Рішення № 139190159, 24.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15733/25

Провадження № 2/369/204/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 07.07.2023 року по 03.08.2023 рік, від якого сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні стосунки були розірвані на підставі подачі спільної заяви сторін про розірвання шлюбу. Дитина в Україні немає офіційного місця реєстрації, Позивач разом з дитиною у лютому 2024 році переїхали проживати у Львівську область, а згодом до Республіки Польща. Вказувала, що відповідач не бажав утримувати дитину, в зв`язку з чим вона стягнула аліменти у судовому порядку, на підставі судового наказу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.12.2024 року по справі № 446/2914/24, що на її думку свідчить про ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач зазначила, що саме вона опікується дитиною, створила для проживання дитини у належних умовах у м.Варшава, дитина відвідує дитячий садок, гуртки, позивач з дитиною орендують житло, у дитини є відповідні умови для проживання, окрема кімната з іграшками, спальним місцем, одягом. Позивач має офіційне місце роботи, забезпечує належні умови життя у Польщі для себе та дитини. Зазначила, що відповідач спілкується з дитиною, відповідно до графіку спілкування, який було затверджено 18.11.2024 року, та потім було затверджено новий графік за заявою Позивача від 15.08.2025 р., позивач вважає, що батько має бути присутнім у житті дитини. Також зазначила, що 24.10.2024 р. при перебуванні її та дитини у Львівській області, відповідач вчинив викрадання дитини, що підтверджується відповідним документами з поліції. Крім того, вона дуже турбується про те, що не маючи визначення місця проживання дитини на юридичному рівні відповідач може самовільно змінити місце проживання дитини у будь-який момент.

Просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за її фактичним місцем проживання; судові витрати та витрати на правничу допомогу покласти на відповідача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

26 листопада 2025 року до суду надійшов відзив на позов.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, висловив свою позицію по справі, про те, що він заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог позивача. Стверджує, що позивач незаконно вивезла дитину за кордон, тому як він не надавав згоду на виїзд дитини за кордон, посилається на те, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні його з дитиною. Вказує, що він направляє кожного місяця подарунки, їжу та речі дитині поштовою кореспонденцією, вказує на негативні характеристики про садок, який відвідує дитина у Польщі у соціальних мережах, звертає увагу суду, що коли дитина проживала з ним у його будинку, то мала все необхідне для повноцінного розвитку, навчання та життя, вона була забезпечена всім необхідним. Відповідач зазначає, що при подачі позовної заяви до суду про розлучення позивач зазначила по тексту позовної заяви про те, що вона не заперечує щодо проживання дитини з батьком. Щодо витрат на правничу допомогу, заперечує та вважає, що витрати не є співвісною в об`ємі виконання роботи. Просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області надіслали до суду 27.03.2026 письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі третьої особи. В поясненнях посилаються на те, що ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо витребування висновку було розглянуто та за результатом повідомляють про те, що було проведено акт обстеження житлових умов 11.03.2026, та встановлено, що малолітня донька ОСОБА_3 не проживає на території Жовтанецької територіальної громади, адже продовж довготривалого часу проживає з матір`ю в Польщі. Розглянути та надати обгрунтований висновок про визначення місця проживання чи доцільності (недоцільності) проживання дитини з батьком комісія не має права, бо це не входить до її територіальної юрисдикції. Жодних висновків чи рішень щодо визначення місця проживання або доцільності (недоцільності) проживання дитини разом з матір`ю або з батьком враховуючи дану ситуацію комісія прийняти не може. Просили розглянути справу без їх участі та прийняти рішення за наявними матеріалами у справі.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.01.2026 року заяву представника позивача адвоката Кравченко Олександри Олександрівни про проведення судового засідання у режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини про визначення місця проживання дитини, задоволено.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2026 року заяву представника відповідача адвоката Красавцевої Вікторії Вікторівни про проведення судового засідання у режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини про визначення місця проживання дитини, задоволено.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.02.2026 року клопотання представника позивача адвоката Кравченко О.О. щодо витребування у служби у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області висновок щодо доцільності чи недоцільності визначення місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 або з батьком ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 22 липня 2026 року на 11 год. 30 хв., встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 22.07.2026 року представник позивача, адвокат Кравченко О.О. надала пояснення аналогічні викладеним у позовних вимогах, та звернула увагу на Постанову Верховного суду України від 26 червня 2024 року у справі № 755/9769/21, в якому йде мова про те, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо. Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обгрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень. Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може». Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, Красавцева В.В. надала пояснення, аналогічні з поданим відзивом по справі. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи третю особу було повіднослено належним чином, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась донька, ОСОБА_3 .

07.07.2023 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, про що Київським Відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) був складений актовий запис № 960.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.08.2023 р. у справі № 369/11576/23 зазначений шлюб було розірвано.

Позивач разом з донькою проживає у м.Варшава, Республіка Польща, що підтверджується договором оренди квартири. Відповідач проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.

26.12.2024 року Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області було видано судовий наказ по справі № 446/2914/24 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 19.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до договору оренди квартири від 19.03.2024 року, який наявний в матеріалах справи, Позивач та дитина проживають у м.Варшава.

Відповідно до договору доручення від 14.11.2024 р. Позивач має офіційне місце роботи.

Відповідно до медичної довідки, виданої незалежною громадською амбулаторією БЕМОВО-ВЛОХИ від 25.06.2025 року, дитина здорова, відхилень від правильного фізичного розвитку не виявлено. Це підтверджує, що Позивач дбає про належний медичний догляд за дитиною, своєчасно реагує на потреби у профілактиці та забезпечує умови для її повноцінного розвитку.

Відповідно до характеристики, виданої Державний дошкільний заклад «Чудовий садок», який відвідує ОСОБА_3 : «Донья з травня 2025 року відвідує Державний дошкільний заклад «Чудовий садок». Наразі вона відвідує садок вже третій місяць. Дівчинка раніше відвідувала інший дошкільний заклад. Зараз вона приходить регулярно, з усе більшим почуттям безпеки та довіри до вчителів і оточення. Донья гарно дає раду з вранішніми прощаннями - найчастіше прощається спокійно і самостійно заходить до кімнати. Однак трапляються дні, коли вона частіше питає про маму та потребує більше емоційної підтримки, що є природним елементом процесу адаптації.

Згідно з психолого-педагогічною характеристикою психолога від 18.05.2025 р., вбачається, що дитина має тісні емоційні зв`язки з мамою, що впливає на процес соціалізації та готовності до самостійності та знаходженні в групі. Між батьками складні стосунки, живуть відокремлено в різних країнах, але тато підтримує спілкування з донькою. Дівчинка поділилась, що сумує за родичами зі сторони мами та татком. Казала при зустрічі, що татко каже не ходити в дитячий садок, якщо їй там хоча б щось не сподобалось, бо там є різні «бабайки». Дівчинка підтримує контакт з татом але розказує про нього з тривогою та обережністю. Уникає спілкування з хлопчиками, та каже, що на день народження не них, ні тата не хоче запросити, а тільки дівчаток, які їй подобаються. Зацікавлена перебуванням у дитячому садку та охоче ділиться враженнями».

Відповідно до характеристики, виданої з місця роботи Позивача: « ОСОБА_1 працює в нашому готелі на посаді адміністратора згідно з договору від 14.11.2024 року. Графік роботи складений таким образом, щоб ОСОБА_4 могла поєднувати трудову діяльність з доглядом за малолітньою дитиною. Особливу увагу заслуговує її життєва позиція як матері. Колективу відомо, що вона самостійно піклується про доньку, забезпечує її всіма необхідними умовами для фізичного, емоційного і психологічного розвитку. У випадках, коли дитина не відвідує дитячий садок, ОСОБА_4 заздалегідь організовує догляд з участю близьких родичів - тітка або бабуся, що виключає будь-яку загрозу залишення дитини без нагляду.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит адвоката Кравченко О.О., за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 04.08.2021 органом видачі 8017.Паспорт визнаний недійсним у зв`язку із втратою на підставі заяви про втрату, наданої 14.07.2025 батьком ОСОБА_2 до ЦНАП Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, цього ж дня інформація про недійсність паспорта внесена до інформаційно-комунікаційної системи ДМС. Також на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий 24.01.2025 органом видачі 8018, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , видний 17.07.2025 органом видачі 8018. Зазначені паспорти визнані недійсними у зв`язку із втратою на підставі заяв про втрату, наданих 25.07.2025 матір`ю ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу ДП «Документ» в Республіці Польща. 25.07.2025 інформація про недійсність паспортів внесена до інформаційно-комунікаційної системи ДМС.

У матеріалах справи також наявні письмові пояснення свідків, однак клопотання про виклик свідків стороною Позивача та стороною Відповідача не заявлялось.

Також, у матеріалах справи присутні фотокартки дитини з Позивачем на прогулянці, на святкуванні дня народження, фото з кімнати дитини та інші.

В матеріалах справи наявний лист (службове повідомлення, спроба незаконного викрадення дитини) з Дитячого садочка, який відвідує дитина у Варшаві від 17.03.2026 р., у листі йде мова про те, що 17.03.2026 р. близько 13.00 год. до дитячого садка звернулася особа, яка представилася ОСОБА_5 , пред`явивши документ під назвою «Заява від 16.03.2026 р.», який нібито дозволяє їй забрати дитину, ОСОБА_3 . Працівники дитячого садка не віддали дитину особі, яка не мала на це права, і негайно повідомили пані ОСОБА_6 про ситуацію, що склалася. Матір повідомила, що поданий документ батька дитини ( ОСОБА_2 ) не має юридичної сили, яка б дозволяла забирати дитину, а контакти батька обмежуються виключно відеодзвінками відповідно до рішення № 232 від 25.09.2025 р., винесеного в Україні. У цьому листі також повідмоляється про те, що дитину не передали особі, яка не має на це права, про інцидент негайно повідомили матір за телефоном, видали інструкції щодо порядку дій у надзвичайних ситуаціях: у разі повторної спроби викрасти дитину - негайно зв`язатися з батьками та викликати поліцію (112).Інцидент зареєстровано як спробу незаконного викрадення дитини, що може мати ознаки підготовки до злочину (ст. 211 КК - викрадення дитини одним із батьків). З міркувань безпеки дитина не відвідуватиме дитячий садок до кінця цього тижня.

В матеріалах неявний документ, долучений Позивачем, а саме, лист- скарга до оренадатора квартири, яку винаймає Позивач у Варшаві з текстом, про те, що в квартирі неналежні санітарні умови, що дитину вивезли за кордон незаконно, з проханням негайно вжити заходи щодо припинення проживання Позивача у цій квартирі.

В матеріалах справи наявний адвокатський запит №254 від 12.08.2025 р. до Державної міграційної служби України поданий стороною Позивача щодо отримання інформації про те, з яких причин було анульовано паспорт гр. України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідь від 26.08.2025 року, відповідно до якої: «за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , виданий 04.08.2021 органом видачі 8017. Паспорт визнаний недійсним у зв`язку із втратою на підставі заяви про втрату, наданої 14.07.2025 батьком ОСОБА_2 до ЦНАП Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, цього ж дня інформація про недійсність паспорта внесена до інформаційно-комунікаційної системи ДМС».

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до письмових пояснень, наданих третьою особою вбачається, що розглянути та надати обґрунтований висновок про визначення місця проживання чи доцільності (недоцільності) проживання дитини з батьком комісія не має права, бо це не входить до її територіальної юрисдикції вони не мають можливості. Жодних висновків чи рішень щодо визначення місця проживання або доцільності (недоцільності) проживання дитини разом з матір`ю або з батьком враховуючи дану ситуацію комісія прийняти не може.

Суд враховує позицію Верховного суду України, а саме, відповідно до Постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 755/9769/21: «У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо. Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обгрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень. Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може».

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).

Відповідач не довів, що визначення місця проживання дитини з матір`ю створює загрозу психологічного чи фізичного характеру, чи призведе до негативних для дитини наслідків або іншим чином створить для неї нетерпиму обстановку. Згода дітей на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

У контексті наведеного, суд зазначає, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Батько ніколи не зможе замінити мати, а мати - батька. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статей12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(стаття 89 ЦПК України).

При вирішенні спору суд враховує всі письмові докази, надані стороною позивача, які у своїй сукупності доводять, що позивач з народження піклується дитиною займається її вихованням, контролює виховальний процес, стан здоров`я, забезпечує матеріально. Суд вважає, що враховуючи обставини справи та постійне проживання дитини з позивачем, яка створює сприятливі умови для різнобічного розвитку дитини, адже правильно вибудовані сімейні відносини та стиль виховання - запорука психічного здоров`я дитини.

З поданих суду доказів вбачається, що Позивачем створено належні умови для проживання, виховання та всебічного розвитку малолітньої дитини. Дитина фактично проживає разом із матір`ю, забезпечена окремим місцем для сну та відпочинку, відвідує заклад дошкільної освіти, перебуває у звичному для себе соціальному середовищі, отримує належний догляд, турботу та матеріальне забезпечення. Крім того, суд враховує, що дитина фактично проживає за кордоном, а в країні оголошено військовий стан, постійно лунають тривоги.

Матеріалами справи підтверджується, що саме Позивач здійснює щоденне піклування про дитину, забезпечує її фізичний, моральний та духовний розвиток, створює стабільні та безпечні умови для її життя, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи вік дитини, сталі соціальні зв`язки, умови її проживання, ставлення матері до виконання батьківських обов`язків, а також відсутність обставин, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом із матір`ю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З метою правової визначеності становища дитини та дотримання її найкращих інтересів, що дозволить позивачу в умовах воєнного стану оперативно вирішувати питання малолітньої дитини, визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 відповідає інтересам дитини та спрямоване на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

За таких обставин суд вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, оскільки саме таке вирішення спору найбільшою мірою відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та сприятиме її гармонійному розвитку. Зазначення конкретного місця проживання дитини в рішенні суду не відповідає вимогам законодавства, оскільки суд не визначає якесь місце проживання дитини, а визначає фактично з ким буде проживати дитина: з батьком чи з мамою.

На спростування наданих позивачем доказів та на обґрунтування протилежного, відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів, зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з батьком відповідач не пред`являв.

При цьому суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи служба у справах дітей Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини задоволити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про народження № 49, вчинений 28.05.2021 року Виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області) разом із матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 серпня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ