Вирок № 139190844, 24.08.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/592/26

номер провадження 1-кп/546/66/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника власника

арештованого майна ТОВ «Статус Строй ЛТД» адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду кримінальне провадження № 12025170440000792, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлученого, не маючого утриманців, пенсіонера, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не військовозобов`язаного, не інваліда, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2025 року близько 09 години 20 хвилин ОСОБА_4 рухався по автодорозі М-03 «КиївХарківДовжанський» зі сторони м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області у напрямку м. Полтава, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Hyundai» моделі «Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у салоні якого разом із водієм перебував пасажир ОСОБА_7 , який розміщувався на задньому правому пасажирському сидінні.

Рухаючись на вищевказаному транспортному засобі в районі 302 км автодороги М-03 «КиївХарківДовжанський» поблизу с. Глибока Балка, Решетилівської територіальної громади, Полтавського району, Полтавської області, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, будучи об`єктивно спроможним своєчасно виявити небезпеку для руху у вигляді вантажного автомобіля марки «Renault» моделі Renault Premium DXI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався у попутному напрямку без зміни напрямку руху. У порушення вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_4 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення із зазначеним вантажним автомобілем.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного

засобу автомобіля марки «Hyundai» моделі «Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді рани лівої брови, параорбітальних гематом з обох сторін, численних саден обличчя, контузії середнього ступеня обох очей, ран слизової оболонки ротової порожнини, піднебіння, корінних зубів верхньої щелепи, розриву стінки лівого слухового проходу, множинних переломів кісток черепу та придаткових пазух носа (лобної пазухи зі зміщенням фрагментів інтракраніально, орбіт, кісток носу, верхньої щелепи та її пазух, комірок решітчастої кістки, клиноподібної кістки та основної пазухи, обох скроневих кісток з розповсюдженням зліва на комірки соскоподібного відростку), субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, пневмоцефалії, полігематосинусу, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

За вищевказаних обставин, причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм автомобіля марки «Hyundai» моделі «Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення із вантажним автомобілем марки «Renault» моделі Renault Premium DXI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Таким чином, порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, а також знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

У судове засідання з`явилися прокурор, обвинувачений, його захисник та представник власника арештованого майна.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, подавши суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, у якій зазначив, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, не заперечує щодо застосування ст. 349 КПК України, міру покарання просить обрати на розсуд суду.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю та беззастережно, не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу, а також що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Обвинувачений та його захисник погодилися з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи щодо вчиненого злочину ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Судом роз`яснено, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Учасники кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин щодо вчиненого злочину допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого та що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує, жодні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення не оспорює.

Пояснив, що внаслідок порушення ПДР України ним було скоєно ДТП 15.10.2025 близько 09:30 год поблизу с. Глибока Балка в напрямку м. Полтава зі сторони м. Решетилівка, після чого він одразу викликав швидку допомогу. Під час скоєння ДТП він перебував у тверезому стані. Щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що постійно відвідував потерпілого та допомагав йому, потерпілий не має до нього претензій. На момент ДТП він працював водієм у ПАТ АБ «Укргазбанк», керував автомобілем, що належить Банку, та виконував службові обов`язки, під час яких перевозив у службове відрядження до м. Запоріжжя посадову особу банку потерпілого ОСОБА_7 .

Щиро розкаявся у скоєному, повідомив, що за 42 роки водійського стажу таке сталося вперше, засудив свої дії. Також зазначив, що здійснив добровільний благодійний внесок для потреб військової частини НОМЕР_5 військового госпіталю м. Полтави. Просив врахувати, що у нього є онуки та він постійно допомагає доньці щодо їх перевезення за певними потребами, а також в умовах війни та постійних обстрілів м. Києва потребує необхідністю керування транспортним засобом задля швидкого доставлення своїх рідних до укриття або виїзду за межі обстрілів. Просив його суворо не карати та не позбавляти волі, а також не позбавляти права керування транспортним засобом.

Суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просив суд при призначенні покарання обвинуваченому врахувати, що: - обвинувачений повністю визнав провину, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, під час судового розгляду визнав свою вину повністю, що стало наслідком розгляду справи у суді у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України; - потерпілий не має претензій до обвинуваченого, цивільний позов не пред`явлений; - обвинувачений добровільно здійснив благодійний внесок на потреби ЗСУ; - злочин вчинив у тверезому стані; - обтяжуючі обставини відсутні; - характеризується позитивно, раніше не судимий. Враховуючи ці обставини прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Просив суд не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки обвинувачений має необхідність керувати транспортним засобами задля допомоги онукам.

Долю речових доказів просив вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме транспортні засоби повернути власникам, зняти арешт із транспортних засобів з урахуванням часткового його скасування слідчим суддею, а також стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення двох експертиз.

У судових дебатах представник власника арештованого майна ТОВ «Статус Строй ЛТД» адвоката ОСОБА_6 просив скасувати арешт із напівпричепу, врахувавши ухвалу слідчого судді про часткове зняття арешту з автомобіля, та речові докази автомобіль із напівпричепом повернути власнику ТОВ «Статус Строй ЛТД».

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, просив врахувати, що всіляко допомагав потерпілому, перебуває з ним у гарних відносинах, він не має до нього претензій. Також зазначив, що керування транспортними засобами йому необхідне насамперед задля швидкого вивезення онуків та інших рідних із зони обстрілів та щодо транспортування дітей до медичних та освітніх закладів. Просив не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами.

Захисник ОСОБА_5 у судових дебатах зазначив, що його підзахисний провину визнав повністю, активно сприяв слідству, добровільно вніс благодійний внесок на потреби військової частини, всіляко допомагав потерпілому та останній до нього не має жодних претензій, керування транспортними засобами обвинуваченому необхідне насамперед задля швидкого вивезення онуків та інших рідних із зони обстрілів та щодо транспортування дітей до медичних та освітніх закладів, щиро розкаявся. Просив призначити мінімальне покарання у виді 3 років позбавлення волі з встановленням випробувального термін, та не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Із досліджених письмових доказів судом встановлено, що під час скоєння ДТП у ОСОБА_4 ознак сп`яніння не виявлено, характеризується позитивно, має двох малолітніх онуків, раніше не судимий, до лікарів нарколога та психіатра не звертався та у них на лікуванні не перебував, пенсіонер, після ДТП звільнений з роботи та наразі не працює, добровільно перерахував на потреби ЗСУ 5000 грн, потерпілий не має до обвинуваченого жодних претензій матеріального та морального характеру, не наполягає на суворому покаранні.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом визнаються щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, здійснення благодійного внеску на потреби ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд також враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, а також те, що злочин за ст. 286 КК України за формою вини є необережним.

З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, який у судовому засіданні визнав повністю беззастережно свою провину у вчиненні злочину, ставлення до скоєного, щирий осуд своєї поведінки, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, усунення обвинуваченим негативних наслідків вчиненого злочину, відсутність претензій потерпілого, враховуючи думку сторони обвинувачення та сторони захисту, із дотриманням загальних засад призначення покарання законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити основне покарання у межах мінімального розміру санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та соціальної реабілітації.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено альтернативне призначення додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 з метою дотримання швидкої мобільності в умовах постійних обстрілів внаслідок збройної агресії російської федерації задля забезпечення можливості швидкого пересування до укриття або виїзду із зони активних обстрілів разом з онуками та іншими родичами потребує наявності безперешкодного використання транспортним засобом шляхом керування у передбаченому законом порядку.

Враховуючи зазначене, а також думку прокурора та потерпілого, який при визначенні міри покарання покладався на розсуд суду, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені статтею 76 КК України.

Суд, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, здійснення добровільного внеску на потреби ЗСУ, відсутність будь-яких претензій до нього з боку потерпілого, який серед іншого щодо міри покарання покладався на розсуд суду, думку прокурора, який просив призначити покарання з можливістю звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на один рік.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі постанов про призначення судових експертиз, експертами Полтавського НДЕКЦ МВС України проведено експертизи та надано висновки № СЕ-19/117-26/6108-ІТ від 08.05.2026 та № СЕ-19/117-26/7603-ІТ від 21.05.2026. Загальний розмір процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, становить 4813,60 грн (2888,16+1925,44).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Постановою слідчого від 16.10.2025 речовими доказами у кримінальному провадженні визнано: - вантажний автомобіль марки Renault моделі Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належать ТОВ «Статус Строй ЛТД»; - автомобіль марки «Hyundai» моделі «Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ПАТ АБ «Укргазбанк».

На речові докази ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтава від 22.10.2025 накладено арештз позбавленням права на їх відчуження, розпорядження та користування.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтава від 19.02.2026 частково скасовано арешт в частині позбавлення права користування вантажним автомобілем марки Renault моделі Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Статус Строй ЛТД» ОСОБА_9 .

Спеціальна конфіскація у даному кримінальному провадженні не підлягає застосуванню з огляду на те, що злочин за ч. 2 ст. 286 КК України є необережним та не підпадає під інші критерії умов застосування спеціальної конфіскації згідно тлумачення норм ст. 96-1 КК України.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арештів згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, ч. 3 ст. 349, 368-370, 373, 374, 394, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 виконання наступних обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у загальному розмірі 4813,60 грн (чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень 60 копійок).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2025 року, на: - вантажний автомобіль марки Renault моделі Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_3 (в частині позбавлення права відчуження та розпорядження), з напівпричепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_4 (в частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування), що належать ТОВ «Статус Строй ЛТД»; - автомобіль марки «Hyundai» моделі «Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_2 (в частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування), що належить ПАТ АБ «Укргазбанк» скасувати.

Речові докази по справі, а саме:

- вантажний автомобіль марки Renault моделі Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_4 повернути власнику ТОВ «Статус Строй ЛТД»;

- автомобіль марки «Hyundai» моделі «Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути власнику ПАТ АБ «Укргазбанк».

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Згідно зі ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини вироку проголошені судом на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України.

Копію повного тексту вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1