Ухвала суду № 139188228, 21.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17777/26

Провадження № 1-кс/161/5229/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу

м. Луцьк 21 серпня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваної ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_4 , яке погоджено із прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Волинської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Рокитниця Володимир Волинського району Волинської області, громадянки України, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про те, що вона підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_4 , яке погоджено із прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Волинської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 .

В клопотанні зазначено, що слідчим відділом УСБУ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026030000000057 від 03.03.2026, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а також у службовому підробленні, що виразилося у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

03.03.2026 прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з матеріалів кримінального провадження №22025030000000096 від 19.08.2025 виділено матеріали досудового розслідування за №22026030000000057, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

07.07.2026 керівником Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону визначено Волинську обласну прокуратуру органом, якому належить здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22026030000000057 від 03.03.2026.

Досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням Ковельського міського голови від 04.06.2024 №152-р «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного) догляду)», відповідно до п. 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, створено комісію із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) та, згідно його додатків, затверджено її склад та Положення про порядок складення та видачі акта встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (далі Положення), у тому числі, яким управлінню соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради надано повноваження на прийом заяв та документів для складення акта встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) та їх зберігання.

Вказаним розпорядженням від 04.06.2024 №152-р та у подальшому розпорядженням №108 р від 09.04.2025 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 04.06.2024 №152-р «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)», окрім інших членів комісії, до неї, зокрема, включено головного спеціаліста відділу соціальних гарантій управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради ОСОБА_6 , начальника вказаного відділу ОСОБА_8 , а також завідувача кабінету мобільної паліативної допомоги комунального некомерційного підприємства «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області» ОСОБА_9 .

Відтак, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу соціальних гарантій управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, будучи членом комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), утвореної на підставі розпорядження Ковельського міського голови від 04.06.2024 №152-р, відповідно до п. 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, всупереч вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, умисно, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше ніж з 10.04.2025 по 20.08.2025 включно, діючи за попередньою змовою групою осіб із членом комісії із встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) завідувачем кабінету мобільної паліативної допомоги комунального некомерційного підприємства «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області» ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинила протиправні дії, спрямовані на створення реальних перешкод законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, тобто сприяння особам призовного віку ухиленню від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом забезпечення складення та сприяння у видачі акта встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), зокрема, на користь придатних для військової служби осіб, що є підтверджувальним документом, який засвідчує факт здійснення ними постійного догляду за особами, які цього потребують, задля подальшої його подачі до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де військовозобов`язані перебували на військовому обліку, та використання його як підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідності до п. п. 9 та 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, ОСОБА_6 , використовуючи надані їй повноваження, якими вона була наділена, будучи членом комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , чітко усвідомлювала, що військовозобов`язані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не є особами, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", адже звернулися із заявою про складення та видачу Акту про встановлення факту здійснення особою догляду, виключно з метою його використання для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно, своїми умисними протиправними діями створив перешкоди та перепони в законній діяльності ЗСУ та діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню ними мобілізаційних заходів в особливий період, за місцем їх перебування на військовому обліку, у якому жодного з перелічених вище визнаних придатними для військової служби громадян не було призвано на військову службу під час мобілізації та не залучено до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Крім цього, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу соціальних гарантій управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, зокрема, будучи членом Комісії, відповідно до п. 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, розпорядження №108 р від 09.04.2025 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 04.06.2024 №152-р «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)», яким, згідно додатків, затверджено Положення про порядок складення та видачі акта встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), у тому числі, яким управлінню соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради надано повноваження на прийом заяв та документів для складання акта встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), її склад та зміни складу, та, відповідно, до частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України, будучи службовою особою, умисно, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 26.03.2025, діючи за попередньою змовою групою осіб з членом комісії із встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) завідувачем кабінету мобільної паліативної допомоги комунального некомерційного підприємства «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області» ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи надані їй повноваження, якими вона була наділена, як член Комісії, вирішила вчиняти дії, спрямовані на підроблення офіційних документів Актів про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (Додаток 8 до Порядку), форма якого затверджена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, про підтвердження здійснення військовозобов`язаними постійного догляду, задля подальшого їх використання військовозобов`язаними з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.п. 9, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і, як наслідок, ухилення від призову на військову службу.

Відтак, у період з 16.04.2025 по 20.08.2025 включно, ОСОБА_6 , будучи включеною до складу комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), утвореної на підставі розпорядження Ковельського міського голови від 04.06.2024 №152-р, відтак, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з іншим членом Комісії, вчинила службове підроблення, а саме внесла завідомо неправдиві відомості до офіційних документів дванадцяти Актів про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (Додаток 8 до Порядку), форма якого затверджена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, про, нібито, здійснення військовозобов`язаними ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 постійного догляду, що призвело в подальшому до прийняття Комісією рішення про підтвердження факту здійснення ними постійного догляду, подальшою видачею Актів встановлення факту здійснення постійного догляду, який є підтверджуючим документом для його використання військовозобов`язаними з метою протиправного звільнення з військової служби, а також оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.п. 9, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно, тим самим ухилення від призову на військову службу.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а також у службовому підробленні, що виразилося у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

20.08.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці села Рокитниця Володимир Волинського району Волинської області, зареєстрованій та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , громадянці України, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними, у відповідності до кримінального процесуального законодавства України, доказами, а саме: розпорядженням Ковельського міського голови від 04.06.2024 №152-р «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного) догляду)», розпорядженням №108 р від 09.04.2025 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 04.06.2024 №152-р «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)»розпорядженням №108 р від 09.04.2025 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 04.06.2024 №152-р «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)» та додатками до них у вигляді складу Комісії та Положення; протоколом обшуку від 02.09.2025; речовими доказами (документами), вилученими в ході обшуку 02.09.2025 (Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 16.04.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_16 ; Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 11.06.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_15 ; Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 23.07.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_14 ; Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 13.08.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_13 ; Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 20.08.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_12 ; Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 20.08.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_10 ; Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 20.08.2025 (Додаток 8), складеного на підставі заяви ОСОБА_11 ; а також Протоколами засідання комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 11.06.2025 №23, від 25.06.2025 №25, від 02.07.2025 №26, від 09.07.2025 №27, від 16.07.2025 №28, від 23.07.2025 №29, від 30.07.2025 №30, від 13.08.2025 №32 та від 20.08.2025 №33; висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/103-26/28-ПЧ від 20.01.2026; висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/103-26/29-ПЧ від 10.02.2026; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.10.2025 №1642нт; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.10.2025 №1641нт; протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу за ОРС від 23.08.2025 № 1326нт; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.10.2025 №1553нт; протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу за ОРС від 22.08.2025 № 1314нт; відповіддю на запит з ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.01.2026; відповіддю на запит з ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.08.2026; відповіддю на запит з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 17.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 04.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 05.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 14.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 14.08.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 29.07.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 30.07.2026; іншими зібраними органом досудового розслідування належними та допустимими доказами.

Вищевказані докази в сукупності між собою доводять факт причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114 1 та ч.1 ст.366 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених умисно, зокрема, один з яких є тяжким злочином, наявні ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Один із злочинів, який інкримінується ОСОБА_6 , зокрема, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що вже, саме по собі, може бути підставою та мотивом для підозрюваного свідомо переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, існує обґрунтована ймовірність, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, усвідомлюючи невідворотність покарання, а також ймовірність призначення покарання у виді позбавлення волі, може свідомо переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, шляхом зміни свого фактичного місця проживання. Разом з цим, у ОСОБА_6 існує реальна можливість виїхати за межі України, так як для у неї відсутні будь які заборони для перетину кордону.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Даний ризик підтверджується матеріалами кримінального провадження, оскільки, на даний час не встановлено місце знаходження та не вилучено усі засоби та знаряддя, що використовувалися підозрюваними при підготовці та під час вчинення даного кримінального правопорушення. Разом з цим, наразі не встановлено усіх військовозобов`язаних осіб, яким в результаті протиправних дій ОСОБА_6 та інших членів комісії, аналогічним чином, без законних на те підстав, встановлено факт здійснення постійного догляду, у тому числі, не встановлено інших осіб, які цьому сприяли, а тому, перебуваючи на волі, підозрювана, з великою ймовірністю, зможе знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів (у тому числі, які містять відомості про вищевказаних військовозобов`язаних осіб тощо), що можуть мати важливе доказове значення у провадженні. Тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 , з метою приховання доказів своєї протиправної діяльності та причетності до даного кримінального правопорушення інших осіб, може знищити, спотворити або сховати речові докази/документи, які будуть підтверджувати даний факт, та, перебуваючи на волі координувати дії осіб, з якими може перебувати у злочинній змові на знищення доказів, які на даний час встановлюються та збираються стороною обвинувачення.

3. Незаконно впливати на свідківу кримінальному провадженні.

ОСОБА_6 , перебуваючи на волі під час досудового розслідування, матиме можливість впливати на ряд уже допитаних свідків (які, зокрема, надали покази, які підтверджують протиправну діяльність ОСОБА_6 та інших членів Комісії) та на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також ще на не встановлених на даній стадії досудового розслідування інших свідків.

Разом з цим, ОСОБА_6 , з урахуванням відомих їй обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме з метою приховання доказів своєї протиправної діяльності та причетності до даного кримінального правопорушення, що, у тому числі, підтверджується протоколами за результатами НСРД відносно останнього та інших підозрюваних, з метою побудови лінії їхньої поведінки та позиції під час досудового розслідування на власну користь.

Аналогічним чином, ОСОБА_6 зможе впливати свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі, на ще не встановлених та не допитаних на даному етапі. Тобто, вона, у разі обрання відносно неї іншого, не пов`язаного з позбавленням волі запобіжного заходу, зможе незаконно впливати на свідків з метою зміни даних ними показів. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Окрім цього, необхідно врахувати положення ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно якої суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Згідно ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Таким чином, є достатні підстави вважати, що ризик незаконного впливу на свідків на теперішньому етапі досудового розслідування є високим, оскільки при врученні підозрюваному клопотання про застосування запобіжного заходу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 184 КПК України, останньому надано для ознайомлення копії документів, у тому числі, і протоколи допитів свідків, внаслідок чого ОСОБА_6 стали відомі їх показання, адреси проживання.

Вказане свідчить про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірного процесуальної поведінки ОСОБА_6 щодо незаконного впливу з її боку на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, у кримінальному провадженні не встановлено ще усіх осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

4.Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Також, існує ризик того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може створювати штучні перешкоди для оперативного досудового розслідування, у тому числі, створювати підстави для неявки до слідчого тощо, чим самим затягуватиме досудове розслідування кримінального провадження. Разом з цим, на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_6 у вчиненні даних кримінальних правопорушень, яким вона може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_6 і надалі перебуває у складі Комісії із встановлення факту постійного догляду, у тому числі, враховуючи те, що вона протягом тривалого часу, на системній основі вчиняла описані вище протиправні дії, а тому є обгрунтовані підстави вважати, що вона, перебуваючи на волі, в силу наділених повноважень, як член Комісії, в умовах воєнного стану на території України, продовжуватиме свою протиправну діяльність, наслідком чого може бути зниження мобілізаційного ресурсу України.

Крім того, запобіжні заходи, не пов`язані з обмеженням права пересування підозрюваного, ізоляцією від суспільства та безперервного безпосереднього з боку службових осіб контролю за його поведінкою, не здатні в повній мірі запобігти настанню вищевказаних ризиків.

Вищевикладене свідчить про наявність в поведінці підозрюваної ОСОБА_6 обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно до ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину передбаченого статтями 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_20 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Беручи до уваги наведені вище ризики та наявність вагомих доказів підозри у вчиненні ОСОБА_6 вищевказаних правопорушень, серед яких, зокрема, тяжкий злочин, передбачений ч. 1ст. 114-1 КК України, розмір застави просить не визначати.

Зважаючи на вказане та обставини, визначені ст. 178 КПК України, які враховуються при обранні запобіжного заходу, відносно ОСОБА_6 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, лише вказаний запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Вивченням даних про особу підозрюваного, не встановлено будь-яких фактичних даних, які б були достатніми для можливості застосування щодо нього менш суворого запобіжного заходу, та, як наслідок, забезпечили його належну процесуальну поведінку. Також, характеризуючи особу підозрюваної, слід зазначити, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану в Україні, а тому вказані обставини необхідно враховувати при обранні підозрюваному запобіжного заходу. Крім цього, наявність у ОСОБА_6 , певних соціальних зв`язків (місця реєстрації та проживання, місця роботи, наявність близьких родичів, неповнолітніх дітей) не завадило їй бути обґрунтовано підозрюваною у межах даного кримінального провадження.

Фактів, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваної ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятору, органом досудового розслідування не встановлено.

На даний час, у кримінальному провадженні існує обґрунтована підозра, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу та законним обмеженням підозрюваної ОСОБА_6 у праві свободи пересування, передбаченого ст. 33 Конституції України. Просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.

В судовому засіданні захисник заперечувала щодо задоволення поданого клопотання та просила застосувати до її підзахисної більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні підозрювана підтримала думку свого захисника.

Суд заслухав учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання, надані стороною захисту документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ УСБУ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026030000000057 від 03.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

20.08.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366 КК України, одне з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками. В подальшому, такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

На даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає про причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, в якому вона підозрюється, а пред`явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховуватись від органів досудового розслідування, а в подальшому від суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких (ч.1 ст. 114-1 КК України), оскільки санкція ч. 1 ст. 114-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому, ризик втечі для підозрюваної у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Що стосується зазначених інших ризиків, то вказані ризики не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки стороною обвинувачення наданими до клопотання доказами не доведена можливість підозрюваної їх вчинити.

Так, відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що підозрювана працює головним спеціалістом відділу соціальних гарантій та підтримки осіб з інвалідністю управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, наразі підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, один із яких відносить до категорії тяжкого кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, заміжня, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що свідчить про міцність соціальних зв`язків.

При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. (ч.6 ст. 176 КПК України)

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Отже, прокурором та слідчим на даному етапі досудового розслідування під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та ризику, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування, а в подальшому від суду, проте, не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об`єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На переконання слідчого судді достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, за вказаного вище обґрунтування, є застава з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366 КК України, одне з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку, для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави є майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

У пунктах 25, 26 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України», Заява № 23312/15, від 13.04.2022, суд зазначає, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, сімейного та майнового стану підозрюваної, слідчий суддя вважає, що застава у межах, які визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не може забезпечити належну поведінку підозрюваної та уникненню ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а тому, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 розмір застави 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998400 грн., з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання останньою покладених на неї обов`язків, передбачених КПК України.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрювана або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Керуючись ст.ст.7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Рокитниця Володимир Волинського району Волинської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Згідно до вимог ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Заставу в розмірі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору або суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.10.2026 року включно, наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися з м. Ковеля Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що в разі невнесення застави нею (або заставодавцями), до неї може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що відповідно до частини 8 статті 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 24 серпня 2026 року о 15-30 годині.

Слідчий суддя Луцького

міськрайонного суду ОСОБА_1