Рішення № 139188331, 24.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2061/26

Провадження № 2/165/1098/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

з участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

09 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» адвокат Гурський Г.Ю. через систему «Електронний суд» подав до Нововолинського міського суду Волинської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 13.07.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» укладено договір № 3107915114-396299 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача за договором № 3107915114-396299 від 13.07.2021 р. утворилась заборгованість у розмірі 8 309,60 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 2 600,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою 5 709,60 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3107915114-396299 від 13.07.2021 р. в розмірі 8 309,60 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з 2 662,40 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін на 09.45 год. 14.08.2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у пунктах 6, 7 прохальної частини позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника, та зазначив, що не проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористався, в судове засідання не з`явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за останнім відомим місцем реєстрації не вручений через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Крім того, судовий виклик та ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано ОСОБА_1 на електронну адресу, зазначену у договорі № 3107915114-396299 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 13 липня 2021 року, отримання яких підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 56-57).

Враховуючи згоду представника позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 24.08.2026 року.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 3107915114-396299 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора (а.с. 34 на зворотному боці 37).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор відповідно до Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», затверджених наказом директора ТОВ «КОШЕЛЬОК» № 07/14/07/21 від 19.08.2021 року (а.с. 13-21) та Закону України «Про електронну комерцію» (п. 9.5. договору).

З огляду на вимоги пункту 9.1. договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 2 600,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 2.1. договору кредит надається строком на 18 (вісімнадцять діб) днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Підписавши 13 липня 2021 року договір, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору.

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здіи?снюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3107915114-396299 від 13 липня 2021 року, яким встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 38).

Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону Украі?ни «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 3 189,00 грн., або 123 % від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 589,00 грн. або 23 % від суми кредиту, як вбачається із пункту 3.4. договору.

13 липня 2021 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту до договору №3107915114-396299 від 13 липня 2021 року, в якому містяться основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти, та в якому закріплено наступне: процентна ставка, процентів річних процентна ставка в день 2 %, річна відсоткова ставка 730 %; тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою сторін), (а.с. 33-34)

Беручи до уваги підпункти 4.1.1. та 4.1.3. пункту 4.1. договору, ОСОБА_1 зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежі; у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що його волевиявлення є вільним та відповідає його внутрішній волі; він чітко усвідомлює всі умови цього договору та не перебуває під впливом помилки чи обману та отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с. 36, 37).

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 2 600,00 грн. підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» (а.с. 12) та наданою на виконання ухвали суду інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260715/83241-БТ від 17.07.2026 року (а.с. 60-62).

Відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Випискою за договором № б/н за період 12.07.2021 14.07.2021 підтверджено зарахування 13.07.2021 року переказу у розмірі 2 600,00 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено детальний розрахунок заборгованості за договором № 3107915114-396299 від 13.07.2021 р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 39-40), з якого вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював жодних платежів на погашення заборгованості.

Заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 8 309,60 грн., з яких: 2 600,00 грн. залишок заборгованості за кредитом; 5 709,60 грн. залишок заборгованості по відсотках. Нарахування відсотків здійснено з 13.07.2021 року по 30.07.2021 року в межах лояльного періоду, та з 31.07.2021 року по 28.10.2021 року за продовжений строк користування позикою в межах процентних ставок, передбачених та узгоджених сторонами при укладенні договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Усі документи при укладенні договору підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем договору про надання коштів у позику з ТОВ «КОШЕЛЬОК» 13 липня 2021 року на умовах, визначених сторонами.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із вимог частини першої статті 80 ЦПК України убачається, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані стороною позивача електронні докази укладення договору в паперовій формі суд визнає належними та допустимими.

Суд зауважує, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином ознайомлений та погодився із умовами надання кредиту, на підставі чого між сторонами укладено договір, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у паспорті споживчого кредиту, відповідач з відповідним договором погодився, про що свідчить електронний підпис.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання грошових коштів саме на умовах, визначених договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановлені договором.

Підписавши 13.07.2021 року договір № 3107915114-396299 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Як встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2 600,00 грн., натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконав у повному обсязі, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами договору та проценти за користування кредитом, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за договором та які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором, відповідачем по справі суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно, об`єктивно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3107915114-396299 від 13 липня 2021 року у розмірі 8 309,60 грн., що складається з: 2 600,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 5 709,60 грн. заборгованість за відсотками за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується документально (а.с. 43) та пропорційно задоволеним вимогам.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10 000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, акт № 1 від 10 квітня 2026 року приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року (а.с. 25-26).

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4 000,00 грн., які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 263, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3107915114-396299 від 13.07.2021 року у розмірі 8 309 (вісім тисяч триста дев`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження юридичної особи: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.08.2026 року.

Головуючий суддя . Алла РИБАС