Рішення № 139189545, 24.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6218/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у її звільненні зі служби з Державної служби України з надзвичайних ситуацій за підпунктом 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу за згодою сторін за результатом розгляду її рапорту;

зобов`язати Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області прийняти рішення про звільнення зі служби на підставі підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу за згодою сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначає, що має право на звільнення зі служби на підставі підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу за згодою сторін.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає про відсутність правових підстав для звільнення позивача зі служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

06.03.2025 позивачем укладено контракт №10/25 про проходження служби цивільного захисту в Головному управлінні ДСНС України у Чернігівській області строком на 3 (три) роки.

На заяву позивача від 19.11.2025 про звільнення зі служби, відповідач листом від 02.12.2025 №70 01-6911/70 07 повідомив, що звільнення за пп. 9 пункту 176 (за згодою сторін) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу можливе за наявності згоди щодо такого звільнення обох сторін контракту. Однак, згода відповідача не може бути надана, оскільки в умовах дії правового режиму воєнного стану потреба у збереженні кадрової стабільності та безперервності виконання службових завдань є критично важливою.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.20212 №5403-VІ (далі - Кодекс) Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

Статтею 101 Кодексу встановлений Порядок проходження служби цивільного захисту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 101 Кодексу служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 101 Кодексу).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 103 Кодексу про проходження служби цивільного захисту може бути укладено, зокрема, контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту.

Частиною четвертою статті 103 Кодексу встановлено, що форма, порядок і правила укладання контракту, припинення (розірвання) контракту, а також наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Кодексу контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі; 3) за станом здоров`я - на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, про непридатність або обмежену придатність до служби; 4) у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості проходження служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів; 5) відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; 6) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу; 7) через службову невідповідність; 8) у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту; 9) за згодою сторін; 10) у зв`язку з переведенням у встановленому порядку на роботу (службу) до іншого органу державної влади; 11) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення спеціального звання чи позбавлення права займати певні посади; 12) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 13) у разі наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 14) у зв`язку з набуттям громадянства іншої держави; 15) у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"; 16) в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Положення «Про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу" від 11 липня 2013 року №593 (далі - Положення), яким визначено, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пп. 9 п.176 Положення контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту, зокрема, за згодою сторін.

Згідно з п.182 Положення Контракт про проходження служби цивільного захисту може бути розірвано достроково з ініціативи ДСНС, яку представляє керівництво органу чи підрозділу цивільного захисту, і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби цивільного захисту у випадках, передбачених підпунктами 2-4, 6-9, 11-16 пункту 176 і абзацом першим пункту 178 цього Положення.

З ініціативи особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту контракт може бути розірвано достроково у випадках, передбачених підпунктами 2-5, 9, 10, 12-14 пункту 176 цього Положення (п.183 Положення).

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що сам по собі факт виявлення ініціативи є недостатнім для розірвання контракту, оскільки кожна з визначених підстав передбачає необхідність наявності обставин, які дозволяють застосувати ту чи іншу підставу.

Тобто, факт досягнення особою встановленого законодавством граничного віку перебування на службі для розірвання за пп.2 п.176, наявність висновку ЦЛЕК про непридатність до служби ? для розірвання за пп.3 п.176, наявність однієї із сімейних обставин, визначених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 для розірвання за пп.5 п.176 тощо.

Таким чином, основною умовою для розірвання контракту за згодою сторін є саме наявність згоди, тобто погодження обома сторонами самого факту розірвання контракту, підстави розірвання саме за згодою та дати його розірвання.

Згідно з п. 177-4 Положення особа рядового або начальницького складу звільняється із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 9 пункту 176 цього Положення за умови попередньої домовленості між нею та відповідним керівником органу та підрозділу цивільного захисту.

Звільнення здійснюється у строк, визначений сторонами.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2019 по справі № 816/1389/16, від 05.09.2019 у справі №821/858/16, від 26.05.2026 у справі №620/15210/23, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, матеріали справи не містять доказів щодо домовленості між позивачем та відповідним керівником органу та підрозділу цивільного захисту щодо звільнення із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 9 пункту 176 цього Положення.

В свою чергу, суд зазначає, що лише посилання на психоемоційний стан позивача, його зміни не можуть вважатися аргументацією можливості застосування вказаної вище підстави для звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (просп. Миру, 190А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14037, код ЄДРПОУ 38590042).

Повне судове рішення складено 21.08.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО