Рішення № 139190685, 19.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.08.2026Справа № 553/1206/26 Провадження № 2/554/4456/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у березні 2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 72 030,85 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5389370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6 000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Пунктом 1.2.1. Договору сторони передбачили, що, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Враховуючи, зазначені вище умови Договору, 17.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 5389370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2025 року.

Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов цього Додаткового договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Додаткового договору) Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 9000 грн.

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 9000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 15 000 грн.

Відповідно до реквізитів Договору № 5389370 від 16.03.2025 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «32377».

Відповідно до реквізитів Додаткового договору № 5389370 від 17.03.2025 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «54417».

За інформацією в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до зазначеного договору № 5389370 від 16.03.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 6000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

Також, відповідно до інформації, зазначеної в лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», 17.03.2025 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 9000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 , яку під час укладання

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему iPay.ua, на підставі укладеного Договору № ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

У період з 16.03.2025 по 30.10.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1 345,21 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1345,2 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №5389370 від 16.03.2025 року, загальною сумою 72 030,85 грн., яка складається з тіла кредиту 14 999,99 грн., заборгованості за процентами 30 720,86 грн., нараховані позивачем проценти за 132 календарні дні - 18 810,00 грн., штрафні санкції 7 500 грн.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави суду від 10.06.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.06.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних відмовити повністю. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні штрафних санкцій, процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а також зменшити або відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, протиправними та недоведеними з огляду на таке. Позивач заявляє до стягнення штрафні санкції у розмірі 7 500,00 грн. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена за прострочення виконання зобов`язання. Зазначена норма є імперативною та підлягає обов`язковому застосуванню судом. Таким чином, нарахування позивачем штрафних санкцій у період дії воєнного стану суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають.

Позивачем надано лише паперову роздруківку форми електронного договору з текстовим формулюванням про його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора.

Водночас відповідач заперечує факт укладення зазначеного договору та вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що саме відповідач здійснила акцепт оферти та використала одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Позивачем не надано суду належних електронних доказів, які б підтверджували факт укладення договору саме відповідачем, зокрема відомостей щодо надсилання та використання одноразового ідентифікатора, технічних даних інформаційної системи, відомостей про особу, яка здійснила реєстрацію та підписання договору, а також інших доказів, які б беззаперечно підтверджували волевиявлення відповідача на укладення правочину.

Крім того, відповідач не підтверджує факт отримання кредитних коштів у розмірі 14999,99 грн. Надана позивачем довідка платіжного посередника не є документом банківської установи, який би підтверджував фактичне зарахування коштів на рахунок відповідача. За таких обставин факт укладення кредитного договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів є недоведеними.

Позивач у прохальній частині позову просить стягнути як проценти за користування кредитом, так і окремо проценти, нараховані за період прострочення. Нарахування процентів за межами погодженого сторонами строку кредитування суперечить вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду. Після закінчення строку кредитування кредитор може реалізовувати свої права лише у спосіб, передбачений законом, а не шляхом подальшого нарахування договірних процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості, не відзначається значною складністю, а позовна заява має шаблонний характер. Заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної представником позивача роботи та ціною позову.

У зв`язку з наведеним вимога про стягнення 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягає відхиленню або суттєвому зменшенню (а.с.103-104).

01.07.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що на підтвердження укладання Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «Лінеура Україна», позивачем було надано оригінал електронного доказу, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «32377», та який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна» https:/credit7.ua, в тому числі через Мобільний додаток «Credit7» реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.

Підписання Договору відбулося 16.03.2025 о 21:08:21, одноразовим ідентифікатором «32377». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові відповідача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10. «Реквізити ті підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку № 1 до Договору.

Підписання Додаткового договору відбулося 17.03.2025 о 19:57:20, одноразовим ідентифікатором «54417». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові відповідача, який підписав Додатковий договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Додаткового договору згенеровано в момент підписання Додаткового договору містяться в розділі 4. «Реквізити ті підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку № 1 до Договору. А тому жодних сумнівів в тому, що 16.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір № 5389370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Додатковий договір від 17.03.2025 року, не

виникає.

Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах:

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,76 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною

ставкою.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5389370 строк кредиту 360 днів: з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 30.10.2025 року №30/10/2025, строк дії Договору № 5389370 від 16.03.2025 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та

відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.10.2025 року по 11.03.2026 року (132 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 18 810,00 грн.: 14999,99 грн * 0,95% = 142,5 грн*132 календарних дні = 18 810,00 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5389370 від 16.03.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 49 530,86 грн (а.с.103-122).

Представник позивача до суду не з`явився, згідно позовної заяви просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, згідно відзиву просила проводити розгляд справи без її участі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5389370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6 000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

17.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 5389370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2025 року. Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 9000 грн.

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 15000 грн.

Відповідно до реквізитів Договору № 5389370 від 16.03.2025 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «32377».

Відповідно до реквізитів Додаткового договору № 5389370 від 17.03.2025 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «54417».

За інформацією в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до зазначеного договору № 5389370 від 16.03.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 6000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

Також, відповідно до інформації, зазначеної в лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», 17.03.2025 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 9000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 , яку під час укладання

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему iPay.ua, на підставі укладеного Договору № ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Згідно з позовом, існує заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №5389370 від 16.03.2025 року загальною сумою 72 030,85 грн., яка складається з тіла кредиту 14 999,99 грн., заборгованості за процентами 30 720,86 грн., нарахованих позивачем процентів за 132 календарні дні - 18 810,00 грн., штрафних санкцій - 7 500 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов`язки за електронним договором про надання споживчого кредиту від 16.03.2025 року та надало відповідачу кредит в сумі 15 000 грн., однак відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5389370 від 16.03.2025 року. У пункті 10 «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 5389370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2025 року у розмірі 64 530,85 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 14 999,99 грн., заборгованість за процентами 30 720,86 грн., нараховані позивачем проценти за 132 календарні дні - 18 810,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за штрафом в сумі 47 500,00 грн., то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «ФінтрастКапітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 64 530,85 грн.

Дослідивши заперечення відповідача щодо неукладення кредитного договору №5389370 від 16.03.2025 року та Додаткового договору від 17.03.2025 року, суд визнає їх безпідставними та спростованими матеріалами справи, оскільки правочини були укладені в електронній формі з повним дотриманням вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 205, 207 Цивільного кодексу України. Створення відповідачем особистого кабінету на вебсайті первісного кредитора, успішне проходження верифікації із зазначенням повних персональних даних, анкетних відомостей, реєстраційного номера облікової картки платника податків та паспортних даних, які в подальшому автоматично інтегрувалися у розділи реквізитів сторін, свідчить про свідомі та послідовні дії ОСОБА_1 спрямовані на виникнення цивільно-правових зобов`язань. Використання відповідачем електронних підписів одноразовими ідентифікаторами «32377» о 21:08:21 год. 16.03.2025 року та «54417» о 19:57:20 год. 17.03.2025 року, що були надіслані на її верифікований номер телефону, є повноцінним аналогом власноручного підпису в розумінні чинного законодавства, що повністю спростовує твердження про відсутність волевиявлення на укладення зазначених правочинів.

Суд також відхиляє аргументи відповідача щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів у загальному розмірі 15 000,00 грн. та неналежності довідки платіжного посередника як доказу. Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» за своїм правовим статусом є фінансовою (небанківською) установою, воно позбавлене законної можливості відкривати банківські рахунки та самостійно формувати класичні банківські виписки чи платіжні доручення. За таких обставин, надання офіційного підтвердження від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (оператора платіжної системи iPay.ua) про успішне безготівкове перерахування траншів у розмірі 6 000,00 грн та 9 000,00 грн на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 , є належним, допустимим та достатнім доказом виконання кредитором своїх обов`язків за договором. Більше того, матеріалами справи зафіксовано, що у період з 16.03.2025 року по 30.10.2025 року відповідач здійснювала часткові платежі на загальну суму 1 345,21 грн на рахунок первісного кредитора. Вказані дії з часткового погашення заборгованості за процентами та тілом кредиту в силу частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України свідчать про безумовне схвалення правочину особою та підтверджують факт фактичного користування отриманими грошовими коштами, що робить заяви відповідача про неотримання кредиту юридично неспроможними.

Стосовно заперечень відповідача проти нарахування процентів, суд зазначає, що згідно з умовами пунктів 1.2 та 1.3 Договору, строк надання кредиту було погоджено сторонами на 360 днів з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року. Розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 30 720,86 грн. (нарахованих первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги) та у розмірі 18 810,00 грн. (нарахованих новим кредитором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 31.10.2025 року по 11.03.2026 року тривалістю 132 календарні дні) здійснено виключно в межах встановленого договором строку дії кредиту за погодженою ставкою 0,95% на день. Оскільки нарахування здійснювалося на фактичний залишок заборгованості методом "факт/факт" до настання кінцевої дати повернення коштів, дані договори не містять ознак нарахування процентів поза межами строку кредитування, а тому заперечення відповідача в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні фактичних обставин справи та умов договору.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 72 030,85 грн. Судом стягнуто 64 530,85 грн., тобто позовні вимоги задоволено на 89,58%. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 384,94 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2, суму заборгованості за договором у розмірі 64 530,85 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2, сплачений судовий збір у розмірі 2 384,97 гривень, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя А.М.Чуванова