Рішення № 139189548, 24.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6652/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії/бездіяльність Головного управління ДПС Чернігівської області щодо нарахування в автоматичному режимі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року на загальну суму 37788,74 грн;

зобов`язати Головне управління ДПС Чернігівської області скасувати нарахування здійсненні в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року на загальну суму 37788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо нарахування в автоматичному режимі зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року на загальну суму 37788,74 грн, оскільки в період за який нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску позивачу, а саме за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року, останній був офіційно працевлаштованим за наслідком чого роботодавцями регулярно сплачувались внески ЄСВ.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що згідно алгоритму автоматичного розрахунку щоквартальних нарахувань сум єдиного внеску, відповідно до законодавства з єдиного внеску, в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 проходили нарахування єдиного внеску за 2017 2020 роки та виникав борг. Отже, по ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року на загальну суму 37788,74 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (термін нарахування 09.02.2018), за 2018 рік в сумі 9828,72 грн. (термін нарахування 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 та 21.01.2019), за 2019 рік в сумі 11016,72 грн. (термін нарахування 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020) та за 2020 рік в сумі 8495,30грн. (термін нарахування 21.04.2020, 20.07.2020, 19.10.2020 та 19.01.2021). Відповідно до положень статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право: стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Вказує, що питання щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які є одночасно найманими працівниками, законодавчо врегульовано як до 01.01.2021 так і після цієї дати. До 01.01.2021 законодавство про єдиний внесок не містило умов, за яких, зокрема, фізичні особи - підприємці, які одночасно були найманими працівниками, звільнялися від сплати єдиного внеску, а отже такі особи були платниками єдиного внеску на загальних підставах. Викладені обставини свідчать, що приймаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи, 07.06.1993 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано фізичну особу підприємця, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , про що 27.02.2013 року було здійснено запис №20621750000006776.

Згідно відповіді Державного архіву Чернігівської обласної державної адміністрації Чернігівської області в архівному фонді «Прилуцька міська рада народних депутатів Чернігівської області» у протоколах засідань виконавчого комітету Прилуцької міської ради народних депутатів за 1993 рік рішення на дозвіл підприємницької діяльності ФОПа по АДРЕСА_2 , зареєстрований на Тищенка немає.

Відповідно до виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в період з 2000 року по 2026 рік позивач, ОСОБА_1 , був офіційно працевлаштований та являвся застрахованою особою за яку страхувальники (роботодавці) сплачували страхові внески. Страхувальниками відповідно до вищезазначеного періоду (2000 2026 рік) є: НАФТОГАЗОВИДОБУВНЕ УПРАВЛІННЯ «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ: 00136573); ВАТ «УКРНАФТА» НГВУ «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗ» (код ЄДРПОУ: 00136573); СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ (ФІЛІЯ) «УКРНАФТА БУРІННЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ: 00142875); ПРИЛУЦЬКЕ УПРАВЛІННЯ БУРОВИХ РОБІТ ВАТ «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ: 00142875).

Листом від 11.05.2026 №4764/6/25-01 13-07-09 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомлено наступне: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) було зареєстровано як фізичну особу підприємця (далі ФОП) 07.06.1993 та взято на облік як ФОП 10.01.1999 в Прилуцькій ДПІ Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ДПІ-2525). У відповідності до вимог Закону №2464 з урахуванням змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в автоматичному режимі нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року на загальну суму 37788,74 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., (термін нарахування 09.02.2018), за 2018 рік в сумі 9828,72 грн. (термін нарахування 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 та 21.01.2019), за 2019 рік в сумі 11016,72 грн. (термін нарахування 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020) та за 2020 рік в сумі 8495,30грн. (термін нарахування 21.04.2020, 20.07.2020, 19.10.2020 та 19.01.2021).

Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-698-52 сума боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2018 становить 15819,54 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування в автоматичному режимі зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року на загальну суму 37788,74 грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону N 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону N 2464 VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону , - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону , які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом N 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону N 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Також суд враховує, що станом на 1993 рік (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.06.1993, згідно якого за ОСОБА_1 було зареєстровано фізичну особу підприємця, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів 2854306993, адреса: АДРЕСА_1 , про що 27.02.2013 року було здійснено запис №20621750000006776.) позивачу, ОСОБА_1 , було повних 15 років (був неповнолітнім).

Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС Чернігівської області щодо нарахування в автоматичному режимі ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 на загальну суму 37788,74 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС Чернігівської області скасувати нарахування здійсненні в автоматичному режимі ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 на загальну суму 37788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО