному виконавцю, приватному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону. На вимогу державного виконавця, приватного виконавця для перевірки дотримання порядку проведення електронного аукціону організатор електронного аукціону зобов`язаний подати державному виконавцю, приватному виконавцю повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації та проведення електронного аукціону.

05.09.2022 ОСОБА_1 сплачено на користь ДП «Сетам» 4119,50 грн гарантійного внеску за участь в торгах, а 12.09.2022 78270,50 грн за придбання лоту №515644.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України "Про іпотеку" та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронного аукціону (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

З наявних у справі платіжних документів вбачається сплата Київським МУ МЮУ витрат виконавчого провадження №60987912, вартості експертної оцінки майна у виконавчому провадженні №60987912, виконавчого збору, а також 04.10.2022 коштів на погашення боргу перед стягувачем в сумі 66556,83 грн, на користь АТ КБ «Приватбанк».

За ч. 2-4 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець, приватний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються: назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ; відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця; стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки; назва організатора електронного аукціону, який проводив електронний аукціон, дата його проведення; відомості про покупця; початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу; сума коштів, перерахована за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний платіж, та дати їх перерахування; відомості про те, що електронний аукціон відбувся з дотриманням вимог цього Закону.

Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем, скріплюється його печаткою та не пізніше наступного дня надсилається до організатора електронного аукціону, який проводив електронний аукціон.

Державний виконавець, приватний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець, приватний виконавець повинен протягом п`яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це організатора електронного аукціону, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем та скріплюється його печаткою. Відмова державного виконавця, приватного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.

15.09.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні із примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/3794/15-ц від 23.03.2016 складено акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме житлового будинку із надвірними спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з вказаного акту, нерухоме майно реалізоване ДП «Сетам» шляхом проведення прилюдних торгів, що підтверджує протокол №576169 від 09.09.2022 (лот №515644), згідно якого реалізовано житловий будинок із надвірними спорудами загальною площею 117,60 м кв, житловою площею 65,30 м кв та земельну ділянку загальною площею 1820,00 м кв із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 7123780500:01:002:0664, що за адресою АДРЕСА_1 . Остаточна ціна реалізації (ціна продажу) рівна початковій та складає 82390,00 грн, переможцем електронних торгів внесено 78270,50 грн. Нерухоме майно придбане переможцем ОСОБА_1 , сума сплаченого гарантійного внеску 4119,50 грн. Акт виданий на підставі протоколу прилюдних торгів №576169 від 09.09.2022, що проведені ДП «Сетам» у відповідності до Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку».

На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з електронного аукціону (ч. 6 ст. 47 Закону України «Про іпотеку»).

22.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про придбання іпотечного майна на прилюдних торгах, що проведені ДП «Сетам», щодо лоту №515644, а також зняття обтяжень вказаного майна.

19.10.2022 ОСОБА_1 за підписом завідувача Смілянської державної нотаріальної контори надані роз`яснення щодо невідповідності акту про реалізацію предмета іпотеки вимогам законодавства, оскільки відсутні відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку та водночас із відомостей Державного реєстру речових прав та його складових вбачаються записи про обтяження, за відсутності підстав для їх зняття нотаріусом безпосередньо.

Постановою державного виконавця Відділу від 16.09.2022 у виконавчому проваджені №60987912 прийняте рішення про зняття арешту із житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

27.12.2022 головним державним виконавцем Відділу вдруге складено акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме житлового будинку із надвірними спорудами та земельної ділянки із кадастровим номером 7123780500:01:002:0664, що за адресою АДРЕСА_1 . Внесені відомості про правовстановлюючі документи, що ними є договір купівлі-продажу №2563 від 16.04.2007, зареєстрований приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М., право власності зареєстроване ЧООБТІ 16.04.2007, а також державний акт про право власності на землю серії ЯМ №210175 від 27.11.2012.

Постановою державного нотаріуса від 03.02.2023 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) «Сетам» (лот №515644). З постанови вбачається, що правовою підставою відмови є зупинення дії норм ст. 41, 47 Закону України «Про іпотеку» (в частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) під час дії військового стану, відтак реалізація предмета іпотеки проведена із порушенням вимог відповідного Закону, що виключає можливість видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення електронних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 04.12.2024 в справі №930/859/22, правова природа продажу майна з торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, а продавцем за таким договором може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів. Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов договору, що укладається між державною виконавчою службою та спеціалізованою організацією, яка проводить прилюдні торги. У разі якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору є представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відповідно і продавцем, є державна виконавча служба. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відповідно і продавцем, є спеціалізована організація.

Вказаний висновок викладений у постановах ВС від 27.03.2019 у справі №165/711/16, від 21.06.2023 у справі №464/6630/20.

За обставинами даної справи, відомості про укладення подібного правочину, його зміст не відомі та учасниками справи не повідомлялися, тому при оцінці відповідних обставин суд керується виключно відомостями протоколу №576169, зі змісту якого слідує, що ДП «Сетам» виступило організатором відповідного аукціону, а відділ примусового виконання рішень продавцем відповідного майна.

Однак нормами порядку встановлене розмежування сфер відповідальності органу примусового виконання та організатора торгів.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену пунктом 2 цього розділу.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у випадках, передбачених законодавством, постанови про арешт майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна; у разі згоди стягувача (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки згоди стягувача та заставодержателя/іпотекодержателя) на проведення третього електронного аукціону у спосіб продажу майна з можливістю зниження стартової ціни лоту - копія згоди стягувача (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки згоди стягувача та заставодержателя/іпотекодержателя); копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Як вбачається з вищевказаної заявки, додатками до неї є: копія виконавчого документу; копія постанови опису і арешту нерухомого майна від 19.02.2020; копія постанови опису і арешту нерухомого майна від 15.10.2021; копія довідки сільської ради; копія іпотечного договору; копія висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна; копія витягу із реєстру обтяжень, реєстру іпотек, заборон відчуження.

Судом звертається увага на розбіжності, що виявлені в постанові про арешт майна боржника від 27.01.2021 та заявці про реалізацію арештованого майна, що подана відділом примусового виконання до ДП «Сетам» 24.12.2021, такі полягають в зазначенні дат накладення арешту та реквізитів відповідного виконавчого провадження.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу виконавчої служби вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

При цьому законодавством у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначені граничний строк підготовки до проведення електронних торгів, процедура та строки виставлення майна на наступні аукціони за зниженою ціною.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Пункт 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» набрав чинності 17.03.2022.

Згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі, у разі припинення воєнного стану дія згаданих правил відновиться без окремого рішення та закону (постанова ВС від 22.06.2022 у справі №296/7213/15).

Вказана обставина слугувала підставою для відмови у видачі позивачці свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах.

Відповідно до п. 5 наказу Міністерства юстиції України «Деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану» №2343/5 від 10.06.2022, що вступив в закону силу 14.06.2022 у період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк з дати його припинення або скасування електронні аукціони з реалізації нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, не проводяться (крім випадків, визначених абзацом другим пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку»).

В зв`язку із викладеним суд вважає слушними доводи представника відповідача, Міжрегіонального управління, про те, що заявка на реалізацію майна подана до ДП «Сетам» до встановлення обмежень, пов`язаних із правовим режимом воєнного стану.

Крім того, судом не встановлено підстав, що відповідно до п. 5, 12 розділу ХІ Наказу №2831/5 вимагають зупинення державним виконавцем електронного аукціону.

Водночас, вказане не свідчить про відсутність порушень, допущених органами Державної виконавчої служби під час реалізації майна, такі вбачаються в тому, що державним виконавцем в період дії заборон та обмежень, що введені п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», п. 5 наказу №2343/5, двічі видано акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому констатовано відсутність порушень чинного законодавства.

За обставинами даної справи, незважаючи на зупинення дії положень ст. 41, 46 Закону України «Про іпотеку», організатор аукціону, ДП «Сетам», допустив підписання протоколу за результатами торгів від 09.09.2022, а уповноваженими особами відділу примусового виконання 15.09.2022 та 27.12.2022 видані акти про реалізацію предмета іпотеки.

При цьому, сторонами не наведено жодних причин, що з огляду на вимоги статті 49 Закону України "Про іпотеку», розділів VII, ІХ Положення, мали наслідком реалізацію предмета іпотеки за ціною, що є зниженою порівняно з встановленою під час формування заявки, а строк проведення електронного аукціону склав понад 9 місяців із дня направлення заявки.

Незважаючи на ту обставину, що заявка подана до організатора торгів в грудні 2021 року, вказані торги фактично проведені 09.09.2022, відсутність відомостей про вчинення організатором торгів дій щодо підготовки, проведення заходів із реалізації нерухомого майна в період із грудня 2021 до вересня 2022 року свідчить, що ввесь процес реалізації майна проведений в вересні 2022 року, тобто в період дії вказаних вище обмежень, а організатором торгів, ДП «Сетам» протиправно сформовано та надіслано протокол про реалізацію майна до органу примусового виконання, такий став підставою для виникнення у ОСОБА_1 обов`язку сплатити кошти, належні за придбання майна на торгах, а для Відділу скласти акт про реалізацію предмета іпотеки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За усталеною практикою судів касаційної інстанції, зокрема сформульованої у постановах у справах №925/529/17, №755/21826/15-ц, №910/856/17, №367/6231/16-ц, №465/650/16-2, №522/10127/14-ц, №640/24542/18, №334/2999/20, №905/857/19, правова природа процедури реалізації майна на електронних (прилюдних) торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Наведена правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання їх недійсними за правилами визнання недійсними правочинів згідно з положеннями статті 215 ЦК України, яка передбачає недійсність правочину в разі недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц викладений правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Наведений висновок неодноразово підтримав і ВС у постановах від 20.11.2024 у справі №522/13306/19, від 15.05.2024 у справі №521/7502/19, від 29.11.2023 у справі №541/564/21.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Застосовуючи викладений підхід до обставин даної справи суд зважає, що позивачка, як переможець прилюдних торгів, законним способом здійснила всі належні дії для набуття права власності на нерухоме майно, однак отримати правовстановлюючий документ не є можливим через зупинення дії положень спеціального закону. Водночас, організатором аукціону та продавцем всупереч встановленій законом №2120-IX забороні, вчинені дії щодо реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Отже судом встановлені достатні підстави для визнання електронних торгів недійсними.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (пункт 86 постанови ВП ВС від 11.09.2018 у справі №909/968/16).

В даній справі позивачем заявлено позовну вимогу про солідарне стягнення із Міжрегіонального управління та АТ КБ «Приватбанк» ціни придбання майна на аукціоні, а також втрат від інфляції, правовою підставою названо застосування наслідків недійсності правочину двосторонню реституцію.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 в справі №910/13670/18 викладено висновок про те, що результатом визнання прилюдних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони (постанова ВП ВС від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

Реституція застосовується лише між сторонами недійсного правочину.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок.

Позивач зазначене довела.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За змістом зазначеної норми закону, спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку (постанова ВС від 21.03.2024 в справі №295/2859/13-ц).

Разом із тим, в даній справі вимогу про повернення оплати майна пред`явлено позивачем до Міжрегіонального управління, у структуру якого входить продавець Відділ примусового виконання, АТ КБ «Приватбанк», що є стягувачем у виконавчому провадженні.

В ході судового розгляду не встановлено існування будь-яких зобов`язальних правовідносин між ОСОБА_1 , Міжрегіональним управлінням, АТ КБ «Приватбанк».

Вимога про застосування реституції, пред`явлена не до сторони правочину, визнаного недійсним, не може бути задоволена, однак з огляду на викладені вище висновки, застосовуючи наслідки недійсного правочину, належить стягнути із ДП «Сетам» на користь позивачки гарантійний внесок, що сплачений за участь в торгах.

Водночас, враховуючи правовий статус Відділу як структурного підрозділу Міжрегіонального управління, що наділений цивільною-процесуальною правосуб`єктністю, здійснення Відділом функцій, що характерні для продавця майна у даних правовідносинах, викладений вище висновок про допущені посадовими особами вказаного суб`єкта порушення при реалізації майна на прилюдних торгах, вимог майнового характеру до Відділу позивачем не пред`явлено.

Доводи представника Міжрегіонального управління про те, що посадовими особами Управління не здійснювалося дій із примусового виконання під час виконавчого провадження №60987912, суд вважає вірними, оскільки такі підтверджуються матеріалами справи, зокрема постановами державного виконавця, актами про реалізацію предмета іпотеки, вказані аргументи цілком відповідають нормам наказу Мін`юсту від 23.06.2011 №1705/5 та не свідчать, що Управління несе відповідальність за зобов`язаннями, що виникають із приводу діяльності відділів примусового виконання.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення із Міжрегіонального управління коштів за реалізацію предмета іпотеки та втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною третьої даної статті також передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова ВС від 27.11.2019 у справі №396/29/17).

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикція може бути застосована субсидіарно у тому разі, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

З урахуванням визнання прилюдних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів (постанова ВС від 06.12.2022 у справі №910/14177/21).

З огляду на те, що електроні торги визнані недійсними, правова підстава для утримання грошових коштів стягувачем у виконавчому провадженні, АТ КБ «Приватбанк», відпала.

Відтак вбачаються підстави для стягнення із АТ КБ «Приватбанк» коштів, отриманих останнім в сумі 66556,83 грн, за платіжним дорученням від 16.09.2022, правова підстава утримання яких після визнання електронних торгів недійсними не існує.

За обставинами даної справи, позивачем пред`явлено вимогу про стягнення втрат від інфляції, що нараховані за період із вересня 2022 до вересня 2025 року.

З викладеного вище платіжного доручення вбачається перерахування коштів органом примусового виконання на користь стягувача в сумі 66556,83 грн 04.10.2022.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови ВП ВС від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Чинне законодавство не містить заборони до застосування положень ст. 625 ЦК України щодо зобов`язань із набуття чи збереження майна без відповідної правової підстави.

Вказане не суперечить правовим висновкам, що сформульовані ВП ВС у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, що на неї посилається відповідач, Міжрегіональне управління.

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Вказаний висновок сформульований у постанові ВП ВС від 07.02.2024 в справі №910/3831/22.

Враховуючи, що платіжними документами підтверджується сплата ОСОБА_1 коштів за придбання майна на електронних торгах 12.09.2022, і такі органом примусового виконання 04.10.2022 на підставі платіжного доручення від 16.09.2022, перераховані стягувачу у виконавчому провадженні, а вимога про стягнення відповідної суми до Відділу примусового виконання не пред`являлася, наявні підстави для стягнення із АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки втрат від інфляції за період після 04.10.2022 та в межах заявлених позовних вимог, до вересня 2025 включно, не враховуючи відповідних втрат за вересень 2022, як заявлено в позові, правовою підставою відповідного стягнення вбачаються норми ст. 625, 1212-1213 ЦК України.

Судом проведений розрахунок втрат від інфляції за вказаний період, підсумок складає 19764,89 грн, що підлягають стягненню від набувача.

При цьому суд не погоджується із доводами представника Управління про неможливість стягнення втрати від інфляції, оскільки між сторонами складися деліктні зобов`язання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін стосуються визнання правочину недійсним, а зобов`язання між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» є кондикційним, в той час як відносини зобов`язального характеру між Управлінням та позивачкою - відсутні.

За ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала ВС від 13.11.2019 в справі №216/3521/16-ц, постанова ВС від 16.06.2022 у справі №569/20510/19).

У постанові ВП ВС від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц зроблений висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок протиправних дій організатора торгів та Відділу примусового виконання під час організації та проведення електронних торгів ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. Така полягає в стражданнях особи через стан тривалої невизначеності, втрату грошових коштів на оплату вартості майна, яке особа мала правомірні очікування набути у власність однак оформити право власності не змогла через допущені названими суб`єктами порушення законодавства.

Суд констатує, що в даному випадку встановлені всі підстави, необхідні для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди. Такими є протиправні дії органу примусового виконання та організатора торгів щодо порушень під час організації, проведення електронного аукціону, оформлення його результатів, завдані позивачеві душевні страждання, пов`язані із втратою грошей, що їх вона тривалий час не може повернути та за які не набула майно, як сподівалася, вина заподіювачів шкоди, що полягає у прийнятті рішень, хоча і пов`язаних із виконанням професійних обов`язків та дискреційних повноважень, однак неправомірних.

Разом із тим в матеріалах відсутні належні докази, з яких можливо встановити обсяг відповідних немайнових втрат постраждалої особи, відтак позивачем не доведено належним чином позовних вимог про завдання моральної шкоди саме в сумі 82390,00 грн, тому суд, керуючись загальними засадами цивільного судочинства, відповідні вимоги вважає за доцільне задовольнити частково, в сумі 20000,00 грн, що є справедливим та співмірним відшкодуванням за моральні страждання позивача.

Щодо доводів відповідачів про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05.04.2017 у справі №6-1375цс16, оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України "Про іпотеку" означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19" від 30.03.2020 №540-IX, що набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" в Україні встановлено карантин з 12.03.2020, який скасовано 01.07.2023.

Відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону №2120-IX від 15.03.2022, що набрав законної сили 17.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до п. 19 того ж розділу (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023, що набрав законної сили 30.01.2024) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За вказаних обставин спеціальний строк позовної давності був продовжений на період карантину, відповідно до норм Закону №540-IX від 30.03.2020, до 30.06.2023, надалі згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022, продовжений на період воєнного стану, а з 30.01.2024 зупинений. Відновлення перебігу позовної давності відбулося із виключенням п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом №4434-IX від 14.05.2025, що набрав законної сили 04.09.2025.

За вказаних обставин позивачкою строк позовної давності не пропущений.

Наведене узгоджується з висновками викладеними, в постановах ВС від 29.11.2023 у справі №541/564/21, від 13.11.2024 у справі №383/1645/23, від 04.03.2026 в справі № 357/10153/22.

Отже позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За платіжною інструкцією від 10.09.2025 позивачем сплачено 968,96 грн судового збору за звернення до суду із позовом в електронному вигляді, що мають бути стягнуті із відповідачів, ДП «Сетам» та АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 в рівних частинах, тобто по 484,48 грн з кожного.

Доказів про інші судові витрати сторін, що пов`язані із розглядом справи, матеріали не містять, питання щодо їх розподілу не ініціювалося.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9-14, 19, 23, 27, 81, 89, 133, 137, 141, 265, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги, проведені 09.09.2022 Державним підприємством «Сетам» з реалізації житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:01:002:0664, лот №515644, що оформлені протоколом №576169 від 09.09.2022.

Стягнути із Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 4119,50 грн гарантійного внеску, що сплачений 05.09.2022 за участь в електронних торгах.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 66556,83 грн, отриманих стягувачем за реалізацію майна на електронних торгах та 19764,89 грн втрат від інфляції за період із жовтня 2022 до вересня 2025 року, всього 86321 (вісімдесят шість тисяч триста двадцять одну) грн 72 коп.

Стягнути із Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 20000,00 грн грошової компенсації моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути в рівних частинах із Державного підприємства «Сетам» та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн, тобто по 484,48 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Сетам», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ 39958500.

Відповідач: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602.

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: м. Черкаси, просп. Хіміків, 50.

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Повне судове рішення складене 24.08.2026.

Суддя І.В. Овсієнко