Рішення № 139188546, 21.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3353/26

провадження у справі № 2/0285/2322/26

21 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Сташків Т. Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

сторони у справі: позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», його представник Плачинда К. О., відповідач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ :

01.06.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт фінанс») звернулися до суду із зазначеним позовом та просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 95694679000 від 10.10.2019 у розмірі 186 503,13 грн, 3328,00 грн сплаченого судового збору та 9200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначають, що 10.10.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 95694679000 у письмовій формі. Відповідно до умов договору позикодавець надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 49 960,00 грн, а відповідачем взято на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 10.10.2021, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісією. Позикодавець виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача, проте остання своїх зобов`язань не виконала. Відповідно до договору факторингу від 10.09.2025 АТ «Укрсиббанк» передало права вимоги за договором № 95694679000 ТОВ «ФК «Еліт фінанс». З метою захисту своїх прав змушені звернутись до суду.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У відзиві від 16.07.2026 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зауважив, що до матеріалів справи позивачем не долучено доказів перерахунку кредитних коштів на користь ОСОБА_1 . Крім того, проценти за користування кредитними коштами нараховані первісним позикодавцем поза межами строку кредитування, визначеного у договорі. Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 11.10.2021 заборгованість за процентами становить 11 853,69 грн. Також сума витрат на правничу допомогу є необґрунтовано завищеною та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.

У відповіді на відзив від 20.07.2026 представник позивача наполягав на задоволенні позову. Наголосив, що до позовної заяви долучено виписку із особового рахунку відповідача, де відображено і факт надання кредитних коштів, та факт часткової сплати ОСОБА_1 своїх зобов`язань. У силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність виписка із особового рахунку є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості. Крім того, нарахування процентів до 10.09.2025 відповідає рішенню Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020 (455/20).

27.07.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Сторони в судові засідання 19.08.2026 не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. У заявах представники просили розгляд справи провести без їх присутності.

Зважаючи на викладене суд згідно із положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виснує наступне.

10.10.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95694679000, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника у розмірі 49 700,00 грн на строк 24 місяці до 11.10.2021 та 260,00 грн на оплату страхового платежу зі сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом зазначеного періоду у розмірі 77 % річних (пункт 3.8 Договору). За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у розмірі 84 % річних (а. с. 5-6).

Договір укладено з відповідачем у письмовій формі. Також шляхом підписання копій документів відповідач ознайомилася із графіком платежів, визначенням сукупної вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Долучено виписку за кредитним договором № 95694679000 за період із 10.10.2019 до 10.09.2025 включно, де відображено рух коштів за особовим рахунком ОСОБА_1 (а. с. 18-30).

Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «ФК «Еліт фінанс», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.09.2025 становила 186 503,13 грн, з яких 37 023,85 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25 994,42 грн - за відсотками, 123 484,86 грн за відсотками (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України)(а. с. 31-35).

10.09.2025 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Еліт фінанс» укладено Договір факторингу № 296, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Еліт фінанс» приймає за плату права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а. с. 13-16).

До договору долучено Акт приймання-передачі права вимоги від 10.09.2025, платіжну інструкцію на оплату за право вимоги згідно з договором факторингу № 296 від 10.09.2025, витяг із реєстру боржників від 10.09.2025, де зазначено про заборгованість ОСОБА_1 за договором № 95694679000 у розмірі 186 503,13 грн.

При вирішенні спору по суті суд керується наступними нормами права.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що договір позики між відповідачем та первісним позикодавцем укладено в електронному вигляді, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із положеннями статей 1046-1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Також позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 склалися договірні правовідносини. Кредитний договір укладений у простій письмовій формі, сторони обумовили істотні умови договору як то розмір споживчого кредиту, відсоткову ставку за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Позивачем доведено виконання АТ «Укрсиббанк» своїх зобов`язань за договором № 95694679000 від 10.10.2019 щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 49 960,00 грн.

Вказане підтверджується випискою АТ «Укрсиббанк» із особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 95694679000 за період із 10.10.2019 до 10.09.2025 включно та суд погоджується із позицією позивача, що зазначений документ слід трактувати як первинний документ (документ, який містить відомості про господарську операцію) у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Також реальність кредитних правовідносин між первісним позикодавцем та відповідачем підтверджується тим фактом, що відповідач вносила кошти на виконання умов договору № 95694679000 від 10.10.2019.

Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору Цивільного кодексу України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем долучено розрахунок (а. с. 31-35).

Положення ст. 1048 ЦК України неодноразово трактовано Верховним Судом (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц, Постанова ВП ВС від 25.05.2021 № 149/1499/18) та визначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При перевірці правильності нарахувань заборгованості судом встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування, тому підлягають перерахуванню відповідно до узгоджених умов договору.

Оскільки строк кредитування визначений до 11.10.2021, тому слід стягнути заборгованість за відсотками саме до 11.10.2021 включно у розмірі 25 967,68 грн (а. с. 32 зв. б.).

Суд приймає до уваги розрахунок саме позивача, оскільки альтернативного розрахунку не надано стороною відповідача.

Одночасно безпідставними суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України), які згідно з розрахунком нараховані за період з 20.07.2020 до 10.09.2025 за процентною ставкою 77 % річних у розмірі 123 484,86 грн.

ВП ВС уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

З огляду на викладене вище позивачем не доведено, що умовами спірного договору визначено нарахування процентів як міри відповідальності у розмірі 77 % річних за період після закінчення строку кредитування.

Крім того, розрахунок позивача за процентів ст. 625 ЦК України охоплює як узгоджений строк кредитування до 11.01.2021, так і період воєнного стану в Україні, що прямо суперечить положенням п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому доведеною є заборгованість відповідача за договором № 95694679000 від 10.10.2019 у розмірі 62 991,53 грн (37 023,85 + 25 967,68).

Також хибною суд вважає позицію позивача, що нарахування процентів до 10.09.2025 відповідає рішенню Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020 (455/20).

У вказаній справі АТ „Державний ощадний банк України звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), згідно з яким „якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, однак Конституційним Судом України прийнято рішення, що припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України є таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Також відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем доведено набуття права вимоги за договором № 95694679000 від 10.10.2019 відповідно до копій договору факторингу від 10.09.2025 з реєстром прав вимоги № 296 від 10.09.2025, з актом прийому-передачі реєстру боржників від 10.09.2025, квитанціями про перерахування коштів на виконання договорів факторингу, витягом із реєстру боржників, де зазначено суму заборгованості ОСОБА_1 .

Відтак позивачем частково доведено порушення його майнових прав відповідачем.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору стягуються із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд виснує наступне.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та зважаючи на фінансовий стан обох сторін, враховуючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, без присутності учасників справи, кількість процесуальних документів, виготовлених представником при поданні позову, часткову обґрунтованість позовних вимог, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про доцільність і необхідність відшкодування вартості професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» заборгованість за договором № 712446621 від 10.10.2019 у розмірі 62 99153 грн, з яких: 37 023,85 грн заборгованість за тілом кредиту, 25 967,68 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 1123,53 грн сплаченого судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2; код ЄДРПОУ 40340222);

відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Т. Г. Сташків